Правдиве богослов'я

Правдиве богослов’я промовляє, коли промовляє Боже Слово і воно мовчить, коли мовчить Боже Слово.

Герман Зассе, Господня Вечеря у Лютеранській Церкві, Лист до лютеранських пастирів, № 6,       Травень 1949.

День Мартіна Лютера

Сьогодні ми згадуємо День Мартіна Лютера - саме в цей день 1483 року, у сім'ї Ганса і Маргарити Лютерів народився майбутній Реформатор Церкви. Народився Мартін у Айслебені, а вже наступного ранку, на день Мартіна Турського, його було охрищено в Ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Батьки Мартіна згодом перебралися до Мансфельда.  Вони докладали значних зусиль, аби їхній син Мартін здобув освіту юриста.  1505 року він здобув ступінь магістра і того ж таки року, після страшної грози, Мартін Лютер вирішив стати монахом-августинцем і присвятити все своє життя Богові.  31 жовтня 1517 року Лютер розпочав Обнову Церкви, прибивши 95 тез до дверей Замкової Церкви у Віттенберзі, протестуючи проти зловживань у Христовій Церкві, зокрема проти духовної симонії.  Господь Бог учинив Мартіна Лютера Своїм потужним інструментом для повернення Христового Слова і Спасителя Христа у центр життя Церкви. До сьогоднішньої публікації додаю репродукцію портретів доктора Мартіна Лютера та його дружини, Каті.

Вони мають храми, ми маємо Бога

     Де ті, що визначають церкву її величиною і зневажають черідку малу? Хто вимірює божественність і зважує людей? Хто вважає  цінними зерна піску, а ображає самі світила світу?  Врешті-решт, хто збирає мушлі, а перлини викидає зі зневагою?  Вони мають домівки, ми маємо помешкання.  Вони мають храми, ми маємо Бога. До того ж, через те, що ми – храми Бога живого, то ми – живі жертви, духовні цілопалення. Вони мають натовп, ми маємо ангелів. Вони мають зухвалу сміливість, ми маємо віру.  Вони мають погрози, ми маємо молитви й благання.  Вони мають золото й срібло, ми маємо очищену доктрину віри.
           
Григорій Богослов (Назіанзин), «Про Церкву», § 181.

Чому ми зберігаємо приватну сповідь

Фальшива доктрина реформованих та інших сект така: Проповідник не має влади прощати гріхи на місці Бога, а повинен лише проголошувати прощення гріхів загалом. Всупереч цьому Лютеранська Церква навчає відповідно до Божого Слова (Ів. 20:32; 2 Коринтян 2:10; 2 Самуїлова 12:13; Матвія 3:6; 18:17-20) - Проповідник може і повинен, за Христовим наказом і на Христовому місці, прощати гріхи тому, хто бажає прощення, а християнин повинен вважати, що "його гріхи таким чином прощені перед Богом на небесах".  Бо Відпущення гріхів "не голос присутньої людини, а Слово Боже, яке тут прощає гріх".  Саме заради цього втішливого Відпущення ми, лютерани, зберігаємо приватну Сповідь, яку Лютер не обміняв би й на тисячу царств.

Френсіс Піпер, Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 24-у неділю по П'ятидесятниці

                                     ДОСКОНАЛИЙ ПЕРВОСВЯЩЕНИК

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,  але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки! (Євреїв 7:23-28).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, у 39 розділі Книги Повторення Закону Господь описує, як відповідно до Його Слова, ізраїльтяни виготовляли священні шати для того, аби їх носив первосвященик.  Шати були дорогоцінні, вишукані. Нагрудник із дорогоцінних 12-и каменів був особливою прикрасою одягу первосвященика та свідчення про те, що він представляє 12 племен Ізраїлю і служить їм, заступаючись за них перед Богом.  Золоті прикраси на одязі все мало свою особливу символіку та цінність служіння Господу. 

Псалом 132, один із найкоротших Псалмів у Біблії згадує первосвященицькі шати Аарона: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!»

Але загляньмо в історію служіння первосвящеників.  Хіба ж не Аарон, перший первосвященик Ізраїлю, зробив був золоте теля, піддавшись загальному настрою народу, який відступився від Бога?  Важко вірно представляти Бога, коли більшість народу, або його провідники бажають іншого, аніж наказує Бог. Писання пише, що Аарон був грішив.

А чи пам’ятаєте ви первосвященика Ілія? Це в час його служіння, благочестива Анна привела до скинії майбутнього пророка Самуїла. Саме Ілій порадив Самуїлові відповісти на поклик Божий: «Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!» (1 Сам. 3:9).  І цей самий Ілій не вживав радикальних заходів проти гріха своїх синів, що крали з Божого дому та чинили блуд із жінками, які приходили, аби поклонитися Богові. Ілій грішив.

Незаконний, нічний суд над Ісусом відбувався у домі первосвященика Кайяфи, відомого корупціонера, жадібного до багатства. Кайяфа, як і його зять Анна, виявили найвищий ступінь гріха, віддавши на смерть невинного Сина Божого, Якому вони мали поклонятися і навчати цьому поклонінню інших людей.  Вони грішили.

А хто зі священиків не грішив?  Хто не грішив із вас, дорогі брати та сестри? Хто з вас любив Бога понад усе, а свого ближнього, як самого себе? «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави», - свідчить Святий Дух в Римлян 3:23. І про наслідок гріха, говорить наш сьогоднішній текст, пояснюючи, чому так було багато первосвящеників: «І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм».  Смерть боронила лишатися їм серед живих, бо смерть – заплата за гріх.  Так само як смерть боронить і нині залишатися усім людям тут назавжди, бо «як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12).

Проте сьогоднішнє Послання до євреїв має чудові, утішливі слова, кажучи нам, що: «[Ісус Христос] навіки лишається».  Єврейський історик Йосиф нарахував 83 первосвященики від Аарона до останнього первосвященика, який загинув 70 року по Різдві Христовім у час руйнування останнього храму.  Син же Божий – вічний. Усі первосвященики мали служити Йому і вказувати на Його майбутнє воплочення, життя і жертву, бо кожна їхня жертва була прообразом тієї великої жертви, яку приніс на Голгофському хресті Ісус за гріхи усіх первосвящеників, починаючи від Аарона до Кайяфи, Анни і за всіх нас.

Всі вони були священиками Священика Вічного – Божого Сина, Який з любові до всіх вас, приніс Себе в жертву за наші гріхи.  Його жертву, жертву Вічного Первосященика, Ісуса Христа Бог прийняв і доказом цьому є Ісусове славетне воскресіння на третій день по Його смерті на хресті. На сороковий день по воскресінні Він вознісся на небеса і перебуває по правиці Отця нашого небесного.  Але Він – Бог і лишається Він навіки також із нами, і священство Його безперестанне.

Апостол Іван у Книзі Об’явлення так описує воскреслого Ісуса на небесах: «І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній,  і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:12-17).

Подібним чином лунає і наш сьогоднішній текст, написаний до того, як Іван Богослов побачив це об’явлення: «Тому може [Ісус] завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись».  Всі Старозаповітні священики не могли спасти навіть самі себе.  Ісус спасати Себе не потребує, бо Він – безгрішний.  Але Він може будь-якої миті спасти усяку людину, яка вірує в Нього.  Він –  наш Первосвященик, Який, безперестанку стоїть перед Богом і заступається за нас.

Ці слова дуже важливі. Бо перед Богом не стоїть ні Діва Марія, ні Іван Христитель, ні Святий Яків, ані Апостол Андрій Первозванний.  Є лише один вічний Первосвяшеник і звати Його Ісус Христос.   Якщо до Бога підійти через Діву Марію, то ви почуєте: «Чому ти підходиш у її Ім’я.  Діва Марія – Богородиця.  Але вона – не твій вічний Первосвященик.  Заступитися за тебе вона не може.  Вона сама потребує Заступника, Ісуса Христа».   Таку саму відповідь має на увазі наш текст і про всіх інших святих, як Старозаповітних, так і Новозаповітних.

Господь Святий Дух каже, що Ісус спасає тих, хто приходить до Бога через Нього Самого.  Спаситель Сам це промовляв у Євангелії від Св. Івана (14:6): «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене».  Єдиний спосіб прийти до Бога та жити в Його Царстві – Ісус Христос, і Він завжди живий, щоб за нас заступатися.  Згрішив і боїшся Божого гніву?  Правильно робиш!  Бог гріх ненавидить і заплата за гріх сувора – смерть.  Але згадай про Свого Заступника, Ісуса Христа.  Він завжди готовий за тебе заступитися.  І Він, Ісус Христос – святий, каже нам Писання.

Вас охопила злоба?  Може гірше ця злоба прорвалася у думки, слова чи вчинки?  Не впадайте у відчай.  Ваш Первосвященик, Ісус Христос, ось стоїть перед престолом Отця Небесного і заступається, аби вас було прощено заради Нього, Первосвященика незлобивого.  Ваші гріхи злоби, злостивості, як би вони не проявлялися – прощені Отцем заради Ісуса.

Ісус – невинний Первосвященик. Усі ваші провини забрав Він на Себе.  І коли лишень ви в чомусь стаєте винними перед Богом, Отець Небесний з огляду на заступництво Його Сина Улюбленого, прощає вас повністю.

Христос Господь – відлучений від грішників. Може ви не прислухалися до поради Святого Духа: «Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!..  сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки» (Прип. 1:10, 15). І, можливо ви повелися на лукаву раду і сиділи на сидінні злоріків?  Що ж, зверніться до Христа просто зараз.  Він такого гріха ніколи не коїв.  Він – святий, відділений від грішників і наших гріхів.  Але Він настільки любить вас, що забрав ці гріхи на Себе і обмив їх Своєю, святою і дорогоцінною кров’ю.  І в цю мить перед Небесним Престолом, Він заступається за вас і ваші гріхи прощено повністю, в очах Божих ви – чисті.

Бо чистий Той, Хто заступається за вас.  Він – вищий за небеса.  Він – наш Творець і перед Ним схиляє коліна усе земне і небесне. І Він що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він – безгрішний і святий.  Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. 

Голгофська жертва відбулася один раз і назавжди.  Але жертва Великого і Вічного Первосвященика Ісуса Христа діє навіки. Не всі в це вірять.  Деякі конфесії намагаються повторювати «безкровну жертву», і потім пропонують її своїм парафіянам, як Євхаристію. Роблять вони це всупереч чистому Божому Слову, яке висловлює сьогодні для всіх нас велику втіху, кажучи, що Ісус приніс жертву за людські гріхи, раз і назавжди.  Жертва принесена там, на Голгофі.  Кров пролита там, на Голгофі.  Ісус вигукнув про прощення гріхів наших «Звершилося!» там – на Голгофі.  І коли це каже Бог, то Йому можна вірити більше як на 100 відсотків.

Сьогодні ми просто отримуємо спасенні наслідки викупного діла Голгофи і звертаємося до нашого Первосвященика і Заступника, Ісуса Христа, отримуючи від Нього як слова прощення наших гріхів так і Вечерю Любові Його тіла та крові під виглядом хліба та вина з Його вівтаря, яка нагадує нам про те, що настає той час, коли Він повернеться у славі, а всі, що їдять Його святе й правдиве тіло і п’ють Його правдиву й святу кров, оживуть і будуть жити з Христом повіки віків у Небесному Царстві.

Ми побачимо у Царстві Небесному Аарона, первосвященика, який був згрішив, але який покладався на Вічного Первосвященика – Христа.  Ми побачимо в Царстві Небесному Мельхиседека, священика Бога живого, ми побачимо там масу людей з різних народів і племен. І всі вони, як і ми будуть у Царстві Божому і житимуть вічно лише з однієї причини, бо до Бога вони прийшли лише через Ісуса Христа і Заступником у них був лише Він,  Божий Син, Який досконалий навіки!  Амінь.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).

Де Церква, а де єресь?

Коли ви побачите нечестиву єресь, яка є військом Антихриста і стоїть у святилищі Церкви, тоді хай ті, що в Юдеї, прямують у гори, — тобто ті, хто є християнами, хай прямують до Писань. Бо правдива Юдея – християнство, а гори – Писання апостолів і пророків, як написано: «Основи її – у святих горах».

 Але чому повинні всі християни цього віку прямувати до Писань? Бо в цей період, коли єресь заволодіє церквами, не може бути іншого доказу правдивого християнства, або іншого притулку для християн, які хочуть знати правду віри, крім Божественних Писань. Раніше ми багатьма способами показали, яка Церква є Христовою, а яка «поганською». Але нині для тих, хто хочуть знати, яка Церква є правдивою, немає іншого способу пізнати це, крім як через Писання.

 Чому? Тому що в єресі є все, що є й у Церкви. Як же тоді можна серед цього великого замішання, що виходить із подібності, дізнатися про те, де є правдива Церква Христова, крім як через Писання? Тож Господь, знаючи, що буде таке замішання в останні дні, наказує, щоб християни… які хочуть досягнути непохитності у правдивій вірі, шукали прихисток не в чомусь іншому, а в Писаннях. Інакше якщо вони дивитимуться на все інше, то будуть скривджені та загинуть, бо не знатимуть, яка Церква є правдивою, і через це впадуть у гидоту спустошення, яка стоїть у святилищі Церкви.

Мартін Хемніц,  З «Досліджень Тридентського Собору»

_

Церкво, залишайся церквою!

     Його плану ми не знаємо.  Ми не можемо бачити, чи будує Він, а чи валить. Може бути так, що відповідно до людських стандартів, настав час колапсу, а для Нього - це найвеличніший час будівництва. Може бути так, що на людський погляд настав найвеличніший час для церкви, а насправді це час падіння.

     Велику втіху дає Церкві Христос: сповідуй, проповідуй, свідкуй про Мене, а Я лише будуватиму там, де Мені угодно. Не втручайся у Мою провінцію.  Виконуй те, що тобі дано робити добре і цього досить. Але виконуй це добре.  Не зважай на думки та погляди. Не проси оцінок. Не прораховуй завжди, що станеться. Не намагайся завжди знайти якийсь інший притулок!  Церкво, залишайся церквою!  Церкво, сповідуй, сповідуй, сповідуй! Христос лише є Твій Господь; лише з Його благодаті можеш ти жити. Будує Христос!

Дітрих Бонгьофер, Зі Скарбниці щоденної молитви

День Реформації в громаді Воскресіння

Через хворобу не зміг раніше обновити блоґ.  Ми мали гарне святкування Дня Реформації у київській парафії Воскресіння.  Служба Божа почалася з того, що до повноправного членства в громаді було прийнято троє причасників Євангелської Лютеранської Церкви: брата Володимира Віхарєва та сестер: Олександру Петренко та Наталю Сиволу (через хворобу вона була відсутня на службі Божій), а по завершенні Священної Літургії драматична група "Янголятко" представила парафії сценку з часів Реформації (роль Мартіна Лютера виконував брат Михайло Гончаренко). Традиційно День Реформації у церкві завершився святковим частуванням.

Сповідування віри новими причасниками

Парафія просить у Господа "Многая і благая літа" для нових причасників Церкви

Проповідь для дітей на День Реформації

Сценка з часу Реформації у виконанні "Янголятка"

Сценка з часу Реформації у виконанні "Янголятка"

Завтра

Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, завтра ми закінчимо досліджувати Малий Катехізис доктора Мартіна Лютера. Біблійний урок буде присвячено дослідженню 3-ого розділу Першого послання Св. Апостола Павла до Тимофія, а святкова служба Божа будуватиметься довкола слів Послання Св. Апостола Павла до Римлян, розділ 3, вірші 19-28. Завтра День Реформації, а отже після служби Божої драматична студія "Янголятко" представить виставу про часи Реформації.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

Біблійний сніданок для чоловіків

Сьогодні в київській парафії Воскресіння відбувся Біблійний сніданок для чоловіків. Чоловіки зібралися не лише довкола кави, але головним чином - довкола Слова Божого. Темою сніданку та братської дискусії була тема "Ізмаїл - син Авраама, але не обітниці".  Наступний Біблійний сніданок заплановано на кінець листопада.

Віце-Єпископ УЛЦ в Білорусі

24 жовтня ц. р. Віце-Єпископ Української Лютеранської Церкви, пастир Сергій Романюк, відвідав парафію Хреста Господнього в місті Мінську, Республіка Білорусь.  Отець Сергій провів літургію, проповідував Слово Боже та причастив вірних парафії правдивим тілом і кров'ю Христа.  Пастир Романюк також мав нагоду поспілкуватися із парафіянами громади Хреста Господнього та лідерами громади, зокрема зі старостою парафії, братом Миколою Горбачем і студентом УЛБССС, братом Олексієм Зеленком, які вірно служать Божим людям у Білорусі.

Cинод, Собор, Загальна Пастирська Конференція

19 жовтня ц. р. в м. Кременці в церкві Святого Хреста Господнього відбулося чергове засідання Синоду Української Лютеранської Церкви, який розглянув поточні питання з життя Української Лютеранської Церкви, зокрема питання підготовки до чергового Собору Української Лютеранської Церкви, який відбувся у місті Кременці 20 та 21 жовтня. З вітальним словом до Собору звернувся Президент Всесвітньої Ради з Євангелізації Євангельського Лютеранського Синоду, Президент Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції, Превелебний Стівен Пітерсен. Через лист до Собору звернувся також Президент Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду, Превелебний Марк Шрейдер. Собор заслухав і схвалив звіти та працю посадових осіб Єпископату УЛЦ, Голів Єпархій, Комітетів Церкви та служінь, прийняв поправки до Внутрішньої Настанови УЛЦ. Есеїстом Собору був пастир Ніл Шрейдер із парафії Божественного Миру з міста Рентон, штат Вашингтон (Вісконсинський Євангелський Лютеранський Синод). Тема його цікавого та повчального есе була: "Доморядництво: трохи Писання, тверджень, припущень, історій". Пастир Ніл Шрейдер був також проповідником на Соборній Літургії, у час якої до пастирського служіння було рукопокладено двох нових пастирів УЛЦ: Превелебного Тараса Босюка (до служіння в парафії Святої Трійці у місті Сімферополі) та Превелебного Олександра Кульчицького (до служіння в парафії міста Тирасполь, Республіка Молдова). Окремою прикрасою Собору був виступ дитячого парафіяльного хору Церкви Святого Хреста Господнього перед делегатами Собору, за що їм було висловлено окрему вдячність, як також слова вдячності пролунали на адресу пастиря кременецької парафії, Превелебного Романа Андрунціва та Голови Ради громади, диякона Василя Андрейчука, бо саме кременецька парафія вже вкотре докладає значних зусиль для створення всіх умов для ефективної праці Собору. Після Собору, в місті Кременці, 22 жовтня відбулася Загальна Пастирська Конференція УЛЦ, яка заслухала та обговорила доповідь Віце-Ректора УЛБССС, Превелебного Олега Юхименка "Адіафора в книзі Ернста Льошера "Повна збірка "Тимофія Верінія".

Проповідь на 22-у неділю по П'ятидесятниці

  ЩОБ ПОСЛУЖИТИ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.    (Марка 10:35-45).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, «Просіть і буде вам дано»  - ви знаєте про ці слова, які Господь промовив  у Нагірній проповіді і які записані в Євангелії від Св. Матвія 7:7.   Ці слова часто грішна людська природа хоче використовувати на свою користь і просить: «Боже, дай мені багатства!»  Ця тема особливо подобається фальшивим учителям і фальшивим пророкам. Вони її обсмоктують з усіх боків і пишуть про ці слова і про те, як цими словами користуватися собі на користь цілі книги.

Ще не так давно чимало християн були зведені ідеями про «Новий порядок», який не треба плутати з «новим порядком», який прагнули  у світі запровадити нацисти. Новий «новий порядок» походить із фальшивої ідеї в харизматичних, фальшивих церквах, які вважають, що Бог повинен дати християнам політичну владу над світом, або принаймні християни повинні цю владу над світом якимось чином здобути.

Гріх також спонукає деяких людей мандрувати у різні заморські монастирі, а когось цей же гріх марнославства змушує обіцяти владу і славу в цьому світі та перемогу над усіма політичними супротивниками. «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» - каже Екклезіяст, описуючи грішний світ, у якому ми живемо, плекаючи свої грішні плани на багатство і владу.

Сьогоднішній наш євангельський текст показує, що гріхом вражені були й учні Господа, наш євангельський текст свідчить, що до злиття на них Святого Духа в час П’ятидесятниці вони також дуже нагадували нас у час наших грішних бажань.

Господь проповідував: «Просіть і буде вам дано!»  Вони повз вуха пропустили інші слова Господа.  Гріх усередині їх ухопився саме за ці слова Христові, як гріх усередині нас також чіпляється за те, що апелює саме до грішного бажання. «Учителю»,­ - кажуть до Христа Яків та Іван, «ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе».  

Трохи раніше Господь був сказав Своїм учням: ««По-правді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Матвія 19:28).  Іван та Яків повз вуха пропустили слова Сина Божого про Його страждання і смерть, про хрест віруючих, а вирішили скористатися тим, що лоскотало їхній грішний розум і уяву та випередити у грішному проханні своїх віруючих братів.

Тож на запитання Господа: «Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони… відказали Йому: «Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» Чи не нагадує це нам, дорогі християни, чогось на кшталт, хто яке має посісти місце у виборчому списку?  Двоє братів, Іван і Яків поспішають, бо ж довкола них і Христа є ще десятеро інших учнів. Їм здається, що їхнє прохання актуальне і назріле, але реальність зовсім інша.  Як є зовсім іншою реальність для усіх марнославних і грішних людей, котрі забувають, що «заплата за гріх – смерть» і вічні муки в аду «де плач і скрегіт зубів» не припиняються ніколи.

Господь повертає Івана та Якова, і нас усіх до реальності різкими словами: «Не знаєте, чого просите». «Не знаєте, чого просите» - цими словами Господь докоряє усім нам, коли ми зосереджуємося на цьому світові, на владі, на славі, на політиці і часом навіть на церкві, коли на церкву дивляться, як на інструмент досягнення земних або політичних цілей. Саме так на неї дивилися ще до Голгофи Іван та Яків. Бо коли Господь питається в них: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?», вони, й далі не розуміючи Христа, відповідають: «Можемо!» Що ж, про страждання, які на них чекають, вони думати ще не хотіли. Їм хотілося влади. Але Христос Господь їх розчаровує: «Сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано».

Ми можемо дивитися з осудом на Івана та Якова.  Але погляньмо на десятьох інших учнів – вони «обурились на Якова та на Івана».  Їм самим хотілося теж мати владу. Ми з осудом повинні дивитися на самих себе, бо слова Христа «Не знаєте чого просите» стосуються й нас.  І наше обурення діями Якова та Івана та подібними до них, нагадує обурення Десятьох із нашого сьогоднішнього євангельського тексту, а також до нас звернені дальші слова Христові.

Він каже: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть». Так живе світ, де за словами байкаря «нижчий перед вищим гнеться, а той його ще й б’є, за тим, що сила є», де ті, що мають владу грішать, часто знущаючись із підлеглих, або із тих, що доступу до влади не мають, тримаючи їх у чорному тілі, в убогості та безпросвітній долі.

Господь каже: «Не так буде між вами».  Якщо ви – Христові учні, то взаємини між вами та іншими людьми будуть зовсім іншими.  Якщо ви – християни, то ви буде різко відрізнятися від язичників і лицемірів довкола вас.  Божий Син продовжує: «Хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».

Господь звертає наш погляд в інший бік від світу – на Царство Небесне і на наше вічне життя.  Для цього Він – Слово, що «в Бога було споконвіку» (Ів. 1:2) прийшов.  Він – всемогутній Цар, Якого супроводжують ряди ангелів, як про це ми співаємо в нашій літургії, але Він прийшов не для того, аби тиснути нас, або щоби ми нас бити, хоча Він – Бог усемогутній.  Бог Син воплотився не на те «щоб служили Йому». Аби Він захотів так прийти, то народився би не в кошарі, а в палаці, і сповитого би Його матір поклала би не в ясла прикрашені сіном, а в колиску, прикрашену золотом і сріблом.  Не пастухи першими би поклонилися Йому, а ті вельможі та князі, що панують над звичайними людьми та утискують їх. Зовсім ні, Христос прийшов «щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».

Христос Господь не прийшов на весілля в Кані, аби просто скористатися безкоштовним частуванням, Він прийшов, аби допомогти молодому, небагатому подружжю і не дати їм засоромитися перед гостями через брак вина, а послужив їм, перетворивши на чудесної якості вино понад п’ятсот літрів води.

Христос Господь не прийшов у дім Петра, аби теща апостола, будучи хворою, з останніх сил, накривала на стіл для гостів свого любого зятя, Петра.  Ні, Христос, прийшов, аби її зцілити. Гостина була вже вдячністю від Петрової родини.   Христос Господь не прийшов, аби тішитися, як Його прокажені називають Сином Давидовим, нащадком великого царя, але будучи Більшим від Давида, Він прийшов, аби вчинити їх чистими.

Христос Господь не прийшов, аби розповісти бідним людям про те, як любить їх Бог, але будучи «Богом істинним від Бога істинного», Він прийшов послужити і нагодувати тисячі голодних, бідних і змучених людей, створивши для них стільки хліба та риби, що «всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...» (Мт. 14:20).

Христос Господь прийшов не висловити співчуття Яірові, вдові з Наїну, сестрам із Віфанії, а воскресити їм їхніх рідних, повернувши їм життя, піднявши їх зі смертного одра, нош та вивівши із гробу тих, кого гірко оплакували.

            Син Людський прийшов не тільки для того, аби проголосити відпущення гріхів усім людям, але й Він є Тим, Хто «душу Свою дати на викуп за багатьох» на Голгофі.  Гріхи прощені в Ім’я Христа вам і мені, обмиті Його святою кров’ю на римському хрестові.  Найвище служіння відбувалося під табличкою «Ісус Назарянин, Цар юдейський».  Найвище служіння – викуплення від рабства гріха, диявола та смерті відбувалося для цілого світу і на це вказували три світові тогочасні мови, записані на табличці  Ісусового хреста.  

            На хресті Святий Син Божий помер за нас, грішних.  З гробу, у якому Він був похований, на третій день Він вийшов воскреслим переможцем.  Гріх змито.  Дияволова голова розчавлена.  Смерть переможена.  Ваші гріхи прощені.  Диявол не має права більше вас звинувачувати. Смерть не має над вами вічної влади, бо й ви воскреснете, як Христос воскрес із мертвих. Це станеться у час Його повернення у супроводі святих ангелів, які зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його» (Мт. 24:31).

Христове служіння не завершилося на Голгофському хресті. Він і далі з любов’ю вам служить.  Він каже: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20).   Він служить вам даючи відповіді на всі ваші молитви та прохання, піднесені до Його престолу благодаті у вірі.  Він служить вам сьогодні, причащаючи вас Його правдивими та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері, через які вам дається прощення гріхів і життя вічне у Божому Царстві.  Він служить вам через Своїх слуг – віруючих, які не шукають своєї особистої вигоди чи слави, допомагаючи вам у тій чи іншій справі, а прагнуть догодити Своєму люблячому Господу – Ісусу Христу і які шукають Царства Небесного, будучи впевнені, що все інше їм додасться.  Заради Христа.  Амінь.

           

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:13).

Церква Реформації має Господню Вечерю щонеділі

"Нас несправедливо було звинувачено в забороні меси.  Ми не хвалимося, але очевидним є те, що меса дотримується серед нас з більшою побожністю і серйозністю, ніж серед наших опонентів. Навіть більше від того, людей навчають часто із більшою старанністю про Святе Таїнство, - чому воно було запроваджене, і як його слід використовувати (а саме, - для втіхи змучених сумлінь), для того щоб людей заохочувати до участі в Причасті та в месі. Людей також навчають про інші фальшиві вчення щодо Таїнства.  Тим часом не було зроблено помітних змін у прилюдних церемоніях меси". [Ауґсбурзьке Віросповідання 24: 1-2]

            Для сьогоднішніх лютеран добре пам’ятати про те, що наші отці сказали таке в Статті 24 Ауґсбурзького Віросповідання. Це дає нам усвідомити цілковито ненормальну відмінність між нашою службою Божою та службою Божою часу Реформації, як також те, наскільки віддаленим є наше сучасне розуміння Господньої Вечері.

            Хто з нас сьогодні все ще насмілиться стверджувати, що ми не скасували месу, службу Божу, що скаладається із проголошення Слова та Господньої Вечері?  Жоден християнин Реформації, окрім послідовників її у Цюріхові та Женеві, не сприймали служби Божої в неділю без Господньої Вечері, так само, як ще в Церкві Нового Заповіту не було Господнього Дня без Господньої Вечері. 

Герман Зассе, Господня Вечеря у Лютеранській Церкві, Лист до лютеранських пастирів, № 6,       Травень 1949