День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Всупереч Божій правді

     Ті, що запроваджують людські обряди, також діють всупереч Божій заповіді, коли приписують гріх їжі і подібним речам та обтяжують християнський світ ярмом такого закону, наче для того, аби заслужити Божу благодать, серед християн слід було б проводити служіння Богові, подібне до служби левітів і так, наче Бог наказав Апостолам і єпископам те запроваджувати…

Сповідання віри, Статті про суперечливі питання

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Регента

          Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Основні обряди Церкви

   Основними правдивими обрядами Апостольської Церкви є такі: Хрищення (Мт. 28:19); Господня Вечеря (1 Кор. 11:23); святі зібрання для слухання Слова, спільних молитов і збирання пожертв (Дії 2:42) і використання Ключів від Царства Небесного (1 Кор. 5:3 і далі; 2 Кор. 2:6 і далі). Але крім цих обрядів Церква призначила та приписала також інші обряди в адіафорі або незначних речах, а саме те, що перебуває в гармонії зі Словом Божим і є корисним для Церкви, аби під час проголошення Божого Слова, відправляння Таїнств, молитов, збирання пожертв та використання Ключів - усе робилося згідно порядку, стримано і на збудування Церкви. І через те, що Павло дозволяє Церкві таку свободу (1 Кор. 14:26, 40), то таким чином такі обряди можна використовувати, з цієї причини, для повчання і без втрати християнської свободи.

 Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Час- подвійний

        Час – подвійний. Як сказано в Екл. 3:2-8: «Час любити і час ненавидіти, час війні і час миру»… Все виходить на добро святим (Рим. 8:28), тому Бога треба благословляти в усьому. Душа моя буде хвалитися Господом. Це відбувається завжди, коли лишень ми промовляємо добрі та святі речі.  Ними прославляється Бог так, наче ми промовляємо правду, мудрість і доброту, бо Бог – Бог усього названого…

Мартін Лютер, Лекція на Псалом 34

Повторення Соборних ухвал

Повторімо соборні ухвали, якими врешті-решт була вирішена і викристалізувана в догму Христологічна проблема:

Нікея, 325 р. – Христос – Бог;

Константинополь, 381 р. – Христос – людина;

Ефес, 431 р. – Христос має одну Особу;

Халкедон, 451 р. – Христос має дві природи.

            … Саме на цій Христології основується дуже велика частина глибокої християнської думки в літургіях, гімнах і благочестивій літературі Церкві. Церква хоче такого Христа, про якого віруючий може сказати так, як Павло в Ефесян 2:14 і далі: «Він-бо наш мир… далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця». В цій Христології є риси, які лунають наче теорія, але хребтом її є фундаментальна істина Писання і християнського досвіду.

Д-р Дж. Л. Неві, Історія християнської думки

День Св. Апостола Якова

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Апостола Якова. Св. Яків та його брат Іван, сини Зеведея і Саломії (див. Матвія 27:56 і Марка 15:40), були рибалками на морі Галілейському.  Слідувати за Ісусом їх було покликано разом із Петром і Андрієм (Матвія 4:18-22). В Євангельських списках Ісусових учнів, Якова зараховано після Петра і перед Іваном. Разом ця трійка виступає провідниками Дванадцятьох.  Оскільки Яків передує Іванові, то робиться висновок, що Яків серед братів - старший.  Книга Дій зазначає, що Якову відсік голову Ірод Агриппа І, можливо між 42 і 44 роком нашого Господа (Дії 12:1-2).  Таким чином Яків - перший із Дванадцяти, який помер мученицькою смертю.

Молитва на День Св. Апостола Якова:

Благодатний Боже!  Твій слуга та апостол Яків серед Дванадцятьох був першим мучеником за Ім'я Ісуса Христа. Виливай на провідників Твоєї Церкви такий дух безкорисливого служіння, аби вони могли забути про всі фальшиві та минущі спокуси та йти за Самим Христом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Групи, які проповідують проти Христа

     Є декілька груп, які проповідують проти Христа.  Наприклад, є ті, що забороняють роздавати мирянам Святе Причастя у двох видах і забороняють священикам одружуватися. Інша група – не така погана. Візьміть, наприклад, багатьох отців, які багато-чого запровадили, але не претендували на те, що воно запроваджене Христом. Вони визнавали, що Христос того не наказував, а говорили, що вони самі вважали те за корисне. Вони діють наче ті, що не йдуть проти Христа, але насправді, з огляду на Слово Христове, вони йдуть проти Нього. А є ще одна група – набагато гірша – вони цитують Слово Христове. До цієї групи належить Папа та секти. Вони чують, що без Христа і поза Христом ніщо недійсне. Вони претендують на Христа, тобто на те, що вони проповідують Христа. Але це – шахрайство. Це так, наче наречена, яку кожен впускає в свою палату – повія. Сатана діє наче негідник, який приходить додому і діє наче господар. Вони – злодії, вони – від диявола. Вони – духи, які не прислухаються до Нареченого. Ось так Папа неправильно витлумачив слова: «Ти – Петро» (Мт. 16:18).  Вони прикрашають себе Ім’ям і Словом Божим, як про це бачимо в Мт. 24:24-26.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Церква - не папське правління

         Традиційний римський католицизм помиляється..., не ідентифікуючи Царство благодаті з Церквою, а прирівнюючи Церкву до папського правління. Часто цитоване влучне слово римсько-католицького модерніста А. Лойзі - "Христос обіцяв Царство, а вийшла Церква" - не призначалося раніше, аби бути ущипливим словом, але легко того значення набуває.  Церква просто не є зовнішньою силовою структурою.  Радше вона - таємниця Христового святого народу і Царства, яка поки-що "прикрита хрестом" (Ап. VII/VIII:18).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Проповідь на 6-у неділю П'ятидесятниці

       

                                         ГОТОВІ ДАТИ ВІДПОВІДЬ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Нарешті ж, будьте всі однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!  І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся! А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом   (1 Петра 3:8-15).

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!   (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, християни покликані нести свідчення про Христа у світ. Але важливим є не лише те, про Кого або про що ми свідчимо, але й також те як ми свідчимо. Кітс Міллер, християнський письменник, спілкуючись із групою християнських служителів, ставив наголос на тому, що авторитарний і зухвалий догматизм навряд чи стане в пригоді, коли спілкуєшся із не наверненою людиною. Треба пильнувати, аби спосіб донесення і саме ставлення виявляли християнську покірливість, бо дуже важливим є те, що саме люди про нас думають.

 Один із молодих служителів, почувши про такий підхід, раптом зірвався з місця і вигукнув: «Мені байдуже, що люди думатимуть про мене!  Я збираюся свідчити повсюди, де би я не був!»  Хтось із групи відповів: «Тоді, хлопче, тебе розіпнуть». На це пастир відповів: «Я готовий іти на Голгофу». Тоді піднявся пастир літнього віку і зробив свій коментар: «Пам’ятай, синку, що на Голгофі був розіпнутий не лише наш Господь, але й двоє злочинців – і вони на те розп’яття сповна заслужили».

А як свідчимо про Христа ми, любі брати і сестри? Адже ми покликані Богом бути Його свідками.  Ми покликані Богом бути світлом для світу.  Ми покликані Господом бути сіллю землі. Як часто ми забуваємо, що представляємо не лише самих себе, але й Господа та Його Церкву?  Саме про те, що ми представляємо велику спільноту обранців Божих нагадує нам Христів Апостол, закликаючи нас: «Будьте всі однодумні!»

            Часто про Церкву та її Господа складається враження через її представників.  Якщо люди знають нас, як християнина і зокрема, як лютеранина або лютеранку, то вони таким чином отримують враження і про нашу Церкву, і, найголовніше, про Бога. «Виявляєте ви, що ви – лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця», – пише Апостол Павло до християн в Коринті (2 Кор. 3:3). Так само як в листі до филип’ян (2:5) він зазначає: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!»

Ми знаємо думки Христові – вони записані у Його Слові. Господь Святий Дух хоче, аби й ми думали так як думає наш Господь Ісус Христос. Апостол Павло повчає нас: «Браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил. 4:8). 

Але не лише Господь Святий Дух хоче від нас, аби ми однаково думали та говорили із Христом, нашим Господом.  Господь Святий Дух також через Апостола Петра каже, аби ми були співчутливими. У світі, де так часто «людина – людині вовк» співчуття, звісно, бракує.  «Так йому і треба!»  «Так їй і треба!» - часто чуємо ми і, на жаль, часом з цим і погоджуємося. Але Господь хоче, аби Його діти мали співчуття до всіх людей, у кого з’являється якась біда або горе.  Господь хоче, аби ми були не просто братолюбні, аби ми виявляли співчуття не лише рідним і братам та сестрам одновірця, але й усім людям навколо.

Так само як Господь хоче аби ми виявляли милосердя до інших людей та були покірливими, тобто не були снобами та зверхніми.  Він також каже нам сьогодні, аби ми не платили злом за зло та лайкою за лайку. Зло за зло, лайка за лайку – це алгоритм життя світу. Сьогодні по Києву важко пройти, аби не почути бодай одного лайливого слова, і то найчастіше ці жахливі слова, часто навіть не замислюючись, використовує молодь, вже нікого і нічого не соромлячись. Яке їхнє майбутнє?  І яке майбутнє нашої країни, якщо зло і лайка повсюди перевершать сумнозвісних персонажів «Кайдашевої сім’ї?»  Господь каже, що Його діти, Його віруючі так не живуть, так не поводяться, так не роблять.  Так про Нього вони не свідчать.

Апостол Петро каже, звертаючись до вас, любі віруючі: «Благословляйте, знаючи, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення».   Ось де криється причина нашої поведінки. Вона – не в нашій природі, бо ми народжуємося грішними. Причина для поведінки тих, хто благословляє, криється у Тому, Хто покликав нас із темряви до світла, від гріха – до праведності, від смерті – до життя, від прокляття – до благословення.  Причина вашого нового життя – в Богові.

За свої гріхи ми заслуговували, звісно, на прокляття. Але, аби не були прокляті за наші думки та слова, які йшли врозріз із думками та словами Бога, Господь Ісус Христос, Який є однодумний з Отцем і Святим Духом, забрав усі наші злі думки, усі наші неправильні слова на Себе і поніс за них повне, заслужене нами, покарання. Через Христа і заради Нього Бог дає нам Свого Святого  Духа, Який живе тепер у нас і славить Бога і дає нам ті самі думки, що й у Христі Ісусі.

Ми завинили перед Богом і ближніми браком співчуття. Але не Ісус.  Він – надзвичайно співчутливий.  І Його співчуття – досконале. Він завжди співчуває нам. Він співчуває іншим людям.  І найбільше Його співчуття до вас виявилося тим, що Він забрав усі ваші гріхи, коли ви не виявляли співчуття до людей і поніс їх на хрест Голгофи, де й далі терпів зневагу, а не співчуття від тих, хто проходив повз і не співчував Христові, а насміхався з Нього і наче говорив: «Так Тобі і треба!»  Так Йому треба було, бо там, на Голгофі Він справді страждав за наші гріхи.

Ми не були братолюбними, а Господь, навіть зазнаючи відречення від Свого рідного єврейського народу, плаче за ним, любить його і хоче йому спасіння. Подібно плаче і його Апостол Павло: «Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;  вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.» (Рим. 9:1-3).  Ось такі слова вкладає Господь Святий Дух в уста Павлові, скільки д більше Бог любить вас, віруючих у Сина Його.

Ми не завжди виявляли милосердя, але від Господа ніхто не йшов впорожні – без Його милосердя, бо усіх, хто до Нього звертався, Він зцілював, насичував і навіть воскрешав померлих, коли натрапляв на похорон і бачив велике горе рідних. Але найбільше Його милосердя виявилося на Голгофському хресті і це милосердя виявилося до цілого людського роду, до кожного з вас, любі брати  та сестри, бо там Він помер за нас, аби ми сьогодні були прощені і мали виправдання, засвідчене Христовим славетним воскресінням.

Ми могли бути зухвалими, самовпевненими, але не наш Господь Ісус Христос.  Він має ту покірність, якої бракувало нам.  Але Він, будучи покірним, на хресті обмив нашу зухвалість, наші грубі слова, наше зло Своєю кров’ю, аби сьогодні ніхто не міг нас звинувачувати у тому, що ми такими були.  Так, минуле наше сумне – але наше майбутнє радісне, бо Господь наш – однодумний з Отцем і Святим Духом, співчутливий, братолюбний, милосердний, покірливий і Його Голгофською жертвою покриті всі гріхи наші і Він покликав нас від лайок, від зла, від прокляття до благословення.

Нам усе, без винятку, прощено. Нам подаровано вічне життя і нас оголошено вже спадкоємцями Царства Небесного. Нас чекає воскресіння і переміна до слави у Царстві Божому. Нам прощено так багато, що ми можемо лише радіти своїм теперішнім станом і своїм певним майбутнім, майбутнім, яке гарантує Ісус Христос, Божий Син, наш Господь і Спаситель.

Через це ми й благословляє тих, хто робить нам зло і лає нас, наче ми якісь злочинці та негідники. Через це ми – однодумні, бо одна – наша спадщина, як одне наше Хрищення і один наш Господь.  Через це ми – братолюбні,бо Бог любить нас і вкладає в наші серця любов. Через це ми – милосердні, бо набагато більше милосердя виявив Бог до нас, аніж ми можемо виявити до будь-кого з людей.

Ми любимо нашого Господа, Який перше полюбив нас. Ми любимо життя, яке Він нам дав – тут життя прощених і виправданих, а в Царстві Його – життя вічне в повній радості та досконалості.  Через це ми прагнемо чути Його Слово і причащатися Христовими правдивими тілом і кров’ю у Святій Вечері, бо вони зміцнюють нашу віру, дають нам мир з Богом, праведність Христову і усміхнене обличчя Бога до Його дітей-віруючих.

Звісно ж невіруючий світ не терпить такого привілейованого стану віруючих. Адже, як написано: «очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!»  Світ чинить лихе, а що колись ми були співучасниками його злочинів проти Бога, то він наче банда, яку покинув колишній злочинець, не може бажати добра Божим дітям. Світ хоче залякати вас, переконати вас покинути Лютеранську Церкву і приєднатися до якогось культу, де правлять балом мирські цінності і фальшиві проповідники та їхній спонсор - сатана. 

Через Апостола Петра Господь буквально каже: «Не дайте, аби вони вас залякали!  Не турбуйтеся!  Покладіть Свою надію на Господа Христа – Той, Хто здолав владу гріха, диявола і смерті, подолає і все інше, бо Він – Бог всемогутній!» Врешті решт, навіть коли би світ почав нас переслідувати, що ж – ми будемо блаженні.  Чому? Бо так каже Господь!  А раз каже Він, тоді це – істина і тоді переслідування заради Христа, насправді є щастя, бо блаженство і є синонімом до слова «щастя».

Аби бути щасливим, блаженним і непорушним у вірі, якою ми отримуємо прощення і вічне життя та не відпасти від неї до невірства або фальшивих надій, які пропонують оманливі проповідники, святімо Христа Господа в наших серцях, любімо Його понад усе, біймося Його образити нашими гріхами і будьмо готові будь-кому дати відповідь кожному, хто спитає нас чому ми так віруємо і чому ми так живемо. Звісно ж Господь очікує відповіді від нас не зухвалості і авторитаризму, не нахабності та приниження інших людей, за які світ матиме право якщо не карати, то, принаймні, зневажати або не зважати на такі слова.  Господь очікує від нас відповіді в лагідності до людей і страху перед Богом – відповіді, яку дав би Сам Господь Христос.   Проливайте на людей, що розпитують у вас про причину вашої поведінки, світло Євангелія, Божої Доброї Новини про любов, аби й вони могли увірувати і радіти всіма благословеннями вічного життя. Заради Христа. Амінь.

«А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь» (1 Петр. 5:10, 11).

День Св. Марії Магдалини

       Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ідентифікації її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Завтра і щонеділі

День Св. Пророка Єзекіїля

     Сьогодні ми згадуємо пророка Єзекіїля і дякуємо за нього Господу. Єзекіїль, син Бузі, був священиком, якого Бог покликав, аби він був пророком для вигнанців під час Вавилонської неволі (Єзекіїля 1:3). 597 р. до Р. Х. цар Навуходоносор і вавилонська армія привели царя Юдеї і тисячі найкращих громадян Єрусалиму, з Єзекіїлем включно, до Вавилону (2 Царів 24:8-16). У пророкуванні Єзекіїля надзвичайним чином відбилося його священство, як-от: святість Бога та образи Храму (наприклад, Єзекіїля 9-10 і 40-48). Від 593 р. до Р. Х. до зруйнування Єрусалиму та Храму 586 р. до Р. Х. Єзекіїль пророкував про неминучість божественного суду над Єрусалимом, над вигнанцями до Вавилону і на сімома народами, які оточували Ізраїль (Єзекіїля 1-32). Єрусалим впаде, а в вигнанці повернуться нескоро – це буде справедливою заплатою за їхні гріхи. Щойно до Єзекіїля дійшло слово про руйнування Єрусалиму та Храму, його послання стало посланням утіхи та надії. Через нього Бог обіцяв, що Його народ матиме майбутні відбудову, відновлення та оживлення у грядущому царстві Месії (Єзекіїля 33-48). Чимало символіки з пророцтв Єзекіїля було пізніше використано в Об’явленні Св. Івана.

Молитва на День Св. Пророка Єзекіїля:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єзекіїля Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Лише нова людина співає нову пісню

     Лише нова людина може співати нову пісню. Але нова людина – людина благодаті, духовна та внутрішня людина перед Богом. Проте стара людина – людина гріха, плотська і зовнішня людина перед світом. Новизна – благодать, старина – гріх… 

     Старі пісні – всі вони ганебні, непристойні, плотські та мирські, навіть якщо їх пишуть і складають сьогодні.  А нові пісні – це все псалми шановані, святі, благочестиві і духовні, навіть якщо стосуються вони ще часу першої людини – це справді пісні найновіші…

   Мартін Лютер,  З лекції на Псалом 33