Повторімо соборні ухвали, якими врешті-решт була
вирішена і викристалізувана в догму Христологічна проблема:
Нікея, 325 р. – Христос – Бог;
Константинополь, 381 р. – Христос – людина;
Ефес, 431 р. – Христос має одну Особу;
Халкедон, 451 р. – Христос має дві природи.
… Саме
на цій Христології основується дуже велика частина глибокої християнської думки
в літургіях, гімнах і благочестивій літературі Церкві. Церква хоче такого
Христа, про якого віруючий може сказати так, як Павло в Ефесян 2:14 і далі: «Він-бо
наш мир… далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до
Отця». В цій Христології є риси, які лунають наче теорія, але хребтом її є
фундаментальна істина Писання і християнського досвіду.
Немає коментарів:
Дописати коментар