Реформати та ідентифікація Церкви

     Реформатське богослов'я дивиться... по іншому.  Кальвін, справді говорив, що "Церква є Христовим Царством, і Він править лише Своїм Словом".[1] Здається, що сучасний кальвіністський догматик Л. Беркгоф пориває з Кальвіном, коли вагається ототожнювати Царство благодаті з Церквою. Беркгоф бачить "християнські профспілки і християнські політичні організації" також як "вияви Царства Божого, у якому групи християн прагнуть застосовувати принципи Царства в кожній галузі життя»…[2]

     Розбіжність із Кальвіном тут більше на словах, ніж у суті. У Кальвіна, як і В Беркгофа, кінець-кінцем значення має дотримання Закону, а не проповідь Євангелія. 

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

---

[1] J. Calvin, Institutes, IV:II:4.  Одного разу в Кальвіна було «бажання, аби женевські громадяни чередою заходили до собору Св. Петра, шикувалися поліцією і зобов’язувалися визнавати під присягою, що це [Женевський Катехізис] було їхньою вірою (липень 1537р.)» (Gerrisch, The Old Protestantism and the New, c. 123).

[2] L. Berkhof, Systematic Theology, с. 409, 569.