Церква повинна залишатися чистою дівою

     Тож ми мусимо пізнати, що вся влада перебуває в руках Сина. Ми маємо перейматися тим, аби залишатися чистою і незабрудненою дівою, яка не матиме ні з ким справи, окрім Христа, Який викупив її Своєю дорогоцінною кров’ю. Це не означає відкидання тимчасового уряду, бо голос Нареченого просить нас коритися урядові.  Так само цим ми не відкидаємо батьківської влади, бо батьки прищеплюють Десять Заповідей і Євангеліє.  Де лишень я впізнаю голос Нареченого, туди я мушу йти і мушу йому коритися. Таким чином я – частина чистої діви, тобто церкви, яка є одне тіло з Христом.

     Велика честь і слава – називатися нареченою Господа Христа і одним тілом з Христом. Ось чому диявол так сильно намагається ці взаємини зруйнувати. Але тепер ми можемо визначати, де Його голос, а де ні. Папа з його церквою – бордель диявола, те що він проповідує – чинить опір Христові та Христа позбавлене або ж лише вдає, що носить Ім’я Христове. Іван каже: «Я не претендую на те, що я – Христос».  Тим більше Христом не може бути Папа, інші отці та святі.  А якщо Іван невідповідний і неприйнятний для Бога, то тим більше такими є інші.  Якби Св. Франциск цього дотримувався і в це вірував, то не завдав би такої шкоди своїм чернецтвом. Та цього він не робив. І коли лишень він проголошував, що для того, аби спастися, треба носити сутану, то був він гірший від Юди і належав до глибин пекла. Таким чином Св. Антоній також стверджував, що кожен, хто біг у пустелю, той був членом церкви.

     Втім, бевзі, які йшли за цими людьми, витлумачували це як Папа з його буфонадою про сутану.  Ви ж повинні непохитно триматися Христа і радісно слухати голосу Нареченого. Якщо ж цього не робитимете, то все втрачено. Якщо Св. Франциск відлунюватиме голос Нареченого, то я буду прислухатися до нього, якщо ж він цього не робитиме, то хай іде до біса із своїми проголошеннями!  Таким чином всі вони йдуть у глибини пекла, як і Папа з його послідовниками, бо він Христа виключив з церкви і перетворив церкву на блудницю.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана