З Шевченківським Ювілеєм!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 1

Блаженний муж на лукаву

Не вступає раду,

І не стане на путь злого,

І з лютим не сяде.

А в законі Господньому

Серце його й воля

Навчається, і стане він,

Як на добрім полі

Над водою посажене

Древо зеленіє,

Плодом вкрите. Так і муж той

В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих

І слід пропадає,

Як той попіл над землею

Вітер розмахає.

І не встануть з праведними

Злії з домовини,

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

Початок Великого посту

     Сьогодні в лютеран Покаянна або ж Попільна Середа, розпочинається Великий піст. Упродовж сорока днів Великого посту, Божі хрищені люди, згадуючи про страждання Христові та Його жертву за наші гріхи й провини, практикують у своїх серцях дисципліну посту: покаяння, молитву, піст і давання милостині. Великий піст - це час, коли Божі люди з радістю готуються до Пасхи - Світлого Воскресіння Христового (Великодня). Це час, коли Бог оновлює ревність Його людей у вірі та житті. Це час, в який ми молимося, аби нам було дано повноту благодаті, яка належить дітям Божим.

     Молитва на Покаянну (Попільну середу):

     Всемогутній і віковічний Боже!  Ти не знважаєш жодного Свого творива і прощаєш гріхи усіх розкаяних. Створи в нас чисті та розкаяні серця, щоби оплакуючи власні гріхи і визнаючи власну жалюгідність, ми змогли отримати від Тебе повне вибачення і прощення; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 6-у неділю Богоявлення

         ЖИВИЛЬНЕ СЛОВО

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні.  На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!  (Ісаї 55:10-13).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, дуже тривожним видався цей перший день весни 2014 року. Росії не терпиться втопити в крові Україну. Коли я дивився репортаж із засідання Совєта Фєдєрациї, на якому розглядалося прохання Путіна про початок військової агресії проти України, то зауважив, що ті, хто упродовж століття переконував нас у тому, що вони є нашими братами, усміхаючись говорили про якісь жертви росіян у Криму і закликали фактично покінчити з нашою рідною країною, із нашою демократією, а отже і з нашим народом. Перед неділею, яка традиційно називається прощенною, Російська Федерація, яка пишається своєю християнською традицією і регулярно нагадує про дніпровську купіль, ця сама Російська Федерація вирішила, що вона має право вбивати українців, які відстояли свою свободу і повернулися знову до демократії. 

Росії слід пишатися тим, що вона вірно слідує стежкою Біблійного персонажа, якого звали Каїн, і який пішов на вбивство свого брата.  Росії слід пишатися тим, що вона вірно повторює вчинки ще одного Біблійного персонажа, який приховував свою сутність, а коли настала нагода, то зрадив Господа і Спасителя. Звали цю особу, в яку увійшов був диявол, Юда.

У Писанні є чудовий Псалом (15), який описує невинного тобто віруючого мужа: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує». Праведний, невинний, богобійний, віруючий виконує присягу.  Росія була присяглася оберігати безпеку та територіальну цілісність України, коли наша країна відмовилася від ядерної зброї.

А сьогодні Росія вже готова загарбати Україну і відновлювати в ній бандитський режим, який пролив в Україні ріки невинної крові. Як добре, що в ці дні ми маємо до Кого звернутися по могутню поміч, по великий захист. І це – не США, не Велика Британія, не вільний і демократичний світ, який підтримує Україну в цій нерівній боротьбі. Ні, в нас є Хто незрівнянно більший від цілого світу. У нас є Господь Бог.

Підходьмо до Нього, любі брати і сестри. Звертаймося до нашого Бога. Але не підходьмо з обманом і зухвалістю, зі злобою і ненавистю.  А підходьмо з покаянням, бо ми – грішні. Каймося в усіх наших гріхах, вільних і невільних, вчинених свідомо і несвідомо, навмисно і ненавмисно. Бо за наші гріхи ми заслужили на смерть, тимчасову і вічну. Каймося і вірмо, що істинний Бог і люблячий Бог, Який каже: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його» (Пс. 103:8-13). І в цій надії на Боже милосердя, ходімо Божими дорогами, робімо добро один одному і захищаймо нашу рідну країну від лицемірного, лукавого і кровожерного ворога.

Але сьогодні вже з Божої ласки настав другий день весни. Незабаром українські фермери, селяни і дачники попри все візьмуться до праці на полях, присадибних ділянках і дачах. Почнеться посівна кампанія. На полях, городах і дачах ми будемо сіяти насіння, аби пізніше, починаючи від пізньої весни і закінчуючи пізньою осінню, збирати врожай добрих, смачних і корисних овочів. Аби врожай був добрий важливою є добра якість насіння. І логіка тут проста – неякісне насіння – поганий урожай.  А може бути ще гірше. Неякісне насіння може означати повну відсутність урожаю.

А коли ми вже посіяли насіння, тоді молимося, аби Господь Бог послав ще й добру погоду.  Адже яка користь з насіння, якщо не буде дощу? Не буде живильної вологи – насіння не проросте, не зможе рости і приносити такий потрібний і очікуваний плід. Усе залежить від ласки Божої.  Не лише зупинення агресії лукавої і кровожерної Росії, але й навіть проростання маленької насінини і весь урожай, який Господь у Своїй щедроті та любові дає усім людям на землі, як каже наш Спаситель, навчаючи про любов Бога, Який: «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).

Сьогодні наш любий пророк Ісая теж згадує і про насіння, і про дощ, і про плід. Господь Святий Дух через Ісаю проголошує чудесну поезію. Лишень прислухайтеся до цих слів: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх».   Господь Своє Слово порівнює із дощем. Бог порівнює Своє Слово із снігом. Без опадів, без вологи не може бути життя. Без вологи будь-який ґрунт – пустиня.

Так і ми, без Божого Слова ми були пустинею, мертвою територією, в якій гніздилися лише гріх і диявол. Але коли на нас вилилося Слово Боже, чи то під час проповіді, а чи з водою у Таїнстві Святого Хрищення, ми перестали бути пустинею, а стали родючим ґрунтом.  Заслуги нашої в цьому ніякої немає. А заслуга за це повністю належить Богові.

Саме Слово Боже є живильною вологою, яка чинить нас родючими. Як воно це чинить?  Через віру. Бо віра – це не плід наших розумових або навіть духовних зусиль.  Віра – це дар Божий.  Віру творить Господь Святий Дух.  І творить Він цю віру Словом. Цю віру Господь Словом живить.

Яка користь із посіяного, якщо не буде дощу?  Коли посуха вражає якусь територію, тоді настає справжня біда. Часом у журналах я бачу фото тих частин світу, де довгий час не було дощу. На ділянці стоїть засмаглий, обвітрений чоловік і в розпачі показує на землю Земля порепана.  Там, де ще кілька тижнів тому стелився зелений килим його майбутнього врожаю, тепер залишилося лише декілька зів’ялих рослинок. Пройде ще декілька днів і ці рослинки, очевидно теж загинуть.

Ось так буває і в нашому житті. Щойно ми перестаємо чути Слово Боже, яке розповідає нам про нашого чудового Спасителя, про Його любов, про Його хрест, про викуплення наше Його дорогоцінною кров’ю, про Його смерть за наші гріхи, про Його чудесне воскресіння для нашого виправдання – щойно ми перестаємо чути це Слово, життєдайне Євангеліє, ми починаємо перетворюватися на спустошену землю, землю порепану, землю без плоду.

Але як чудесно про нас піклується Господь!  Щонеділі Він кличе нас приходити до Його церкви і чути Його життєдайне, живильне Слово. Щоразу коли ми чуємо Його Слово, воно діє в нас, як про це написано в Посланні до євреїв: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

Це Слово виявляє нам гріх, приводить нас до каяття. І воно таки зцілює наші духовні рани і накладає на них цілющий бальзам утіхи Євангелія про Ісуса, про Його невимовну любов, про Його величезну до нас милість, про Його благодать, прощення і наше вічне життя у Його Царстві. Господь каже нам сьогодні, що це Слово також годує нас або ж робить нас міцнішими, адже без їжі довго не протримаєшся і бадьорим теж не будеш. А ви, любі брати і сестри, лишень подивіться яку чудесну їжу дає нам наш Господь – Святу Вечерю: Своє істинне тіло під виглядом хліба і Свою істинну кров під виглядом вина. Справді – це чудодійна їжа, бо нею ми єднаємося з Христом, із Його святістю і Його вічним життям.

І Слово, і Таїнство зміцнюють нашу віру. Але на вірі не закінчується мета Слова. Господь каже нам сьогодні, що Слово Боже звершить усе, для чого посилав Його Бог. А посилав Він його з кінцевою метою нашого спасіння – воскресіння і вічного життя в Божому Царстві. Послухайте, як прекрасно співає нам сьогодні Ісая: «Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні.  На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!»

Ландшафтні дизайнери працюють над тим, аби багатим людям розбудовувати, прикрашати місцевість довкола їхніх маєтків. Нещодавно ми були вражені, напевно не так будівлями нашого екс-президента, Януковича, як тим чудесним парком довкола його палаців. Справжній парк такий як Софіївка в Умані, справді милує око. І якщо в нашому житті сьогодні існують такі миті, до яких повертатися нам боляче, у Царстві Божому до життя в якому нас воскресить Спаситель у час Свого славетного повернення, все буде чудесне, прекрасне – настільки прекрасне, що з ним не зрівняється жодна найпрекрасніша мить у нашому нинішньому житті.  Так буде. Бо так каже Боже Слово. А Боже Слово завжди здійснює те, що бажає Бог. Бог же бажає, аби ви жили вічно. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).   

Прошу молитися за Олесю Жуковську

Щойно повернувся з лікарні. Наша сестра у Христі, Олеся Жуковська, була важко поранена, надаючи допомогу покаліченим протестувальникам на Майдані. Олеся прооперована.  Прошу молитися за її повне одужання.  Прошу молитися також за одужання усіх поранених протестувальників. Хай Господь утішить український весь народ, який за ці дні через розстріли режимом Януковича беззбройних людей, втрачає рідних людей.  Прошу молитися, аби Господь найближчим часом послав Україні гідного, а не кровожерного правителя.

Чому не проповідують виправдання самою вірою

   Тут же Христос відкрито каже: «Бог примирюється лише через віру, без жертв і без ваших заступництв». А вони[1] журяться про шлунки свої і думають: «Попусти лишень, аби вони отримували благодать через саму віру, без наших жертв, то ми пропадемо. І не лише це, але й рухне весь Закон Мойсеїв із його жертвами.  Хто ж тоді буде приносити жертви, коли людина може примиритися з Богом через віру?» І тому подібне.  І через це, звісно Він[2]  – богохульник і виступає проти жертв і проти Мойсея, а отже і проти Бога. 

Це ж саме відбувається сьогодні з усіма служіннями і в папстві.

Мартін Лютер, Із заміток про Матвія 9:1-8

---

[1] Священики.

[2] Христос.

Молитва в час народного лиха

Господи Боже, Отче Небесний! Ми покірно сповідуємося Тобі в тому, що нашими власними злими вчинками та постійним непослухом заслужили на ці Твої покарання. Але ми щиро благаємо Тебе, заради Твого Імені - пощади нас.  Стримай шкідливу силу ворога і підтримай Твій стражденний люд, аби Твоє Слово проголошувалося вірно і без перепон, і щоб ми, виправивши наше грішне життя, могли ходити в послухові до Твоїх святих Заповідей; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника

Без Слова Таїнств немає

Люди мають схильність звертати більше уваги на зовнішнє, а не на доктрину. Ось так і були втрачені Хрищення, Святе Причастя і відпущення.  Світ хоче, аби проповідувалося Євангеліє, тобто послання про те, що юдеї замучили Христа.  Але Христос запровадив Таїнство Вівтаря,[1] аби ми могли дотримуватися води та в ній Слова.  Якщо ми здамо Слово, то Хрищення стає просто водою, а Святе Причастя простим хлібом, бо справжньою серцевиною Таїнств є Слово. Ані святість Св. Петра, ані елементи не складають Таїнства, а винятково слова: «Хрищу тебе в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Коли з елементами поєднується Слово, тоді з’являється Таїнство.[2]  Якщо не присутнє Слово, то хліб залишається хлібом, а вода є водою. Проте коли додано Слово: «Цей хліб – тіло Моє; чаша – кров Моя.  Робіть це на спомин про Мене», тоді є Таїнство.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

---

[1] Сен-Луїське видання вважає, що тут пропущено слово «Хрищення», бо це речення розглядає радше Хрищення, а не Господню Вечерю.

[2] Ця формула з’являється серед іншого і в Августиновому In Joannis Evangelium Tractatus, Tr. Lxxx, Patrologia, Series Latina, ХХХV, 1840.

День Св. Якова (Ізраїля)

     Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).

Молитва на День Св. Якова (Ізраїля):

Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Віросповідання не замінюють Писань

     Лютеранські Символи не призначені для заміни Писань та й цього вони не роблять. Втім вони викладають те, що в усі часи було одностайним розумінням чистої християнської доктрини, якої повсюди дотримувалися щирі та вірні лютерани і, водночас з Писань вони переконливо показують, що наші праотці справді мужньо сповідували ніщо інше, як Божу вічну істину, в яку кожен християнин зобов’язаний вірувати і якій він зобов’язаний навчати, яку він зобов’язаний сповідувати і буде це робити.

            З Concordia Triglotta

Пророцьке служіння - проповідь Євангелія

     Говорити.. про "пророцьке свідчення" у сенсі "соціального євангелія" означає забувати, що Старозаповітну теократію виконано, пройдено і скасовано у Христі (Лк. 24:25-27, Ів. 1:17; 5:39; Дії 10:43; Кол. 2; 1 Петр. 1:10-12). Церква у її євангельській, таїнственній повноті є новим, духовним Ізраїлем, - без будь-яких політичних або територіальних залишків (Ів. 18:36; Рим. 2:28, 29; 9:6-9; 1 Кор. 10-11; 2 Кор. 1:18-5:21;  Гал. 4:22 і далі; Еф. 2:19-22; 3:14-4:16).  Її "пророцьке" служіння полягає в донесенні апостольського Євангелія від Ісуса і про Ісуса до найвіддаленіших куточків землі, - це, і нічого іншого (Мт. 28:19-21; Ів. 14:15-27; 15:26-16:15; Дії 1:8; 1 Кор. 2; 1 Ів. 1:1-4; 5:6-12).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Проповідь на 4-у неділю Богоявлення

               БОРГ ХРИСТИЯНИНА

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону (Римлян 13:8-10).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня чимало інтернет-користувачів надсилали один одному і показували мені проповідь якогось священика. Той священик, вочевидь все життя молячись, церковно-слов’янською мовою, називав мову, якою виголошувались молитви на Майдані «полупонятним язиком», а потім закликав тих, хто слухає його мовознавчі відкриття, молитися, аби на протестувальників посилалися різні хвороби, прокляття і навіть висловив своє бажання, аби протестувальники пожерли один одного.

Можливо цей прибулець з чужого краю і якоїсь чужої релігії, не знає або знати не хоче про те, що в історії України був уже період, коли люди їли людей – під час Голодомору, організованою тодішньою диктатурою під орудою Сталіна.  Тоді теж багато-хто з різних політичних амвонів закликав до ненависті. Ненависті до людей з іншого класу: до селян, інтелігенції і, звісно, буржуазії – теперішніми словами, до підприємців. Ріки крові пролилися в Україні через ненависть тих, хто так ставився до нашого краю і до нашого народу.  І сьогодні ми чуємо ці жахливі заклики ненавидіти українців, зневажати нашу мову. Ми чуємо тих, хто ненавидить нашу культуру, нашу свободу, а хотів би тут насадити все своє – починаючи від мови і кінчаючи концтаборами.

Звертаючись до їхніх колег по цеху тиранії, наш Господь Ісус Христос, ще майже дві тисячі років тому, нагадав їм про їхнє походження: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді…  Ви робите діла батька свого» (Ів. 8:44, 41). Навіть якщо до ненависті і вбивств закликає священик, який носить на собі хрест, навіть якщо він проклинає інших християн і закликає до прокльонів з християнської кафедри – він не представляє Христа, а представляє сили темряви, гріха, диявола і його слуг.

До таких Господь каже: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу» (Ів. 8:43-45).  Грішній плоті справді добре зрозуміла одна мова – мова гріха і мова лукавого, мова ворога людського роду, мова погроз і мова проклять.

Втім, досить говорити про противників, а то й відвертих ворогів. Згадаймо про себе. Згадаймо про наші думки, про наші слова, про наші побажання для тих, що чинять нам зло.  Господь застерігає нас: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:36). Не просто прокляття і побажання, аби протестувальники пожирали один одного, яке так багато людей чули минулого тижня від чоловіка в рясі. Не просто обман, яким пересичені сьогодні українці. Але кожне пусте слово, каже Господь, тяжіє над нами як гріх.

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла каже нам: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного». Любов – наш єдиний регулятор життя у суспільстві. Різні люди відповідають на подразники по-різному.  А від християн Бог очікує однієї реакції – любові. Апостол Іван пише в 1 Соборному посланні: «Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він – у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (4:15, 16).

«Бог є любов», – каже нам Писання. Бог створив наших прабатьків у любові.  У любові Бог створив весь світ. Бог далі у любов продовжує творити людей. «Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...» –  співає Псалмоспівець (139:13-16).

Бог в любові піклується про всіх людей і про все живе на землі. Про його любов читаємо в Писанні: «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!» (Пс. 145:14-18).

Господь настільки любить людей, що «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).  Сонце, дощ, родючі землі, сприятливий клімат, багаті природні ресурси, наша сім’я, батьки та діти, друзі, одновірці, талановиті та добрі люди довкола нас – все це вияви Божої любові. «Бог є любов», ці слова – істина.  

Але на цьому Божа любов не закінчується. Євангеліє від Івана (3:16) засвідчує нам про найвищий вияв Божої любові: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».  Бог настільки любить вас, що заради віддає найдорожче, найближче, найрідніше – Свого Єдинородного Сина. Він не відправляє Його на якусь приємну прогулянку цим світом. Ні.  Бог настільки любить світ, що хоче кожному з нас лише добра.

Бог хоче, аби ми не помирали в гріхах і були навіки приречені до вічних мук у аду.  Бог любить нас і хоче, щоб ми були спасенні – саме для цього Його вічний Син стається людиною і будучи Богочоловіком, Ісус Христос, виявляє пік любові Бога до людей, до кожного з вас, любі брати і сестри.

Під час Останньої Вечері, Ісус Христос промовляє ці слова: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Ів. 15:12-14). Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, виявляє найбільшу любов – Він кладе Свою душу за друзів Своїх – Він приносить Себе в жертву за ваші гріхи – Він іде на Голгофський хрест, аби там принести повну заплату за всі ваші гріхи і провини і оголосити ваше повне прощення словами: «Звершилось!»

Ісусова любов виявляється до вас і Його перемогою над смертю.  Ви виправдані. Ви – Божі діти. І все це через Божу до вас любов. Ми стільки всього заборгували Богові. Ми заборгували Ісусові Своїм життям і цілою вічністю.  А що ж Він нам дає?  Свою любов!

Свою любов Він виявляє до нас сьогодні, вголос, перед всіма людьми і світом проголошуючи вам,що каєтеся і віруєте в Христа, прощення усіх ваших гріхів і провин.  Свою любов Христос виявляє вам, причащаючи вас Своїми святими тілом і кров’ю у зліші та вині Святої Вечері, підтверджуючи реальним Своїм доторком ваше прощення і вашу спадщину в Царстві Небесному.  Ісус дарує вам любов сьогодні і щодня.

Так само і ми винні любов.  Це – наш борг. Не ненависть до ворогів і приязнь до друзів.  Не прокльони тим, хто нам не подобається і лестощі тим, хто нам допомагає. А любов – борг християнина перед усіма без винятку людьми. Любов – борг кожного християнина. Цей борг має особливу природу. Він обновлюється щомиті так само як і любов Божа до вас, любі християни, не перестає, а триває весь час, безперервно.

Так само і з нашою любов’ю – вона виливається безперервно. Християнство – релігія парадоксів. Сьогодні наш любий Апостол говорить нам про один з таких парадоксів: хоча наш борг не повертається постійною любов’ю, все-таки нашою любов’ю цей борг вже сплачений. Але даремно шукати причину покриття цього боргу в нас!  Причина знову – лежить в Богові, як про це знову нам звіщає Апостол Іван: «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась» (1 Ів. 4:9-12).

Ми любимо, бо в нас живе Бог. Ви любите, бо у вас живе Господь.  Хто ж не любить, той перебуває без Христа і поза Христом, поза Його Царством і поза вічним життям. Про таких Христів Апостол каже нам: «Вони від світу, тому то говорять від світу, а світ слухає їх. Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!» (1 Ів. 4:5-7).

«Бо хто іншого любить, той виконав Закона», – каже нам сьогодні Господь Святий Дух. Можна з усіх сил намагатися виконати ту або іншу заповідь і все буде марно. Можна поститися і втікати у віддалені монастирі, і ходити на прощі і робити масу всяких інших діл. Але все це не виконає закону і не дасть спасіння, не дасть вічного життя, не дасть Царства Небесного.

І водночас, кожен, хто вірує в Христа – просто вірує, надіється на Нього, любить Його, той має і Христову любов, той любить свого ближнього і виконує закон. «Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов завжди ставить іншу людину на перше місце перед собою.

«Любов», – каже Апостол, «не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону». Ви – християни, любі брати і сестри.  Ви – віруючі.  А це означає, що ви – від Бога, а не від диявола. Отже ви не проклинаєте, а благословляєте. Не бажаєте зла і всяких бід вашим співвітчизникам і всім іншим людям, а любите їх, бажаючи їм добра. Бо Ісус вас любить невпинно і наближається час, коли Він повернеться і всім, хто вірує в Нього, а отже любить ближніх, Він дасть вічне життя у Його Царстві.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Стрітення Господнє

     Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє, день, коли на виконання Писання, Немовля Христа було принесено до Храму, Його правдивої домівки. У цей день Св. Діва Марія і Св. Йосип (коли минулися дні очищення) принесли необхідну жертву, що складалася з двох голубів. Ця жертва вказувала на їхню бідність і на їхню покору. Така жертва була дозволена в Левиті 12:8. Втім, потреби приносити ягня не було, бо Ісус - "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29) і таким чином Він починає Стрітення зі Своїм віруючим народом з усіх рас і національностей, який, повторюючи приклад праведного Семена, співає: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля", розуміючи та сповідуючи ціну викуплення від влади гріха, смерті і диявола, що пролягає винятково через хрест Ісуса (Луки 2:22-38).

Молитва на День Стрітення Господнього:

Всемогутній і вічний Боже! У день цей Син Твій був представлений в Храмі у сутності нашої плоті. Дай, аби через Нього, ми представали перед Тобою з серцями чистими; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Ми лише почистили світильники

     Ми самі нічого не скасовували – ми просто винесли на світло те, що було затьмарене та затемнене. Ми почистили світильники, аби правдиве значення Хрищення, Святого Причастя, Служіння Ключів і відпущення можна було побачити знову.  Та Папа не хоче, аби були зміни – він хоче, щоби ми залишалися в сутанах і читали месу.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Все належить Христові

     Все в цьому великому світі належить Христові, Владиці.  Все що мають і все чим володіють імператори, царі, князі, уряд і піддані, віруючі та невіруючі, благочестиві та неблагочестиві люди – все це – Христове.  Все це підпорядковане Йому, всі люди повинні бути під цим Царем і Владикою, чи то в ласці Його, а чи в Його немилості.  Таким чином Христос має все в руці Своїй і владі.  Оскільки Він має все у владі Своїй, то про християн Своїх Він щедро піклується і, аби вони могли залишатися у світі та, щоб все в них було добре – вони також матимуть достатньо їсти та пити. Св. Павло каже (1 Кор. 3:21-23): «Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, ви ж – Христові, а Христос – Божий!»

Мартін Лютер, З тлумачення восьмого Псалма