Проповідь на 6-у неділю Богоявлення

         ЖИВИЛЬНЕ СЛОВО

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні.  На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!  (Ісаї 55:10-13).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, дуже тривожним видався цей перший день весни 2014 року. Росії не терпиться втопити в крові Україну. Коли я дивився репортаж із засідання Совєта Фєдєрациї, на якому розглядалося прохання Путіна про початок військової агресії проти України, то зауважив, що ті, хто упродовж століття переконував нас у тому, що вони є нашими братами, усміхаючись говорили про якісь жертви росіян у Криму і закликали фактично покінчити з нашою рідною країною, із нашою демократією, а отже і з нашим народом. Перед неділею, яка традиційно називається прощенною, Російська Федерація, яка пишається своєю християнською традицією і регулярно нагадує про дніпровську купіль, ця сама Російська Федерація вирішила, що вона має право вбивати українців, які відстояли свою свободу і повернулися знову до демократії. 

Росії слід пишатися тим, що вона вірно слідує стежкою Біблійного персонажа, якого звали Каїн, і який пішов на вбивство свого брата.  Росії слід пишатися тим, що вона вірно повторює вчинки ще одного Біблійного персонажа, який приховував свою сутність, а коли настала нагода, то зрадив Господа і Спасителя. Звали цю особу, в яку увійшов був диявол, Юда.

У Писанні є чудовий Псалом (15), який описує невинного тобто віруючого мужа: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує». Праведний, невинний, богобійний, віруючий виконує присягу.  Росія була присяглася оберігати безпеку та територіальну цілісність України, коли наша країна відмовилася від ядерної зброї.

А сьогодні Росія вже готова загарбати Україну і відновлювати в ній бандитський режим, який пролив в Україні ріки невинної крові. Як добре, що в ці дні ми маємо до Кого звернутися по могутню поміч, по великий захист. І це – не США, не Велика Британія, не вільний і демократичний світ, який підтримує Україну в цій нерівній боротьбі. Ні, в нас є Хто незрівнянно більший від цілого світу. У нас є Господь Бог.

Підходьмо до Нього, любі брати і сестри. Звертаймося до нашого Бога. Але не підходьмо з обманом і зухвалістю, зі злобою і ненавистю.  А підходьмо з покаянням, бо ми – грішні. Каймося в усіх наших гріхах, вільних і невільних, вчинених свідомо і несвідомо, навмисно і ненавмисно. Бо за наші гріхи ми заслужили на смерть, тимчасову і вічну. Каймося і вірмо, що істинний Бог і люблячий Бог, Який каже: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його» (Пс. 103:8-13). І в цій надії на Боже милосердя, ходімо Божими дорогами, робімо добро один одному і захищаймо нашу рідну країну від лицемірного, лукавого і кровожерного ворога.

Але сьогодні вже з Божої ласки настав другий день весни. Незабаром українські фермери, селяни і дачники попри все візьмуться до праці на полях, присадибних ділянках і дачах. Почнеться посівна кампанія. На полях, городах і дачах ми будемо сіяти насіння, аби пізніше, починаючи від пізньої весни і закінчуючи пізньою осінню, збирати врожай добрих, смачних і корисних овочів. Аби врожай був добрий важливою є добра якість насіння. І логіка тут проста – неякісне насіння – поганий урожай.  А може бути ще гірше. Неякісне насіння може означати повну відсутність урожаю.

А коли ми вже посіяли насіння, тоді молимося, аби Господь Бог послав ще й добру погоду.  Адже яка користь з насіння, якщо не буде дощу? Не буде живильної вологи – насіння не проросте, не зможе рости і приносити такий потрібний і очікуваний плід. Усе залежить від ласки Божої.  Не лише зупинення агресії лукавої і кровожерної Росії, але й навіть проростання маленької насінини і весь урожай, який Господь у Своїй щедроті та любові дає усім людям на землі, як каже наш Спаситель, навчаючи про любов Бога, Який: «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).

Сьогодні наш любий пророк Ісая теж згадує і про насіння, і про дощ, і про плід. Господь Святий Дух через Ісаю проголошує чудесну поезію. Лишень прислухайтеся до цих слів: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх».   Господь Своє Слово порівнює із дощем. Бог порівнює Своє Слово із снігом. Без опадів, без вологи не може бути життя. Без вологи будь-який ґрунт – пустиня.

Так і ми, без Божого Слова ми були пустинею, мертвою територією, в якій гніздилися лише гріх і диявол. Але коли на нас вилилося Слово Боже, чи то під час проповіді, а чи з водою у Таїнстві Святого Хрищення, ми перестали бути пустинею, а стали родючим ґрунтом.  Заслуги нашої в цьому ніякої немає. А заслуга за це повністю належить Богові.

Саме Слово Боже є живильною вологою, яка чинить нас родючими. Як воно це чинить?  Через віру. Бо віра – це не плід наших розумових або навіть духовних зусиль.  Віра – це дар Божий.  Віру творить Господь Святий Дух.  І творить Він цю віру Словом. Цю віру Господь Словом живить.

Яка користь із посіяного, якщо не буде дощу?  Коли посуха вражає якусь територію, тоді настає справжня біда. Часом у журналах я бачу фото тих частин світу, де довгий час не було дощу. На ділянці стоїть засмаглий, обвітрений чоловік і в розпачі показує на землю Земля порепана.  Там, де ще кілька тижнів тому стелився зелений килим його майбутнього врожаю, тепер залишилося лише декілька зів’ялих рослинок. Пройде ще декілька днів і ці рослинки, очевидно теж загинуть.

Ось так буває і в нашому житті. Щойно ми перестаємо чути Слово Боже, яке розповідає нам про нашого чудового Спасителя, про Його любов, про Його хрест, про викуплення наше Його дорогоцінною кров’ю, про Його смерть за наші гріхи, про Його чудесне воскресіння для нашого виправдання – щойно ми перестаємо чути це Слово, життєдайне Євангеліє, ми починаємо перетворюватися на спустошену землю, землю порепану, землю без плоду.

Але як чудесно про нас піклується Господь!  Щонеділі Він кличе нас приходити до Його церкви і чути Його життєдайне, живильне Слово. Щоразу коли ми чуємо Його Слово, воно діє в нас, як про це написано в Посланні до євреїв: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

Це Слово виявляє нам гріх, приводить нас до каяття. І воно таки зцілює наші духовні рани і накладає на них цілющий бальзам утіхи Євангелія про Ісуса, про Його невимовну любов, про Його величезну до нас милість, про Його благодать, прощення і наше вічне життя у Його Царстві. Господь каже нам сьогодні, що це Слово також годує нас або ж робить нас міцнішими, адже без їжі довго не протримаєшся і бадьорим теж не будеш. А ви, любі брати і сестри, лишень подивіться яку чудесну їжу дає нам наш Господь – Святу Вечерю: Своє істинне тіло під виглядом хліба і Свою істинну кров під виглядом вина. Справді – це чудодійна їжа, бо нею ми єднаємося з Христом, із Його святістю і Його вічним життям.

І Слово, і Таїнство зміцнюють нашу віру. Але на вірі не закінчується мета Слова. Господь каже нам сьогодні, що Слово Боже звершить усе, для чого посилав Його Бог. А посилав Він його з кінцевою метою нашого спасіння – воскресіння і вічного життя в Божому Царстві. Послухайте, як прекрасно співає нам сьогодні Ісая: «Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні.  На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!»

Ландшафтні дизайнери працюють над тим, аби багатим людям розбудовувати, прикрашати місцевість довкола їхніх маєтків. Нещодавно ми були вражені, напевно не так будівлями нашого екс-президента, Януковича, як тим чудесним парком довкола його палаців. Справжній парк такий як Софіївка в Умані, справді милує око. І якщо в нашому житті сьогодні існують такі миті, до яких повертатися нам боляче, у Царстві Божому до життя в якому нас воскресить Спаситель у час Свого славетного повернення, все буде чудесне, прекрасне – настільки прекрасне, що з ним не зрівняється жодна найпрекрасніша мить у нашому нинішньому житті.  Так буде. Бо так каже Боже Слово. А Боже Слово завжди здійснює те, що бажає Бог. Бог же бажає, аби ви жили вічно. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).