Щодо "соціального служіння", то все залежить від того, як розуміти цю розпливчасту фразу. Якщо вона означає піклування Церкви про її членів, які страждають від тілесних нещасть, тоді це - найбільш священний обов'язок любові (Мт. 25:31-46; Дії 24:17; 1 Кор. 16:1-4; Гал. 2:10; 1 Тим. 5:16; Як. 1:27; 2:14-17; 1 Ів. 3:17, 18). Саме з цією метою, як ми бачили це в попередній частині, Церква запровадила те славетне служіння - дияконію (Дії 6:1-6; Рим. 12:7-8; 16:1-2; Фил. 1:1). А церковна дияконічна любов до своїх, звичайно, завжди "переливалася" для допомоги потребуючим поза її рядами, наскільки це можливо (Гал. 6:1-10). І все-таки збірка серед церков із колишніх язичників призначалася для "святих" у Єрусалимі (1 Кор. 16:1), а не для бідних узагалі в густо заселених центрах Римської імперії...Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар