«Я голодував
був». Чи ви хочете знати значення слова «Я»?
Бог ховається під виглядом християнина і каже: «До тебе приходить мій
бідний нужденний апостол і християнин. Цей апостол і християнин носить Ім’я «Я». Тепер, любий чоловіче, ти залицяєшся до Мене на небесах і хочеш туди
Мені щось дати. Роби це радше тут, на землі, бо на небесах Мені нічого
непотрібно». Не допускай, аби твій пастир чи капелан страждав від нестатків. Допомагай поширювати Моє Царство. Піклуйся про свого нужденного ближнього і
брата. Постачай йому необхідне, аби він
не страждав від голоду та спраги. Маючи 10000 гульденів, ти без жодної шкоди
для себе, міг би прогодувати шістьох людей, але ти даєш їм помирати від
голоду». Жодна відмовка користі не
принесе і тобі не допоможе, коли ти говоритимеш: «Я не збираюся йому
допомагати». Христос каже: «Якщо Я терплю голод або спрагу в особі Мого
апостола або будь-якого християнина і навіть християнської дитини або
будь-якого бідняка чи нужденного, а ти знаєш про його становище та заплющуєш на
це очі, то ти насправді архіскнара. Я
хочу аби ти знав, що то Я страждаю від голоду та спраги. Якщо ти годуєш цю людину, то ти годуєш Мене,
якщо ти не тамуєш його спраги, то даєш, аби Я мучився від спраги». Не буде тобі
користі зі слів: «Якби прийшов Христос, то я передав би Йому свої ключі і
сказав: «Бери все!» Якщо нам не вдається
прислухатися до Христового благання, хоча й ми про нього знаємо і чуємо, як
воно на проповідується, то це нестерпна і клята зневага. Язичник не розуміє, що він дає Самому Богові,
коли своєю милостинею згадує про бідного.
Наскільки ж більшу спонуку давати
милостиню та допомагати нашому ближньому може запропонувати нам наш Бог, ніж
казати, що все це дається Йому? Хоча ми
розуміємо, що ми даємо Самому Богові, а не людині, ми й далі тримаємо
замкненими від Нього наші комори та льохи.
Христос про гроші говорить досить різко. І саме кляті набутки визначає
Він словами «багатство неправедне» (Лк. 16:9).
Воно обтяжене несправедливістю.
Людина відмовляється дати Богові й мішок зерна, а сама сидітиме,
нагромаджуючи гроші, наче вона повинна все гребти під себе. Ці жадібні пуза цілковито зневажають Христове
застереження.
Ми ж повинні прислухатися до нього і засвоювати цей урок з подякою,
знаючи, що все, що ми даємо на церковну справу, даємо ми Богові. Вірю, що скоро
настане відплата для селян, міщан і шляхти за те, що вони нічого не роблять,
нічого не дають, а лише гребуть усе під себе. Бо дуже серйозний гріх – доводити
Христа до голоду, тобто робити все, щоби зникли проповідницька кафедра,
служіння і школи. Таким чином Христові
не дають благати й про кухоль води.
Немає коментарів:
Дописати коментар