(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно
покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з
довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа
в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого
покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що
Він над усіма, і через усіх, і в усіх (Ефесян 4:1-6).
Дорогі брати і сестри, ми живемо
у світі плюралізму. Вже наших дітей змалку привчають до того, що існують чимало
різних поглядів і всі вони мають право на існування не через те, що ми повинні
дати їм шанс пізніше прийти до правди, а через те, що вони теж мають свою
істину. «Всі мають свою істину» - є фактично гаслом пост-модерну, який не є,
власне кажучи, ніяким гаслом пост-модерну, а видозміною старого і риторичного
питання ще Понтія Пілата, яке він поставив Синові Божому: «Що є правда?» (Ів.
18:38).
Таке послання світу спрямоване
проти Бога та проти Його Слова. Мета такого послання полягає у тому, аби
відвести нас від однієї-єдиної правди про наше спасіння, аби ми збились на
манівці і не змогли потрапити до Царства Небесного, а натомість опинились у
палаючих глибинах пекла, з яких немає виходу.
Світ і його князь, диявол,
пропонують досить зручне, на перший погляд послання – всі релігії мають істину
і всі вони пропонують спасіння. Вони пробують переконати нас, що це просто Бог
об’являвся в усіх цих релігіях по-різному. Тож, віруй у що хочеш – головне будь
доброю людиною і тоді ти спасешся. Не важливо, як зветься твій бог – важливо,
щоб твоя віра була щира і щоб ти робив добро та виконував правила і тоді все
буде добре. Ти будеш у раю.
Заманлива пропозиція, правда ж?
Не потрібно ні з ким змагатись, а тим більше комусь щось доводити. Живи собі,
віруй у що хочеш, займайся чим хочеш, можеш навіть періодично міняти своє
вірування або змішувати його з якимось іншим віруванням – ти все-одно отримаєш
в нагороду вічне життя. Світ і диявол наче повчають: «Вчора ти міг надіятись на
щось одне. Сьогодні ти так само можеш надіятись з однаковим успіхом на щось
інше. А завтра ти можеш уже надіятись на щось третє. Успіх все-одно буде
однаковим». Успіх, звісно, буде, але не для людини, а для ворога людського
роду. Бідна людина, яка має фальшиву надію, отримає не вічне життя, а вічні
муки в аду.
Сьогодні Господь Святий Дух через
Апостола Павла нагадує нам про одну і єдину надію нашого покликання, одну і
єдину надію нашого вічного життя. Він каже, що є лише один Господь. Проти цієї
істини бунтує світ і люто воює диявол, але вона залишається незмінною
споконвіку, коли був Бог і нічого, і нікого більше не було.
Він, Отець, Син і Святий Дух,
залишається нашим єдиним Господом – один Бог у Трьох Особах, Бог, Якого ми ще
називаємо своїм людським терміном – Святою Трійцею. Цей Бог об’явився у Ісусі Христі. Про тайну цього об’явлення нам звіщає Апостол і
Євангеліст Іван: «Ніхто Бога ніколи не бачив, – Однороджений Син, що в лоні
Отця, Той Сам виявив був» (Ів. 1:18). Вічний Бог Син виявив нам Отця через
воплочення, народившись від Діви Марії людиною.
Саме цього об’явленого Бога Св. Апостол називає сьогодні
Господом. Ісус виявляє нам Отця, а Святий Дух свідчить весь час про Ісуса,
звертаючи весь час нашу увагу на Нього, і наголошує: «Один Господь!» Все
Писання свідчить про цього Господа Христа. Вся Біблія, все Боже Слово спрямовує
нашу увагу на Сина Божого.
Воно так робить, бо Ісус – єдина
надія нашого спасіння. Без Христа ми були навіки приречені перебувати під
владою гріха, диявола і смерті. Бог – справедливий і Його вирок на кожен гріх –
суворий і непохитний: «Заплата за гріх – смерть».
Але водночас Його любов до нас
невимовна і послання Боже залишається повіки незмінним: «Дар Божий – вічне
життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23). Через цю любов до кожного з
нас, любі брати і сестри, Бог Син вибрав воплочення – стався людиною, аби на
Себе забрати усі до одного наші гріхи і обмити їх Своєю святою, невинною і божественною
кров’ю.
Сам Бог стається людиною і йде на
страшну смерть на хресті, аби викупити нас від нашого гріха, від влади диявола
і смерті – аби принести Себе Самого в абсолютну і досконалу жертву за всі гріхи
світу. Бог – Господь і іншого Бога та Господа немає. Христос – Господь і поза
Христом спасіння немає. Ніхто не віддав Себе у жертву за наші гріхи. Зробив це
лише наш Господь. Ніхто не подолав смерті – із мертвих воскреснув лише наш
Господь Христос.
І все це Він зробив для кожного з
нас, бо Він настільки сильно нас любить. І любов Христова триває вічно. Він
хоче, аби ми це знали, тож щоразу про Свою любов Він нас запевнює. Він нас
запевнює про Свою любов до нас приватно, коли ми молимось і читаємо Його Слово.
Він проголошує це прилюдно у церкві, коли ми збираємось, аби почути Його Слово
і причастись Христовими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої
Євхаристії, з якими Він дає нам прощення гріхів і вічне життя.
Господь нічого не вимагає від
нас. Він каже нам лише вірувати в Нього, довіряти Йому, уповати на Нього. Саме
це й означають ці слова Св. Павла «один Господь» і «одна віра». Вони ідуть
поряд, бо вони нерозривно пов’язані.
Віру в Христа творить Господь Святий Дух. Віра – це дар Святого Духа. І вірою
ми отримуємо все, що для нас здобув Господь Христос. Вірою ми отримуємо
прощення гріхів. Вірою в Христа ми стаємо виправдані перед Богом. Вірою ми
одержуємо вічне життя і воскресіння, і Царство Небесне.
Ця віра лише одна, як і один
Господь. Ніяка інша віра не дасть прощення гріхів. Бо прощення гріхів здобув
лише Христос, і це прощення дарується лише тим, хто має віру в Христа. Так само
і виправдання. Не можна виправдатись перед Богом без віри. Виправдовує лише
віра в Христа. Одна віра, каже Апостол.
Не будь-яка віра несе прощення
гріхів, а лише ця віра в Христа – віра, яку створив у наших серцях Господь
Святий Дух. А віру цю Він створив через Слово Христове, через Євангеліє. Якщо
хтось має іншу віру, тоді це – не одна віра, тобто не та віра, яка приносить
прощення гріхів, виправдання і вічне життя.
Бо ця віра – особлива. Вона
створена Святим Духом, Який діє через Євангеліє і ця віра не уповає у своєму
спасінні на добрі діла або на ще щось. Ні, ця одна віра уповає лише на одного
Господа. Якщо є в комусь віра, яка надіється на Христа і на свої добрі діла, то
це не та одна віра про яку говорить нам сьогодні Христів Апостол. Бо ця одна
віра вона має лише одного Господа, а не Господа і добрі діла, або Господа і
святих, або Господа і мощі, або Господа і все інше, що можна знайти у світі і
де завгодно.
Але віра, яка уповає на щось поза
Христом або на Христа і на ще щось одночасно – це не одна віра, про яку
говорить нам сьогодні Святий Дух. Одна віра стосується лише одного Господа. І
де є віра від Святого Духа, там вона буде уповати лише на Христа і прагнути
Христа, Його повернення у славі. Ця одна віра також прагне чути свого Господа у
Слові і горнутися до Нього у Святому Причасті.
Ця віра так само буде прагнути
виявляти любов до наших ближніх, бо лише ця одна віра чинна любов’ю. Ця любов не фальшива любов, що
будується на розрахунках і думає: «А що мені за це буде? Скільки гріхів мені за
це спишеться? Або скільки мені буде за це зроблено добра?» Ця любов – щира і
спонтанна, бо вона лине від віри, яка створена Святим Духом. Тож походження її
у божественній любові, у благодаті, бо вона є її породженням.
Так само є й одне Хрищення. Як і
віра – воно дар від Бога і воно здійснюється Богом. Ті, хто не розуміє Христа,
не розуміє і того, що Він робить. Інколи ми чуємо про те, як була перехрищена
та або інша людина. Той, хто кличе перехрищувати дітей Божих, які були охрищені
в Ім’я Отця, і Сина і Святого Духа, той ставить себе на місце одного Господа
або поряд з Ним і наче стверджує, що від Божого Слова можна віднімати або до
Божого Слова можна додавати, забуваючись про погрозу Божу: «Коли хто до цього
додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто
що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від
дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» (Об. 22:18, 19).
Один Господь, одна віра, одне
Хрищення – написано в Біблії і це одне Хрищення ми сповідуємо у нашому Символі
віри сьогодні: «Вірую в одне Хрищення на відпущення гріхів». Як сказав Бог, так
воно і є. Він дав нам Хрищення. Він його чинить. І це ще одна велика тайна, яку
ми сповідуємо, в яку ми віруємо і якою ми радіємо. Адже у Хрищенні ми отримали
прощення гріхів. У Хрищенні ми отримали нове життя. У Хрищенні ми зодягнулися у
праведність Христову. У Хрищенні ми стали дітьми Божими і частиною народу
Божого. У Хрищенні ми отримали громадянство Царства Небесного. Яке велике
благословення – це наше Хрищення!
Як один Господь на цілу вічність,
як єдина спасенна віра для всіх без винятку людей – віра у Христа, так само і
Хрищення – одне на цілу вічність. Апостол ставить Хрищення у цей величний
священний ряд, аби ми тішились ним щодня і, аби ми цей дар Божий і цю Тайну
Божу весь час цінували.
Доктор Мартін Лютер пояснює це нам
таким чином: «(Хрищення) означає,
що старий Адам у нас має бути втоплений щоденним каяттям, і мусить померти з
його лихими вчинками та бажаннями, і що замість нього повинна щоденно
поставати та воскресати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та
непорочності вічно». Як чудесно діє Хрищення – коли ми каємось, то наш старий
Адам топиться, а постає і воскресає нова людина. Ми повертаємось до нашого
першого дня, коли у Хрищенні ми померли з Христом і ми линемо до того дня, коли
наш Господь повернеться у славі, і ми воскреснемо до вічного життя у
прославленому тілі у Царстві Божому.
Один
Господь, одна віра, одне Хрищення. Який чудовий наш Господь! Як Він нас любить і які прекрасні дари Він
нам дає, аби ми раділи Його прощенням, Його праведністю і ходили під покровом
Його любові в цьому світі, аби згодом увійти в Його Царства слави. Прийди,
Господи Ісусе! Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно
люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар