Поза всяким сумнівом, Слово Боже встановлює законне покликання та висвячення служителів Церкви, а обітниця Божого благословення це підтверджує; і це дає дуже солодку втіху. Але рукопокладання не має цієї обітниці про те, що той, хто хоче отримати благодать Божу та вічне спасіння, повинен вдягнутись у царське священство. Бо в той день також і багато з тих, хто пророкував, почують жахливий вирок Христа: "Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене"... тощо (Матвія 7:23). Окрім того, покладання рук не має виразного наказу в Божому Слові, але Апостоли використовували цей обряд, як посередній, заради привселюдних молитов.
І помазання, яке папісти практикують під час висвячення старійшин, не має у Писаннях Нового Заповіту ні наказу, ні обітниці, але всупереч Слову Божому воно применшує служіння Нового Заповіту до тіні обрядів левітів. Оскільки у висвяченні служителів Церкви бракує зовнішнього елементу і обітниці благодаті, які необхідні для сутності Таїнства Нового Заповіту, то воно не є правдивим Таїнством і таким називати його не можна.
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар