(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб
боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і
служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,
виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб
було тобі добре. Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля
й усе, що на ній. Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і
вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. І ви
обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, бо
Господь, Бог ваш – Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та
страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд
сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. І будете ви
любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. Господа, Бога
свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням
Його будеш присягати. Він – хвала твоя,
і Він – Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі
твої (Повторення Закону 10:12-21).
Божій Церкві…, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, чого хоче
від нас Бог? Багато людей думають, що Бог хоче, аби вони своїми ділами
заробляли Його ласку, милість і вічне життя. Для цього, думають вони, що Бог
вимагає від них чогось надзвичайного. Хтось вважає, що Бог хоче, аби вони
покинули свої сім’ї і йшли в монастирі, бо бути монахом це означає присвячувати
все власне життя, до останнього подиху, Богові.
Хтось думає, що потрібно
періодично вирушати в різні прощі, бо через відвідування святих місць сам може
якимось чином ставати святішим. Ще хтось може вигадувати масу різних діл, які
на його думку, можуть заслужити йому прихильність Творця. Чого ж насправді хоче
від нас наш Бог?
Сьогодні відповідь на це питання
ми знаходимо в Писанні. Господь каже, що найперше Він хоче, аби ми боялися
Його. Коли ми кажемо, що когось боїмось, то зазвичай це означає певний фізичний
страх, коли хтось або щось можуть завдати нам болю або якої іншої шкоди. Але
коли справа стосується страху перед
Богом, то тут мова йдеться про інший страх.
Диявол, звісно, хоче, аби ми
боялися Бога, як страшного і безжалісного суддю. І його бажання до певної міри
добилося успіху, принаймні, в Україні,
коли на повернення Христа у славі дуже багато людей дивляться як на Страшний
Суд. На такому суді, на їхню думку, що навіяна дияволом, нічого доброго слід не
очікувати від безжалісного Судді, тож треба запасатися масою різних добрих
учинків, які зможуть хоч якось ослабити гнів Божий.
Але, коли Бог хоче, щоб ми
боялися Його, то Він має на увазі зовсім інший страх. Боятися Бога означає
стояти перед Ним у благоговінні та трепеті, як перед всемогутнім Творцем, Який
дав нам життя і Який далі піклується про нас, і бажає нам винятково добра. Він також – наш люблячий Спаситель, Який
хоче, аби спаслися не лише ми, але й усі люди. І Він для цього спасіння зробив
усе.
Бог звертаючись до Ізраїлю, тобто
до віруючого народу, хоче, аби ми ходили Божими дорогами, тобто вірували в
Нього. Без віри ходити Божими дорогами не можливо. Як би ми не старались
виконувати Божі Заповіді без віри, вони нас завжди будуть обтяжувати.
Виконувати Божі Заповіді без віри – все одно, що братися за надзвичайно тяжку
ношу, яку навіть не зрушиш з місця. При цьому ти знаєш, що твій обов’язок цю
ношу нести, бо якщо ти її не перенесеш з цього місця на те, то ти будеш
покараний.
У разі з Божими Заповідями, із
Божим Законом, це означає гріх, а отже і смерть, тимчасову та вічну. Але коли є
віра, тоді нам хочеться ходити Божими дорогами, бо цю тяжку, непосильну ношу
взяв на Себе наш Господь Ісус Христос. Він виконав весь святий Божий Закон на
нашому місці і замість нас. А до нас Він каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені
та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене,
бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє
любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28-30).
Ті юдеї, які не мали віри в
грядущого Христа, Бога не розуміли, їм невтямки було про що тут говорив Мойсей.
І хоча вони на людях намагалися ходити Божими дорогами, але швидко стомлювались
і падали, і перетворювались на само-праведних лицемірів, що потім вихвалялись
своїми показними ділами, але всередині ненавиділи як Бога, так і своїх ближніх.
Так само й нині ті, що не мають
віри в Христа, ходити Божими дорогами не можуть. Вони можуть вдавати таку ходу,
але ця хода для них важка і при першій нагоді, коли нікого не буде поряд, вони
радісно перейдуть на дорогу, яка для них і приємна, і зрозуміла – на дорогу
плоті, тобто гріха.
Але ви, любі віруючі брати і
сестри, охоче ходите Божими дорогами, бо для вас це так само природно, як
дихати. Адже у нас живе Господь Святий Дух, Який рухає нами і втішає вас
Христовою любов’ю і спонукає нас спонтанно прагнути виконувати Заповіді Божі –
ходити дорогами Господа, і робити це з радістю, знаючи, що ми – лише
інструменти в руках нашого люблячого Спасителя, недостойні слуги нашого святого
Господа. І ми хочемо служити Йому, бо
Він послужив нам найвищою службою.
Божий Син віддав Себе Самого у
жертву на хресті. Чому Він це зробив? Він зробив це, бо «Так… Бог полюбив світ,
що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але
мав життя вічне» (Ів. 3:16). На хресті Божий Син зазнав неймовірних мук, адже
на Ньому була кара не за Його гріхи – Він їх не мав. Ісус страждав за всі гріхи
світу. Гнів Божий вилився на Його Сина за кожен гріх, що був скоєний від миті
гріхопадіння наших прабатьків у раю і аж до гріхів останньої людини, яка
народиться у цей грішний світ.
Однак Христос вибрав зазнати цих
жахливих мук і навіть померти, аби ці гріхи більше нам не залічувались, а були
покриті Його жертвою тіла і крові на хресті Голгофи. Ісус зробив це, бо Він так
сильно нас полюбив. Він любить нас далі Його невимовною любов’ю яка ніколи не
перестає і нині, бо на третій день Він вийшов переможцем над смертю із гробу і
нині Він наш вознесений Бог богів і Пан панів.
Коли Мойсей кликав юдеїв любити
Бога, то він кликати любити саме цього Бога, Який об’явлений у Христі. Іншого бога, який не об’являється у Христі, любити не
можливо. А Бога, Який доводить Свою любов у Христі, у хресній смерті, неможливо
не любити. Через це Бог кличе і віруючих євреїв, і нас любити Його.
Хочеш знати, що від тебе хоче
Бог? Він хоче, аби ти Його любив.
Звертаючись до віруючих Старого Заповіту, Святий Дух говорить звісно про віру
нелицемірну. Євреї, як ми знаємо, до приходу Христа повинні були проходити
обрізання. Але обрізання багатьом юдеям користі не приносило. Бо їхні серця
залишались необрізаними, тобто невіруючими. А де необрізане серце, там і шия
тверда, тобто там де невіруюче серце, там людина не любитиме Бога і не хотітиме
ходити Його дорогами. Там вона зневажатиме Його Слово, Писання і не прагнутиме
спільноти з Богом.
Адже Бог кличе і юдеїв, і нас
горнутися до Нього. Бо де є віра, де є любов до Нього, там обов’язково буде прагнення бути поряд з Богом і
перебувати з Ним у нерозривній спільноті. Там будуть уста віруючого співати: «Я
радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!» (Пс. 121:1). І він
кликатиме інших віруючих долучатись до спільноти святих із Господом. І він буде
хотіти, аби ще й ті, що не знають Господа-Христа, теж чули Його Слово,
увірували в Христа та стали спадкоємцями Його святого та вічного Царства.
Бо немає найбільшого дару ніж дар
вічного життя, який мають усі, хто вірує в Ісуса розп’ятого і воскреслого. Ті,
що вірують у Христа, горнуться до Нього, бо лише в Нього – прощення гріхів,
праведність, воскресіння, і вічне життя.
За днів Мойсея, за Старого
Заповіту, віруючі горнулися до Господа також жертвами, які вони приносили, і
які вказували на грядущого Месію та на прощення гріхів і єдність з Богом.
Особливою була мирна жертва, яка приносилась в храмі Божому і після того, як
Господу віддавалась найкраща частка з жертви, була спільна трапеза в храмі, яку
споживали і той, хто приносив жертву і його родина. Вони мали трапезу радості,
адже вони мали відновлений мир з люблячим і милостивим Господом, вони належали
до Його спільноти, вони горнулися до грядущого Христа.
А ми горнемось до Христа, Який
прийшов і Який купіллю Хрищення одягнув нас у Свою праведність і щоразу горне
нас, розкаяних грішників, до Себе у Його святій Євхаристії – у Його істинних
тілі та крові під виглядом хліба та вина. Щоразу коли ми причащаємось
Христовими тілом і кров’ю, ми маємо невимовну спільноту з Богом, а також мир з Ним,
і прощення гріхів, і праведність, і вічне життя. Бог любить нас, любі брати і сестри, і Він
хоче, аби ми горнулися до Нього.
А Він пригортає нас, обнімає і
запевнює про Свою любов і про те, що Він опікується нами, і про те, що Він
ніколи нас не покине, і що настане такий день, коли Його Син повернеться у
славі і ми у воскресінні увійдемо в Його Царство, аби там жити з Ним вічно. Цей
люблячий і милостивий Бог є нашою істинною хвалою. Як співав Псалмоспівець: «Одні
колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім'ям Господа,
нашого Бога: вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах! Господи,
спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!» (Пс. 19:8-10).
Хай озветься нам Цар Христос у
цей день нашого кликання і хай дасть Він нам сили служити Йому. А служити Йому
це означає підтримувати служіння, яке несе Його Наречена – Церква, проголошуючи
Євангеліє у Слові і Таїнстві. І не тільки це – служити Христові означає також з
радістю та сумлінно виконувати діло нашого покликання, де б лишень наш Господь
не поставив нас у нашому житті, і в церкві, і на роботі, і вдома, і де б лише
ми не були.
Сьогодні Мойсей нагадає нам
зокрема про справедливість у рідному краї і про опіку над сиротами та вдовами,
які не можуть самі про себе попіклуватись, а також про приходьків, зокрема тих,
хто гнаний і утискуваний, як-то сталося з нашими українськими біженцями зі
Сходу. Ось що жадає від нас Господь Бог нас, Який так сильно нас любить у
Христі. Заради Нього. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай
буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар