Проповідь на 3-ю неділю Великого посту

ГОСПОДЬ – НАША СКЕЛЯ І ТВЕРДИНЯ, І СПАСИТЕЛЬ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової, та й сказав: «Господь – моя скеля й твердиня моя, і для мене – Спаситель Він мій! Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній, Він – щит мій і ріг Він спасіння мого, Він – башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене. Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили! В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій (2 Самуїлова 22:1-7).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня ми були свідками того, як Російська Федерація анексовувала наш Крим. Хто того бажав, той міг бачити торжества у Кремлі, міг бачити щасливі і торжествуючі натовпи росіян на Красній площі Москви. Ми так само могли і можемо далі в новинах бачити, як російські війська скупчуються на кордонах України. В новинах ми також бачимо, як то тут, то там заарештовують озброєних диверсантів, які не прийшли на українську землю у війну погратися – вони прийшли до нас, аби нам війну принести, справжню війну, криваву бійню.

Ми так само бачимо, як у Донецьку та інших східних великих містах досить великі групи людей, які нападають на українських громадян, вбивають їх, а потім вилазять на адміністративні будівлі, зривають там українські прапори, а натомість чіпляють прапори російські. Потім ми чуємо, що частина сепаратистів  - взагалі ніякі не українські громадяни, а заїжджі гастролери з Росії, які тут працюють в одній зв’язці з українськими злочинцями, яких у свою чергу підгодовує Росія.

Українська територія в майже 28 разів менша за територію Російської Федерації. В Україні втричі менше населення ніж у Росії. Якщо подивитися на наші дві країни, то їх можна порівняти за величиною і ресурсами з Давидом і Голіафом. Ми всі можемо нині почуватися, як ізраїльські воїни, які бачили велетня і боялися вступати з ним у бій. Нам може бути страшно. Нам може бути навіть дуже страшно.

Диявол, який стоїть за Путіним та його слугами, може засіювати наші серця зневірою до Бога, аби ми не просто переживали, але втратили віру у всемогутність Бога і почали думати, що Бог нас покинув і не прийде нам на допомогу. Ми можемо почати думати: «Як так може бути, що ми щойно позбулися тиранії Януковича, аж ось – нова загроза. І ця загроза виглядає ще могутнішою і страшнішою, бо на бій проти України виходить сам Путін із однією з найбільших армій на світі?»

Любі брати і сестри, чи не нагадує це нам звичайної стратегії ворога людського роду, диявола, яку він використовував проти Церкви ще за днів царя Давида? Згадайте історію перемоги Давида на Голіафом: «І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави. І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм?» І филистимлянин прокляв Давида своїми богами. І сказав филистимлянин до Давида: «Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій». І сказав Давид до филистимлянина: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку. І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина. І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю. І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці. І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати!» (2 Сам. 17:42-51).

В Давида попереду буде ще багато битв. Проти нього будуть плести змови. Його будуть намагатися вбити. Але з усіх битв з людьми, незважаючи на їхню силу, Давид виходив переможцем. Чому так ставалося? Давид не відрізнявся особливою фізичною силою. Але в Давида було те, чого бракувало багатьом людям. В Давида була віра в Спасителя.

Сьогодні Давид, наповнений Духом Святим, співає пісню. Цю пісню він співає до Господа, Який врятував Давида з руки Саула і всіх його ворогів. Але ця пісня – дуже важлива для кожного з нас сьогодні, як і буде вона важливою для нас у будь-яку небезпечну пору. Давид співає: «Господь – моя скеля й твердиня моя, і для мене – Спаситель Він мій!»

Цар Давид жодним словом не хвалить себе самого. Для нього похвали заслуговує лише Господь. Господь – Давидова скеля. Якими б могутніми  не були ворожі потоки, як би не ревіли могутні ріки ворогів – вони лише об скелю розбиваються, а самій скелі заподіяти вони нічого не можуть. Як би сильно не намагався нас знищити противник людського роду, диявол, допоки ми перебуває у Христі, нашому Богові, зруйнувати ні диявол, ні будь-яка інша страшна сила нас не може. Чому? Бо Христос – наша скеля, скеля могутня, непохитна, непорушна. Руїни зазнає той, хто на цю скелю налітає – сама ж скеля, Христос, залишається неушкодженою.

Господь – твердиня Давидова і твердиня наша. Господь – це могутня фортеця, якої не взяти ні штурмом, ні облогою.  Христос – фортеця неприступна. В цьому диявол і всі вороги людського роду переконувалися не один раз – і в часи Старого Заповіту, і в часи Заповіту Нового – в останні дні цього світу. Давид ховався у цій твердині, у Христі – фортеці і фортечні, Христові мури, завжди витримували ворожий натиск, завжди давали Давидові прилисток і втіху. Так само Христос є нашою твердинею, нашою фортецею. У Його стінах ми можемо врятуватися від ворога. У Христових стінах ми можемо знайти собі відпочинок і втіху.

Христос – скеля і Христос – твердиня. Непорушна скеля і неприступна твердиня. Христос такий, бо Христос – вічний Бог. Але настає така мить, коли могутня скеля і неприступна твердиня раптом ховається у людську плоть. Могутню скелю і неприступну твердиню народжує Діва Марія. Могутню скелю і неприступну твердиню вона носить на руках і годує своєю груддю. І ця ж могутня скеля і неприступна твердиня, схована в людській плоті, іде на хрест Голгофи. І туди на хрест Ісус, правдива людина з плоті і крові такої само як у нас, але без гріха несе усі гріхи людства.

І там на хресті за всі наші гріхи Ісус помирає. І якби померла просто людина Ісус, навіть безвинна людина, то сьогодні ми не могли би тут збиратися, чути пісню Давидову і повторювати ці чудові слова разом із Давидом і за Давидом. На Голгофі помирає скеля наша і наша твердиня. Ця скеля забирає на себе всю ворожу міць і ця твердиня замикає в собі усякий гріх, який будь-коли коїла на землі будь-яка людина і затоплює його кров’ю Ісуса Христа, правдивої людини та істинного Бога. Гріх знищено, праведність проголошено воскресінням Ісусовим.

Через це Давид і ми звертаємося сьогодні також до Бога, як до нашого Спасителя я ми разом із Давидом: «для мене – Спаситель Він мій!» Христос помер за гріхи всього світу, але Спаситель Він – не для всіх. Хтось може мати ікону Спасителя. Хтось може навіть про Спасителя говорити, або Його цитувати. Але Христос не буде його Спасителем. Так само як в Ізраїлі було багато людей, усі до одного нащадки Авраама. Був навіть цар Саул, помазаний славетним пророком Самуїлом. Але коли Голіаф зневажав Господні полки,усі боялися, бо їм усім забракло віри. Не забракло віри Давидові. Давид вірував у Господа, а Господь був і є його Спасителем.

Господь тоді є Спасителем, коли є віра в Нього. Бо віра означає безумовну довіру до Христа, уповання на Нього не лише у вічності, але й в цьому житті. Віра привласнює Христа і Його заслуги робить нашими. Віра горнеться до Христа і міцно опирається на Христа-Скелю, і надійно ховається у Христі-Твердині. Христос є Спасителем. Але без віри Він не є нашим Спасителем. Але віра робить Христа нашим Спасителем, моїм особистим Спасителем і особистим Спасителем кожного з вас, любі брати і сестри.

А в кого є цей Спаситель, той непереможний, бо навіть у смерті, яка руйнує усі людські плани віруючий має лише новий і прекрасний початок безперервного перебування з Христом на небесах, а потім і вічне життя у воскреслому тілі в Царстві Божому. Давид сьогодні співає: «Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній, Він – щит мій і ріг Він спасіння мого, Він – башта моя та моє пристановище!» Христос – наша скеля по всі дні нашого життя і у вічності. Ми ховаємося у скелі Христові, як і Він ховається у нас, коли ми споживаємо Його істинне тіло та п’ємо Його святу кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері. Він є і залишається нашим щитом, коли нас атакує не лише цей світ, але й диявол, запускаючи в нас розпалені стріли спокус і звинувачень у всіх можливих гріхах.

Тоді Христос виходить і стає між нами і стрілами, і приймає усі ці звинувачення на Себе і повертає їх на хрест Голгофи, де Він був вже за них пролив Свою кров. Там вони і впиваються у Його невинне тіло і тонуть у Його святій крові. Звідти й лине ваше виправдання. Звідти й лине суд на всіх ваших ворогів і недругів, які намагаються знищити нас, і ваше добре ім’я, а з вами і добре ім’я Церкви.

Ми ж ховаємося у Христі, ми Христом захищаємося, Христос наділяє нас силою, Христос стає нашою баштою, з якою ми дивимося долі і бачимо, як лютують і казяться від безсилля наші вороги. Христос залишається нашим пристановищем на найгірші часи так само, як Він прагне розділити з нами наші часи найвеселіші, найрадісніші, які настануть в Царстві Божому. На любов Христа, на Його опіку ми відповідаємо сьогодні разом із Давидом: « Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!» І найголовніше я навіки визволений від влади гріха, диявола і смерті!

Які б обставини не складалися далі в нашій країні, в нашій церкві і в нашому особистому житті, продовжуймо, любі брати і сестри, віруймо, як вірує Давид, і співаймо, як співає Давид, волаймо до Господа, взиваймо до Нього і будьмо впевнені - Бог почує ваш голос із храму Свого, і в ушах Його зойк ваш. І Він прийде вам і навіть нашій цілій країні на поміч. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).