Молитва за Збройні Сили України

      Господи війська небесного!  Простягни Твою всемогутню руку, аби зміцнити та захистити тих, що служать у Збройних Силах України. Підтримуй їх у час війни, стань табором довкола нашого війська, аби лихі вороги не мали влади над ними і не могли заподіяти їм шкоди. Благослови наших воїнів, аби вони з Тобою пробиралися крізь мури і всі небезпеки,  побивали ворожі відділи, захищаючи наш рідний край і поверталися з перемогою до рідних домівок. В час миру, Господи, утримуй їх від усякого зла, а у всі часи дай їм мужність і вірність українському народові. Благослови їх, аби вони служили чесно і бездоганно. Заради Христа. Амінь.

День Св. Климента, пастиря і єпископа

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на день Св. Климента, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Фактичні гріхи

     Фактичні гріхи є зіпсутим плодом прабатьківського гріха, як зіпсутого коріння і поганого дерева, тобто це дії, які конфліктують із Божим Законом, як усередині в думці, волі та серці, так і зовні: у ставленні, словах і вчинках, незважаючи на те, чи є вони свідомими чи несвідомими.

                ПЕРЕЛІК ФАКТИЧНИХ ГРІХІВ:

1. Певні гріхи є внутрішніми, а певні - зовнішніми.
2. Певні гріхи є відкритими, а певні - прихованими чи таємними.
3. Певні гріхи є свідомими, а певні - несвідомими.
4. Деякі гріхи кояться думкою, волею, бажаннями.
5. Гріхом також є підстава для гріха та участь у гріхах інших людей.
6. Певні гріхи кояться прямо проти Бога, певні - проти ближнього, певні - проти самих себе.

     Такий поділ гріхів навчається із тією метою, аби ми могли якось навчитися і зрозуміти те, скількома багатьма гріхами, настільки різноманітними аж до незліченності, ми себе забруднюємо. Проте все одно залишаються такі Давидові слова із Псалма 18:13: "А помилки хто зрозуміє?"

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Святий завжди надіється

А я буду постійно надіятись, навіть, коли для мене шукають зла. Надіятися простіше в добрий час, а складніше в час поганий. Тому лише святий завжди надіється, завжди благословляє, як Йов. Дальші слова виражають ту саму істину:  і славу Твою над усе я помножу! Це наче говорити: «Я славитиму Тебе не лише в добрий час, коли є матеріал для повної хвали, але й в час лихий, коли здається немає матеріалу для прославлення, але ті, що живуть в надії і в теперішньому лихові та видимому водночас бачать надію на невидиме». Хто цього не бачить, а бачить лише теперішнє, той не може славити Бога окрім часу доброго, бо не бачить чим є зло і для чого воно. Через це він не може приєднуватися до прославлення, як той, що надіється. Останній-бо знає, що це трапляється не лише з несправедливими, але й служить корисній меті, якої перші не розуміють.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сімдесят перший

Для молитовних роздумів

Для молитовних роздумів моєї сім'ї дуже корисною виявилися коментарі Джона Джеске на книгу Буття (серія Народна Біблія). Понад 400 сторінок якісного богословського тексту, написаного легкою і зрозумілою мовою. Видавці про цю книгу пишуть: "Буття є першою з п'яти книг Мойсея, і воно розкриває Боже діло через біографії Адама, Ноя, Авраама, Ісака, Якова, Йосипа та інших.  Розпочинаючи зі слів "На початку...", вона представляє початки або походження всесвіту, людської раси, гріха, смерті і Божого благодатного діла повернення до Себе людства, яке впало в гріх".  Рекомендую.

Про Schwärmerei

Лише фанатики, які не мають ні отців, ні братів, віддані омані про те, що народ Божий на землі почався з них.  «Що! Хіба Слово Боже почалося з тебе, а чи ти – єдиний, до кого воно дійшло?» (1 Кор. 14:36 RSV).  Це критичне запитання Апостола, яке повинні були почути фанатики в Коринті, зобов’язує церкву в усі часи підходити з належною повагою та благоговінням до тих традицій християнства, які не суперечать Христовому запровадженню і Слову Божому.

                         Мартін Лютер

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на цей день:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва перед відкриттям сесії Верховної Ради

     В час відкриття сесії Верховної Ради молюся до Тебе, Небесний Отче, взяти під Твою благодатну опіку всіх депутатів Верховної Ради і всіх її працівників. Наділи їх відчуттям високої відповідальності, аби вони її відчували, виконуючи свою працю, до якої вони були вибрані українським народом. Вчини їх невразливими до спокус себелюбних інтересів. Наповни їх знанням і мудрістю, аби прийняті рішення і закони відповідали Твоїм стандартам і були на добро нашого народу.

     Утримуй мене і всіх моїх співвітчизників від нечесної критики та шукання помилок. Радше допоможи нам, Боже, на відкриття цієї нової сесії віддавати депутатам нашої нової Верховної Ради шану та честь, яка їм належить і благослови, аби ми підтримували їх нашими молитвами і нашою доброю волею.

     Благослови нашу країну, наш уряд, наш народ і вчини нашу націю благословенням для народів світу. Заради Ісуса. Амінь.

Джерело: Мій молитовник.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

  Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  ПІсля служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Вічне життя починається в цьому житті

Христос каже: «Я – Князь Життя, безсмертна особа, невразлива для смерті. Тож прив’яжіться до Мене і станьте частинами Мене. І так станеться, що там де Я, там будете й ви» (Івана 14:3). Бо ми маємо Царя, Який так править, що вічне життя починається в цьому житті. Наскільки ми бачимо, це царство – недосконале, бо воно щойно почалося. Воно недосконале, але буде воно досконале, «коли Він передасть царство Богові й Отцеві» (1 Кор. 15:24). Тоді ми будемо бачити Бога досконало, обличчя в обличчя.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

Вчора на Михайлівській площі

Вчора представники нашої парафії Воскресіння побували біля пам'ятника жертвами Голодомору 1932-1933 р. р. на Михайлівській площі. Помолилися і вшанували пам'ять невинно убієнних.

Проповідь на неділю Останнього Суду

             ВІВЦІ І КОЗЛИ

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

                           

Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене». Тоді дадуть відповідь Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили». Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви». Тоді дадуть відповідь і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!» І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя (Євангеліє від Св. Матвія 25:31-46).

Благодать вам і мир!  (1 Сол. 1:1) Амінь.

Дорогі брати і сестри, які страшні слова чули наші співвітчизники-українці напередодні  тієї голодної зими 1932-1933 років і яких жахливих мук зазнавали вони тієї пори року, коли ще покоління тому в тих самих селах звучали колядки і щедрівки? Який жахливий вирок від Господа почують в День Суду усі кати українського народу? «Ідіть від Мене, прокляті у вічний вогонь!  Бо ви відібрали від Мене останній кусень хліба і Я мусив померти в рідній домівці, не маючи змоги навіть переступити поріг!»  «Ідіть від Мене, проклятий у вічний вогонь!  Бо ви пожаліли для Мене п’яти колосків, а натомість передали Мене на суд тройки!» «Іди від Мене, прокляті, у вічний вогонь!  Бо ви засудили Мене на смерть за п’ять колосків, які просто валялися край поля і на які твоя влада вже не звертала ніякої уваги.  Але ти так хотів Мене убити, що знайшов причину – закон про п’ять колосків!»

Останній Суд буде справді Страшним Судом для величезної кількості людей. Там, напевне будуть лунати і такі вироки: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь! Бо Мене лихословили, Я потребував був лише одного вашого слова на захист, а ви з того сміялися і глузували з Мене, з Мого святого Слова і з Моїх вірних людей!»  «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь!  Бо Я був у в’язниці, а ви замість того, аби провідати Мене або заступитися за Мене, підписували всякі гидотні листи, аби додати Мені більше страждань і мук!»  «Ідіть від Мене, прокляті у вічний вогонь! Бо Я шукав захисту і правди, а ви замість правосуддя і виконання Конституції, відкрили по Мені вогонь із снайперських гвинтівок і автоматів. А ви розпорювали Мені живіт і топили Мене у донбаських водоймах».  «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, бо коли Я потребував правди, то ви на весь світ брехали про Мене і наче первосвященики, старшини і народ, підбурювали тих, що слухали вас, аби вони ішли вбивати Мене і ще й давали їм зброю.  Ідіть, прокляті, у вічний вогонь!»

Не обов’язково бути відвертим вбивцею і брехуном, аби почути Останнього Дня такий вирок від Господа.  Достатньо бути просто байдужою людиною. І не нагодувати голодного. І не вкрити роздягненого. І не напоїти спрагненого. І не провідати хворого чи ув’язненого. Достатньо просто не робити добра усім людям. Достатньо поділити людей на касти: на власну сім’ю, своїх друзів. І достатньо робити добро лише вибраній групі людей. А всім іншим можна навіть зла не робити.  Їх досить лише проігнорувати і тоді вирок буде: ««Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований». А здивовані від такого страшного вироку почують дуже чітке пояснення: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!»

Ці всі злочинці і не-доброчинці могли би вчинити по-іншому, якби раптом в українській хаті на місці чоловіка і батька сім’ї, від якої відбирали останню їжу, раптово з’явився Спаситель у славі. Якби Він з’явився на місці протестувальників на Майдані, яких безжалісно розстрілювали снайпери та автоматники.  Якби Він з’явився на місці депутата з Горлівки і ще одного студента, яких бойовики Путіна катували і топили на Донбасі. Але так не буває. Христос з’являється у подобі людей непомітних, без німбів над головами. Христос з’являється у ближніх, пересічних людях, подібних до вас і до мене.

Якби було по-іншому, то не було би такого великого здивування і у тих, що прагнули чинити добро Христові. І можливо зробили цілу гору різних добрих діл, які винайшли або вони самі або їхні духовні наставники: поїхали кудись на прощу або в паломництво, дали пожертву на якусь величну споруду, або й просто ревно допомагали посадовцям у рясах, обвішаних християнськими знаками та іконками, а то й ходили у хресних ходах довкола міста або принаймні довкола рідного храму.  Проте і такі дивуються, бо вони намагалися прислужитися Христові не там, де Він був щодня – у ближніх Києва, у відвідувачах нашого міста і в його мешканцях.  Аби послужити Христові, не треба далеко йти. Він тут, поряд з вами. І буде з вами упродовж наступного тижня і цілого вашого земного життя.

Втім, початок нашого євангельського тексту відвертає нас від згубної думки бігти і шукати, кому потрібна наша поміч.  Сьогодні Євангеліє радше зосереджує нашу увагу на тому, що поміч, власне кажучи, потрібна нам. Бо запрошення бути просто свідками на Суді і радіти дається лише тим кого Спаситель називає вівцями і до яких Він звертається «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу».  Вся справа, виявляється не в ділах, а в чомусь іншому.

На початку нашого сьогоднішнього Євангелія Господь ділить людей на овечок і козлів. Вівці – це якраз і є благословенні Христового Отця, ті що Христові дають їжу, воду, одяг, притулок, і милосердя. А козли – це ті прокляті, які на Христа дивляться з презирством і Йому не допомагають і не виявляють до Нього милосердя.

За євангельським визначенням вівці, благословенні будуть робити добро і виявляти милосердя. За таким самим визначенням козли робити добра не будуть і милосердя виявляти не будуть. Є лише дві категорії людей – вівці і козли. Господь пояснює козлам, хто такі вівці.  Він звертається до них і каже: «Та не вірите ви (Мені), не з Моїх-бо овець ви. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. Я й Отець – Ми одне!» (Ів. 10:26-30).

Отже вівці це ті, що вірують в Христа і належать Йому. Можна бути доброю, у світському розумінні цього слова, людиною і водночас бути козлом, у богословському розумінні цього слова. Бо коли не віруєш в Христа, отже ти – не Його вівця. Отже належиш до козлів, які в Останній Суд будуть стояти перед Христом і здивовано розводити руками, мовляв ніколи Христа в житті не бачили, не зустрічали, а отже і допомогти Йому ніяк не могли.  Інакше й бути не може – якщо в Христа не віруєш, то Його не знаєш.

А віруючі Христа знають, вірують Йому. Ми слухаємо Його Слово і йдемо слідом за Ним. Власне кажучи, через це ми сьогодні зібрані тут, у церкві, а не, скажімо в іншому популярному місці. Ми зібрані тут, бо ми йдемо слідом за Ним, адже Він каже нам, аби ми разом збиралися і святили Ім’я Боже, тобто молилися до Господа, слухали проповідь Його Слова, а також виконували Христів Заповіт аж до часу Його повернення – причащалися істинним тілом і кров’ю Христа під виглядом хліба та вина у Святій Вечері.

Вівці – це благословенні Отця Христового. Іншими словами, це ті, кого Бог особливим чином поблагословив через Христа. Христос – якраз і є Цар, Який проводить Суд і Який вітає Своїх овець, тобто тих людей, які в Нього вірують і через Нього, тобто самою вірою в Христа, отримали благословення називатися дітьми Отця – благословенними Отця.

Христос запрошує віруючих, аби вони посіли Царство.  Він не запрошує їх емігрувати в Царство, іти на роботу в Царство, служити в Царстві або щось подібне до цього. Він запрошує віруючих посісти Царство, тобто отримати Царство.  Це Царство ми, що слухаємо голос Христа, віримо Його Слову, не здобули. Це Царство, каже Господь, уготоване всім віруючим від закладин світу.

Це Царство приготоване для вас кимось іншим. Це Царство приготував для нас, звісно, Бог. Бо воно ще було приготовлене в Божому Промислі від закладин світу. Аби ми могли увійти в це Царство, Син Божий увійшов у світ і забрав на Себе те, що прирікало нас до вічного вогню, приготованого для диявола і його ангелів.

Ми не були вівцями Христовими. Ми всі народилися козлами. Але вівцями учинив нас Бог. Аби ми не були вкинуті до вічного вогню, який був приготований для диявола і його ангелів, Христос забрав на Себе всі наші гріхи і змив їх на Голгофському хресті Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Благословенний і святий Він помер за проклятих і грішних, принісши досконалу жертву за всіх нас на хресті. Він воскрес на третій день, аби ми були сьогодні виправдані і названі у Його Євангелії праведними, тобто виправданими. Як?  Самою вірою в Христа.

Зауважте, що праведні не мають чим хвалитися. Для них похвальні слова Христа на Останньому Суді звучать дивно. Адже вони не зауважували, щоби вони Христа годували, поїли, вдягали, провідували та виявляли до Нього милосердя.  Вони – праведні, тобто виправдані самою вірою в Христа. Всю славу за спасіння ми віддаємо Христові. Ми живемо Христом і разом із Апостолом Павлом сповідуємо «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 3:20).

А коли в нас живе Христос, то Він і діє через нас. Біля Христа ніхто не голодував.  Біля Христа ніхто не був роздягнутий. Біля Христа ніхто не хворів. З Христом завжди для учнів були відкриті двері багатьох домів. І Христос продовжує так діяти у вас, любі брати і сестри.  У вас немає часу робити добрі діла. Ви вже їх робите і робите ви їх спонтанно. Точно так як робив це добрий самарянин, коли побачив побитого і пограбованого юдея. Точно так як це робила Лідія, запрошуючи Апостолів погостювати в неї. Точно так як це робила Сарна, шиючи одяг для вдовиць і одягаючи їх. Точно так як це робите ви щодня для всіх людей біля вас без винятку.

Ви так робите, бо саме так діє віра в Христа. Вона жива, активна, діяльна. Вона не думає про нагороду, а просто чинна любов’ю, тобто вчинками любові до наших ближніх.  До вас, що віруєте, лунатимуть Його слова у час Його повернення, у час воскресіння усіх мертвих, у час Останнього Суду: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». Залишайтеся Його вівцями, що слухають Його Слово і приходять до Його Святої Вечері і сповідують, що спастися можна самою вірою в Христа Ісуса, нашого грядущого Спасителя і Царя. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ТА ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

     Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним, комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

Слово Духа - нагострена стріла

Так і Слово Духа – стріла нагострена, тобто благословенна, успішна і ефективна. Слово – не бездіяльне, а здійснює багато всього чудесного. Воно піднімає засмучених, веде збентежених, кличе тих, що помиляються і спростовує їх. Воно приносить масу інших плодів і в цілому є всемогутнім. Через воно правильно називається стрілою нагостреною…

Християни не поступаються відчаю і бракові довіри, вони не відвертаються від Слова, не відрікаються від Христа. Вони наполегливо перебувають у вченні і сповідуванні Його – часом дуже сильно, а часом кволо. Бо Він – Цар, Який завойовує і Цар нещасних. Він піднімає нас, хоча часом ми кволі.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’яти