Не ділами, а для діл

    Павлові славетні слова до церкви в Ефесі нагадують нам про те, що ми також спасенні не ділами, а  для діл: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Ефесян 2:8-10).

Марк Е. Браун, Народна Біблія: Повторення Закону

Молитва за єдність

     Боже! Ти повертаєш на істинний шлях тих, що помиляються. Ти збираєш розпорошених і зберігаєш зібраних. Молимо Тебе: у лагідному милосерді Твоєму вилий на Твій християнський люд благодать єдності, аби всі розколи були зцілені, а Твоя отара була об'єднана під істинним Пастирем Церкви Твоєї, щоб гідно всі могли Тобі служити; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

День Св. Марії Магдалини

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ототожнення її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Єзекіїля

     Сьогодні ми згадуємо пророка Єзекіїля і дякуємо за нього Господу. Єзекіїль, син Бузі, був   священиком, якого Бог покликав, аби він був пророком для вигнанців під час Вавилонської неволі (Єзекіїля 1:3). 597 р. до Р. Х. цар Навуходоносор і вавилонська армія привели царя Юдеї і тисячі найкращих громадян Єрусалиму, з Єзекіїлем включно, до Вавилону (2 Царів 24:8-16). У пророкуванні Єзекіїля надзвичайним чином відбилося його священство, як-от: святість Бога та образи Храму (наприклад, Єзекіїля 9-10 і 40-48). Від 593 р. до Р. Х. до зруйнування Єрусалиму та Храму 586 р. до Р. Х. Єзекіїль пророкував про неминучість божественного суду над Єрусалимом, над вигнанцями до Вавилону і над сімома народами, які оточували Ізраїль (Єзекіїля 1-32). Єрусалим впаде, а в вигнанці повернуться нескоро – це буде справедливою заплатою за їхні гріхи. Щойно до Єзекіїля дійшло слово про руйнування Єрусалиму та Храму, його послання стало посланням утіхи та надії. Через нього Бог обіцяв, що Його народ матиме майбутні відбудову, відновлення та оживлення у грядущому царстві Месії (Єзекіїля 33-48). Чимало символіки з пророцтв Єзекіїля було пізніше використано в Об’явленні Св. Івана.



Молитва на День Св. Пророка Єзекіїля:


Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єзекіїля Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Іллі

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Іллю.  Ім’я пророка Іллі означає: «Мій Бог – Ягве [Господь]». Він пророкував у північному царстві – Ізраїлі в основному упродовж царювання Ахава (847-953 р. р. до Р. Х.) Під впливом своєї поганської дружини Єзавелі, Ахав спонукав своє царство до поклоніння Ваалові, а Єзавель робила все, аби заборонити поклоніння Ягве. Іллю було покликано Богом осудити це ідолопоклонство і закликати народ Ізраїлю назад до поклоніння Ягве, як єдиному правдивому Богові (як він це зробив у 1 Царів 18:20-40). Ілля був різкою та показною особою, живучи в пустині та носячи одяг із верблюжої шерсті і шкіряного поясу (2 Царів 1:8). Він був пророком на слові та ділі. Через Іллю було здійснено багато чуд, з воскресінням мертвого (1 Царів 17:17-24) та впливом на довготривалу посуху в Ізраїлі (1 Царів 17:1), включно. Наприкінці свого служіння, його було забрано на небеса. Це бачив його наступник, пророк Єлисей (2 Царів 2:11). Пізніше пророк Малахія проголосив, що Ілля повернеться перед приходом Месії (Мал. 4:5-6). Це пророцтво збулося у пророцькому служінні Івана Христителя (Мт. 11:14)

Молитва на День Св. Пророка Іллі:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Іллю Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Після Недільної школи

Дитяча композиція після Недільної школи

Зневага до Божого Слова - неминуча

     Іншого часу доктор Мартін Лютер промовив про зневагу до Божого Слова, що коли Боже Слово приходить у якесь місце, з тієї миті починається і зневажання Слова, це – неминуче. Це було видно і серед євреїв. Бог посилав їм пророків: Ісаю, Єремію, Амоса та інших, а в кінці послав їм Христа, Свого Сина і на П’ятидесятницю – Святого Духа, Який вилився на Апостолів і вони пішли по всьому світі. Всі вони однаково вигукували: «Покайтеся!», але це нічому не допомогло – всі вони мусили стати козлами відпущення: усіх пророків вбивали, Христа розп’яли, а Апостолів гонили. Втім незабаром лежав Єрусалим у нечистотах і та руїна залишається аж донині. Так само буде і з німецьким краєм, якщо тут будуть зневажати Боже Слово. Я вважаю, що по цьому світлу Євангелія настане велика темрява і з церковних кафедр люди Євангелія більше відкрито чути не будуть, а потому незабаром настане Останній День.

 

Із застільних бесід доктора Мартіна Лютера 

День Св. Рут

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Рут, моавитянку, яка є чудесним прикладом  Божої благодаті. Хоча вона була язичницею, Бог учинив її прабабусею царя Давида (Рут 4:17) і одним з предків Самого Ісуса (Матвія 1:5). 
     Голод в Ізраїлі змусив Елімелеха та Ноомі з Віфлеєму та їх двох синів емігрувати до сусіднього народу, Моаву. Сини одружилися з моавськими жінками, Орпою і Рут, але через 10 років Елімелех і його сини повмирали (Рут 1:1-5). Тож Ноомі вирішила повернутися до Віфлеєму, а своїх невісток спонукала залишитися із їхніми родинами. Орпа послухалася поради Ноомі, але Рут відмовилася залишатися зі своїм народом і промовила вражаючі слова: "Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій - мій Бог" (Рут 1:16).
    Після того, як Рут прибула до Віфлеєму, Боаз. близький родич Елімелеха, погодився бути "викупителем" Рут (Рут 3:7-13; 4:9-12). Він взяв її за дружину і Рут народила Оведа, Давидового діда (Рут 4:13-17), зберігши таким чином родовід Месії. Доброта Рут і її безкорислива відданість Ноомі, і її віра в Бога Ноомі, гріють серця вірних Божих і сьогодні, і спонукають нас повторювати приклад її віри.

                                     Молитва на День Св. Рут:

Вірний Боже!  Ти обіцяв оберігати Твій народ і спасати насліддя Твоє. Ти використовував неймовірні на несподівані посудини для поширення родоводу, з якого вийшов благословенний Твій Син. Дай нам відданості Рут і такої довіри до Тебе, як у неї, аби й ми могли шанувати Тебе нашою покорою і пошаною та, щоб ми були залічені до Твого вибраного народу: Святої Християнської Церкви - благодаттю Ісуса Христа, нашого Господа і Святого Духа, які живуть і царюють з Тобою, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Володимира Великого, християнського правителя

     Сьогодні ми дякуємо Богові за життя київського князя – Св. Володимира Великого. Саме він став тим правителем Київської Русі, який домігся офіційного запровадження християнства у нашому краї. Будучи великим полководцем і політиком, він також сам став християнином і піклувався, аби його народ був спасенним. Переоцінити роль св. Володимира (Василя у Хрищенні) Великого у історії Русі-України, неможливо. Адже християнство не лише долучало Київську Русь до сім’ї європейських народів (як про це говорять нині багато політиків, і що саме по собі є другорядним), а насамперед благовістило Христа Спасителя, а отже принесло і продовжує приносити спасіння величезній кількості людей, які воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві.

     «Ранком [Наступного дня] зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей, на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву.

      І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостольського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не апостолами і мучениками, і вже більше не буду царствувати в цих землях».

      Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Володимир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, подивився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе країни християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, надіюся на Тебе і на Твою силу в перемозі над його підступами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли — Перун і інші і де приносили їм жертви князь і люди.

     І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах. І почав [Володимир] посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі.

     Через оцих, відданих на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книжні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови книжної, але з Божого допусту і з милості своєї помилував їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Помилував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за милістю Божою, а не за нашими ділами. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську землю, і просвітив її святим хрещенням.

      От тому і ми припадаємо до Нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! Чим воздамо Тобі за все, що Ти воздав нам грішним? Не знаємо, чим воздати за дари Твої, великий бо Єси, дивні діла Твої, і величі Твоїй немає меж». Із роду в рід будемо восхваляти діла Твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю нашому, предстанемо перед лицем Його у славослов’ї», славте Його, бо Він благий, бо вічна милість Його, бо звільнив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів.

      І ще скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! Заспівайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благословіть Ім’я Його, благовістіть з дня на день спасіння Його, возвістіть в народах славу Його, і серед усіх людей чуда Його, бо великий Господь і всеславний, і величі Його нема кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спасіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвітилася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очиститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших».

     І ще другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не ставить в провину неправду? І бажаючи цього — милостивий. Той наверне [до себе], і ущедрить нас, і ввергне у бездну гріхи наші». І [апостол] Павло говорить: «Браття! Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть Його хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, а день настав».

     Завдяки князеві нашому Володимиру придбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості» («Повість врем’яних літ [з оповіді про 988 рік]».

Молитва на День Св. Володимира Великого, християнського правителя:

     Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Володимира Великого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для принесення Святого Євангелія на простори Київської Русі. Просимо Духом Твоїм виставляти правильні пріоритети в нашому житті, аби ми завжди трималися Ісуса і горнулися до Нього, як до нашого Спасителя та вірно ділилися Твоїм Словом із нашими співвітчизниками. Заради Христа. Амінь.

Слухання радості

Ось та доктрина, за яку ми не лише маємо назву «єресь», але й зазнаємо покарань, а саме: через те, що все ми приписуємо слуханню Слова або ж вірі у Слово – це одне й те саме – а не нашим ділам. Так, у використанні Таїнств і в сповіді ми навчаємо людей дивитися головним чином на Слово так, що ми все відкликаємо від наших діл до Слова. Слухання радості – у Хрищенні, коли кажуть: «Хрищу тебе в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19, 20); «Хто увірує й охриститься, – буде спасений» (Мр. 16:16). Слухання радості – Господня Вечеря, коли сказано: «Це – тіло Моє, що за вас видається» (Лк. 22:19). Слухання радості – у сповіді або ж якщо ж дати їй доречнішу назву – у відпущенні та використанні ключів: «Май віру. Твої гріхи прощені тобі через смерть Христа». Хоча ми спонукаємо людей іти до Таїнств і до відпущення, все-таки ми нічого не навчаємо про гідність наших діл або що є користь від простого виконання діла, як про це зазвичай про Господню Вечерю або радше про їхню жертву, навчають папісти. Ми кличемо людей назад до Слова, щоб головною частиною цілої дії міг бути сам голос Божий і саме слухання.

                               Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Без покаяння немає істинної віри

     Там, де немає покаяння, але залишається намір перебувати і далі у гріхах, там не може існувати правдива віра; і віра, яка не працює в любові, а залишається без добрих плодів, не є правдивою вірою, а удаваною і мертвою (1 Тимофія 1:5; 5:8; Якова 2:26; 2 Петра 1:8).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Молитва за тих, що помиляються (2)

     Всемогутній, милосердний і благодатний Боже і Отче! Від щирого серця молимося до Тебе за всіх тих, хто покинув християнську віру; за всіх тих, хто покинув її повноту або перебуває у сумніві чи спокусі через тих, хто спотворює Твоє Слово. Благаємо - відвідай їх, як Отець; вияви їм помилки їхні і поверни їх із їхніх блукань, аби вони одним серцем раділи лише чистою істиною Слова Твого і, аби вони стали мудрими на життя вічне через віру в Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника, 1941 р.

Проповідь на 4-у неділю по Св. Трійці

               ЖИТИ ДЛЯ ХРИСТА

        (Нарис проповіді 

пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо – ми Господні! Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: «Я живу, – каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!» Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси. Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте. Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер. Нехай ваше добре не зневажається. Бо Царство Боже – не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім  (Римлян 14:7-17).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  в одній церкві, що розташована в невеликому англійському містечку, був цікавий звичай на Вечірніх: диякон запалював свічку щойно якась сім’я заходила до храму на службу Божу. Тож, чим більше сімей перебувало на Вечірній, тим більше світла було в церкві.

Про вас, любі віруючі, Син Божий каже: «Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі» (Матвія 5:14-16). Як добре, коли ми справді – наче світло для світу, який перебуває у темряві гріха.

Але як прикро буває тоді, коли ми своє світло ховаємо під посудину власного маловірства і боїмося цим світлом ділитися.  Коли бачимо гріх і знаємо про гріх, то вдаємо наче гріха не існує, цим самим не зупиняючи грішника і штовхаючи його та інших його супутників до вічної смерті та мук у пеклі.

Або як прикро буває тоді, коли ми бачимо виразну потребу нашого ближнього, коли йому немає що їсти або немає в що зодягнутися і проходимо мимо, наче це нас не стосується. Тим самим коячи гріх проти Бога і Його святих Заповідей.

Або як прикро буває й тоді, коли ми маємо нагоду проголосити втіху або поділитися Євангелієм, але знову з якихось різних міркувань, не користаємося цією нагодою і, можливо, втрачаємо останній шанс урятувати людську душу із лабет диявола, гріха та смерті. Особливо це прикро з огляду на те, що хтось таки поділився із нами Євангелієм, проповідував нам Слово Боже і привів нас до Церкви, до Христа.

І особливо прикро через те, що ми були такими ж пропащими і нещасними грішниками, які були приречені лише до перебування у власних жахливих гріхах, були приречені до  смерті та аду, але Господь змилувався над нами, над кожним із нас.

Син Божий забрав на Себе усі наші гріхи, незважаючи на те, де ми народилися і виросли. Незважаючи на те, ким ми стали – грішниками, провини яких заслуговують лише на Божий гнів і кару. Ми були сковані кайданами гріха і обвинуваченнями диявола і мали перед собою лише одну перспективу – смерть і ад.

Але Син Божий цю перспективу знищим Самим Собою, обмивши всі наші гріхи Своєю святою і дорогоцінною кров’ю і принісши Себе святого Бога і святу людину в жертву за всі наші переступи проти Бога. В Ім’я Христа розп’ятого ви тепер прощені. В Ім’я Христа воскреслого ви тепер виправдані. Ви стали світлом, бо у Світло, в Христа зодягнулися. Ви стали праведними, бо Христос, наша праведність, живе тепер у кожній Своїй віруючій дитині.

            І прощення заради Христа, і виправдання в Христове святе Ім’я, означають щось більше ніж просто проголошення нас прощеними і виправданими. Це не так наче ми були брудні, поламані і нас Бог гарненько вимив, полагодив, зодягнув у новеньку одежу і сказав: «Ну, дитинко, можеш іти далі купатися в калюжах і валятися у багні!» На жаль часто ми так і чинимо: з церкви, по відпущенні гріхів, виходимо і починаємо вибирати якесь болото…

            Ні, мета в Бога – інша. І Божа мета нашого викуплення, нашого прощення і виправдання – величніша. Апостол каже нам сьогодні: «Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими». Ми були визволені Христом від жахливого рабства гріха, диявола і смерті, а для того, щоб бути з Христом і під Його святою владою. Тепер Він – наш Пан.

            Христос панує і над мертвими і над живими – каже Апостол.  Але якщо над мертвими, тобто над невіруючими Він панує силою, то над живими, тобто – над нами – Свою благодаттю, Своєю невимовною любов’ю і Своєю милістю.

            Ми оживлені Христом і дальші слова стосуються усіх істинних віруючих: «ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо – ми Господні!» Або як каже про це інший Апостол, Петро: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9). 

            Ми – Господні. Ми тепер живемо для Христа. І, коли настає наша остання година – вмираємо теж для Христа, аби воскреснути Останнього Дня до нескінченного життя у Його Царстві, радіючи новим, досконалим тілом на новій землі, у Царстві Божому. Але вже нині, ще тут, у цьому смертному тілі ми живемо вже не для себе, а для Того, Хто заплатив за нас надзвичайно високий викуп – ми живемо для Христа.

            А Христос живе для нас і з нами. Він перебуває з нами завжди. Він настільки прагне бути з нами і прагне, аби ми були з Ним і в Ньому, що під виглядом хліба та вина Святої Вечері, живить Своїми істинними тілом і кров’ю на прощення наших гріхів і життя вічне.  Він не погорджує жодним вашим гріхом, жодною вашою слабкістю, любі брати і сестри. Його Слово – незмінне: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28)

            Сьогодні Господь Святий Дух ставить перед нами запитання: «А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм?» Господь тебе не судить.  Не чіпляйся за якийсь дріб’язок до свого брата.  Не осуджуй його ні очно, ні заочно. Не вважай свого брата або свою сестру за недостойну тебе або за більшого грішника, ніж ти чи за більшу від тебе грішницю.  Бог про нього мовчить. Бог мовчить про неї, а ти його чи її судиш! 

            Господь Христос каже: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Матвія 7:1-5). 

Апостол Павло продовжує: «Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: «Я живу, – каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!» Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. Отож, не будемо більше осуджувати один одного» А потім каже, чого насправді від нас очікує Господь, Якому ми належимо: «краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси».

Краще пильнувати про те, аби не спокусити нікого з братів або сестер. А особливо зі слабших у вірі братів і сестер. Господь каже в Євангелії від Матвія: «Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині... Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!» (18:6, 7).

Спокус, допоки ми живемо в цьому грішному світі і тілі, може бути море. В апостольські часи частими спокусами могла виступати їжа, адже Старозаповітним євреям не дозволялося споживати всього того, що споживали інші народи. Їжа для віруючих Старого Заповіту розділялася на чисту і нечисту. Після смерті та воскресіння нашого Господа на Церкву був зісланий Святий Дух і вона почала виконувати Велике Доручення Спасителя – робити учнями всі народи. 

Христос усіх визволив від Закону, а отже від приписів про чисту та нечисту їжу. Ми тепер маємо свободу у Христі. Через це і євреї, і неєвреї можуть споживати будь-яку їжу. Як каже Апостол Павло: «Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого». Проте він також додає: «Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!» (1 Коринтян 8:8, 9).

Християнин не нав’язуватиме своєї волі іншій людині, особливо, коли інша людина вважає ту пропозицію або вимогу гріхом. Не можна нікого змушувати щось їсти чи пити мимо його чи її волі. Не можна змушувати когось щось носити, щось робити чи щось говорити.  Людське сумління – дуже тонка матерія і вчинити над ним наругу – дуже легко. Проте та наруга може виявитися тією останньою краплею, яка буде спокусою піти від Христа і від Його Церкви геть. Хай Господь боронить усіх нас від такої нелюблячої поведінки, що немає нічого спільного із Ним і Його Царством. Адже наш Господь, як про Нього пише Св. Ісая: «очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить» (42:3).

Натомість пам’ятаймо, любі брати і сестри, що «Царство Боже – не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім». Це Царство там – де Його Цар, наш люблячий Спаситель. А де є Він – там і Його праведність, яка стає нашою вірою, яка покриває наші гріхи через віру і яка приносить нам Божий мир.

Бог не гнівається на Своїх дітей, а через Христа має з нами мир. Як чудово знати, що ми перебуваємо у мирі з Богом!  І як приємно ходити стежками Божого Слова і мати ту радість, яку дає Святий Дух Своїм прощеним дітям і якою ми хочемо ділитися з усіма без винятку нашими братами і сестрами у Христі. В Його святе Ім’я. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

День Св. Ольги, християнської правительки

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.

"[Княгиня Ольга] ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха,
І просила благословити на дорогу додому,
І сказала йому: «Люди мої — погани, і син мій,
Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла».
І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти хрестилась
І в Христа одягнешся,
І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг у перші часи,
І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха,
І Лота від содомлян, Мойсея від фараона
І Давида від Саула, трьох отроків від печі,
І Данила від звірів,— так і тебе збавить від ворога
І від сітей його».
І благословив її патріарх.
І пішла вона з миром у землю свою,
І прийшла в Київ.
І було це, як і при Соломоні:
Прийшла цариця Ефіопська, бажаючи почути мудрість Соломонову,
І велику мудрість видіти і знамення.
Так і ця блаженна Ольга шукала доброї мудрості Божої,
Але цариця ефіопська — людської, а Ольга — Божої.
«Ті, що шукають премудрість,— знайдуть».
«Премудрість на початках [дороги] співається,
На шляхах дерзновення водить,
На краю стін із заборолами проповідується,
При воротях градних сміливо говорить;
Скільки-бо років незлобивії тримаються правди?»
І ця-бо від зрілості блаженна Ольга шукала мудрістю,
Що є найліпше всього на світі цьому,
І бісер знайшла многоцінний, яким є Христос" (Повість врем'яних літ, оповідь про 955 рік).

Молитва на День Св. Ольги, християнської правительки:

Отче Небесний, Своїм Євангелієм Ти покликав до християнської віри княгиню Ольгу, аби вона була провідником нашого рідного народу до Христа і Його Царства.  Благослови нас, аби ми прагнули донести Євангеліє до всіх у нашому рідному краї, аби й вони знайшли бісер многоцінний, яким є Христос, Син Твій Єдинородний, а наш Господь, з Яким царюєш Ти і Твій Дух Святий, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.