День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Силу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіохії до Малої Азії і Македонії.  Силу, разом із Павлом було ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії.  Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно,  залишався там впродовж тривалого часу.  Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:

Всемогутній і віковічний Боже!  Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Немовлят христили в часи Старого Заповіту

Хрищення немовлят, запечатане таїнственним обрядом, було запроваджене за Старого Заповіту… Хрищення немовлят практикувалося юдеями в Новозаповітні часи. Лайтфут, набільший із старих равиністичних учених, каже в його «Гармонії на Івана»: «Хрищення немовлят було широко відомим і розповсюдженим явищем ще до приходу Івана[1] і вони були добре ознайомлені із хрищенням немовлят так само як із обрізанням немовлят». І це він доводить багатьма цитатами із Талмуду та старих равиністичних письменників. Тож немислимо, щоб за таких обставин Апостоли забороняли Хрищення немовлят так наче його не слід було проводити.

Аргумент a fortiori: якщо в Старому Заповіті, порівняно обмеженому щодо його застосування, у заповіт немовлята приймались, то тим більше у Новому Заповіті, ширшому і милостивішому ніж Старий, вони теж приймаються. Але в Новому Заповіті немовлята приймаються ще більше ніж у Старому.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

---

[1] Івана Христителя.

Перше наслідуй характер, а потім діла

Постування, молитви, ходіння до церкви – добрі діла, якщо їх робити у правильному духові… Якщо ти бажаєш постити і молитися, як Анна,[1] то це добре. Але пильнуй, аби перш за все, ти наслідував її характер, а вже потім її діла. Перше будь як Анна… У ній безперечно мешкав Святий Дух і внаслідок цього, навіть без діл, вона була добра і праведна. Тож діла, які вона робила, теж мусили бути добрими і праведними. Ось так ти тут бачиш, що Лука не хоче сказати, що через діла свої вона стала святою і пророчицею, але він каже, що вона до цього була пророчиця і через це  її діла були теж добрі.

                                                        Мартін Лютер, з проповідей

---

[1] Луки 2:36-38.

У відроджених трапляються смертні гріхи

     Правдивий та належний характер віри  полягає в тому, що вона не хоче чинити гріхи, накопичувати їх і перебувати в них, а радше вона прагне праведності, яка відпускає гріхи та від них звільняє. Тому там, де немає правдивого каяття, там Святий Дух проголошує дуже серйозний вирок (Єремії 5:3; Римлян 2:5, 9; Луки 13:3; Об'явлення 2:5). А там, де немає істинної віри, там немає ні Христа, ні Святого Духа, ані Божої благодаті, прощення гріхів та спасіння. А що ж тоді є?  Безсумнівно, що там є Божий гнів, смерть і вічний осуд, допоки ті, що відпали, не повернуться до Бога знову (Колосян 3:6; Римлян 8:13). Тож внаслідок цього і з цієї причини смертні гріхи трапляються і у відроджених людей, а саме тоді, коли вони проганяють і втрачають віру, Христа і Святого Духа.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

День Св. Якова (Ізраїля)

    

Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).

Молитва на День Св. Якова (Ізраїля):

Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Де немає протидії - там Христос не присутній

Де не знаходиш протидії, там Христос не присутній. І тут ми не маємо на увазі протидію від турків,[1] а від наших ближніх – тих, що поряд із нами. Христос – не знак, поставлений на падіння для багатьох у Вавилоні чи Ассирії, а в Ізраїлі, тобто – серед тих людей, між якими Він живе і які хваляться тим, що вони належать Йому.

Мартін Лютер, з проповідей

---

[1] Мусульман.

Проповідь на Стрітення Господнє

                           

                  СПАСІННЯ ПЕРЕД ВСІМИ НАРОДАМИ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

А коли – за Законом Мойсея – минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу», і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано,  – «пару горличат або двоє голубенят». І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, – людина праведна та благочестива, – що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, – і меч душу прошиє самій же тобі, – щоб відкрились думки сердець багатьох!»  Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, – вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала  (Євангеліє від Св. Луки 2:22-40). 

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, від наших зустрічей із іншими людьми може багато чого залежати. Інколи людські долі різко міняються лише після однієї-єдиної зустрічі.  Хтось зустрічає свого майбутнього чоловіка чи дружину. Хтось зустрічає друга або подругу. А хтось зустрічає людину, від якої у його чи її житті будуть одні проблеми. 

Сьогоднішнє наше свято теж називається зустріччю – Зустріччю Господа або ж Зустріччю із Господом. Ця зустріч відбулася в Єрусалимі, у храмі, куди Марія і Йосип принесли Ісуса. Юдеї мали закон, відповідно до якого жінка після народження мала прочекати сорок днів, після яких вона вже вважалася обрядово чистою і могла заходити до храму в Єрусалимі. 

Сорок днів після народження Сина Божого минулися і ми бачимо Діву Марію разом із Йосипом у храмі. Це було єдине місце, де можна було приносити жертву Господу.  Через Мойсея юдеї мали ще інший наказ: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу».  Кожен первісток чоловічої статі мав бути посвячений Господу.  Цей наказ юдеї отримали від Господа у часи виходу Ізраїлю із Єгипту, із дому рабства. 

У ту ніч найпершої Пасхи кожен перворідний у єгипетських домівках, окрім домівок Божого народу, був убитий. А ті, домівки, одвірки яких були позначені кров’ю пасхального ягняти та домівки, де споживалося пасхальне ягня, Господь пощадив. На спомин про цей чудесний порятунок перворідних, вони мали бути посвячені на служіння Господу – Він порятував їх, використовуючи ягня, для Себе.  

То була чудесна постанова посвячувати своїх синів-первістків на служіння Господу або ж приносити за нього викуп – жертву на підтримку служіння Слова. Так зробила, як ми чули сьогодні в читанні Старого Заповіту Анна посвятила свого первістка, Самуїла, на служіння Господу. Самуїл став одним із найвеличніших пророків Старого Заповіту.  Люди Божі посвячували Господу своїх перворідних синів. Господь посвячує нам Свого Сина Єдинородного. 

Марія і Йосип не з племені Левія. Вони приносять викупну жертву. Хоча Христос – досконала Жертва, вони виконують Закон. Їхня жертва невеличка, вони прийшли, щоб принести в жертву Господу «пару горличат або двоє голубенят». Це жертва бідних людей. Але на руках своїх вони приносять – Жертву святу і досконалу, Ягня Боже, Христа, Який через тридцять три роки принесе Себе у жертву за всіх без винятку людей. 

І ось у храмі відбувається зустріч, на честь якої назване наше сьогоднішнє свято. Господь зустрічається із Своїми людьми. Перша Його зустріч із Семеном. Писання каже нам, що цей Семен був «людина праведна та благочестива, – що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому». Це означає, що Семен був віруючим чоловіком. У Старому Заповіті кожен праведний в очах Божих – праведний через віру в Христа грядущого.  

Семен – чудовий приклад, який свідчить про виправдання вірою і того в що вірували праведники Старого Заповіту. Вони чекали на Потіху для Ізраїля, тобто на Месію, на Христа. Іншої Потіхи Господь не обіцяв. Через Пророка Ісаю Він звіщав: «Я, – Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний? І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів? Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба. Бо Я – Господь, Бог твій, що збурює море, – й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!» (51:12-15).  

Про Христа, Який мав прийти до Свого народу і визволити євреїв і язичників від усіх гріхів звіщали усі пророки, усе Писання. Кожен, хто вірував у прощення гріхів заради Христа, Який гряде, був виправданий самою вірою в Христа грядущого, як наш Семен. Через це він називається праведний і благочестивий. Бо він також ділився Божим Словом із іншими людьми, і робив добрі діла, які були плодом його спасенної віри. Так само праведними і благочестивими називає Бог вас, любі віруючі брати і сестри. Такими ви є винятково через вашу віру в Христа. 

Але ця віра – не ваше діло. Це – не якесь ваше рішення, якась ваша ухвала. Це – діло Боже. Це віра Христова. Її у вас, як і в праведному Семені створив Господь Святий Дух. І, коли Він уже віру творить, то перебуває у вас. Через це й Апостол Павло каже, звертаючись до віруючих у Христа: «Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» (1 Кор. 3:16). 

І Святий Дух цю віру створив для того, аби нею ви були з Христом і мали все те, що Христос здобув для вас Своєю жертвою на хресті, Своєю пролитою святою кров’ю, Своєю невинною смертю і Своїм світлим воскресінням. Він здобув для вас прощення гріхів, виправдання, праведність, воскресіння і вічне життя у Божому Царстві.  

І ця віра завжди прагне бути з Христом, з Христом ходити і навіть Христа бачити. Ось і Семен теж хоче побачити Христа. Його бажання було неймовірно велике. Навряд чи був старий єврей крім Семена у той час в Єрусалимі, який так сильно хотів побачити Христа.  

Звісно, було багато віруючих старих євреїв у той час, які вірували в грядущого Христа і вірою в Якого вони спаслися.  Адже проповідуване  Боже Слово приносило свій плід – віру в Христа, а з нею і Царство Боже. Але Семен був особливий – йому Бог дав обітницю, що Він на власні очі побачить Христа. 

Семен не бігає ніде по цілому світові. Він чекає на Христа там куди його приводить Святий Дух – у належному для віруючих людей, в Єрусалимі, у храмі, як і нам обіцяно Христову присутність і зустріч із Сином Божим у Слові і в Таїнстві. А Семен має особливий привілей – взяти на руки Сина Божого і промовити чудесні слова, які, безперечно йому в уста вклав Господь Святий Дух, що на Семенові перебував. Ці чудові слова ми повторюємо кожного разу на наших Вечірніх. 

«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» – пророкує праведний Семен. Він радий, що Господь нарешті відпускає його. Чому він радіє? Бо він на власні очі побачив Спасіння від Бога – свого Спасителя, в Ім’я Якого він, грішник за природою,  прощений, виправданий і має вічне життя.   

Він також радіє, що Бог виконав Свою обітницю, пославши обіцяного Ним Спасителя для спасіння усіх народів. Немає такої людини і такого народу, заради якого Христос не прийшов і не пролив Свою святу, невинну і дорогоцінну кров. Він прийшов для спасіння і євреїв, і поган, як це було передвіщено усім нашим праотцям, починаючи від Адама і Ноя.  

Христос, каже Семен, виведе поганські народи із темряви гріха, невідання істинного Бога до дивного світла Свого. Його Слово сяяло над Ізраїлем, а тепер засяє і над усіма іншими народами, що не мали цього Світла-Христа на своїх дорогах і у темряві простували просто до глибин аду на вічні муки. Тепер усе зміниться – Христове Світло засяє по цілому світові, а Ізраїль, з якого вийде Христос прославиться через Христа серед усіх тих народів, де буде проповідуватись Євангеліє.  

Проте в Ізраїлі самому, пророкує далі Семен, не все буде так просто. Христос прийшов, аби спасти усіх людей, і звичайно ж, усіх ізраїльтян. Але багато ізраїльтян через Христа не піднімуться, а упадуть, каже Семен. Піднімуться – це ті, що увірують в Христа, як і увірував був Семен, і вони отримають прощення гріхів, праведність і вічне життя.  

А упадуть – це ті, що відкинуть Христа, не увірують у Євангеліє, а навпаки глузуватимуть з Сина Божого, переслідуватимуть Його, вимагатимуть Його розіпнути, і будуть богохульствувати проти Нього з усіх сил власного невірства. Ці упадуть. Суперечки про Христа триватимуть між юдеями, і триватимуть підйоми, і падіння.  

Підйоми – для тих, хто увірує в Сина Божого і через віру стане Божим дитям і матиме вічне життя. І падіння аж у глибини пекла для тих, хто дивитиметься на Христа у невірстві і відкидатиме Його, Спасіння, обіцяне і дане Богом. Христос – знак на сперечання. І тепер вся атака невіруючих спрямована на знак Христа в цьому світі – на Його Церкву, на Його Слово, на Його Таїнства, і на Його віруючих людей. На власному досвіді ми переконуємось у істинності цього пророцтва. 

Семен виголошує пророцтво і для Марії, проголошуючи про те, що Спасіння Боже не буде безболісним для неї, бо їй як Матері Божій, доведеться бачити, як розпинатимуть її Сина і коли вона все це буде бачити, то її душу прошиє меч, не залізний, а духовний. Діва Марія зазнає великих страждань. Її серце буде розриватися від невимовних страждань і туги.  Але відкриються серця багатьох Господом Святим Духом до віри в Христа, Якого також славить сьогодні і Анна, пророчиця, що теж чекала визволення для Єрусалиму – визволення не від мирських речей, а від гріха, від влади диявола і смерті.  

Анна цього дочекалась.  І тепер вона радіє Христом, зустрівши Його, і розповідає про Нього іншим віруючим, як і радіємо ми зустріччю з Христом у Його Слові і у Його Святій Вечері, бо з Христом і у Христі, і лише в Ньому – наше спасіння і наше визволення, і життя вічне. Заради Нього. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Стрітення Господнє

    

Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє, день, коли на виконання Писання, Немовля Христа було принесено до Храму, Його правдивої домівки. У цей день Св. Діва Марія і Св. Йосип (коли минулися дні очищення) принесли необхідну жертву, що складалася з двох голубів. Ця жертва вказувала на їхню бідність і на їхню покору. Така жертва була дозволена в Левиті 12:8. Втім, потреби приносити ягня не було, бо Ісус - "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29) і таким чином Він починає Стрітення зі Своїм віруючим народом з усіх рас і національностей, який, повторюючи приклад праведного Семена, співає: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля", розуміючи та сповідуючи ціну викуплення від влади гріха, смерті і диявола, що пролягає винятково через хрест Ісуса (Луки 2:22-38).

Молитва на Стрітення Господнє:

Всемогутній і вічний Боже! У день цей Син Твій був представлений в Храмі у сутності нашої плоті. Дай, аби через Нього, ми представали перед Тобою з серцями чистими; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Духовне життя струменить між двома полюсами

Знання про те, як розрізняти і застосовувати ці дві дуже різні речі – те, що Бог вимагає (Закон)  і те, що Він дає (Євангеліє) – вкрай важливо і життєво необхідо для всього духовного життя. Занепокєних слід утішати (Євангелієм), а безтурботних слід непокоїти (Законом). Між цими двома полюсами струменить усе існування християнина. «Струм» створюється саме тією напругою між цими двома полюсами. Намагання «зменшити» контрасти, перетворюючи Закон на Євангеліє або навпаки на щось нейтральне, усе руйнує.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. князя Костянтина Василя Острозького, який народився 1526 р. Будучи нащадком славетного роду Рюриковичів та сином великого литовського гетьмана Костянтина Івановича Острозького, Костянтин Василь Острозький, став не лише одним із впливових правителів тогочасного світу і захисником Русі у Речі Посполитій, але й християнським просвітителем. Саме цей волинський князь вважається засновником Острозької Академії (1572 р.), першого вищого навчального закладу в східній Європі та ряду шкіл на території теперішньої західної України, а також засновником Острозької друкарні, в якій Іван Федоров, утікач з Москви, 1580 року надрукував перший повний текст Біблії слов'янською мовою. Князь Костянтин Василь Острозький також підтримував віротерпимість та був прихильником союзу православних і протестантів для відстоювання християнських свобод у Речі Посполитій. Князь Костянтин Василь Острозький упокоївся у такий день, як цей 1608 року та був похований у крипті Богоявленської церкви Острога (на Рівненщині).

Молитва на День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя:

Отче Небесний! Ти - Податель усякого добра. В тобі немає переміни чи тіні відміни. Прийми нашу подяку за Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя та мужа, який дбав про християнську освіту рідного краю. Благословляй нашу країну подібними правителями, аби наш рідний край завжди мав освіту, в підвалинах якої лежить Твоє святе Слово. Заради Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Єпископи, які не докоряли богохульникам

Ми вважали Христа за нашого розгніваного суддю, а Марію – за наш престол благодаті і, якщо ми не хотіли впадати у відчай, то в ній шукали всю нашу втіху і в ній знаходили собі притулок. Хіба ж це не було жахливе нововведення? Де були єпископи, які мали би докоряти таким новим богохульникам і зрадникам Христа, які відбирали Христове служіння і віддавали його Марії і, які навчали нас втікати від Христа та боятися його наче погонича з батогом, а сумління наше спрямовували не до Христа, як до нашої істинної служби Божої, а десь інде? Від цих зрадників нічому, окрім ідолопоклонства ми не навчались!

Мартін Лютер, З Заклику до всього кліру

Проповідь на 3-ю неділю по Богоявленні

ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не величайтеся, але наслідуйте слухняних; «не вважайте за мудрих себе!» Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!  (Римлян 12:16б-21).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Південній Африці ворогували двоє чоловіків. Вони стежили один за одним і шукали нагоди, як один одному помститися. І ось один чоловік зауважив був якогось дня, як маленька донька його ворога в лісі сама збирала ягоди. Він схопив її, відрубав їй обидві руки і радісно закричав: «Я помстився!» А потім відпустив її додому.

Минуло багато років. Дівчинка виросла і стала жінкою. Разом із батьком вона переїхала жити в інше місце. Одного дня сивий жебрак підійшов до її дверей і попросив у неї поїсти. Вона одразу впізнала в ньому батькового ворога, який так жорстоко її був скалічив. Вона зайшла в свою хатину, і доручила своєму слузі винести жебракові хліба  і молока. Вийшовши разом із слугою надвір, вона спостерігала, як жадібно той жебрак поглинав подаровану йому їжу. Коли ж він наситився, то вона скинула одежину, яка покривала обрубки її рук і промовила до нього: «Тепер і я помстилася».

Нашій церкві теж помстилися наші сусіди-сумновідомі забудовники. Рук вони нікому поки що не відрубували. Вони відрубали нашій церкві трубу, яка цілком законно з’єднувала нас із водогоном у помсту за те, що ми відмовились поступатись землею, що належить Церкві. Вони вирішили зробити так, щоб у церкві не було води. Чому так роблять люди, яким церква стільки разів йшла на поступки в різних питаннях? Очевидно, що відповідь слід шукати у серцях тих людей, що ухвалюють такі рішення. Адже так діють плотські, мирські,  невіруючі люди. І саме від такої злої поведінки застерігає нас сьогодні вустами Апостола Павла Господь Святий Дух. Бог кличе нас не надиматись і не величатись.

Наш традиційний переклад тексту із Писання починається сьогодні зі слів: «Не величайтеся!» Проте тут кращий переклад о. Івана Хоменка, який каже: «Про високе не мудруйте», тобто не намагайтеся виставити себе мудрішими від Бога, і не пробуйте розгадати чи витлумачити на свій власний лад Його таємниці щодо спасіння, які Він вам не виявив. Натомість, як далі перекладає о. Хоменко: «до покірного схиляйтесь». 

Сьогодні багато проповідників і навіть церков відкидають ці слова, що дані Святим Духом. І беруться навіть перекроювати Біблію. Відкидати з неї те, що не подобається або суперечить їхнім уявленням про Бога і Церкву та вкладати в уста Бога те, що Господь ніколи не промовляв. 

Скільки за останні десятиліття ми побачили відверто богохульних речей, що відбувалися у різних колись християнських спільнотах: від визнання еволюції, до висвячення жінок, до підтримки абортів, до вінчання гомосексуалістів. Це – прямий шлях до єресі, до відпадання від Христа, і відповідно – до вічної погибелі.

Натомість Апостол кличе нас «схилятися до покірного», до об’явленого Слова Божого, до визнання того, що ми всі згрішили і позбавлені Божої слави, але виправдовуємось дарма з Божої благодаті, через віру в Ісуса Христа. І приймати Боже Слово у покорі так, як його приймали усі вірні Богові люди. 

Ця Апостольська настанова дуже актуальна в наш час, у вік, який ще називають інформаційним віком, коли навіть телефони перетворились на невпинне джерело інформації. «Не вважайте за мудрих себе», каже Апостол. «Завжди дивіться на все з позицій Писання і Сповідання Церкви – сповідання, яке вистраждане і викладене віруючими людьми в епоху криз, подібних до тих, з якими в цьому світі зіштовхуємось ми.  Вважайте себе за простих слуг Божих, яким добре з простими, але віруючими людьми, аніж із академіками, які глузують з Бога і з Його Слова. 

Ми ж знімаймо капелюхи перед Божим Словом, і визнаваймо його за повну істину, як і Господь молиться за нас до Отця, промовляючи: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда» (Ів. 17:17). І це Слово навчає нас не платити нікому злом за зло. Діти світу цього зазвичай реагують злом на зло. Гріх, який живе у нашій плоті, завжди буде пориватися до зла і до зла провокувати нас. Але Господь Святий Дух каже, аби ми так не робили.

Ви – Божі діти. Ви ще у світі живете, але світові більше не належите. Колись ви були такими самими рабами диявола, як і діти світу. Але тепер, як каже Апостол Петро «ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10).

            Ісус Христос, Божий Син узяв усі ваші гріхи на Себе і очистив їх, усі до одного, Своєю невинною, святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер за кожного з вас. В Його Ім’я ви прощені і в Ім’я Христа воскреслого ви виправдані. Тепер ви – Божі діти. 

У вас живе Святий Дух. Ваше тіло – храм Духа Святого. У вас живе Христос. А Він злом за зло не відплачує. Апостол Петро так нам проповідує: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.» (1 Петр. 2:20-25).

«Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» – молився наш Господь за тих, хто прибив Його до хреста (Лк. 23:34). І подібна молитва здіймається з уст дитини Божої, в якій живе Христос.  «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» – молиться диякон Степан, коли невіруючі юдеї укаменовують цього вірного слугу Божого за його євангельську проповідь (Дії 7:60).  

            Свого часу, ще за земного служіння Господа, коли одне самарянське село відмовилося приймати Сина Божого на ночівлю, то розгнівані Апостоли Іван і Яків, звернулися до Господа з пропозицією: «Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив». Вони пропонували стандартну для світу операцію – відплату злом за зло. Але Господь їм відповів: «Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» І пішли вони в інше село» – читаємо ми далі (Лк. 9:54-56).

«Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!» – каже Апостол. Дбайте про добре, любі брати і сестри. Господь дбає про наше добре. Він дбає про добре всіх людей і бажає їм найвищого добра. Як написано в 1 Посланні Апостола Павла до Тимофія, Бог: «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (2:4). Наш Бог не бажає нікому зла. А ми – Його діти. Тож і ми не бажаймо зла.

Та не просто не бажаймо, але й дбаймо про добро для всіх людей. Всі Заповіді Божі кличуть нас не просто не чинити зла, але й робити добро для наших ближніх. Згадаймо, як витлумачує, наприклад, 7-у Заповідь доктор Лютер: «Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати йому захищати його власність та поліпшувати справу (щоб його засоби для життя зберігалися, а його стан поліпшувався». Всі Заповіді дані нам люблячим Богом, аби не лише нас застерігати Його віруючих дітей від гріха, але й спрямовувати до справжніх добрих діл – до чинення добра всім людям.

Господь чинить нам добро весь час. Він щодня прощає нам усі наші гріхи. Він потішає нас. Він покріплює нас Своїм Словом.  Він зміцнює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Він живе в нас і діє через нас на добро іншим людям, і віруючим, і невіруючим. І навіть тим, хто хотів би відрубати нам руки, аби задовольнити власне почуття помсти.

Він також кличе нас, аби ми мали мир з усіма людьми, щоправда лише тоді, коли це залежить від нас. Іншими словами, ми не повинні починати ніяких суперечок і судів, і такого подібного, поки не почнуть нападати на нас першими. А особливо це стосується, коли атакують Церкву або Христа. Тоді, як казав один богослов, християнин має перетворюватися на рицаря, який озброєний у бойовий одяг від Христа (Еф. 6) і готовий захищати Свого Господа, Його Євангеліє, правду і права до останку.

Ми – мирні люди і ми любимо мир, бо наш Господь – Князь Миру (Іс. 9:5), але якщо плотські чи мирські люди починають боротьбу, то це вже не залежить від нас і ми змушені захищатися – захищатися, як діти Божі, але захищатися. Проте наш захист не повинен переходити межі і перетворюватись на помсту – як це, наприклад, зробили нам наші сусіди. Спочатку спробували відібрати частину нашої землі, а коли ми почали захищатися, то вирішили нам помститися, незаконно відрізавши церкву від водогону. Так діти Божі не роблять.

Господь каже, аби ми не мстились. «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Коли наш Спаситель Христос повернеться у славі, тоді буде воскресіння усіх мертвих, і буде Останній Суд, на якому усіх вас, любі віруючі брати і сестри, буде запрошено увійти в Царство Небесне, а над невіруючими буде суд, на всіх, хто відкидав Христа і чинив зло буде вилито гнів Божий і всі вони будуть вкинуті на вічні муки до аду. 

Божий гнів, звісно, перебуває над невіруючими і нині. І якщо Господь інколи допускає страждання, а то й загибель Своїх дітей у цьому світі, аби їх вітати в Своєму Царстві, то коли гине невіруючий і противник Божий, то він зіштовхується із Божим святим гнівом, із Божою помстою, помстою справедливою і заслуженою. 

А ми – не Бог. Ми – Його діти. Ми колись були теж темрявою, а тепер ми пробуваємо у світлі та є священство Царське і наш поклик – робити добро усім людям, навіть тим, хто чинить нам зло. Господь Ісус Христос – досконале та істинне Добро. Він Собою Самим подолав наше найбільше зло – гріх, і владу диявола, і саму смерть.

І нас Він кличе, аби наше зло долали добром. Сьогодні Він вчить нас, як вести наших ворогів до покаяння: «Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» Бо ви – Христові!  Заради Нього. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

День Св. Тита, пастиря і сповідника

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомогав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Навернення Св. Апостола Павла

    

Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви