Ісус не каже, що важка праця, амбітність, честь, повага чи планування майбутнього є саме по собі погане. Насправді Писання часто спонукає нас наполегливо працювати, мати добру репутацію в світі, і навіть до певної міри планувати своє майбутнє. Власне Бог в Своєму Слові часто застерігає нас, що ледача байдужість до роботи та відповідальності у світі є ознакою невірства (наприклад, 1 Сол. 4:11, 12; 2 Сол. 3:6-13; 1 Тит. 5:8). Питання полягає не втому чи це погане чи добре саме по собі. Питання полягає в тому, чи це мета чи засоби? Ісус розглядав проблему амбітності, яка стала неправильним пріоритетом навіть серед Його учнів. Вони сварилися про те, хто з них – найважливіший. Ісус показав їм, що їхня амбітність мати першість була доброю лише тоді, коли вона була засобом для іншої цілі, а не самою ціллю. А якою ж була ціль, мета, якій мала служити та амбітність? Служба (Мт. 5:14-16; Мр. 10:42-45; Рим. 13; 1 Петр. 3:13-18)! Ось мета важкої праці, пошани, планування, яка викладається одним-єдиним словом – служба! Це служба, яка виконується в покорі до Слова Божого і відповідно до Його заповідей. Це служба, яка прагне добра та користі для сім’ї, церкви і суспільства в цілому. Це служба, яка завжди думає про пошану до Бога та про користь для мого ближнього. Це служба, яка корисна для виявлення світові, що гине, миру й радості того, чиє життя, сховане в Христі.
Немає коментарів:
Дописати коментар