За "Божественним правом" немає жодного верховенства якихось служителів Євангелія над іншими або якихось церков над іншими, оскільки кожна місцева церква є, через її зв'язок із Головою, Тілом Христовим у тому місці... Божественною владою у пастирів і єпископів є точно таке саме служіння: проповідування Євангелія і відправлення Таїнств. Будь-яка адміністративна відмінність між ними існує винятково за людським правом, заради доброго порядку. А ціллю цього доброго порядку, а отже, й "по людському винайденому служінню нагляду (епіскопей) над пастирями і громадами" (H. Sasse,
We Confess Church, c. 57), є завжди те, щоби могло вільно поширюватися Євангеліє. Єпископ там для того, аби це право вільного поширення Євангелія захищати. Еклезіологічні "офіс-менеджери" не стають єпископами просто через через те, що так звуться, але виконуючи велике діло, належне єпископам. Одним із найневідкладніших завдань єпископа є захист отари від вовків, а не об'єднання з ними. (Відповідно до Божественного права, єпископським служінням є проповідування Євангелія, прощення гріхів,
судження про доктрини та засудження доктрин, що суперечать Євангелію..." (Ауґсбурзьке Віросповідання XXVIII:21, LHF, с. 61).
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар