Занепокоєне сумління, наче гуси. Коли на них нападає
сокіл, вони намагаються втекти, літаючи, хоча могли б це зробити краще через
біг. З іншого боку, коли на них нападають вовки, то вони намагають врятуватися
через біг, хоча могли б це зробити набагато безпечніше, зриваючись в лет. Тож,
коли сумління утиснене, люди бігають то туди, то сюди – роблять то одне діло,
то інше. Таким чином вони лише накопичують небезпеку і марні діла, хоча одним і
єдиним способом для зцілення сумління є той, який Давид називає «кропленням»,
через яке Слово чується і отримується…
Вся процедура виправдання – пасивна. Але коли ми вельми святі, то хочемо
виправдовуватися активно, тобто – власними ділами. Тут же ми нічого не повинні
робити і ні за що не братися, окрім як відкривати наші вуха, як каже нам Псалом
44:11 і вірувати в те, що нам сказано. Лише це слухання є слуханням радості і є
тим єдиним, що ми робимо через Святого Духа у справі виправдання. Таким було
слухання радості паралітика, коли Христос сказав йому (Матвія 9:2): «Будь
бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!». Так Давидовою радістю було почути
від Натана (2 Сам. 12:13): «Не помреш!»
Немає коментарів:
Дописати коментар