Владика земних царів: проповідь на неділю Христа Царя

                          ВЛАДИКА ЗЕМНИХ ЦАРІВ

       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

             Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його, та від Ісуса Христа, а Він – Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, – Тому слава та сила на вічні віки! Амінь. Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! «Я – Альфа й Омега», - говорить Господь, Бог, «Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, – Вседержитель!»  (Об’явлення 1:4б-8).

 Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь. 

      Любі брати і сестри, сьогодні ми святкуємо останню неділю церковного року. В нашій традиції вона має назву Христа Царя. Не випадково церковний рік завершується саме цією неділею, адже й історія світу теж завершиться біля ніг Христа Царя – не Христа упокореного і смиренного, не Христа з Якого знущаються, розпинають і з Якого глузують. Ні, історія цього світу завершиться біля ніг Христа Царя, Який повернеться у славі і коли виконається остаточно пророцтво із Псалма Давидового: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» (109:1).

       Ця неділя також нагадує на про ще один Псалом з початку Псалтиря: «А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!» (2:10-12). Слово «блаженний» в українській мові має правильну спільність із тим словом, з якого починається наш текст із Об’явлення Св. Івана Богослова – зі словом «Благодать». 

      Благодать – це невимовна, неймовірна, безумовна Божа любо, любов, якої нам ані заслужити, ані заробити. Цю благодать і мир проголошується нам сьогодні від нашого Отця Небесного. Він – наш Творець. Він був створив нас для того, щоб ми вічно жили з Ним у раю, який ми втратили через гріх наших прабатьків, Адама та Єви. 

      Апостол Іван каже, що Він є Тим, Хто є і Тим, має прийти, тобто Він – Бог вічний. Він ніколи не покидав нас – це ми полишили Його. Але Він – завжди поруч із нами. Бо Він – Бог всюдисущий. А коли Апостол каже, що Він має прийти, то нагадує нам про те, що історія цього світу наближається до свого завершення, і настане той час, коли ми знову будемо радіти спільнотою з нашим Отцем Небесним. 

      Саме цим завершується Об’явлення, коли Господь проголошує про Новий Єрусалим, що сходить із неба: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (21:3, 4). Перше минулось, тобто гріх, світ і смерть минулись. І Отець Небесний дає нам все це добро зі Своєї благодаті у мирі з нами, як про це проголошує Його Апостол. 

      Ця ж сама благодать і мир линуть до нас і від Святого Духа, про Якого далі промовляє улюблений учень Христа. Господь Святий Дух не лише утішає нас Христом, але й як написано: «допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим. 8:26). Господь Святий Дух шле нам Свою благодать і утішає нас миром із Богом. 

      І ця ж благодать і мир даються нам від Ісуса Христа. «Він – Свідок вірний», – каже нам Апостол. Ісус Христос, Син Божий вірно засвідчив і далі засвідчує про Отця Небесного. Коли Пилип спитався у Господа Христа: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!», то Ісус промовив до нього: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: «Покажи нам Отця?» Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. Повірте Мені, що Я – в Отці, а Отець –  у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі» (Ів. 14:8-11). 

      Якщо ми хочемо знати Отця, пізнаваймо Ісуса. Ісус – дуже вірний Свідок, Який засвідчує нам любов нашого Отця Небесного. Ісус – Первенець із мертвих. Це – також свідчення невимовної до нас Отцівської любові. Адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Бог хоче, щоб усі люди воскресли до вічного життя. І для цього Він послав нам Свого Сина. Ісус Христос – Первенець з померлих. А де є первенець, там будуть і наступні. Хто вірує в Христа, той буде наступним. Ви, любі віруючі в Сина Божого – теж наступні, хто воскресне із померлих. Бо «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував!» 

      Ісус Христос – Владика земних царів. Він Владика Президента Зеленського, який веде Україну в оборонній, справедливій війні проти віроломної Росії. І Христос – Владика тирана Путіна, руки якого по лікті в крові і який несе повну провину за всю пролиту кров у цій війні. Та немає такого царя і світського правителя, над яким би Ісус Христос не був Владикою. Вони отримали владу від Христа. І перед Христом вони відповідальні за те, як тією владою користуються чи користувались: чи вони люблять Бога і людей, а чи їх ненавидять, бунтуючи про Христа Царя. Вони можуть тихцем із Христа глузувати і робити все, що хочуть, але все це – до пори, до часу, бо навіть їхнє дихання у руках Сина Божого, і Він може зупинити його, коли захоче. 

      Владика земних царів хоче і їхнього спасіння. Недаремно Він через Псалмоспівця закликає земних царів, президентів до мудрості, аби вони мали похвалу від Нього, а не Його справедливий гнів, у якому Він вкине їх на вічні муки в аду. Тож хай земні правителі покинуть своє бузумство, свою війну проти Христа і помудріють.  Часу на прозріння для них залишається все менше. Христос хоче їхнього спасіння. Він хоче нашого спасіння. 

      І Він все для нашого спасіння здійснив. Апостол Іван каже, що Він нас «полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів». Ось як Ісус свідчить про любов Отця. Ось як Він виконує Його волю. У любові до нас Син Божий став істинною людиною, Сином Людським. І в любові до нас Він прожив святе і досконале життя на нашому місці і замість нас. 

      Там, де ми, подібно до нерозумних царів, бунтували проти Бога, Він корився Йому. Там, де ми, не слухалися Його Слова і грішили проти Божих Заповідей, Ісус усі їх досконало виконав. Там, де ми, не уповали на Бога, Ісус завжди виявляв Своє уповання на Отця Небесного. Він – невинний, безгрішний, праведний і святий. Він не мав би помирати. 

      Однак, так само, як Він прожив святе і досконале життя на нашому місці і замість нас, Він так само забрав усі наші гріхи на Самого Себе. На Себе Ісус забрав не лише наші всі гріхи, але й гріхи цілого світу. І Він обмив їх усі, як ми чули сьогодні в Івана, «кров’ю Своєю». Немає такого гріха, який би Ісус Своєю кров’ю не обмив. 

      Наша кров – як і плоть наша – заражена гріхом. Тож навіть якби була пролита вся наша кров і навіть уся кров людства, то вона нашій біді, нашій приреченості до вічних мук у пеклі, нічим не зарадила б. Але Ісусова кров – невинна і свята, праведна і божественна. Саме цією кров’ю, кров’ю Сина Божого ми обмиті від усіх наших гріхів. 

      Ніякий диявол, ані біс не може більше обвинувачувати нас перед Богом. А якби якийсь нечестивесь намагався нам сказати, що наші гріхи великі і ще непрощені, то ми йому скажемо: «Це – неправда. Я добре знаю, що Ісус настільки мене полюбив, що Своєю кров’ю обмив мене від усіх моїх гріхів! Тож я – прощений. Я маю прощення і це прощення здобув для мене Син Божий, Який мене далі невимовно любить. Я це знаю точно, бо Сам Господь сказав це у Своєму Слові». 

      А Христова любов справді невимовна і виміряти її неможливо. Він не просто кров’ю Своєю обмив нас від наших гріхів, Він, розп’ятий і воскреслий Син Божий «вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму». Хто був царем тут, але не вірує в Христа, той теж воскресне, але без корони на голові та привілеїв, які мав у час свого правління і після нього. Хто не вірував у Христа у цьому житті, той проводитиме без Христа цілу вічність і ця вічність буде жахливою – з нею не зрівняються ні одна з тих мук, якими ці безбожники мучили інших людей і навіть цілі народи.

       А ми, любі віруючі брати і сестри, незважаючи на те ким ми були на цьому світі, будемо царями. Кожен із нас співцарюватиме із Христом, нашим Царем повіки віків у Його Царстві. Це будуть мільйони, мільярди, квадрильйони і всі наступні «льйони» у раю Божому – у місці для Його святих. А ми усі будемо священиками Божими. 

      Бо й Ісус Христос наш Спаситель – Він і Цар, і Священик. І Він учинив нас священиками і царями. Він учинив це через Своє життя, смерть і воскресіння. І Він хоче, щоб ми це знали, щоб ми про це пам’ятали і в це непохитно вірували. А також, щоб ми раділи, незважаючи на всі люті атаки диявола і його слуг на цьому світі. 

      Вони знають, що не можуть від нас відібрати нашого Христа Царя. Вони знають, що коли ми з Христом, то їм ніколи не відібрати в нас цього високого нашого становища – царів і священиків. То вони роблять усе, аби відібрати бодай нашу християнську радість, а відібравши радість, будуть нашу християнську радість, вони будуть намагатись відібрати і наше уповання на Сина Божого, на Христа Царя. 

      Не піддаваймося на їхню облуду, любі брати і сестри. Уповаймо на Христа і славімо Його за спасіння, яке від для нас здобув. Славімо Христа за те, що Він Свою кров’ю обмив нас від гріхів наших. Славімо Христа, що Він нас учинив царями і священиками. Не припиняймо славити Христа і славу за спасіння, воскресіння і вічне життя віддавати Йому! 

      «Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!»  – каже нам Його Апостол. Христос гряде у славі, залишаймось вірними Йому, а до Його повернення покріпляймося на силах, слухаючи Його Слово, причащаючись Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії і з радістю чекаймо на прихід нашого Бога Вседержителя. Прийди, Господи, Ісусе. Амінь. 

      А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.