Там овечки, де пастир ходить

      Ми мусимо остерігатись фанатичних духів, які зневажають зовнішнє Слово і Таїнство, чекаючи допоки Бог не заговорить до них у серці. «Ні», – каже Христос, «ось перст Мій, зовнішнє Слово, яке мусить у вухах лунати»… Повсюди, де зовнішнє Слово має вільну ходу – там знайдемо істинних християн. Де лишень воно не має вільної ходи, там ніяких християн ви не знайдете – бо там овечки, де пастир ходить.

     Тож усі повинні дбати про те, щоб перебувати на цій стежині і радісно слухати Боже Слово. Без Слова Божого, у серці вашому Бог Себе не об’явить. А побачити Його і почути можна лише через зовнішнє Слово і Таїнство. По-іншому Святий Дух не працює…

Мартін Лютер

День Св. Катерини фон Бора-Лютер

 Сьогодні ми згадуємо Св. Катерину фон Бора-Лютер і дякуємо за неї Господу. Катерину фон Бора (1499 - 1552 р. р.) ще дитиною відправили в монастир і 1515 р. вона стала черницею. В квітні 1523 р. вона та восьмеро інших монашок були врятовані з жіночого монастиря та перевезені до Віттенберга. Там Мартін Лютер допомог деяким жінкам повернутися до їхніх рідних домівок, а решту розташував у добрих родинах.

      Катерина і Мартін одружилися 13 червня 1523 року. Їхній шлюб був щасливий і був благословенний шістьма дітьми. Катерина вміло керувала домом Лютера, який завжди наче зростав через щедру гостинність Реформатора.
     Після упокоєння доктора Мартіна Лютера 1546 р. Катерина залишилася у Віттенберзі, а її земне життя закінчилось в часи воєнного лихоліття і пошестей, коли вона подорожувала зі своїми дітьми до Торґау.  

Молитва на День Св. Катерини фон Бора-Лютер:

Боже!  Ти - наш притулок і наша сила. Ти підняв Свою слугу Катерину, аби вона підтримувала свого чоловіка у реформуванні та обновленні Твоєї Церкви у світлі Твого Слова. Захищай і очищуй Церкву Твою сьогодні і дай, аби через віру, ми могли сміливо підтримувати та підбадьорювати наших пастирів і учителів, які проголошують і роздають багатства Твоєї благодаті у Христі Ісусі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Прабатьків, Адама і Єви

 Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів. (Ілюстрація: Даниїл у лев'ячій ямі).

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Благовістя для сумирних: проповідь на Неділю Праотців

      БЛАГОВІСТЯ ДЛЯ СУМИРНИХ

                               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь! І вони забудують руїни відвічні, відбудують спустошення давні і відновлять міста поруйновані, з роду в рід попустошені…

      Бо Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу заповіта вічного! І буде насіння їхнє знане між людами, і між народами їхні нащадки, усі, хто бачити їх буде, пізнають їх, що вони те насіння, яке благословив був Господь! Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведності мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене! Бо так як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте праведність й хвала перед усіма народами! (Ісаї 61:1-4, 8-11). 

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь. 

Любі брати і сестри, чи є речі, які Бог ненавидить? «Чекайте-но, пастирю», – може хтось сказати, хіба Бог може ненавидіти? Хіба Бог не є любов? А якщо Він любов, то як же Бог може щось або когось ненавидіти? Сьогодні Господь через Свого пророка Ісаю дуже чітко каже про те, що Він любить і про те, що Він ненавидить. 

Він промовляє: «Господь Я, і правосуддя кохаю, і ненавиджу розбій та кривду». Бог любить правосуддя. Ці слова не сподобаються хабарникам і тим суддям, які звикли дивитись на особу, боячись помсти високопосадовців або навпаки, які звикли прислуговувати можновладцям. Ці слова не сподобаються і тим чиновникам різних рівнів і рангів, які звикли користуватись «телефонним правом». 

Бог дуже любить правосуддя і то правосуддя, яке основане не на людських дурощах, а на Його святому Законі, на Його Десяти Заповідях. Не випадково в поважних судових установах ставлять Божі Десяти Заповідей. Бог любить правосуддя і Бог буде благословляти тих людей, які здійснюють правосуддя. 

Але Бог ненавидить розбій та кривду. Звісно ця ненависть стосується і того, що коїть сьогодні Росія і росіяни. Це – справжні розбійники, які увірвались у мирну країну і почали її грабувати, убиваючи  українських громадян. Ці слова Божі про ненависть до розбою і кривди прямим чином стосуються Росії і росіян. Бог ненавидить те, що коять росіяни і вони будуть за своє жахливе, планетарного масштабу зло, суворо покарані. 

Проте розбій може мати різні форми і масштаби. Може бути й розбій менший, коли грабують у той або інший спосіб якусь частину народу або й окремих людей. Господь ніде не каже: «Я ненавиджу лише російський розбій – розбій планетарного масштабу». Господь ненавидить і дрібніший розбій, який коять в Україні російські агенти під прикриттям або й просто звичайні грабіжники та розбійники, ким би вони не були.

Господь також ненавидить будь-яку кривду. Є цілі країни і народи, які звикли кривдити всіх довкола. А є і окремі люди, для яких когось скривдити, як дихнути. Втім, якщо ми поставимо собі питання про те, чи ми не скривдили когось, бодай навіть випадково, то чи не буде чесною відповіддю на це питання наше щире зізнання: «Я винен!» «Я винна»? 

І чи не про це ми визнаємо, коли на слова пастиря під час сповіді щонеділі: «Чи жалкуєте зі щирого серця, що ви своїми провинами образили Господа Бога, найвище Добро і найбільшу Любов? Якщо так, то нехай кожен із вас відверто скаже: «Жалкую!», ми відповідаємо (кожен про себе): «Жалкую!» 

Лише запеклий і нерозкаяний грішник або людина зі спаленим сумлінням може глузувати із докорів за гріхи і вважати, що йому або їй ні в чому каятись. Розкаяні ж грішники – люди сумирні, які визнають своє жахливе становище через скоєні нами гріхи. Ось до таких сумирних людей звернені сьогодні слова солодкої втіхи від Господа. Ці слова Він промовляє через Ісаю, отже ці слова про грядущого, ще невплоченого Христа. 

Виконання цих слів у Собі підтвердив Христос особисто в синагозі в Назареті. Ці слова Він там читав.  «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним». А що це за благовістя для сумирних, для розкаяних грішників? Через Ісаю Господь Святий Дух проголошує те, що робитиме Христос – те, що Він зробив під час Свого земного служіння. 

Бог, каже Він «послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість темного духа!»

 Зламані серцем – це розкаяні грішники. Це всі ви, любі віруючі в Ісуса Христа. Христос перев’язує ваші серця. Він зцілює серця ваші прощенням гріхів, яке Він здобув для кожного з вас на хресті Голгофи. На той хрест Ісус поніс усі до одного ваші гріхи і там Він приніс Себе у повну і досконалу жертву за всіх нас. Його кров донині очищує нас від усякого гріха. Як написано: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). 

Ми колись були полонені диявола. Але Ісус звістив нам свободу від гріха, від рабства диявола і смерті. Він відчинив нам в’язницю пекла, до якого всі ми, через наші гріхи і провини були приречені. Але Христос Своєю жертвою викупив нас від прокляття гріха, а отже і від тієї страшної заплати – від вічних мук у пеклі, яку ми заслужували були нашими гріхами. 

Ісус Христос проголосив рік уподобання нашому Господу – і  цей рік не має кінця, не має завершення. Він триває вічно. Уподобання Боже перебуває на кожному з вас, любі брати і сестри, допоки ви віруєте в Його Сина. Уподобання Боже перебуватиме з вами повіки віків у Царстві Небесному, в яке ви увійдете в день повернення Христа у славі. 

І той день буде також днем помсти для нашого Бога, про який також був провіщав Господь Святий Дух через пророка Ісаю. Той день повернення Христа у славі буде також завершенням історії світу, який ми зараз знаємо – світу, що лежить у злі. Усяке зло буде покаране. Усі нерозкаяні грішники, включно з російськими загарбниками та вбивцями, будуть навіки вічні вкинуті до невгасимого вогню аду. 

А ми будемо втішені, бо в Царстві у яке нас запросить увійти розп’ятий і воскреслий Божий Син не будемо ані болю, ані сліз, ані страждань, ані смерті. Ми будемо радіти. Коли Ісая говорить про сіонських жалобників, то він говорить про віруючих, що страждають – про віруючих, що оплакують смерть своїх одновірців, домашніх, друзів – такого оплакування так багато нині в Україні через нечестивість Росії і її біснуватого народу.  Проте це скінчиться. Ми будемо зодягнуті в оздобу – ми будемо радіти впродовж цілої вічності і якщо нині ми маємо темний дух через безпросвітність війни і страждань, які нам спричиняють росіяни і їхні агенти, ми будемо зодягнені в одежі хвали – ми будемо хвалити нашого Господа Бога, нашого люблячого Спасителя! 

Ісая далі каже: «І будуть їх звати дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!» Ми не лише прощені, ми виправдані. Христос на третій день воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий. Віруючих Святий Дух називає дубами праведності – міцними, могутніми деревами, яких ніщо не може зламати. Та й як можна зламати або вирвати те, що посадив Господь. Адже це Він викупив нас від гріха. Це Він виправдав нас. Це Він створив віру в наших серцях. Це Він нас усиновив. І це Він нас спасає і безмежно любить! Любить вічною любов’ю. 

В Його Царстві ми будемо жити як і було задумано Ним споконвіку. В Його Царстві ми повіки будемо тішитись життям. Заповіт, який Бог уклав з нами у Христі – це вічний Заповіт і його ніхто не в силі скасувати. Святий Дух через Ісаю знову обіцяє помсту над розбійниками і нашими кривдниками. Хай вони собі не думають, що все так просто минеться. Це їхній вік швидко минеться, що вони помираючи будуть дивуватись із того, що все, на їхню думку добре і погане, так швидко закінчилось. Але закінчиться лише те, що здавалось їм добре. Вони навіть уявити собі не можуть, які муки чекають на них у вічному огні аду. Ту помсту звершить Господь.

 А ви, любі віруючі – ви благословенні Господом. Ви – насіння Боже, посіяне Господом і зрощене Ним. Вас Господь щедро полив водами Хрищення. На Вас рясно наче дощ або сніг сходить Його Слово. Вас Господь Христос живить Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Ми – Його любі діти. 

Нам є за що хвалити Бога. У Христі пророцтва Ісаї виконані. Ми прощені і ми маємо вічне життя. Тож ми втішаємось нашим Господом. А наші душі веселяться Богом. Адже хоча ми були загубленими і нещасними грішниками, але Сам Бог у Христі зодягнув нас у шати спасіння. І тепер – вже тут і зараз ми маємо спасіння. І що б з нами не сталось тут у цьому світі, сповненому зла, ми вже маємо вічне життя у Христовому Царстві. 

Коли Ісая пророкує: «немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!», то він бачить наше майбутнє в Христовому Царстві слави.  Господь воскресить нас у прославлених тілах. А якщо Христос повернеться до часу нашої фізичної смерті, то Він преобразить наші тіла до досконалості. І ми будемо радіти кожною миттю нашого перебування у воскреслих та преображених тілах із Господом слави, із Христом. А те перебування триватиме мільярди і квадрильйони років – цілу вічність. 

Це станеться настільки ж неминуче каже Ісая, як зростання насіння земного. Це природний процес для землі. І це природний, нормальний процес для Бога і для Його Царства. Це неминуче відбудеться тим більше, що насіння Господь уже посіяв. При чому посіяв Він насіння Свого Слова в нас особисто Його Святим Духом, Який діє через Слово Христове. 

Любі брати і сестри, ми знаємо, що Бог ненавидить розбій і кривду. Бог ненавидить гріх. І ми також знаємо, що Бог любить нас, розкаяних грішників, Своїх любих дітей, які чекають і на святкування Різдва Христового і на святкування повернення Христа у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.

Про мудрість в управлінні

   Якщо князь сам не мудріший за своїх юристів і знає не більше від того, що записано в збірниках законів, то він, звісно ж, буде правити відповідно до вислову в Приповістях 28: «Володар, позбавлений розуму, утискатиме багатьох несправедливістю»[1]. Бо, незважаючи на те, наскільки добрими та справедливими є закони, всі вони мають винятки у разі потреби з огляду на яку, їх строго дотримуватись не можна.  Тож князь повинен в руці тримати закон настільки ж міцно як і меча та на власний розсуд визначати, де закон слід застосовувати строго, а чи з помірністю, аби закон торжествував у всі часи та в усіх справах, а розум був найвищим законом і паном усякого застосування закону. Аби провести аналогію, візьмімо голову сім’ї, який визначає і час, і об’єм усього, коли діло доходить до роботи і їжі для його слуг і дітей: та все ж він повинен за собою зберігати право змінювати чи відкладати ті правила, якщо його слуги захворіють, потраплять до в’язниці, їх затримають, обмануть або вчинять їм якісь інші перепони і, наприклад, він не повинен до хворих ставитись так само строго, як до здорових.  Кажу це, аби люди не думали, що достойним похвали є просто слідувати за написаним законом або думкою юристів. Бо все набагато складніше.

---

[1] Приповісті 28:16 (Вульгата).

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

    Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді. Історії про життя і діяльність цього єпископа включають і таємне підкиданння золотих монет сестрам-сиротам, і порятунок від смерті несправедливо засуджених людей. Голландці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  

      А ще ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти  бодай одній людині, яка має гірше становище за нас.  Ілюстрація: Св. Миколай через вікно таємно підкидає монети сестрам-сиротам, аби врятувати їх від злиднів і вимушеної бідності.

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Який спосіб життя проклятий

     Проклятий і засуджений усякий спосіб життя, що ведеться задля користі і добра самого себе – прокляті всякі діла, що не робляться у любові. А в любові вони робляться тоді, коли вони щиросердечно спрямовані на користь, честь і спасіння інших людей, а не на задоволення, користь, честь, комфорт і спасіння самого себе.

Мартін Лютер

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаска, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

     Іван також писав праці на захист православної віри проти тогочасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - "Джерело мудрості", стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:

Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Покріпи нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Віра – від слухання Слова Христового: проповідь на День Св. Апостола Андрія Первозванного

ВІРА – ВІД СЛУХАННЯ СЛОВА ХРИСТОВОГО

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

       Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове. Та кажу: Чи не чули вони? Отож: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» (Римлян 10:8б-18).  

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.   

Любі брати і сестри, що використовує муляр для того, щоб вимурувати стіну? В нього є кельня, висок, цегла, розчина і він береться до роботи. А як би ви дивились на муляра, який замість цегли клав би нарізані картонки і все це рясно посипав піском? Чи не сказали б ви, що в того муляра серйозні проблеми. А можливо він і зовсім не муляр? 

Або уявіть собі електрика, який прийшов електрифікувати ваш дім. І замість кабелю з відповідним січенням він почав би заводити у ваш дім дерев’яні палички, а на ваше зауваження він відповідав би, що в нього є диплом електрика і він знає все набагато краще. Чи буде ваш дім світлий і теплий після праці такого електрика? 

Всі люди, за дуже рідким винятком очікують професійних дій і якісної праці від тих, кого вони кличуть, аби вони виконали якусь необхідну для них роботу. Бо ж дім не збудуєш з картону і піску. А електрику по дерев’яних паличках в дім теж не прокладеш. А як щодо Церкви? Що повинна робити Церква, аби виконати свою місію – навчити всі народи? Чому саме повинна вона навчати? Що саме повинна Церква проголошувати? 

Ми живемо в багатоконфесійному світі. У світі, звісно, багато релігій, але ми, християни, вважаємо всі інші релігії поза християнством неправдивими. У них точно немає прощення гріхів, спасіння і вічного життя. Але й саме християнство ділиться на масу різних конфесій. Як знати, яка саме конфесія, яка саме церква правдива? 

Адже так важливо мати те, що ми сьогодні чуємо від Апостола Павла, який пише: «коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» і продовжує він далі: «бо серцем віруємо для праведності, а устами ісповідуємо для спасіння». Для спасіння достатньо самої віри в Христа і то – в Христа розп’ятого і воскреслого. А віра, істинна, спасенна віра ніколи не буде мовчазною. Вона завжди буде сповідувати Христа, визнавати Його як Спасителя. 

Якщо ми визнаємо Христа лише на Службі Божій, але мовчимо, коли слід визнати Його перед людьми, тоді ми засвідчуємо, що наша віра або квола, або й зовсім мертва. Бо ж Апостол Павло дуже чітко каже, що для спасіння ми ісповідуємо Христа своїми устами. Христос не лише в душі, не лише в думках. Христос у віруючих дітях Божих – також на устах. 

Звісно, світ, який лежить у злі, намагається засоромити дітей Божих. Він хоче нам нав’язати дикі стандарти пекла, аби ми боялись говорити про Христа і визнавати Його Спасителем, Господом і Царем. Нечестивці можуть нас навіть залякувати, аби ми Христа не ісповідували. Але істинна, спасенна віра мовчати не зможе. 

Вона не зможе мовчати ні в мирний час, ні у воєнний. Віра не зможе мовчати ні в добрі, ані під загрозою лиха і навіть самої смерті. Бо ці слова «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» стосуються не лише життя в цьому світі, але й Останнього Суду. Бо на Останньому Суді будуть засоромлені усі, хто Ісуса Христа соромився або Його відкидав чи принижував, як-то сьогодні заведено серед деяких нечестивих людей і організацій. 

Ми ж, що віруємо в Христа, не будемо засоромлені, бо ми будемо заради Христа проголошені виправданими і святими дітьми Божими і у воскресінні ми отримаємо запрошення від Христа Господа: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:42). Ми отримаємо це запрошення, бо Ісус забрав на Себе всі наші гріхи і провини і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали прощення в Його Ім’я. Ісус воскрес із мертвих на третій день, аби ми були виправдані і невинні, і мали вічне життя в Його Царстві. Усе це зробив Він для нас. Усе це ми маємо, коли віруємо в Нього. 

Не грає ролі походження, раса чи стать. В пекло на вічні муки однаково підуть невіруючі в Ісуса Христа юдеї, і невіруючі в Ісуса Христа українці. До вічного життя однаково воскреснуть віруючі в Ісуса євреї і віруючі в Ісуса українці. Але кожна людина, кожен віруючий чоловік, кожна віруюча жінка, кожна віруюча дитина, усі ви, любі віруючі брати і сестри – ви спасенні. Як написано: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений». Кожен, хто покличе Христове Ім’я, буде спасенний. 

Однак, чому є так багато церков, але так мало людей кличуть Христове Ім’я? Чому так мало ісповідують Христа своїми устами? Апостол Павло дає відповідь на це українське питання через відповідь на інше питання, яке він ставить: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували?» Якщо не кличуть Христове Ім’я, якщо не ісповідують Христа устами, то в Нього ще не увірували. Знову – кличуть до Христа ті, що вірують в Нього.  І саме ці є спасенні. 

Апостол продовжує далі: «А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?». Неможливо увірувати в Христа, не чувши про Нього. Подумайте, яке зло коять ті можновладці та й будь-хто з тих, що позбавляють український народ християнських пастирів, проповідників! Фактично вони грають у одній команді із сатаною і його бісами і намагаються відібрати від українського народу спасіння і вічне життя, і всі благословення Божі ще навіть на цьому світі! 

Не може бути християнської віри без проповідників! А де беруться ці проповідники? Апостол каже далі: «І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» Проповідників посилає Господь Христос через Свою Церкву. Церква їх відправляє проповідувати  і Церква їх в цьому підтримує. Церква за них молиться, їх обороняє, їх захищає і надає їм усі необхідні засоби як для праці так і для життя. 

І робить Церква це з радістю. А чому вона робить це із радістю? Бо всі, хто в Церкві люблять проповідників. Апостол Павло цитує славного пророка Ісаю, кажучи: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Звісно ж не за фізичні ноги люблять посланців Доброї Новини. Коли новина добра, то й людина здається гарною і доброю. А проповідники Христові несуть Добру Новину своїм слухачам – новину про прощення наших гріхів, про наше спасіння, воскресіння і вічне життя в Царстві Небеснім. 

Хто почув цю новину і увірував в неї, увірував у Христа, той любить проповідників, шанує їх і хоче їм допомагати, і хоче їх з усіх сил підтримувати. І посилає на проповідь Євангеліє і піклується, аби їм нічого не бракувало, щоб їхня проповідь лунала по всьому світові. Звісно ж, не всі слухачі цієї проповіді увірують. «Бо», – продовжує Апостол, «Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Ви теж знаєте таких людей, які побували в нашій церкві, але пішли з неї, не увірувавши  в Христа і залишившись без спасіння і вічного життя. 

Але хто увірував, той увірував через те, що слухав Євангеліє. «Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» – завершує свою відповідь на поставлене спочатку питання Апостол Павло. Як будівельник має будувати дім з цегли та розчини, як електрик має використовувати кабель для заведення електрики в дім, так і проповідник має проповідувати Слово Христове. 

Бо Святий Дух використовує саме Слово Христове для того, щоб творити віру в Христа, а спасенні ми через саму віру в Христа. А що буде, коли проповідник замість Слова Христового, замість Біблії, замість Євангелія буде проповідувати людські передання, байки і всякі інші людські історії? Чи буде тоді спасенна віра? Ні, її не буде. Чи не через це є так багато церков і так мало людей, які ісповідують Ісуса Христа власними устами? 

Сьогодні ми згадуємо Христового Апостола, якого стосуються слова із нашого тексту та із Псалтиря: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» – Св. Апостола Андрія Первозванного, бо Його першого покликав Син Божий. І Св. Апостола Андрія за свого вважаємо на лише ми, але й, наприклад, шотландці. За Шотландію сказати нічого не можу, але історія свідчить, що в Херсонесі, де розташований нинішній український Севастополь(поки що окупований московською ордою), вже в І столітті була християнська церква, що мала понад тисячу людей. 

Там мала лунати могутня проповідь непофальшованого Євангелія, бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового. І якщо наша «Повість Врем’яних літ» таки має рацію про подорож Апостола Андрія Первозванного на нашу київську землю, то він не лише пророкував про те, що на цьому місці засяє благодать Божа і повстане велике місто з багатьма церквами, але й проповідував Євангеліє. 

Ми не багато знаємо про Апостола Андрія з Писання поза тим, він був рідним братом Апостола Петра і що він приводив інших людей до Христа, включно з греками. Церковні і народні передання розповідають про те, що він був розіпнутий на хресті у формі букви «Х» - через це такий хрест ще називають Андріївським хрестом. Проте ми точно знаємо, що Апостол Андрій Первозванний проповідував Євангеліє, Слово Христове і через його проповідь увірували, а отже спаслися до вічного життя багато людей. 

У нас немає підстав не вірувати, що Апостол Андрій проповідував на берегах Чорного моря, а отже й на теперішніх землях нашої України і що там де лунала проповідь Євангелія, там також були і Хрищення, причастя істинними тілом і кров’ю Христовими, і там була віра в Христа і ісповідання цієї віри в Христа устами перших християн. Хай Апостольська проповідь, проповідь Слова Христового лунає в нашому краю завжди. Заради Христа. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог на нечестивий і нерозкаяний світ.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 

     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Подай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Дві складові християнина

     Через віру в Христа ми отримуємо прощення гріхів, а по тому має слідувати визнання віри. Ми не повинні бути німими, але повинні ми промовляти те в що віруємо в наших серцях... 

     Отже християнин є той, хто чує і вірує в почуте, а потім також сповідує свою віру. Ось ці дві речі і визначають християнина. 

Мартін Лютер

Ким є священики та єпископи

 А ким же є священики та єпископи? Відповідь: їхнє управління – це не влада або сила, а служба і служіння, бо вони ані вищі, ані кращі від інших християн. Через це вони не повинні нав’язувати якийсь закон або постанову іншим людям без їхньої волі та згоди. Їхнє правління – це радше всього-на-всього прищеплення Божого Слова, яким вони ведуть християн або долають єресь. Як ми вже сказали, над християнами не можна правити чимось іншим окрім як Божим Словом, бо християнами слід правити у вірі, а не зовнішніми ділами. Віра ж не може приходити ані через одне людське слово, а лише через Слово Боже, як каже Павло в Римлян 10: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове». Ті, що не вірують – не є християнами, вони належать не до Христового Царства, а до мирського царства, в якому вони стримуються і скеровуються мечем, і зовнішнім правлінням. Християни ж роблять усяке добре діло з власної волі і без примусу, і для них достатньо самого Божого Слова. 

Мартін Лютер

Витерпіти до кінця: проповідь на неділю Торжествуючих святих

                                              ВИТЕРПІТИ ДО КІНЦЯ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: «Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!» Ісус же до нього сказав: «Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його на самоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій: «Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатись має?» Ісус же почав промовляти до них: «Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: «Це Я». І зведуть багатьох. І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. Але перше Євангеліє мусить бути народам усім проповідувана. Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений! (Євангеліє від Св. Марка 13:1-13). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, що відбувається із тілом, коли його полишає душа? Екклезіяст проповідує: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (12:7). Мудрець називає тіло порохом, бо без душі тіло практично одразу починає перетворюватись на порох. Таким чином ми пожинаємо наслідки наших гріхів, починаючи з прабатьківського гріха і закінчуючи вже тими гріхами, які ми коїмо в нашому житті. 

Гріх – це дуже серйозно. А найбільшим гріхом, гріхом, який не прощається, є гріх богохульства проти Святого Духа – тобто гріх невірства у Христа. Сьогодні ми чуємо, як наш Господь пророкує про те, що має статись із храмом в Єрусалимі. Той храм був вражаючий за своєю величчю і красою. І ось наш Син Божий побував у храмі і промовив там свої останні слова.  Більше туди Він вже не зайде. 

Чому Він більше туди не зайде? Бо Святого Ізраїлевого за кілька днів слуги первосвященика заарештують у саду Гетсиманському, заведуть на допити і знущання до первосвященика, а потім передадуть для розп’яття римській владі. Тож це був останній візит Господа Христа до храму і остання там Його проповідь. 

Учні до самого останнього часу, як ми знаємо, сподівались, що Ісус, всупереч Його неодноразовим пророцтвам про смерть на хресті і воскресіння, все таки на смерть не піде. Вони надіялись на довге життя у славі та добрі, і навіть на нескіченний золотий вік Ізраїля. Хтозна, можливо, хтось із них мріяв теж проповідувати в їхньому славетному храмі, в їхній столиці – Єрусалимі? Поки що вони, як то буває і з нами, бачили в світі лише чудові перспективи. 

Але Слово Боже так часто нас повертає від ілюзій до реалій. Святий Дух наче постійно знімає з нас рожеві окуляри, які нам намагається почепити диявол. І ось Господь знімає з учнів їхні рожеві окуляри, коли вони замріяно дивлять на храм і кажуть, звертаючись до Христа, один з них каже: «Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!» Яка майстерна робота! Яка архітектурна довершеність! – наче каже учень Христів. 

            Однак Господь промовляє річ, яка його і всіх їх шокує: «Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» На цьому наше Євангеліє розмову перериває. А продовжується вона лише коли Господь залишається зі Своїми учнями на самоті. А  найближче його коло: Петро, Іван і Яків, а також Андрій питають Ісуса, те, що їм хочеться знати, а саме: коли це настане. Вони вірять словам Господа, що це настане. Однак вони не знають, коли саме це станеться і які будуть ознаки наближення тієї катастрофи. 

            І Господь розповідає їм, що має бути по Його смерті, воскресінні та вознесінні. І ось, коли вони сидять на Оливній горі і дивляться на храм, який має бути зруйнований і таки буде зруйнований через 37 років і то буде зруйнований так, що там не залишилось навіть жодного цілого каменя. Христа в храмі більше немає. В храмі більше потреби немає. Він перетворюється на порох. Все, що каже Господь Христос – істина. Все збувається і виконається все те, про що Він каже далі. 

            А далі Господь Христос застерігає нас, щоб нас бува хто не звів, обманувши нас, що він – то Христос. Бо Христос – лише один. Син Божий, зачатий від Святого Духа і народжений Дівою Марією, істинний Бог та істинна людина в одній Особі. Христос – це лише Ісус Назарянин, Який забрав на Себе всі наші гріхи і за кожного з нас помер на хресті, щоб ми мали прощення гріхів. І на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав теж воскресіння і вічне життя. 

            Всі інші люди, які будуть називати себе Христом – христи фальшиві. Єврейський народ чекав на виконання обітниці Божої про Христа-Спасителя. І коли Бог ту обітницю виконав, то багато євреїв увірували в Христа, але провід єврейського народу Христа відрікся, а віруючих в істинного Христа жорстоко переслідував. Вірувати в Ісуса Христа часто було небезпечно для життя. 

            Тож не дивно, що з’являлись самозванці і оголошували себе іншими христами. З’являються вони й донині. Здається, останнім доволі відомим таким випадком був якийсь Віссаріон із Росії, який оголосив себе Христом і звів частину людей та в Сибіру зібрав секту послідовників. Я не знаю як там далі склалась їхня доля. Але пророцтво Господа Христа виконується. Він нас попередив, що так буде і ми знаємо, що всі, хто зараз з’являються тут або там це все – фальшиві христи.           

            А далі Господь говорить про час такий як зараз. Він каже: «І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець». Нічого дивного у війні немає. Диявол любить накладати на людей рожеві окуляри, переконуючи людство в тому, що світ іде до загального благоденствія, аби потім люди були шоковані від початку війни, розрухи і всього іншого. 

            Так було приблизно з Україною і з українським народом. Але хіба Господь десь сказав, що припиняться війни, поки у світі є гріх? Ні, Господь Христос попередив про зворотне. Він попередив Своїх любих християн, аби ми не лякались, коли чуємо про війну – це поширений стан грішного світу, який лежить у злі. І це свідчення того, що Господь завжди каже правду, а також те, що Він повернеться у славі, як і був обіцяв. До Його ж повернення у славі у світі будуть війни та воєнні чутки. 

            «Бо», – каже Спаситель далі, «повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод». Чи не це бачили учні Христові по Його вознесінні? Чи не це вони бачили, як римська армія генерала Тита увійшла в Єрусалим 70 року по Різдві Христові і знищила місто і храм? Чи не це бачимо ми нині? Все відбувається точно так, як нас попередив розп’ятий і воскреслий Божий Син. 

Але війни, голод, голодомори – це ще не кінець світу. Господь називає це «початок терпінь породільних». Породільні терпіння свідчать, що дитина скоро народиться. І після мук в матері буде радість. Так само всі ці події свідчать, що Ісус Христос гряде у славі і ми повинні бути готовими до Його повернення. Бо тоді ми ввійдемо у вічне життя і будемо радіти. Проте перед тим, каже Господь на Його учнів, на віруючих чекають великі випробування. 

«Пильнуйте ж самі»,  – каже Господь, «бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм». З тих чотирьох, хто поставив питання Господу, а ставили питання Петро, Яків, Іван та Андрій, Петро, Яків та Андрій помруть мученицькою смертю та й Іван зазнає серйозних переслідувань. Врешті-решт з Дванадцяти Апостолів лише Іван помре у глибокій старості. Всіх інших Апостолів замучать або стратять вороги Христові. 

 Але таке було не лише в першому столітті. Ще кілька століть християни зазнавали жорстоких гонінь як від юдеїв так і від язичників. А згадайте історію не настільки далеку – гоніння і жахливі переслідування християн в Радянському Союзі. А скількох християн нині переслідують. Навіть наших пастирів оголошують безпричинно в розшук, аби стримати Христа і Його Євангеліє. А ще подумайте про жахливі переслідування ісламістами християн в Нігерії, про які згадував Президент США, Дональд Трамп. Все сказане Христом збувається. 

Господь нас утішає, щоб ми не переймались тим, що маємо говорити нашим переслідникам, якщо вони раптом нас теж схоплять і хтозна які складуть обставини. А нам же хочеться все сказати про Христа правильно, правда ж? Тож Господь каже: «Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий». 

Дух Святий дасть потрібні слова дітям Божим. І говоритимуть вже не вони, а через них з переслідниками говоритиме Сам Господь. А переслідників і ненависників Христа і Його любих християн буде багато. Сьогодні ми це теж бачимо. При чому Господь каже, щоб ми не дивувались, якщо нас за християнську віру будуть ненавидіти навіть наші найближчі родичі. В нашій історії вже було таке, коли діти видавали своїх батьків радянській владі. Бувало й навпаки. 

В сім’ях донині є такі нечестиві брати і сестри, які готові зробити все, аби знищити своїх віруючих братів або сестер. Вони можуть навіть цього не усвідомлювати, але вони ненавидять віруючих через нашого Господа – через Христа. Тож те про що попередив Господь теж відбувається. Світ діє точно так, як про це попередив нас Ісус. 

Найголовнішою ж ознакою про Христове скоре повернення у славі, а отже і про наше воскресіння до життя в Царстві Небесному є, каже Господь, така ознака: «Євангеліє мусить бути народам усім проповідуване». Коли Євангеліє буде проповідуване всім народам, це буде час дуже близький до повернення нашого Спасителя Христа у славі. А сьогодні Євангеліє проповідується практично вже по цілому світові. 

Ця неділя, любі віруючі називається ще неділею Торжествуючих святих. Це ті, про кого Господь наш говорить в кінці сьогоднішнього Євангелія: «А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений!». Терпеливості нам додає Христове Євангеліє у Слові і в Таїнстві Христовому, в якому Сам Господь наш покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Христос додасть нам терпеливості. У Ньому, в Христі, який нас безмежно любить – наша сила. Будьте міцні, любі брати і сестри, горнімось до Христа. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Одним із пам'ятників Юстиніанові є уславлений Собор Святої Софії у Константинополі, який він, після руйнувань, що залишились після повстання Ніки 532 року, перебудував із базиліки у той собор, який ми нині знаємо.  Кажуть, що оглядаючи величний собор, Юстиніан мимоволі вигукнув: "Соломоне, я тебе перевершив!" 

     Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав ортодоксальне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув. (Зображення: Св. Юстиніан із собором Св. Софії).

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Подай, аби ми завжди обирали гідних християнських провідників держави, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

 Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста.  Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х.  Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь". Духовна спадщина Івана Золотоустого використовується Церквою практично щонеділі. Східна Церква часто використовує літургію Св. Івана Золотоустого. Саме цією літурією користується Українська Лютеранська Церква. 

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Єресь неможливо здолати фізичною силою

      Єресь ніколи неможливо стримати силою. Цю проблему потрібно вирішувати в інший спосіб, бо єресі слід чинити опір і справлятись з нею чимось іншим від меча. Тут битву має вести Боже Слово. Якщо воно не здобуде успіху, то, звісно, нічого не допоможе й світський меч, навіть якби він весь світ залив кров’ю. Єресь – духовна справа, яку ви не можете порубати на шматки залізом, спалити вогнем чи втопити у воді. Її долає лише Боже Слово, як про це каже Павло в 2 Коринтян 10: «Зброя-бо нашого воювання – не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові».

            До того ж віра і єресь ніколи так не зміцнюються як тоді, коли люди чинять їм опір чистою силою без Божого Слова… Друже, якщо ти бажаєш позбутися єресі, то маєш перш за все знайти якийсь спосіб, аби вирвати її із серця і цілковито відвернути від неї волю людини. Силою ти її не спиниш, а лише зміцниш. Чого ти доб’єшся, зміцнюючи єресь у серці, послаблюючи лише її зовнішній прояв і змушуючи язик до брехні? Проте Боже Слово просвітлює серце і таким чином всі єресі та помилки із людського серця щезають самі.

 Мартін Лютер

День Св. Мартіна Турського

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартін облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартіна було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартіна Турського (син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартіна Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартін-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Подай, просимо, нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви