Благовістити вічне Євангеліє: проповідь на Свято Реформації

   БЛАГОВІСТИТИ ВІЧНЕ ЄВАНГЕЛІЄ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» (Об’явлення 14:6, 7). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, коли Господь покликав 1546 року доктора Мартіна Лютера до небесної домівки, то на його похороні проповідував Йоганн Буґенгаґен, пастир міської церкви – церкви Св. Марії у Віттенберзі, в якій проповідував свої найсильніші проповіді і сам Мартін Лютер. 

Пастир Буґенгаґен зачитав якраз той текст, який взятий за основу сьогоднішньої проповіді. Отець Йоганн зачитав ці слова, а потім промовив: «Поза всяким сумнівом Лютер був тим Ангелом, про якого промовляє Об’явлення».  Навіть ті, що не погоджуються з такою інтерпретацією цього Біблійного тексту, мусять визнати, що Лютер був ангелом – у сенсі посланця, бо слово «ангел» грецькою мовою означає посланець. Тож Лютер був посланець Божий який виконував вкрай важливу місію Божу – відновлення Євангелія у Церкві. 

В українській традиції ми маємо особливе слово для позначення тих людей, які принесли християнство у наш рідний край або дуже сильно посприяли його поширенню. Ми їх називаємо «рівноапостольними», тобто вони виконували роботу, служіння, яке здійснювали Апостоли Христові, коли вони несли спасенну віру в різні країни, до різних народів. Рівноапостольними в традиції Східної Церкви є, наприклад, славні місіонери Кирило і Мефодій, наша уславлена княгиня і перша християнська правителька Русі-України, Ольга та наш князь Володимир Великий. 

Мартін Лютер був рівноапостольний у тому сенсі, що він покликав Церкву повернутись  до апостольської віри і до правдивого поклоніння. Він був учитель, піднятий Богом, аби відновити в Церкві Євангеліє, яке у Біблії називається вічним. Але хіба може бути Євангеліє вічним? Хіба воно не почалося із Нового Заповіту, із Ісуса Христа? 

Перш за все, любі брати і сестри, ми завжди повинні пам’ятати, що Ісус Христос – це не просто Син Людський, народжений Дівою Марією понад дві тисячі років тому. Ісус Христос – не просто досконала і свята людина. Ісус Христос – вічний Божий Син, Який народився у чітко визначений час. Або ж як каже Писання: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал. 4:4, 5). 

І вже споконвіку Він хотів нашого добра, нашого спасіння і нашого вічного життя. І це саме про Нього промовляв Бог, коли проголошував вирок дияволові і його владі: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (1 М. 3:15). Ці слова були промовлені ще в Саду Еденському після того, як диявол спокусив наших прабатьків до відступництва від Бога і до того, як Бог вигнав наших прабатьків із Раю.

 Ті слова про те, що Насіння жінки зітре голову дияволові і саме зазнає смертельної рани, були словами, які ще Церква називає «Прото-Євангеліє», тобто «Найперше Євангеліє». Хоча перше, відоме нам проголошення цього Євангелія теж відбулося в часі, воно – вічне, бо воно виходить ще відтоді, коли часу ще не було і коли «Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа… нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї» (Еф. 1:3-5). 

Це Євангеліє – вічне. Ця Добра Новина для нас – вічна. В центрі цього Євангелія – Насіння жінки, Ісус Христос. Без Христа Євангелія немає. Без Христової всепокриваючої жертви за всі без винятку гріхи людства, за всі ваші і мої гріхи і без Христового торжества над гріхом, над владою диявола і над самою смертю – без Христового воскресіння – Євангелія немає. 

Бо що таке Євангеліє? Яке значення цього слова? Це слово означає «Добра Новина». А тепер уявіть собі, що хтось до вас приходить і каже: «Я маю для тебе добру новину. Ти маєш мільйон доларів». Ви вражені і думаєте: «Ого! Як мені пощастило!» І ви навіть можете почати думати про те, як вже почнете користуватись тим мільйоном доларів і питаєте в тієї людини, яка вам повідомила про цю добру новину: «А де і коли мені ці гроші отримати?» 

У відповідь ви ж чуєте: «Не де і не коли. А як? Ти повинен безкоштовно відпрацювати п’ятдесят років на шахтах в такій-то країні і якщо ти ніяк не проштрафишся, то отримаєш в кінці свій мільйон доларів». Хіба це добра новина?  Це – жахлива новина! Або радше – це жахлива пропозиція. 

            Подібним чином Жахливу Новину сьогодні багато-хто намагається видати за Добру Новину. Диявол від самого початку намагався заглушити це Євангеліє. Від самого початку він намагався відвернути увагу людей від Христа грядущого до їхніх власних діл, до самоправедності, а то й взагалі заперечення гріха і необхідності покаяння і пошуку спасіння. 

            Історія людського роду – це історія постійного сходження на манівці від вічного Євангелія спасіння до різного роду демонічних доктрин, які навчали і донині навчають, що самої віри в Христа для спасіння недостатньо. Вони проголошують, що всепокриваючої жертви Ісуса Христа на хресті Голгофи недостатньо для того, щоб здобути прощення гріхів. 

Вони навчають, що люди самі повинні трудитись для того, аби отримати прощення гріхів. Яке жахливе спотворення Божого Слова! Яке приниження викупного діла Сина Божого. Так було і за днів Адама, і за днів Ноя, і за днів Мойсея, і за днів земного служіння Господа Христа. Господь весь час посилав Своїх ангелів – Своїх посланців, Своїх вірних проповідників, аби вони кликали людей до покаяння і до уповання на Христа. 

Сьогодні ми святкуємо неділю Реформації. Фактично – це святкування Дня Реформації, який припадає щороку на 31 жовтня, але задля зручності Церкви ми його святкуємо в неділю найближчу до 31 жовтня. Реформація розпочалась саме з Німеччини, бо саме Німеччину Господь вибрав для того, аби з неї почалось відродження проповіді Євангелія. Якщо ми уявимо собі, що Св. Апостол Іван, який бачить видіння з Ангелом, що летить серед неба і має благовістити вічне Євангеліє – якщо ми уявимо собі, що Іван мав би під ногами карту світу, то він цього Ангела, ймовірно побачив би саме над Німеччиною і то над Віттенбергом. 

Бо саме в Німеччині 1517 року відбувався активний продаж індульгенцій. Папа Римський із німецьким архієпископом Альбрехтом, придумали схему для збирання грошей на побудову Собору Св. Петра в Римі. Купуєш індульгенцію і маєш прощення гріхів і визволення із чистилища. В Риму була вигода, а диявол радів тим, що людям вже не переймались розкаянням у гріхах і вірою в Христа. Популярною стала така приказка: «Як гріш в скарбниці задзвенить – душа з чистилища летить!» 

Не потрібно було покаяння, не потрібна була віра в Христа. Достатньо було лише грошей. Маєш  гроші – маєш прощення гріхів. Маєш гроші – значить ми тебе від Божого Суду відкупимо. Звучить знайомо, правда ж? Особливо, коли ми наслухалися різних історій про корупцію. Індульгенції були популярні. А що їх продавали проповідники, то проповідникам люди довіряли  і без вагань ті індульгенції купували.

 Індульгенції стали тією останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння Господа і Він відправив Свого ангела – Свого вірного посланця, Мартіна Лютера, монаха-августинця, проповідника Слова Божого і професора богослов’я Віттенберзького університету, аби він відновив проповідь вічного Євангелія. Це відновлення не було простим, адже в руках Риму перебувала величезна влада, не лише духовна, але й влада меча. 

А сам єпископ Риму давно перестав бути вірним проповідником Євангелія. Натомість він став джерелом маси фальшивих учень про спасіння добрими ділами, які все більше затьмарювали Христа і Його спасенне діло на хресті Голгофи. Людський погляд єпископ Риму переводив з Насіння жінки на жінку. А коли з поля зору втрачаєш Христа, то втрачаєш і спасіння. 

Замість самої віри в Христа єпископ Риму пропонував інші способи спасіння і цим об’явив себе як Антихриста, про якого теж згадує книга Об’явлення. Грецьке складне слово «Антихрист» не обов’язково означає, як то ми звикли собі думати «Проти Христа». Воно означає «Замість Христа». Антихрист з Об’явлення – саме такий Антихрист. Він виглядає, як слуга Божий, але послання його – послання диявола і світу. 

Вже в своїх 95 тезах, виставлених на світ 31 жовтня 1517 року, отець Мартін Лютер кинув виклик вченню і практиці цього Антихриста. А в своїх лекціях, проповідях і книгах він проголошував вічне Євангеліє, відректися від якого відмовився навіть під особистим тиском Імператора Священної Римської Імперії Карла V.  Він залишився вірним Христові і Євангелію навіть під загрозою смертної кари. 

Від Христа доктор Лютер не відрікся, а натомість переклав рідною для нього, німецькою мовою, Новий Заповіт, який став взірцем для перекладу на сучасні європейські мови – і для українського перекладу також. Ми всі ж знаємо про  наше Пересопницьке Євангеліє з XVI століття на якому приймають присягу Президенти України? Його переклад був здійсненим теж за взірцем перекладу Лютера. 

До Лютера теж були мужі Божі, які стояли непохитно на Божому Слові і з них чимало стали мучениками, як близький до нас, чеський мученик і професор Ян Гус. І після Лютера були Божі мужі, як-от наш український Реформатор і мученик за віру в Христа, Теодор Ярчук. І нині у світі є багато вірних проповідників непофальшованого Євангелія. 

Але саме Лютер став тим ангелом- посланцем Божий, чий голос був почутий мільйонами і сьогодні його чують мільярди людей і багато з них, почувши вічне Євангеліє, вірують у Христа, уповають на Сина Божого, горнуться до Нього у Таїнстві Святої Вечері, причащаючись Христовими істинними тілом і кров’ю у ній і у Христі мають як і ми маємо – прощення гріхів, спасіння, воскресіння, і вічне життя. 

Хай вічне Євангеліє, відновлене Мартіном Лютером лунає завжди і в нашій рідній Україні, і по всьому світові. Хай все більше людей мають спасіння з благодаті Божої через саму віру в Ісуса Христа. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

День Реформації

31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Твоя віра спасла тебе: проповідь на 20-у неділю по П'ятидесятниці

             ТВОЯ ВІРА СПАСЛА ТЕБЕ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!» І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» І спинився Ісус та й сказав: «Покличте його!» І кличуть сліпого та й кажуть йому: «Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе». А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. А Ісус відповів і сказав йому: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?» Сліпий же Йому відказав: «Учителю, нехай я прозрю!» Ісус же до нього промовив: «Іди, твоя віра спасла тебе!» І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою (Євангеліє від Св. Марка 10:46-52). 

Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33). 

Любі брати і сестри, чи у вас було таке, що вас хтось стримував від того, щоб піти у церкву? Я маю на увазі людей. Бо диявол, звісно, хоче, щоб ми в церкву не ходили. Церква для диявола і його бісів – жахливий подразник. Зокрема жахливим подразником для диявола і його слуг є така церква як наша, де Євангеліє проповідується чисто і Таїнства відправляються відповідно до Божого Слова. 

Але є й люди, які не хотіли би, аби ви йшли до церкви. Вони вважають, що з ходіння до церкви немає толку. Краще, мовляв, у неділю відпочити і набратись сил на наступний тиждень. Або цей час можна використати на якусь корисну працю на дачі чи на городі.  А ще можна поїхати в якусь цікаву подорож і теж відпочити. 

Сьогодні наше Євангеліє теж згадує таких людей. Вони були недалеко від Вартимея, чоловіка, який сидів на одній з доріг, що вели з Єрихону.  Вартимей мав велику біду. Він був сліпий. А це означало, що він не міг працювати і не міг заробити собі на життя. Сліпота була наче вироком про убоге життя і не залишала звичайній людині вибору окрім як жебракувати. 

Тож Вартимей жебрав на дорозі, яка виходила з Єрихону. Він повністю залежав від милості перехожих – скільки вони дадуть йому, стільки він і матиме. Скільки буде в нього милостині, таким буде його сніданок, обід і вечеря, а, можливо, їх і не буде зовсім, якщо ніхто над ним не змилується і не подасть йому милостині. 

Життя сліпих – важке. Тож Вартимей мусив сидіти біля дороги і просити милостиню. Водночас життя біля дороги – це життя в розмовах. Адже часто мандрівники не ходять і не їдуть мовчки. Мандрівники спілкуються між собою, а інколи навіть із тими, кому дають милостиню. Мандрівники обмінюються новинами. Розповідають про власні пригоди. А хворі часом люблять поговорити про свої болячки. 

А якщо вони зцілилися від якоїсь болячки в чудесний спосіб, і особливо, якщо зцілення настало від Бога, то вони мовчати не будуть. В Євангеліях ми часто чуємо, як Ісус забороняв зціленим іти і розповідати про те, що Він зцілив недужих, паралізованих, прокажених, німих, сліпих, глухих, біснуватих і багатьох інших важко хворих. Але що вони робили, щойно зцілились? Чи вони слухали Ісуса і мовчали? 

Ні, вони говорили!  Вони славили Бога і проголошували свої послання про Ісуса Назарянина, Сина Давидового, Який зцілив їх і дав їм нове життя!  Тож про Ісуса Ізраїль говорив! Не було таких, хто про Ісуса Христа не чув, нічого про Нього не знав і дивувався з того, як Він проповідує, навчає і зцілює. Ми ж теж якось почули про Христа, правда ж? Звісно ж, що про Ісуса чув і Вартимей, наш сліпий, що змушений був жебракувати. 

Тож коли Вартимей зрозумів, що серед великого натовпу Сам Ісус Христос проходив дорогою неподалік від того місця, де він сидів, то він зрозумів, що це – його шанс на зцілення і шанс цей пропускати не можна, адже це шанс – від Самого Бога! І Вартимей цей шанс використовує сповна. 

«Прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!» Він звертається до Ісуса, як до Сина Давидового. Що означало це звернення? Воно означало, що Вартимей вірував, що Ісус Назарянин – то Месія, Христос, Спаситель світу. Він вірував, що Ісус Христос – то Цар Ізраїлю, в якому виконується пророцтво, дане Давидові від Бога. 

Те пророцтво проголосив був Давидові Божий пророк Натан. Він промовив: «Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки» (2 Сам. 7:12, 13). Ісус Христос, Божий Син – також Син Людський, а саме давно обіцяний Богом нащадок славного царя Ізраїля – Давида, тобто Син Давидів, Месія, Цар Ізраїлю, Спаситель світу! 

Ось що означало те звернення Вартимея до Ісуса. Раз Ісус – Христос, Син Давидів, то Він – Бог Ізраїлю, милостивий і люблячий Спаситель, Всемогутній і Многомилостивий! Звісно ж Він простить усі гріхи Вартимея. Звісно ж Він змилується над ним і зцілить його! Ось чому Вартимей звертається саме так до Христа. Як і ми у нашій літургії теж часто просимо: «Господи, помилуй!» 

Але там був великий натовп людей. І за галасом натовпу Ісус міг і не розчути слів цього молільника. А тут ще й «радники» з людей, які нагадують тих, що нас, буває, відмовляють від того, що ми йшли в церкву до Христа, до Його Слова і Таїнств. Що ж ті «радники» біля Єрихону радили Вартимеєві? 

«І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав». Бачите, не один сварився хтось на Вартимея і не двоє. А багато-хто сварилися. Багато людей хотіли, щоб він перестав взивати до Христа. Багато людей хотіли, щоб він не молився до Господа про милість. Багато людей не вірили в Христа або й просто не хотіли Вартимеєві добра. Серед них, напевно, були й такі, що вважали, що Ісус надто поважний і надто зайнятий, аби перейматися такими неважливими людьми, як Вартимей. 

Ось, мовляв, якби то з проханням звернувся мер Єрихону до Христа, або наприклад цар Ірод, тоді зовсім інша справа. Для таких важливих людей у Христа час знайдеться. А то якийсь нещасний сліпий жебрак просить у Христа аудієнції! Та хто він такий! Хай мовчить собі і сидить тихенько на своїй ділянці дороги і жебрає собі! 

Можливо, і ви, любі брати і сестри, чули щось подібне від людей, які переконували, що ви не такі важливі для Бога. А може ви й самі мали чи маєте такі думки: «Ну, хто я такий, що на мене звертатиме увагу Сам Господь?» Або: «Ну, хто я такий, що мені можна ось так просто звертатись до Христа і просити щось в Нього?» 

Любі брати і сестри, ви – дуже важливі для Христа! Це заради вас і задля вашого спасіння вічний Бог Син стався людиною. Це заради кожного з вас, вас особисто, Він прийшов у цей світ, аби забрати саме ваші гріхи і провини на Себе Самого. Це саме заради вас, вас особисто, Ісус приніс Себе, Сина Божого і Сина Давидового, у повну і досконалу жертву за всі до одного ваші гріхи. За всі ваші, саме ваші гріхи помер Ісус Христос. І саме для того, щоб ви були виправдані і мали вічне життя у Його Царстві, Ісус Христос воскрес із мертвих на третій день. 

Тож віруйте, як Вартимей! І дійте, як Вартимей! А як він діяв? Він не зважав на сваріння світу і на поради тих, які вважали його недостойним уваги Христа. Він вірував, що Ісус – Син Давидів, а отже – його, віруючого Вартимея, єврея, –  рятівник, цілитель, лікар, пастир і Спаситель! Ісус – і наш, незважаючи на наше походження, – рятівник, цілитель, лікар, пастир і Спаситель! Вартимей вірував, що Ісус – його люблячий і милостивий Господь. Ісус – і наш люблячий і милостивий Господь, любі брати і сестри! 

Тож попри сварки і спроби зацитькати його, Вартимей «іще більше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» І його наполегливість спрацювала, його молитва була почута. І нас Господь, до-речі теж кличе: «Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому» (Мт. 7:7, 8). Звісно ж, Господь завжди відповість Своїм любим дітям – Своїм віруючим, які на Нього, розп’ятого і воскреслого Господа, уповають. 

«І спинився Ісус та й сказав: «Покличте його!» Тепер Вартимея має кликати не одна людина, а щонайменше декілька. І Вартимей вже замість сварок, дорікань, зацитькувань, чує чудесне запрошення: «Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе». І Вартимей не просто встає. Він скидає плаща свого. А чому? Бо він готується до забігу! Він підстрибує і щодуху мчить до Ісуса! 

Чи бачили ви коли-небудь, як бігають сліпі? Мені не доводилось. Зазвичай я бачу дуже обережну ходу, з білою тростинкою, з постукуванням, щоб бува когось або щось не зачепити і не впасти особливо на наших київських тротуарах. А тут сліпий біжить(!) до Ісуса. А чому він біжить? Бо знає, що Ісус любить його і обов’язково допоможе йому в його біді.  І він не помиляється. 

Коли Вартимей прибіг до Сина Божого, то «Ісус відповів і сказав йому: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?» Сліпий же Йому відказав: «Учителю, нехай я прозрю!» Ісус же до нього промовив: «Іди, твоя віра спасла тебе!» І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. Вартимей вірував, що Ісус не просто Цілитель. Вартимей вірував, що Ісус – Син Давидів, обіцяний Месія-Христос, Спаситель світу. Ось така віра спасла Вартимея – не просто забрала його сліпоту і зробила його зрячим, але й спасла до вічного життя. 

Вартимей мав спасенну віру і ця віра потім спонукає його іти вслід за Ісусом. Любі брати і сестри, Ісус перебуває з нами сьогодні і завжди і буде з нами повік віку. Ісус любить кожного з вас. Диявол через Путіна і росіян хоче нашої погибелі. А Ісус хоче кожному з вас добра, спасіння і вічного життя. Бог любить вас, любі брати і сестри! 

Аби мати добро, віруючий Вартимей біг до Ісуса. Біжімо, приступаймо до Ісуса й ми. Ісус промовляє до нас через Його Слово. Ісус торкається нас і навіть живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. В них дає Він нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Євангелієм Христовим у Слові і в Таїнствах Святий Дух творить і покріплює нашу віру в Господа Христа. Приступаймо до Христа і завжди йдімо за Ним, щоб у воскресінні радіти тим, що ми, як і Вартимей, спасенні самою вірою в Христа. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, – Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава по віки віків. Амінь.

День Св. Нестора Літописця

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашої країни, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в Україні.  Зі святом!

           Молитва на День Св. Нестора Літописця:

     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Подай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були взірцевими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти Апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи уславлену пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  Апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа (цій події присвячна ілюстрація). Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   

      Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала Апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Подай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика

  Сьогодні ми згадуємо Св. Якова Єрусалимського і дякуємо за нього Господу. Він, імовірно, був сином сестри Йосипа або Марії, яка овдовівши, перейшла до них жити. Разом із іншими родичами нашого Господа (окрім Його матері), Яків не увірував в Ісуса аж до Його воскресіння (Івана 7:3-5; 1 Коринтян 15:7).  Ставши християнином, Яків став провідником найпершої християнської спільноти. Св. Якова було визнано єпископом Церкви в Єрусалимі одразу по тому, як Св. Петро Єрусалим покинув (Дії 12:17; 15:12 і далі).

     Відповідно до історика Йосифа, Якова було замучено 62 року по Р. Х. - саддукеї його вкаменували. Яків написав одне з послань Нового Заповіту, яке носить його ім'я.  В цьому посланні він настановляє читачів , аби вони залишалися непохитними в одній істинній вірі, навіть перед обличчям страждань і спокус, і жити вірою в Ісуса Христа. Яків дуже чітко зазначає, що така віра - жива та діяльна, вона не перестає чинити добро, сповідувати Євангеліє словами і вчинками під хрестом Ісуса.

Молитва на День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика:

Отче Небесний! Ти - Пастир Свого народу! Ти підняв Якова Праведного, брата нашого Господа, аби він був провідником Твоєї Церкви. Подай нам, аби й ми повторювали його приклад молитви та примирення і покріпялись свідченням його смерті; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Євангеліста Луки

 Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Луку і дякуємо за нього Господу. Св. Лука, про якого згадує Св. Павло як про улюбленого лікаря (Кол. 4:14), показує нам Ісуса, кров Якого є ліками безсмертя. Будучи супутником Павла у його подорожах, Апостол відгукувався про Євангеліє від Луки, як про своє за його цілительство душ (Євсевій). Лука перебував із Павло у його другій місіонерській подорожі, долучившись до тієї подорожі після того, як Павло отримав македонський поклик нести Євангеліє у Європу (Дії 16:10-17). Ймовірніше за все, Лука на сім років залишився у Филипах, долучившись знову до Павла у час його третьої місіонерської подорожі у Македонії. Він подорожував із Павлом до Троад, Єрусалиму та Кесарії, де Павла було на два роки ув'язнено (Дії 20:5-21:18). Очевидно, саме перебуваючи в Кесарії, Лука отримав слова для використання в його Євангелії. Після того Лука супроводжував Павла в його подорожі до Риму (Дії 27:1-28:16). Особливо улюбленими в Євангелії від Луки є оповіді про Доброго Самарянина (Луки 10:29-37), блудного сина (Луки 15:11-32), багатого і Лазаря (Луки 16:19-31) і фарисея та митника (Луки 18:9-14). Лише Лука наводить детальну оповідь про народження Христа (Луки 2:1-20) і величальні Марії (Луки 1:46-55), Захарія (Луки 1:68-79) і Семена (Луки 2:29-32). Аби показати, як Господь Христос продовжував Своє діло у Ранній Церкві через Апостолів, Лука також записав Дії Апостолів. З-під пера Св. Євангеліста Луки вийшло понад третину Нового Заповіту.

Молитва на День Св. Євангеліста Луки:

Всемогутній Боже, Отче наш! Твій благословенний Син покликав лікаря Луку, аби він був євангелістом і лікарем душ. Подай, аби цілющі ліки Євангелія і Таїнств проганяли недуги душ наших, аби з охочим серцем ми завжди любили Тебе і Тобі служили; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Знак про божественну благодать над краєм

 Якщо князь раптом виявляється мудрим, чесним або ж християнином, тоді це – одне з найбільших чуд, найцінніший знак про божественну благодать над тим краєм. Зазвичай все буває відповідно до місця з Ісаї 3: «За правителів дам юнаків, і роззявкуваті дурні запанують над ними». І в Осії 13: «Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності». Світ – надто нечестивий і не заслуговує на те, щоб мати багато мудрих і чесних князів. Жаби мусять мати своїх буслів.

Мартін Лютер

Шукайте добра, а не зла: проповідь на 18-у неділю по П'ятидесятниці

         ШУКАЙТЕ ДОБРА, А НЕ ЗЛА

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел. Наверніться до Господа, і будете жити, щоб Він не ввійшов, як огонь до Йосипового дому, – і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі… Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве. Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина! Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі. Тому-то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий. Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви. Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, – може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа (Амоса 5:6, 7, 10-15).

Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33).

Любі брати і сестри, інколи наші журналісти роблять вибірку телепередач або радіоефірів з російського телебачення чи радіо. Коли я їх дивлюсь або слухаю, то бачу і чую людей, які впевнені, що вони роблять абсолютно все правильно. Вони виправдовують усі свої злочини, воєнні злочини, злочини проти людяності, які вони коїли і раніше, але стали масово чинити після того, як без жодних причин, віроломно напали на Україну і ось вже стільки років ведуть проти нас цю несправедливу, загарбницьку війну. 

Водночас тих у Росії, хто наважується бодай слово сказати проти цього величезного зла, яке чинить Росія і російський народ,  – їх практично одразу кидають на довгі роки в тюрми. І все це зло освячується російськими церквами, які схвалюють загарбування мирної країни, убивства українців, руйнування наших міст, сіл, економіки і навіть заперечують у праві на існування українському народові. 

Хтось може спитатись: «Як же в них до цього дійшло? Що це за такий несамовитий і біснуватий народ?» Це – невіруючий і самоправедний народ, який дуже любить прикривати своє невірство церковними будівлями та християнською риторикою. Але для них і церковні будівлі, і церковні служби, на які вони часом заходять і навіть християнська риторика нічого не означають. 

Такі люди, звісно, є повсюди. І нам сьогодні теж слід поставити це питання: «Чим для мене є моя віра? Як вона проявляється у моєму житті? Чого я прагну і куди я йду? Що я роблю і що я промовляю?» У нас завжди буде причина для покаяння. І не лише сьогодні, але й щодня. Коли ж ми перестанемо себе так досліджувати і бачити наші власні гріхи, і каятись у них, то ми станемо наслідувачами Росії і всього того зла, що вона робить. 

«Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» – ці слова з Екклезіяста (1:9) відомі навіть невіруючим, особливо остання половина вірша «немає нічого нового під сонцем!» Те, що відбувається у Росії або будь-де в світі, де Христа стає дуже мало або звідки Його зовсім проганяють, – те відбувалось і в Ізраїлі, Північному Царстві, яке Господь Святий Дух називає ще Йосипом, бо саме двоє Йосипових синів: Манасія і Єфрем були наймогутнішими племенами Старозаповітного Ізраїлю. 

Десять племен Ізраїлю були відділились від Юди і, аби стати незалежно духовними, наробили собі ідолів в Бет-Елі та Дані. А ще були інші міста, де процвітало ідолопоклонство, як-от: Ґілґал. Але те ідолопоклонство, звичайно, як це буває часто і в наш час, виставлялось як поклоніння істинному Богові. Як і більшість сьогоднішніх росіян, більшість ізраїльтян вірили, що їхнє поклоніння істинне. 

Господь же через пророка Амоса каже, що все, що вони роблять, марне. Все їхнє фальшиве поклоніння їм не допоможе. «І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел» – каже Господь. Ізраїль перестане існувати, а десять племен стануть загубленими племенами, вони втратять свою ідентичність і розчиняться посеред інших народів. 

Чи могли б вони жити? Звісно! Бог не хоче погибелі грішників. Господь хоче, аби всі ми спаслися. Тож Він кличе: «Наверніться до Господа, і будете жити». Покиньте своїх фальшивих богів, свої фальшиві сподівання і плоди вашої фальшивої віри. Наверніться до Господа, віруйте в Христа і живіть. 

А якщо не буде покаяння, якщо не буде уповання на Христа, то ввійде «огонь до Йосипового дому, – і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі…» Якщо почне руйнувати і палити Бог, то ніхто не зможе зупинити Його руйнування і погасити Його паління! А далі Господь говорить про плоди їхньої фальшивої віри. Пам’ятайте, що ізраїльтяни думали, що їхня віра істинна. Аде істинність віри пізнається не лише за проповідями та сповіданнями, але й за ділами. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх», – каже Господь Христос (Мт. 7:16). 

А які були плоди їхньої віри? Господь каже: «Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве». Брама була центром міського життя. Там відбувались суди і диспути. Тих людей, що докоряли за зло, за гріх і говорили про грядущий Божий суд та про Христа, – тих у Ізраїлі ненавиділи і не хотіли слухати. Від них ухилялись як від прокажених. 

«Нужденного топчете ви», – далі каже Господь, «і дарунки збіжеві берете від нього». Вони не мали сили і відваги докорити могутнішим, багатшим за себе або якимось можновладцям. Вони були боягузливі. Але водночас вони були жорстокі. І свою жорстокість вони спрямовували на нужденних і з них видирали все, що могли, якщо не податками, то хабарями – «дарунками збіжевими». 

Маса народу ставала все бідніша, а ці «віруючі» набудували собі розкішні будинки з тесаного каменю. А ще вони насадили сортового винограду у сподіванні мати особливе, крафтове вино і вже запланували не просто в комфорті, а в розкошах проводити своє життя. Вони добились успіху, визискуючи та гноблячи свій власний народ. Ось такі плоди їхньої віри! Тепер же вони очікують ситого та розкішного благоденствія. Проте Господь каже, що станеться далі. 

Він каже про їхні будинки: «Сидіти не будете в них», а про їхній улюблений виноград: «Не будете пити із нього вина!» «Бо», – далі каже Господь, «Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи». Вони могли про свої провини та гріхи не знати або думали, що їхніх провин не так в же й багато, а гріхи – не великі, а так собі – грішки, як і нас сатана підмовляє давати подібну оцінку нашим гріхам та провинам. 

Проте Бог – Суддя святий і праведний. І Він оголошує не підозру, а факти. Вони – хабарники і крутії. І через них руйнується країна і народ. Більше того, вони залякують тих, хто ще має совість і хотів би докорити за гріх або опротестувати їхнє зло. «Тому-то розумний мовчить цього часу»,  – каже Господь, «бо це час лихий». Щось скажеш і опинишся в тюрмі або ж тебе просто-на-просто уб’ють ці самоправедні провідники Йосипа-Ізраїлю.

Їхня релігія – пишна, але вона – фальшива. Їхня віра – бісівська. Їм здається, що їхня країна буде завжди торжествувати, а вони – розкошувати. Проте все станеться з точністю до навпаки. За їхньою вірою буде їм. Їхня країна буде знищена. Їхнє добро буде попалене. Самі вони як народ щезнуть назавжди. 

Але чи могла їхня доля скластись по-іншому? Звичайно, що могла б. Для цього Господь і виявляє їм їхні гріхи, і кличе до покаяння. Він кличе їх і всіх людей, і нас: «Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви». Як же нам жити, а не гинути? Господь благословляє життям тим, хто шукає добро. І тут пророк не говорить про спасіння добрими ділами. Він говорить про віру в Христа. 

Раніше Святий Дух кликав ізраїльтян і кличе нас, щоб ми навернулись до Господа, тобто увірували в Христа і уповали на Бога-Спасителя. Коли ми віруємо в Христа, лише тоді ми зможемо знайти добро. Так і Давид, цар, воїн і пророк сповідував: «Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся! Я сказав Господеві: «Ти – Бог мій, добро моє тільки в Тобі!» До святих, які на землі, що шляхетні вони, – до них все жадання моє!» (Пс. 15:1-3). 

Добро наше – тільки в Богові, тільки в Христі. Тільки в Христі ми маємо прощення усіх наших гріхів і провин наших. Вічний Бог Син нас настільки полюбив, що стався для нас і заради нас істинною людиною. Бог стався людиною, аби визволити нас від гріха, від влади диявола і смерті. Христова любов до нас – настільки невимовна, що Він пішов на хресну смерть за кожного з нас. 

Своєю святою і невинною кров’ю Син Божий обмив усі наші гріхи і викупив нас від кари Божої, від смерті до життя і то життя вічного у Його Царстві. Бо Він на третій день по Своїй смерті воскрес і живе – і так само ми маємо в Ньому життя. У Христі ми вже не діти світу. Ми – діти Божі. Бог дивиться на нас, як на Своїх любих дітей, усиновлених у Христі і через Христа. І Бог нас, кожного з вас, любі віруючі, невимовно любить. Його любов до вас ніколи не перестає. 

Про цю любов Він щораз запевнює нас, коли ми чуємо Його Євангеліє. Про цю любов Він запевнює нас щоразу, коли ми чуємо проголошення про прощення гріхів заради Христа. Цією любов’ю ми причащаємось у істинних тілі та крові Христа Спасителя у хлібові та вині Святої Євхаристії. І ця любов діє і в нас. Бог полюбив нас, а ми у відповідь любимо Бога і не лише Бога, але й наших ближніх. 

Ось так ми і починаємо шукати добро і шукаємо його невпинно – ми шукаємо добро для наших ближніх. Його шукають наші воїни на полі бою, захищаючи нас від російських біснуватих убивць. Його шукають парламентарі, які ухвалюють добрі для українського народу закони. Добра шукають судді, які виносять справедливі вироки. Добра шукають ті, хто намагається допомогти нужденному у його біді, аби він не залишався сам на сам із своєю убогістю та бідністю. Добра шукають ті, що приходять на допомогу тим, хто зіштовхується з проблемами та викликами і не знає, як їм дати раду.

 Добра шукають Божі діти. Бо дитина Божа не може не шукати добра. Бо Дух Святий живе і діє у вас, любі віруючі брати і сестри. Бог учинив вам неймовірне добро, незаслужене вами. Через це ви й шукаєте добра для інших людей. Якби Ізраїль прислухався до Бога, він знайшов би для себе добро. Як Україна прислухатиметься до Бога,  то й український народ знайде добро. Бо добрий наш Бог і в Ньому наше справжнє добро. У Христі і заради Нього. Амінь.

 А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, – Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава по віки віків. Амінь.

День Св. Пилипа, диякона

 Сьогодні ми згадуємо Св. Пилипа і дякуємо за нього Господу. Пилип, якого також названо євангелістом (Дії 21:8), був одним із семи мужів, яких призначили для допомоги в праці Дванадцяти Апостолам і ранній Церкві, що швидко зростала. Вони мали наглядати за розподілом їжі для бідних (Дії 6:1-6). Після мучеництва Степана, Пилип проголошував Євангеліє у Самарії і привів Симона ворожбита до віри в Христа (Дії 8:4-13). Він також був дієвим у приведенні до навернення ефіопського євнуха (Дії 8:26-39), через якого Пилип став відповідальним за принесення Доброї Новини про Ісуса до народів на африканському континенті. У місті Кесарії він приймав в себе вдома Апостола Павла, який зупинявся там під час своєї останньої подорожі до Єрусалиму.

Молитва на День Св. Пилипа, диякона:

     Всемогутній і віковічний Боже! Ми дякуємо Тобі за Твого слугу Пилипа, диякона. Ти покликав його, аби він проповідував Євангеліє людям Самарії і Ефіопії. Піднімай у нашому та в кожному краї посланців Твого Царства, аби Твоя Церква могла проголошувати невимовні багатства нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Для проголошення Євангелія потрібна мужність і поміч Святого Духа

      Якби Євангеліє не засмучувало містян і селян, єпископів і князів, то воно було би милим, солодким посланням, яке легко проголошувати і люди його радісно приймали б. Та позаяк це послання, яке людей ображає, особливо високих і могутніх, то для його проголошення потрібна велика мужність і поміч Святого Духа. І факт полягає в тому, що бідняки та рибалки стають і проповідують його таким чином, що накликають на себе гнів цілого Синедріону в Єрусалимі, гнів цілого уряду та роздратування духовних правителів, а до того ж ще й ненависть імператора Риму. І навіть більше – вони наважуються обвинувачувати всіх вищезазначених у тому, що вони – зрадники та вбивці, розуміючи, що за таке обвинувачення їм добре намнуть боки. Нічого цього без Святого Духа не сталося б. Ось чому послання Святого Духа в П’ятидесятницю є й нашою втіхою і розрадою, бо й ми можемо нехтувати гнівом і плітками світу. Це ж саме послання чинить людей настільки сповненими радістю у Христі, що вони готові зазнавати чого завгодно заради Христа і готові все заради Нього вистраждати. 

Мартін Лютер

День Св. Патріарха Авраама

 Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Авраама і дякуємо за нього Богові. Авраам, який раніше називався Аврамом, був покликаний Богом, аби стати отцем великого народу (Буття 12). Маючи 79 років, у послухові до Божого наказу, він, його дружина Сара (яка стане називатися Сарра) і його племіник Лот з міста Харану перебралися на південний захід, у Ханаанський край.

        Там Бог установив з Авраамом заповіт (Буття 15:8), пообіцявши Ханаанський край його нащадкам. Коли Авраамові виповнилося 100 років, а Саррі було 90 років, вони були благословенні Ісаком, сином, якого їм давно обіцяв Бог. Авраам виявив винятковий послух Богові, Який наказав йому принести Ісака в жертву цілопалення. Бог пощадив життя юнака лише в останню мить і взамін у жертву надав барана (Буття 22:1-19). Авраам  від Бога отримав обітницю про Христа, в Якому благословляться всі народи землі. І Бог виконав цю обітницю, віддавши Свого Сина Єдинородного  (Який по плоті був також Потомством Авраама) у жертву за всі гріхи світу.
         Авраам помер у віці 175 років і був похований у печері Махпела, яку раніше був купив для поховання своєї дружини Сарри. Його особливо вшановуємо, як першого з трьох Старозаповітних Патріархів - і за його праведність перед Богом через віру (Римлян 4:1-12). (Ілюстрація: Господь дає Авараамові обітницю про стількох нащадків, як зорі небесні та Спасителя людства).
                              
     Молитва на День Св. Патріарха Авраама:

     Господи Боже!  Отче Небесний! Ти обіцяв Авраамові, що він стане батьком багатьох народів. Ти привів його в край Ханаанський і Ти запечатав Твою з ним обітницю проливанням крові. Благослови, аби ми бачили в Ісусові, Насінні Авраамовім, обітницю Нового Завіту Твоєї Святої Церкви, запечатану Ісусовою кров'ю на хресті, яка дається нам нині у чаші Нового Заповіту; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви.

Не личить Люциферові сидіти поряд з Богом

    Якщо ваш князь чи світський правитель наказує вам зайняти сторону Папи, вірувати так і так, або позбутись певних книг, то ви повинні казати: «Не личить Люциферові сидіти поряд з Богом. Милостивий пане, я винен вам послух у тілі та майні – наказуйте мені в межах вашої влади на землі і я коритимусь. Але якщо ви наказуєте мені вірувати чи позбуватись певних книжок, то я не послухаюсь, бо тоді ви стаєте тираном і виходите за межі вашої влади, наказуючи те, на що ви не маєте ані права, ані влади тощо». Якщо ж через це він відбере ваше майно і за такий непослух покарає – тоді ви блаженні – дякуйте Богові, що ви удостоїлись страждань заради божественного Слова. А дурень той нехай палає гнівом – він ще зустрінеться зі своїм суддею. Бо кажу вам, якщо ви не зможете вистояти перед ним, якщо йому поступитесь і дозволите йому відібрати вашу віру і ваші книги, то ви воістину відреклися від Бога.

            Дозвольте мені навести ілюстрацію. У Майссені, Баварії, Бранденбурзі та інших місцях тирани видали наказ, щоб усі примірники Нового Заповіту поздавали посадовцям. Відповідь підлеглих має бути такою: аби не втратити свого спасіння, вони не повинні здавати ані однієї сторінки, ані навіть букви. Хто ж той наказ буде виконувати, той віддаватиме Христа в руки Ірода, бо ці тирани діють як убивці Христа точно так, як діяв Ірод. Якщо ж їхні домівки будуть обшукувати і книжки чи майно буде відібрано силою, тоді вони повинні це страждання терпіти.  Такій нарузі треба не опір чинити, а наругу таку слід терпіти – проте ми не повинні це схвалювати або ж ворухнути навіть пальцем, щоб це хоч якось підтримати…

    Мартін Лютер

День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря

      Сьогодні ми згадуємо пастиря  Генріха Мельхіора Мюленберґа і дякуємо за нього Богові.  Генріх Мельхіор Мюленберґ народився 1711 року в Айнбеці, Німеччина, а в американські колонії він прибув 1742 року. Перебравшись із Європи до Америки, пастир Мюленберґ установив взірець лютеранських парафій у Північній Америці.  Сам він служив упродовж сорока п'яти років у Пенсільванії. Будучи невтомним мандрівником, Мюленберґ допоміг заснувати чимало лютеранських громад і був головним організатором першого лютеранського синоду в Північній Америці, Міністеріуму Пенсівальнії, який було засновано 1748 року. Пастир Мюленбнрґ цінував роль музики в лютеранській службі Божій і часто служив сам органістом. Він також був головним упорядником американської лютеранської літургії ( упорядкована теж 1748 року). Пастиря Мюленберґа пам'ятають, як церковного провідника, журналіста, літургіста і понад усе - як пастиря громади під його опікою. Пастир Мюленберґ був покликаний до небесної домівки 1787 року, залишивши велику родину та тривалу спадщину - американське лютеранство.

Молитва на День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря:

Господи Ісусе, Добрий Пастирю Твого люду!  Приносимо Тобі подяку за слугу Твого, Генріха Мельхіора Мюленберга, який був вірний у піклуванні про отару, передану під його опіку. Благослови, аби ми могли повторювати його приклад і на практиці застосовувати його вчення про святе життя. Подай сили пастирям, які опікуються Твоєю отарою нині, аби Твоєю благодаттю люди Твої могли зростати у повноті життя, яке призначене для них у раю; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. У вересні 1939 року радянські війська окупували Волинь і Галичину. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВД 1939 року і був замучений росіянами в Станіславівській тюрмі 4 жовтня 1940 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного російського режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3). 

Молитва на День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика:

Господи! Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання та переклав був його латиною. Поблагослови Церкву Твою здібними та вірними перекладачами, аби люди Твої завжди мали Слово Твоє і побожні твори Твоїх учителів і слуг рідною мовою. Подай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому поживу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви