УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО: Віфлеємські діти: проповідь на День пам'яті Віфлеємських немовлят

ВІФЛЕЄМСЬКІ ДІТИ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити». І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого».

Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...» (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-18).

Христос народився!

Любі брати і сестри, Римською імперією правив у час народження Христа Цезар Август, за днів якого і здійснювався перепис, який змусив Йосип і вагітну Марію вирушити до Віфлеєму Юдейського, в якому мав, відповідно до пророцтва, народитися Месія – і Він там народився. Христос народився! А наше Євангеліє на цю Різдвяну пору зазначає, хто саме правив над Юдеєю. Правителем її, царем її був Ірод, який вдавав із себе віруючого правителя і, безперечно на людях, як і Путін, дуже сильно переймався питаннями релігії і різних цінностей, до яких, насправді, він теж ніякого відношення не мав. Найбільше його цікавила влада, його особиста влада і заради збереження цієї влади він Ірод готовий був піти на що завгодно.

Саме до столиці такого правителя прибули мудреці зі сходу. Наш переклад дуже гарно і правильно використовує це слово «мудреці», бо справді мудрою є та людина, яка боїться в Бога і вірує в Христа. А де немає віри в Христа, то й там і мудрість марно шукати. Ірод в грядущого Христа не вірував. Можливо він і чув, як пастухи говорили про те, що в місті Давидовому народився Спаситель, Який є Христос, але уваги на те, очевидно, не звернув, адже Бог-Спаситель йому важливий не був.

А мудреці настільки хотіли вклонитись Христові, що подолали дуже довгу відстань, і прибули до Єрусалиму, адже Єрусалим – столиця Юдеї, тож і новонароджений Цар мав би бути в десь тут, у царських палатах. Тож вони були здивовані, що ніхто про того Царя не чув. А серед язичників більш як за тисячу років переповідали про пророцтво проголошене Валаамом мимо його таки волі: «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа! І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!» (4 М. 24:17, 18).

Зоря зійшла, вони її бачили. «Де народжений Цар Юдейський?» – тепер розпитують вони, «Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». Церква Божа розпорошена по цілому світові, вона там, де Слово Боже, де Таїни Божі, де віруючі зібрані довкола них. У царських палацах її зазвичай не знайти. Єрусалим Ірода – це не Єрусалим Давида та інших побожних царів Ізраїлю. Врешті-решт Ірод – навіть не єврей, а нащадок Едому – того самого Едому, який мав стати спадщиною Ізраїля.

Проте в Ірода працювали всі служби, які йому швиденько повідомили про багатих мандрівників зі сходу, які шукають новонародженого Царя Ізраїля. «І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим», – чуємо ми в Євангелії. Єрусалиму було чого непокоїтись, коли маєш царя-параноїка. Хтозна кого він віддасть наказ убити, якщо підозра впаде на якусь нещасну людину, що ні сном, ні духом не відала про якийсь переступ і злочин, який існував лише у хворій голові царя.

Проте Ірод – також великий актор, як бувають майстерними акторами тирани. «Зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись» Таємницею для людей, що професійно досліджували Біблію, не було. Тож відповідь їхня була однозначна: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».

Бог об’являв таємниці про прихід Христа поступово, додаючи все більше подробиць про Його народження, життя, смерть, воскресіння, вознесіння і повернення у славі. І уважний читач Слова і слухач проповідей, знав, що Христос буде Царем Ізраїля, трон Якого стоятиме повіки віків, бо Царство Його буде вічне. А Сам Він народиться у Віфлеємі Юдейському, неподалік від Єрусалиму.

Ірод розуміє, що він пропустив народження свого, як йому здається, конкурента. Він вдає із себе побожного. На словах він вірує в Бога. Він навіть храм розбудовувати воліє. Проте в Бога він не вірує. Якби він вірував в Бога, то визнавав би, що владу він отримав від народженого у Віфлеємі. І є не конкурентом Христові, а Його слугою. Вірніше, Ірод мав би бути слугою Христа.

Ірод не самотній у своєму класі можновладців. Дуже багато з них подібні до Ірода в тому, що дивляться на Христа не як на роботодавця, а на конкурента, якого намагаються будь-яким чином позбутись, навіть фізично знищити або принаймні змусити Христа замовкнути, щоб люди Христа не чули – не чули проповіді Його Слова.

Проте іроди – також великі лицеміри. Тепер Ірод власне лицемірство виявляє ще й мудрецям, богобоязливим, праведним мужам. Не вони йдуть до нього з питаннями, а він таємно їх закликав до себе. Він проявляв великий інтерес до того, коли саме з’явилась зоря, бо ж дорога далеку вони подолали, а отже Дитя-Цар Ізраїлю вже трохи підросло. А потім, наче добрий друг і віруючих, і Самого Христа «він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому».

Мудреці вирушили до Віфлеєму і туди їх завела зоря, а не дороговкази від Ірода, бо що Бог почав, то те Він і довершить без втручання всяких пекельних сил. Зоря ж Віфлеємська стала над домом, де було Дитятко з Марією. І наші мудреці зраділи надзвичайно, і зайшли в дім, і поклонились Дитяткові – впали ницьма перед Христом як перед Богом. І принесли дари Йому: золото, ладан і смирну. Золото як Цареві, Ладан – як Первосвященикові, і смирну – як Пророкові. Так і ми радісно поклоняємось Христові сьогодні.

Бо Христос – наш Первосвященик, Який приніс Себе Самого в жертву повну, святу і досконалу за всі наші гріхи. Його кров очищує нас від усякого гріха. Христос – наш Пророк, Слово Якого лунає в нашій церкві і Таїнством Якого ми причащаємось, отримуючи в ньому прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Христос – на Цар, Який здолав нашого найлютішого ворога, саму смерть, воскреснувши на третій день із мертвих і який для нас приготував Його святе Царство у яке Він забере нас в Останній День, коли повернеться у славі.

Хто радіє Христом, хто вклоняється Йому, хто приносить Христові дари – той долучається до гурту мудреців із сходу, заходу, півночі і півдня – до великого гурту мудреців і праведників з усіх народів, що мають спадщину в Царстві Христовому і вічне життя з нашим розп’ятим і воскреслим Спасителем.

Наші мудреці «вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі». Іродові плани були таємні для мудреців, для Віфлеєму, але не для Бога. Господь добре знав про плани жорсткого лицеміра і уві сні остеріг мудреців, аби ті пішли в свій рідний край іншою дорогою. Господь також попередив Йосипа – знову через Свого Ангела, Який промовив: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити».

Бунт Ірода проти Бога розвився до надзвичайної жорсткості. Так часто буває і ми є свідками такого бунту в багатьох країнах, а особливо в Росії, де брехня, лицемірство, зажерливість і жадоба до збереження влади весь час виливались і виливаються у нечувану жорстокість.

Йосип же зі сну «устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого». Мудреці пішли своєю дорогою, Йосип забрав Марію і Дитя вночі в іншу дорогу – до Єгипту. А Ірод вибрав свою, звичну дорогу – дорогу параноїдального лицеміра, брехуна і вбивці, дорогу подібну до тієї, яку вибрав собі Путін, вбиваючи дітей у Грузії, Сирії і в Україні.

Ірод «послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав». Ми дуже добре розуміємо, що відбувалось у Віфлеємі і його околицях, бо часто оплакуємо українських діток, убитих росіянами. Як у віфлеємські домівки вривались вояки Ірода і вбивали дітей, так і в українські домівки вриваються росіяни, або влітають російські ракети, іранські шахеди і всі інші смертоносні дрони послані вояками Путіна і вбивають в них дітей. Ірод намагався звеличити себе розбудовою храму і відстоюванням спотворених "цінностей", але у історію увійшов, як тиран-параноїк і дітовбивця. Подібні «лаври» заслужив собі і Путін, а з ним і всі російські урядовці і військові.

Ми розуміємо проти кого воював Ірод. Проти Христа-Царя воює і Путін, як і Ірод, прикриваючись оманливими словами. Але всіх іродів на світі виявляють їхні вчинки, і материнські сльози, які проливались у Віфлеємі на виконання пророцтва Єремії «Рахіль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...» І про них свідчать і взивають до Бога материнські сльози українок, що не дають себе розважити, бо дітей їхніх вже немає – вони убиті Путіним і його підлими слугами – російськими загарбниками.

Але в нас є втіха. Діти убиті у Віфлеємі, були убиті Іродом через Христа. Ті діти були стали мучениками через Христа і їм належить Царство Небесне. Українські діти, обмиті в купелі відродження Духом Святим теж стали мучениками, бо новітній Ірод-Путін, вирішив убити їх у геноцидній війні, яку він розпочав проти християнської країни – країни, де Христа величають і прославляють і в церквах, і в родинах, і в суспільстві.

Нерозкаяні іроди можуть ще замучити певну кількість людей, аж допоки Господь у Своєму гніві не вкине іродів у невгасимий огонь пекла – на вічні муки. І там їм не допоможе ані їхнє лицемірство, ані вміння брехати, ані їхня жорстокість. Вони перебуватимуть в муках аду повіки віків. А дітки Віфлеєму, убиті Іродом, і українські маленькі християни, убиті Путіним, воскреснуть до вічного життя. І будуть жити в радості Царства Небесного повіки віків. Як будемо жити з Христом повіки і всі ми, любі віруючі. Бо для цього Христос народився! Славімо Його! Амінь.