РАДІЄ ДУХ МІЙ У БОЗІ, СПАСІ МОЇМ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення – святе, і милість Його – з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, ми любимо, коли нас хвалять і ми любимо самі похвалитись. А коли вже ми досягнемо якихось успіхів, тоді ми, зазвичай, одразу користуємось цією нагодою і починаємо себе вихваляти і прославляти, і очікуємо на компліменти та хвалу від інших людей. Часто ми забуваємо про українське народне прислів’я «Не хвали сам себе – хай тебе люди похвалять!» і діємо зовсім навпаки.
А як часто ми забуваємо не те, що славити Бога, а навіть подякувати Богові за наші успіхи, досягнення і за всяке добре, яке відбувалося в нашому житті. Частіше буває, як навчає інше українське прислів’я «Як тривога – так до Бога». А без тривоги ми любимо влаштовувати свята марнославства і не приносимо подяки Богові ні на слові, ні на ділі, і забуваємось принести Господу бодай якийсь хоча б скромний дар за великі благословення, які ми від Нього отримали.
Господь у Євангелії сьогодні ставить перед нами Св. Діву Марію, яка промовляє слова, які Церква ще називає піснею – «Величальною». Бо починаються ці слова Марії із слова «Величає». Ці слова Діва Марія промовила після зустрічі зі своєю родичкою, Єлисаветою, яку вона провідувала після Благовіщення в час якого архангел Гавриїл повідомив Святу Діву: «Твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною».
Саме Єлисавета, дружина священика Захарії і майбутня мати Івана Христителя, останнього пророка Старого Заповіту і Предтечі Христа, називає Марію Матір’ю її Господа. І робить вона це, наповнившись Святим Духом. Хто відмовляє Діві Марії у такій честі, насправді бунтують проти Господа Святого Духа, проти Його Слова.
Власне кажучи, так само проти Його Слова бунтують і ті, хто кличе нас поклонятися Діві Марії, просити в неї спасти нас і шукати в неї спасіння і заступництва. Адже Діва Марія не є Богом, і не є Спасителем. Вона – благословенна між жонами, вона – Мати нашого Господа, вона – Матір Божа. Вона також відмінний приклад для наслідування, як про це ми й співаємо в час нашої літургії: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше Христу Богу доручімо!»
Саме так промовляла Діва Марія у День Благовіщення: «Я ж – Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» І саме такі чудові слова вона промовляє, відвідавши свою славну та віруючу родичку Єлисавету. Вона промовляє: «Величає душа моя Господа». Бачите? Марія не хвалиться собою, якимись своїми заслугами. Вона навіть не хвалиться своєю вірою. Бо де є істинна віра, там не буде хвали самого себе чи самої себе – там буде завжди хвала Бога. Там завжди буде величання Господа.
Бо навіть віра в Діви Марії, як і в кожного з нас – це дар Божий. Якийсь богослов був сказав, що хоча віра й дар Божий, ми не можемо претендувати на неї, як на нашу власність. Бог її дає, але вона наче повітря, яке Він нам також дає, аби ми жили. Тож так само як ми не можемо хвалитись повітрям, що його існування – наша заслуга і так само як ми не можемо його тримати попри все – так само і з вірою. Її дає нам Бог. Вона – віра Христова. І це винятково заслуга Бога, і дар Божий, великий Божий дар, яким ми отримуємо ще більші Його дари.
Свята Діва величає Бога за прекрасний величний дар, але ще вона каже про особливу радість, яку вона має. Дух Матері Божої радіє у Бозі, її Спасі. Не в собі вона знаходить радість, хоча вона – чудова, віруюча Діва – Діва, яка уповає на Бога і на Його Слово. Її дух радіє у Бозі. І, зверніть увагу – Діва називає Бога Спасом.
Для чого їй Спас? Для чого Спас тій, яку ми називаємо святою, яку Сам Господь Святий Дух устами благочестивої Єлисавети назвав Матір’ю Господа? Для чого Спас святим жінкам, яких Господь Святий Дух так високо цінує, підносить і благословляє? Бо й вони – грішниці. Як це може бути Діва Марія грішницею?
Діва Марія – грішниця, як і всі великі святі, що народжені в гріхах. Це не означає, що Діва Марія коїла якісь прилюдні гріхи. Я впевнений, що вона й потаємних гріхів не коїла. Але в її тілі жив гріх, над яким вона, будучи віруючою Дівою, панувала. Але вона сповідує, що вона – грішниця. Бо як лікар потрібен тільки хворим, так і Спаситель потрібен тільки грішникам.
Спаситель не потрібен був фарисеям і садукеям, які не потребували його, бо вірували, що власними ділами можуть добитись спасіння. Але Спаситель потрібен грішникам і грішницям, таким як Діва Марія, а особливо таким як ми. Діва Марія вірує в спасіння через обіцяне Насіння Жінки, через Месію-Христа. І через це її радість така сильна, що вона про це співає.
А далі вона промовляє: «що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний!» Ось як Марія оспівує те, що Бог вчинив саме для неї. Він зглянувся на її покору, тобто на її віру, на її уповання на Слово Боже. Він зглянувся, тобто виявив до неї найбільше Своє діло.
Бо коли лишень Бог над кимось зглядається, то Він це робить у Своїй милості та у Своїй благодаті. Там більше нічого немає. Там є лише ця невимовна і нами незаслужена любов до нас і неймовірне бажання нам добра, і спасіння, і вічного життя. Знову Св. Діва це сповідує, а через неї Святий Дух навчає також і нас.
Бо над Дівою Бог зглянувся, спасши її через віру та вчинивши її Матір’ю Свого Сина Єдинородного, а над нами Він зглядається щоразу, коли ми маємо купіль нашого Хрищення, коли отримуємо Його запевнення про прощення наших гріхів заради Ісуса Христа у Слові, коли ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Господа у хлібові та вині Святої Вечері – тими істинними тілом і кров’ю, про які ми сповідуємо в нашому Символі віри: «І тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною».
І в Хрищенні, і в Слові, і в Святій Вечері Бог зглядається над нами, виявляє до нас Свою милість і Свою благодать у Сині, якого в нашому Євангелії під серцем своїм ще носить Мати Божа. В неї під серцем – її Спаситель і Бог, і наш Спаситель і Бог, джерело благодаті, спасіння і вічного життя. Воістину Св. Діва – блаженна і ми блаженні, бо Ісус Христос – наш Спаситель, і в Ньому ми маємо прощення гріхів, воскресіння і вічне життя в Царстві Божому.
Свята Діва далі величає Бога: «Його ж Імення – святе, і милість Його – з роду в рід на тих, хто боїться Його!» Марія перебуває у Слові. Вона у своїй пісні повертається до часів Мойсея, до Декалогу і перефразовує слова про Бога, Який виявляє милість до тисяч поколінь тих, хто боїться Його. З роду в рід каже вона. Від батьків – до дітей через Слово обітниці, через Євангеліє. Бог прагне милості до нас, любі брати і сестри. І Він її виявляє у Христі, у Його хресті, у Його порожньому гробі, у Його чудовій Добрій Новині, Євангелії.
Проте є ті, що Бога не бояться. Мати Божа називає їх сьогодні тими, хто «пишається думкою серця свого, могутніми та багатими. Вони вдають із себе богів. Вони вважають, що вони можуть робити, що їм заманеться. Вони знущаються із інших людей, зневажають Божі заповіді і думають, що будуть вічно панувати над іншими людьми і своїми лиходійствами, які здаються їм в їхньому серці праведністю, вони здобудуть собі вічне життя або принаймні добре і гарно поживуть на цьому світі.
Та марні їхні наміри і їхня пиха – марна, каже Діва Марія. Вони думають, що сильні і могутні? Хай трохи зачекають і тоді вони дізнаються про могутність і міць Божу, коли полетять із своїх насиджених місць донизу світу, а коли будуть думати, що досягнули дна, то полетять ще нижче – у самі глибини пекла. Будучи багатими, маючи гроші, вплив, владу, повагу до своїх грошей і своєї влади, вони опиняться ні з чим. Бог їх «відпустить». Відпустить від їхніх грошей, влади, впливу і всього, що вони несли.
Вся їхня світобудова без Христа виявиться збудованою на піску і буде повалена зливою Божої потуги, міці і Божого гніву на гріх і невірство. Тож, коли ми бачимо їхню нечестивість, не лякаймося їх і віруймо, як і Мати Божа, що Бог з ними належного часу покінчить. Але ще важливішим є те, що Бог показує міць Свого рамена, захищаючи Своїх віруючих дітей. І Він «підіймає покірливих, удовольняє голодних добром».
Син Божий буде відлунювати ці слова Своєї Матері у Блаженствах. Власне кажучи, це Його Дух вклав ці слова Бога Слова у її серце ще до Його народження і до Його величної проповіді на горі. Він підіймає тих, хто разом із Його Матір’ю коряться Його Слову. Він насичує і наситить добром тих, хто терпить голод заради Бога і заради Його Слова.
Свята Діва величає Бога і радіє тим, що Спаситель вже в неї під серцем і пройде зовсім небагато часу, як Він з’явиться і всі обітниці, які Бог давав у Своєму Слові, будуть виконані. Тож вона далі співає: «Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!»
Як чудово описує Марія воплочення Христа! Вона каже, що ось так Бог пригорнув до Себе Ізраїля, Свого слугу, тобто Церкву, віруючих людей, які чекали на прихід Христа ще від часу Адама і Єви, і Авраама, праотця єврейського народу і як ми його ще називаємо патріарха віри. Бог пригортає далі Ізраїль, тобто Христову Церкву до Себе, як Свою любу Наречену і буде так робити, каже Мати Божа, повіки.
Згадуючи Святу Діву сьогодні і дякуючи за неї Господу, повторюймо приклад її віри. Повторюймо її перебування у Слові. І за прикладом Діви Марії і всіх праведних, самих себе і все життя наше, Христу Богу доручімо! В Ньому ми маємо прощення, гріхів, воскресіння і життя вічне. В Ньому радіймо і Ним радіймо, як раділа Діва Марія, Мати Божа. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа Ісуса Христа зо
всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Немає коментарів:
Дописати коментар