ДІЯ ВІРИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!» А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: «Хочу, будь чистий!» І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. І говорить до нього Ісус: «Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво».
А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: «Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає». Він говорить йому: «Я прийду й уздоровлю його». А сотник Йому відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить». Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: «Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...» І сказав Ісус сотникові: «Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!» І тієї ж години одужав слуга його (Євангеліє від Св. Матвія 1:46-55).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, Метью Генрі, майбутній відомий автор коментарів до Біблії, був познайомився із дівчиною і з часом вони вирішили одружитись. Проблема була в тому, що він був проповідник, а його наречена була єдиною дитиною своїх надзвичайно багатих батьків. Тож вона була ще й спадкоємниця величезного багатства.
Батько нареченої спробував доньку переконати не виходити заміж саме за цього чоловіка. «Бачиш», – промовив він, «він може бути справжнім джентельменом, відмінним ученим, чудовим проповідником, але ми не знаємо про його походження. Звідки він?» «Це правда», – відповіла наречена, «Але ми знаємо куди він іде і я хотіла б іти туди разом із ним».
Справді, любі брати і сестри, не таку велику роль грає пункт відбуття в подорож, як пункт прибуття. Минулого тижня ми були свідками, як тисячі афганців настільки хотіли втекти будь-куди зі своєї країни, що чіплялися на шасі літака, а потім гинули, зриваючись із висоти, або задихаючись без повітря на великих висотах.
Наречена Метью Генрі звісно не мала наміру втікати зі своєї країни або навіть від своїх батьків. Але вона добре розуміла, що це життя - тимчасове і швидкоплинне. Тож вона хотіла прийти до Царства Божого, де життя вічне і сповнене радості у присутності Спасителя Христа.
Сьогодні Євангеліє показує нам, як за Ісусом ідуть великі маси людей. Вони хотіли бути з Христом, бо де був Христос, там лунало Боже Слово, чисте Євангеліє. Там щезали страждання і болі. Звідти проганялися біси. Там була пожива і спокій. Там відбувались зцілення і навіть воскресіння мертвих.
Тож і сьогодні ми бачимо, як за Сином Божим після Його проповіді іде величезний натовп. Люди чули Христову Нагірну Проповідь і вони йшли слідом за Ним. Але на дорозі перед Ісусом з’являється чоловік. Він був прокажений. Звісно, це вразило всіх людей. Прокажені страждали від жахливої хвороби. Вони живцем гнили. І їхня хвороба була дуже заразна.
Прокажені до повного одужання, якщо таке ставало, мали жити поза суспільством і попереджувати інших, щоб до них не наближались, кажучи: «Нечистий!» Таке попередження було необхідним, бо торкнувшись до прокаженого або його речей, можна було заразитись проказою.
Тож, коли прокажений підійшов до Ісуса, то це викликало шок. До того ж він не просто підійшов до Ісуса. Він уклонився Йому, як Богові. І далі він звертається до Нього, як до Бога: «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!» Прокажений має віру в Христа, як у свого Спасителя і Бога.
Звісно, він вірує, що Бог хоче спасти його. В це вірують усі Божі люди, усі християни. Але віра нашого прокаженого така чудова, що він проводить ту відмінність, яку не можуть провести деякі фальшиві проповідники, стверджуючи, що Бог хоче, щоб усі люди були, наприклад, абсолютно здоровими і мільйонерами. Просто, кажуть вони, треба в це вірити і тоді буде так. Такі фальшиві проповідники – маніпулятори і обманщики. Їх добре було б послати в семінарії до нашого прокаженого.
Втім він в семінарії не навчався, але мав віру, створену Святим Духом, через слухання Слова Христового і саме така віра сповідує, що цей світ лежить у злі, а ми лише паломники до Царства Небесного і ніхто з Божих дітей не застрахований від бід і страждань у цьому житті. Більше того – вони будуть з’являтись в нашому житті за нашу віру в Христа і за нашу відданість Христові. Такі біди і стражданнями ще називаються хрестами.
Коли наш прокажений поклоняється Христові як Богові, то він просить те, що може не отримати – те, що Божа мудрість і любов часто стримують в цьому житті від нас. Він про це знає, через і просить: «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!» Сильна віра, правильна віра!
А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: «Хочу, будь чистий!» Ісус торкається прокаженого. Він не заразиться від нього, бо Ісус – святий Бог і свята людина. Хвороби – наслідок гріха, і дуже часто – гріха ще прабатьківського. Хоча є звісно хвороби, які ми самі собі спричиняємо, коли грішимо.
Але Ісус – святий і безгрішний. Він – Бог, Який стався людиною. І Він має волю чинити чуда. Тут Він торкається прокаженого, оголошуючи Свою божественну волю: «Хочу, будь чистий!» Прокажений одразу очистився від своєї прокази. Ісус, звісно, залишився чистим і здоровим.
На Христа будуть ще дивитися так як про Нього пророкував Ісая: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (53:4, 5). На хресті Голгофи Ісус був ранений за наші гріхи, був покараний за наш мир з Богом. Його ранами ми уздоровлені від прокляття гріха, влади диявола і самої смерті. Бо Він воскрес і живе, і царює, як наш Господь, Спаситель і Цар.
Ранами Христовими зцілений і наш прокажений. Ісус створив чудо на підтвердження Свого Слова, Свого Євангелія. Тепер прокажений мав іти і показатись священикам, покликаним проповідувати Христа. Аби ж то вони так робили. Проповідниками добрими є справжні віруючі такі як наш колишній прокажений. Вже навіть сам його вигляд був доброю проповіддю про Христа.
А наше Євангеліє переносить нас тепер до Капернауму, приморського міста або радше міста приозерного. В цьому місті жив римський сотник, який теж чув проповіді про Христа грядущого і чув вже проповіді Христа, Який прийшов! Він, зачувши, що Христос прийшов до Капернауму, «благати зачав Його, кажучи: «Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає».
Слуга сотника був не просто паралізований. Очевидно, що він був паралізований від болю. Його біль був гострий і викликав масу страждань. Сотник – чоловік віруючий, а отже він має емпатію – здатність поставити себе на місце іншої людини і виявляти до неї співчуття. Сотник журиться про свого слугу, співчуває йому.
Але він – віруючий чоловік, тож він перетворює свою журбу на молитву, на прохання до Бога, на прохання до Ісуса. Як і нам слід діяти, коли нас обступає біда, а світ і диявол намагаються нас переконати, що виходу в нас немає і затуляють собою Господа Христа. Господь сьогодні тут, в Києві, і завжди – поряд з нами. Це наша перевага – жити після вознесіння Господа, який царює.
Господь готовий іти у дім цього віруючого римлянина. Але сотник цього не потребує. Він бачить натовп людей і тих, потребує допомоги від Христа. Він знає, що його дім – дім язичника і він недостойний такого високого гостя з Божого народу. Тож його відповідь на щедру пропозицію Сина Божого – слова чоловіка армійського: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить».
Цей сотник уважно слухав Христові проповіді та уважно досліджував Боже Слово. Він знає, що Богові достатньо промовити слово і станеться те, що хоче Бог. Сотникова віра – велика, бо вона покірна. Сотникова віра велика, бо вона зосереджується на слові Христовому. Сотникова віра велика, бо вона величає Ісуса як Господа і Бога всемогутнього.
Тож Ісус надзвичайно хвалить її і каже про тих, хто повторить приклад цієї віри з римлян і з усіх народів світу. Ісус говорить про вас, любі брати і сестри, що увірували в Христа, почувши євангельську проповідь, побувавши у купелі відродження – вас, що горнетесь до Христа, причащаючись Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Він каже про нас, християн з усієї землі, що будемо мати славний банкет у вічному Царстві Божому разом із Авраамом, Ісаком і Яковом. Господь говорить про наше вічне життя, про воскресіння і про радість спільноти з Ним і з патріархами віри. Ми йдемо з Христом і за Христом. Ми хочемо бути там, де є Він.
І водночас Господь оплакує долю тих, хто мав би бути в Царстві Божому, адже є прямими нащадками Авраама, Ісака і Якова, чудових віруючих отців Церкви. Але ці нащадки, що були біля світла, не послухались Євангелія і не увірували в Христа, тож разом із усіма іншими, що народились у темряві, будуть вкинуті у вічну темряву аду, де буде «плач і скрегіт зубів». Коли немає віри в Христа, то є лише темрява і пекло, і плач,, і скрегіт зубів повіки віків. Вони не захотіли піти з Христом і за Христом.
А де є віра, там є Царство Боже і
там діє Господь у мудрості та любові. Нашому сотникові Він каже: ««Іди, і як
повірив ти, нехай так тобі й станеться!» І тієї ж години одужав слуга його». Господь,
любі брати і сестри, посеред нас! Повторюймо приклад віри прокаженого і сотника
і доручаймо все Господу. Звертаймося до Господа з вірою в усіх наших радостях і бідах. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар