Чекаємо Христа на спасіння: проповідь на неділю Останнього Суду

            ЧЕКАЄМО ХРИСТА НА СПАСІННЯ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взірець правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою, бо інакше Він мусив би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох», і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння (Євреїв 9:24-28). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, хтось був зазначив, що те, що Христос помер – це історія. Те, що Христос помер за нас – це християнство. А те, що Христос помер за мене – це спасіння. Хто жив у Радянському Союзі, той звісно пам’ятає, що від людей хотіли відібрати навіть історію. Це почалося ще з Російської імперії, коли цілим народам заперечували в праві на самобутнє існування.

 Але соціалісти і комуністи своїм агресивним невіглаством перевершили усіх своїх попередників, заперечуючи навіть існування Ісуса Христа, Сина Божого. Тож вони хотіли вкрасти історію. Коли весь світ, включно з єврейськими стародавніми істориками часів земного життя і служіння Христа, підтверджували Його життя, смерть і навіть воскресіння, комуністи вперто заперечували саму історію. Чи можете ви хоч в чомусь довіряти людям, які заперечують явні факти, відомі всі людям? 

Але те, що Христос помер – це історія, правдива історія. Та Христос не просто так помер. Він помер за нас. Христос помер за гріхи всі людей на світі. Ісус на Себе забрав усі гріхи людства, починаючи від гріхів Адама і завершуючи гріхами останньої людини, яка народиться на цей світ. Звісно, багато людей це відкидають не через те, що Христос помер. Вони відкидають саму ідею про те, що вони – грішні. Або грішні не настільки, аби помирати за свої гріхи, а тим більше, щоб за них помирав хтось невинний і святий. 

Якщо у вас є такі думки, тоді ви маєте серйозну проблему. Пам’ятаєте друге речення? Те, що Христос помер за нас – це християнство. Якщо ви не віруєте в те, що Христос помер за нас, то ви, очевидно, перебуваєте поза межами християнства. Навіть якщо ви сидите в церкві і слухаєте цю проповідь, але не віруєте, що Христос помер за нас, то ви перебуваєте поза Церквою. Ви просто в будівлі цієї Церкви, але до Святої Соборної і Апостольської Церкви поки що не належите. 

Бо християни вірують, що Христос помер за всіх нас. І навіть більше ми віруємо, що Ісус помер за кожного з нас. Коли ми сповідуємо Символи віри, то ми не промовляємо «Віруємо»в множині, а промовляємо «Вірую» в однині, сповідуючи свою особисту віру в Бога. Я вірую, що Ісус помер за мене. Кожен християнин вірує, що Ісус помер за нього. Кожна християнка вірує, що Ісус помер за неї.

 В Малому Катехізисі доктор Мартін Лютер чудово підсумовує, що означає ця моя особиста віра в Ісуса Христа. Він пише: «Я вірю, що Ісус Христос – правдивий Бог, народжений від Отця перед усіма віками, а також правдива людина, народжена від Діви Марії, – є моїм Господом.

 ‘Він спокутував за мене, втрачене та засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, доро­гоцінною кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю. 

І все це Він зробив для того, щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як і Він воскрес із мертвих, живе і царює вічно. Це незаперечна правда». 

            Христос усе зробив для нашого спасіння. Христос усе зробив для кожного з вас особисто – для вашого спасіння. Христос усе здійснив для мого спасіння. Його святої і досконалої жертви – жертви вічного Бога в людському тілі достатньо за всі гріхи світу, за всі ваші і за всі мої гріхи. Це – істина. І як завжди проти істини, а особливо проти цієї істини веде запеклу боротьбу диявол, лукавий і лютий ворог людського роду – ваш і мій ворог. 

            Він і його слуги переконують, що Христової жертви за наші гріхи недостатньо, що нам далі варто шукати і працювати над тим, аби якимось чином власними зусиллями здобути прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Тож сьогодні Господь Святий Дух через Послання до євреїв каже і віруючим євреям, і всім нам: «Христової жертви достатньо!» 

            Це ми – грішні. А Христос – святий. Це ми – просто люди. А Христос – вічний Бог, що у часі стався людиною, аби забрати всі наші гріхи на Себе. Господь Святий Дух через Свого слугу називає Христа нашим Первосвящеником. І цей Первосвященик – особливий. Всі звичайні первосвященики з людей виконували дуже важливе служіння. Вони приносили жертву за гріхи народу. Але перед тим як принести жертви за гріхи народу, вони мали принести перше жертву за власні гріхи. Бо вони, хоча й були первосвящениками, служителями Божими, але залишались грішними людьми, як залишаються грішними людьми і нинішні всі служителі Божі. 

            Тож ми помираємо, бо наші тіла заражені гріхом. Гріх поступово, десь швидше, а десь повільніше руйнує наші тіла і ми помираємо. Але Христос не мав гріха. Він на Себе забрав усі наші гріхи. Як і чуємо ми сьогодні в Писання: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох», тобто усіх людей – в Писанні слово «багатьох» часто вживається у сенсі «всіх». 

            Христова жертва – одна-єдина і на цілу вічність. Цю істину Святий Дух доносить до євреїв і до всіх нас. Ми пам’ятаємо, що євреї жили з дуже чітким усвідомленням про гріх. Вони знали і розуміли, що за кожен гріх має бути розплата. Проте ту кінцеву розплату говорить і Апостол Павло, пишучи: «Заплата за гріх – смерть». І, звичайно, та смерть – тимчасова і вічна.

          За гріхи має бути покарання смертю. Віруючі євреї приносили у жертву Богові за свої гріхи тварин. Так жертви вимагав Закон. Таким чином Бог навчав людей і про кару смертю за гріх і про те, що та кара буде забрана кінцевою, остаточною жертвою – Месією-Христом.  Через Своїх пророків Господь чітко проголошував, що Його Слуга, Месія-Христос буде жертвою за гріхи усіх без винятку людей. 

            Це означало, що коли Христос буде принесений у жертву – час жертвоприношень припинився. Христос помер за всіх нас, Христос помер за кожного з нас. Він приніс Себе в жертву за гріхи всіх нас. Він приніс Себе в жертву за гріхи кожного з нас. І на третій день Ісус Христос воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. 

            Христове воскресіння – це також доказ повноти і завершеності Його жертви. Це – доказ того, що Його жертва – досконала і що Христова жертва покрила всі гріхи людства. Хто вірує в Христа – той вже прощений і виправданий. Ви, любі віруючі в Христа розп’ятого і воскреслого – прощені та виправдані. 

            Сьогодні ми чули, як Писання втішає нас, що «Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взірець правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас». На сороковий день по воскресінні з мертвих Божий Син вознісся на небеса. Він не прийшов у Храм в Єрусалимі, що мав служити лише взірцем небес. Ні, Ісус Христос, наш Господь вознісся на самі небеса, аби перебувати з Богом повіки віків за нас. 

            Що означають ці слова «за нас»? Ці два українські слова передають одне грецьке слово «гупер»,  яке означає «заради нас» або навіть «від нашого імені». Це слово означає, що Христос перебуває перед Отцем Небесним, як наш Спаситель, як наш Первосвященик, що завжди благає за нас і завжди виявляє Себе, як істинну та повну жертву за всі наші гріхи. 

            Коли ми віруємо в Христа, то ми маємо Заступника на небесах, ми маємо святого Первосвященика, Який весь час заступається за нас і то заступається таким чином, що ми виходимо завжди прощені. Як і Апостол Іван пише: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). А світлі ми ходимо тоді, коли віруємо в Ісуса Христа, радіємо Його Словом і причащаємось Його істинними тілом і кров’ю у Святій Євхаристії. 

            Писання сьогодні нас дуже сильно утішає цими словами. Бо ми щодня грішимо. Щодня ми потребуємо прощення гріхів наших. І щодня ми його отримуємо у Христі і через Христа, Який сидить праворуч Отця і весь час, весь час заступається за кожного з нас. Немає такої миті, щоб Ісус припинив Своє служіння Первосвященика. Він приніс жертву один раз на всі віки, але як пише в іншому місці Апостол Павло: «Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). 

            Він не судить нас, а завжди за нас заступається. Хто ж не вірує в Христа, той вже засуджений власними гріхами і то найбільшим гріхом – відкиданням досконалої жертви Сина Божого за власні гріхи. Ця неділя, любі брати і сестри, називається ще Неділею Останнього Суду. Ця неділя нагадує нам про те, що фізичною смертю людей історія наша не закінчується. 

            Писання каже нам сьогодні, що Господь Христос має «не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння». Мова тут іде про повернення Христа у славі. Коли Він повернеться, то буде судити живих і мертвих, які всі воскреснуть. І всі невіруючі в Христа, всі глузії з Христа, усі переслідники Христа і Його Церкви отримають справедливий вирок за їхні гріхи – смерть вічну, тобто вічні муки в невгасимому вогні аду. 

            А нам, що чекаємо на прихід Христа, Син  Божий має з’явитись не в справі гріха, тобто Він не йде, щоб судити нас за гріхи, бо Він був уже був засуджений за наші гріхи. Ісус Христос повертається у славі, аби всіх нас забрати до вічного життя у Його Царстві. В це Царство ми увійдемо в досконалих тілах, аби жити в Царстві з Христом і всіма святими у радості і блаженстві повіки віків. Через це ми й молимось сьогодні, як і молились перші слухачі Послання до євреїв: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.