середа, 18 березня 2009 р.

У ПОРУ ВЕЛИКОГО ПОСТУ


ТРЕТЯ ЗАПОВІДЬ
Пам’ятай день святий, щоб святити його!

Що це означає? – Відповідь: Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не зневажати проповідування та Його Слово, але свято шанувати їх, а також радо їх слухати та вивчати.

Суть даної Заповіді полягає в наступному – оскільки святі дні [свята, вихідні] так чи інакше дотримуються, то їх потрібно присвячувати слуханню Слова Божого, щоб особливим призначенням цього дня було служіння Слова для молоді і бідного загалу люду. Але при цьому щоб спокій не тлумачився так суворо, що заборонялося б здійснення будь-якої несуттєвої роботи, якої неможливо уникнути.
Святити святий день – те саме, що зберігати його святим. Але що означає зберігати його святим? Не що інше, як відводити його для святих слів, діл, життя.
Бог бажає, щоб цей день був святим і для вас. Таким чином він стає святим чи не святим через вас, залежно від того святим чи не святим є те, що ви чините в цей день.
Бо Слово Боже є найвищою святинею, єдиним, що ми, християни, знаємо, і чим ми володіємо. … Слово Боже є скарбом, яке освячує все, і котрим освятилися усі святі… Завжди, коли викладається Слово Боже, коли воно проповідується і слухається, завжди, коли воно читається чи обдумується, воно освячує людину [котра цим займається], день [в який це відбувається] і діло – і не через зовнішні діла, але завдяки Слову, котре чинить святими усіх нас.
З Малого та Великого Катехізисів доктора Мартіна Лютера

вівторок, 17 березня 2009 р.

З ДНЕМ СВЯТОГО ПАТРИКА!


Сьогодні християни Заходу, а особливо ірландці, згадують святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, де провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі - у день Св. Патрика - всі трохи ірландці.

понеділок, 16 березня 2009 р.

ВІРА СПРАВЖНЯ І НЕСПРАВЖНЯ


В Гал. 5:6 читаємо: «Сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю». Недієвість віри, якій не вдається діяти любов’ю пояснюється не браком любові, а тим фактом, що це – несправжня, нечесна віра. Любов має не додаватися до віри, а виростати із неї. Родюче дерево не приносить плоди за чиїмось наказом, а через те, що в ньому є життєвість і воно не всохло, то воно мусить приносити плоди спонтанно. Віра є таким деревом – вона доводить свою життєвість плодоношенням. Якщо вона плодів не приносить, то вона засохла. Так само і сонцю не треба наказувати сяяти, воно й далі сяятиме аж до Судного Дня без чиїхось наказів. Віра є таким сонцем.

Доктор К.В.Ф. Вальтер з «Належної відмінності між Законом і Євангелієм: Лекція двадцята».

неділя, 15 березня 2009 р.

СЛОВУ «ПРОТЕСТАНТ» - 480 РОКІВ!


У цей день, 1529 року, відкрився Другий Шпаєрський Рейхстаг. Римо-католицька сторона перебувала тут у більшості. Якщо на попередньому Рейхстазі (1526 року) євангельським краям дозволялося «жити, управлятися та поводитися так, як вони сподіваються дати відповідь Богові та Його Імператорській Величності», то під загрозою поразки від Османської імперії, католики скасували рішення попереднього рейхстагу і поставили вимогу, аби ціла імперія повернулася до римського католицизму. Саме на цьому Рейхстазі викарбувалося слово «протестант»: Филип Гессенський, Йоганн Саксонський та інші німецькі князі склали формальний протест, але його було відхилено Карлом V і його прихильниками. Протестантизм символізує статуя із піднятою рукою (розташована в Шпаєрі).

субота, 14 березня 2009 р.

ШУКАТИ БОГА


Ми шукаємо Бога повсюди. Але не шукаючи Бога у Христі, ми ніде Його не знайдемо.

Мартін Лютер «Застольні бесіди»

пʼятниця, 13 березня 2009 р.

ВЕЛИЧАННЯ БОЖОЇ БЛАГОДАТНОЇ СЛАВИ


Лютеранська Церква у службі Божій пропонує багату спадщину. І тут вона – не символізм, а реальність. Тут ми маємо реальний контакт із Богом – не ми приходимо до Нього, а Він приходить до нас. Він зустрічає нас у проголошенні Слова. Тут Син Божий дає Своє правдиве тіло і кров на запевнення про прощення гріхів. Тут народ Божий збирається, аби принести Йому подяку, хвалу і молитву. І все це – справжнє!

Настав час для нової ініціативи у службі Божій. Люди прагнуть Бога. Де ж вони Його знайдуть? На сипучих пісках свого внутрішнього життя чи на непорушній скелі Слова Христового Євангелія? Як вони збираються Йому дякувати та Його прославляти? Банальними методами, запозиченими із розважальної індустрії чи у тих формах поклоніння, які зосереджуються на величанні Божої благодатної слави? Саме останній вид поклоніння підносить серце, яке підносить Христа! І саме це чинить лютеранська служба Божа.

Harold L. Senkbeil, Sanctification: Christ in Action, Evangelical Challenge and Lutheran Response. Milwaukee, NPH, 1992, стор 181-182.

середа, 11 березня 2009 р.

У ПОРУ ВЕЛИКОГО ПОСТУ


ДРУГА ЗАПОВІДЬ

Не призивай Ймення Господа, Бога твого, надаремно!

Що це означає? – Відповідь: Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не вживати Його Імені для прокльонів, присягання, ворожіння, брехні чи обману, але звертатись до Божого Імені у кожній турботі, молитися до Нього, прославляти Його та дякувати Йому.

Тому, коли запитають: “Як ви розумієте Другу Заповідь, чи що маєте на увазі під надаремним призиванням Господнього Ймення, чи зловживанням Його Іменем?” – коротко відповідайте: “Зловживання Йменням Господнім – це коли ми, без різниці, яким чином, звертаємося до Господа Бога з метою неправдивого свідчення або здійснення будь-якого іншого зла”. Тобто ця Заповідь наказує, щоб до Імені Божого не зверталися неправдиво, щоб Воно не з’являлося на вустах, коли серце знає достатньо добре чи повинне знати по-іншому. Як серед тих, що присягають на суді, коли одна сторона неправдиво свідчить на другу.

Бо не може бути більш гіршого зловживання Іменем Божим, ніж використання Його для підтримки неправди та обману. Хай це залишається точним … та найпростішим значенням цієї Заповіді.

Та найбільше зловживань чиниться в духовних ділах… коли з’являються лжепроповідники, котрі висувають свої неправдиві і марні вигадки, видаючи їх за Слово Боже.

З Малого та Великого Катехізисів доктора Мартіна Лютера.

ПАСТИРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ


Вчора, 10 березня, у приміщенні Канцелярії УЛЦ в місті Києві, відбулася чергова Пастирська Конференція Київської Єпархії. Конференція розпочалася із молитовного роздуму місіонера в Черкасах, о. Вадима Колесника і продовжилася презентацією пастиря Річарда Ворнке про доморядництво у Церкві. Презентація – актуальна, оскільки діяльність Церкви підтримується пожертвами вірників, які нині самі вражені глобальною економічною кризою. Презентація була також підбадьорливою, бо вказувала на Подателя усякого добра – нашого люблячого Господа. Пастирі нашої Єпархії також поділилися новинами зі своїх парафій і обговорили поточні справи нашої Церкви.

понеділок, 9 березня 2009 р.

500 РОКІВ ТОМУ


500 років тому Мартін Лютер здобув ступінь бакалавра Біблії від Ерфуртського університету. Перед цим він був професором –відвідувачем в університеті Віттенберґу (1508 р.) та читав лекції з «Етики» Арістотеля. Але він надав перевагу дослідженню богослов’я і Біблії.

195-А РІЧНИЦЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ШЕВЧЕНКА

Вчора, після служби Божої, драматична студія "Янголятко" від час святкової презентації розповіла парафіянам громади "Воскресіння" про творчість Тараса Шевченка, славетного українського поета, художника та, звісно, християнина. Діти та молодь з нашої парафії описали життєвий шлях та мистецтво великого Тараса, а також прочитали його поезії, зокрема переспіви Псалмів. У виконанні Миколи Данилова та Людмили Яновської полунала пісня на слова Тараса Шевченка, яка стала народною "Думи мої, думи", а Святослав Горпинчук та Олексій Самойленко проспівали декілька дитячих пісень на слова Шевченка, серед них і відому "Садок вишневий коло хати". Закінчилося святкування 195-ої річниці Дня народження Кобзаря молитвою за Україну. Вашій увазі пропоную запис виконання хором нашої парафії Псалма 12 у переспіві Тараса Шевченка, який можна прослухати тут: http://ukrainian-lutherans.podfm.ru/my/1/

пʼятниця, 6 березня 2009 р.

З ПОЧАТКОМ ВЕЛИКОГО ПОСТУ!

Вітаю всіх відвідувачів цього блоґу із початком Великого посту (від слова "піст", а не "пост" у кіберпросторі :-))!


У цю благословенну пору звернімося і до Закону, і до Того, Хто цей Закон виконав на нашому місці, замість нас і для нас, для прощення наших гріхів, аби ми мали вічне життя.


Перша Заповідь:
Нехай не буде тобі інших богів переді Мною!

Що це означає? – Відповідь: Ми повинні боятися і любити Бога, та довіряти Йому понад усе.

«Прихилитися до Нього усім серцем – це не що інше, як цілковито Йому довіряти. З цієї причини Він бажає відвернути нас від всього, що існує поза Ним, і притягнути нас до себе, тому що лише Він є вічним добром. Тобто Він ніби говорить: “Все, що ви раніше шукали у святих, і всі свої надії, котрі ви покладали на мамону чи ще на щось, покладіть тепер на Мене – очікуйте тепер всього цього від Мене, і вважайте Мене Тим, Хто допомагає вам і по достатком проливає на вас різні блага»».


З Малого та Великого Катехізисів доктора Мартіна Лютера.

середа, 4 березня 2009 р.

На заході України


Другу половину лютого провів у західній частині країни: викладав для семінаристів УЛБССС курс історії християнства в Україні та відвідував нашу парафію у місті Кременці (Голова парафії - отець диякон Василь Андрейчук, пастир - о. Роман Андрунців). Два тижні промайнули непомітно і принесли масу благословень від перебування у Слові Божому, спілкування із братами-служителями та вірянами нашої Церкви. Хай Господь далі благословляє всіх Його людей, аби через їхню працю у Євангелії Боже благословення прощення і вічного життя у Христі Ісусі, нашому Викупителеві далі поширювалося нашим краєм!

середа, 18 лютого 2009 р.

АПОСТОЛЬСЬКА ПРАКТИКА І ПРАКТИКА ЄРЕТИЧНА


Вони [апостоли] беззастережно кажуть йому [в’язничному сторожеві]: «Віруй в Господа Ісуса Христа». Це чітко роз’яснює апостольську практику. У кожному випадку, де їхнє слово чинило віру, вони одразу ж здійснювали Хрищення. Вони не говорили: «Нам треба провести тебе через розширений курс навчання і представити тобі чітко та повністю усі статті християнського Символу віри. А після того, нам треба буде тебе випробувати, аби побачити, чи ти можеш бути добрим християнином». Нічого подібного. Дозорець просить, аби його охристили, бо він знає, що це – засіб прийняття його у Царство Христове і вони швидко здійснюють Хрищення по відношенню до нього.

Порівняйте цю апостольську практику із нинішньою Реформатською церквою. (Я посилаюся на всі ті секти, які відбрунькувалися від Реформатської церкви). Якби вони побачили, як лютеранський служитель приймає практику апостолів, то заволали би: «Як може той безбожний і розбещений проповідник так діяти? Йому ж перше треба справити на грішника сильне враження, аби той мусив відчути ту благодать Божу у своєму серці. А замість цього він утішає його і навіть христить». Проте це якраз Біблійний метод, а будучи Біблійним, він ще й лютеранський метод; бо Лютеранська церква є нічим іншим, як Біблійною Церквою – вона не відходить від Біблії, як і не відбирає щось від Біблії та не додає нічого до неї, але непорушно стоїть на Слові Божому. Це – провідний принцип, який Лютеранська церква використовує в усіх своїх вченнях і у своїй практиці.

Доктор К.В.Ф. Вальтер з «Належної відмінності між Законом і Євангелієм: Лекція чотирнадцята».

неділя, 15 лютого 2009 р.

ГОРНІМОСЯ ДО ХРИСТОВИХ СЛІВ


«І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене» (Луки 2:25-33).

Але вони [Йосип і Марія] не зважають на зовнішній вигляд [Христа] і горнуться до слів Семена у непохитній вірі, тому вони дивуються із його мови. Отже ми також повинні зневажити всі відчуття, коли вони розмірковують про діла Божі, а повинні лише горнутися до Його слів, аби наші очі та наші відчуття нас не зачіпали.


Той факт, що вони дивувалися зі слів Семена, згадується також, аби навчити нас, що Слово Боже ніколи не проповідується даремно, як про це ми читаємо в Ісаї 55:11: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх [тобто, із вуст Божих посланців]: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» Таким чином Євангеліст каже, що Семен виголосив сердечну, прекрасну проповідь, проповідуючи чисте Євангеліє і Слово Боже. Бо Євангеліє є нічим іншим, окрім як проповіддю, темою якої є Христос, проголошуючи Його, що Він – Спаситель, світло та слава усього світу. Таке проповідування, якщо воно приймається у вірі, наповнює серце радістю і подивом про цю велику благодать і втіху.


Мартін Лютер – з проповіді на Неділю по Різдві, пр. 1522 р.