ПРОСТІ СЛОВА
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед
своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був
це муж дуже хоробрий, але прокажений. А сирійці вийшли були ордами, і взяли до
неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана. І
сказала вона до своєї пані: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в
Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» А Нааман прийшов, і доніс
своєму панові, говорячи: «Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого
краю». І сказав сирійський цар: «Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого
царя. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів
золота, і десять змін одежі. І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: «Ось
тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба
Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його». І сталося, як Ізраїлів цар
перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: «Чи я Бог, щоб убивати чи
лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази
його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки». І сталося, як
почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до
царя, говорячи: «Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає,
що є пророк ув Ізраїлі!» І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею
своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. І послав Єлисей до нього посла,
говорячи: «Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й
очистишся». І розгнівався Нааман, і
пішов і сказав: «Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я
Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого...
Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не
міг я вимитися в них, і стати чистим?» І повернувся він, і пішов у гніві. І
підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: «Батьку мій, коли б велику
річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі
тільки: «Умийся і будеш чистий!» І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз,
за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став
він чистий! І вернувся до Божого
чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: «Оце
пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!» (2 Царів 5:1-15а).
Усім… улюбленим Божим,
вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса
Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, минулого року якась релігійна організація розповсюджувала в Києві оголошення про звільнення від родових проклять,
хвороб та всяких інших неприємностей. Позбавитися усяких неприємностей
виявилося настільки багато, що самою релігійною організацією зацікавилося
телебачення і зробило репортаж про те як відбувалися «звільнення». Журналісти показали типову сцену, характерну
для багатьох новітніх релігійних течій: сучасна і дуже гучна музика, багато різноманітних
вигуків та волань від ведучого, а в кінці, коли глядачі, що прийшли за
зціленням, входять у певний транс, до сцени викликають якихось людей, яких
торкаються, кидають на землю і таким чином «звільняють» від усіх вищезгаданих
бід. Це вже потім обдурені люди, які втратили свої кошти і надії, протестують і
намагаються через суди якимось чином повернути то своїх родичів, то гроші, бо
проблеми тривають далі.
Так влаштована
грішна людська природа, що нам часто хочеться чогось дивовижного, яскравого. Гріх,
який живе в нас, має власну логіку і намагається намалювати в нашій уяві, як
саме повинен Бог діяти, аби звершити ту або іншу дію, або вчинити те або інше
чудо. Наш розум часто не хоче слухатися того, що каже Бог, а навпаки – хоче командувати
Богом, наказувати Богові і самому визначати, що правильно, а що неправильно.
У сьогоднішній
Біблійній оповіді ми бачимо Наамана, великого сирійського полководця. Він зіграв одну з вирішальних ролей у розгромі
сирійського ворога, у принесенні перемог і трофеїв до Сирії. Господь Святий Дух каже нам, що цей полководець
Нааман був інструментом в Божих руках, бо «бо
через нього Господь дав перемогу Сирії». Нааман користується великою повагою
свого царя, але має одну велику проблему – проказу, хворобу, що роз’їдає тіло і
поволі відбирає від Наамана саме життя.
Ми «знаємо, що
тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим.
8:28). Військові перемоги Наамана допоможуть йому і багатьом сирійцям на
добре. І як би це парадоксально не
звучало, на добре Божим людям виявляється навіть напад сирійської орди на
Ізраїль, під час якого в полон потрапляє єврейська дівчинка. Вона стає служницею
у дружини Наамана і зі співчуттям дивиться на страждання свого пана. Вона –
віруюча. Віруючі – завжди співчувають
болям і стражданням інших людей. Вона знає проповідників Божого Слова. Вона знає про пророка Єлисея, хоча й не
називає його на ймення, бо імені пророка вона може й не знала.
«І сказала вона до своєї пані: «Ох, коли б
пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від
прокази його!» Вона знає про ті чуда, які чинить Єлисей і бажає своєму
панові добра. Нааман довго не чекає і довго не роздумує про нагоду вилікуватися
– хто ж буде страждати, коли є нагода позбутися страждань? Нааман – людина військова, рішуча, дієва. Оскільки
справа – міжнародна, він звертається по допомогу до свого царя. А той в свою чергу пише до царя Ізраїлю: «Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то
знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази
його».
«Пророка нема
без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!» - каже наш Господь
Ісус Христос. Ізраїльський цар не довіряє Господу, не шукає Слова Божого і,
звісно, не прислухається до проповіді Єлисея. Тож коли він отримав листа від могутнього
сирійського колеги, то «то роздер свої
шати й сказав: «Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до
мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він
шукає проти мене зачіпки». Відчай – ось реакція царя, в рідному краї якого
проповідує улюблений учень могутнього пророка Іллі.
Цар не вдається
до Бога, як буває не вдаємося до Бога при поганій звістці і ми. Цар панікує, як
буває, за скрутних обставин панікуємо і ми. Як добре, коли є кому за таку
паніку докорити! Як добре, що довкола
нас є наші віруючі брати і сестри з нашої рідної Української Лютеранської
Церкви! Як добре, що у час, коли ми
забуваємо про Бога, є хтось, хто може нам докорити і нагадати про Спасителя і
про Його Церкву!
Єлисей не зважає
на те, що панікер – сам цар, володар краю. «І
сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то
послав до царя, говорячи: «Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене,
і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!» Для чого ця паніка? Для чого ображати Господа
і діяти так наче немає ні Бога, ані Його пророків? Це – докір і цареві, і всім тим, що вдають
наче немає ні Бога, ні Його Слова, ані дня Господнього, в який Бог наказав збиратися
Божим людям для причастя Його благодаттю.
Нааман прибув до
Єлисеєвого дому. Щоправда він не отримує запрошення від Єлисея увійти в дім
пророка. Єлисей навіть не виходить на зустріч воєначальникові. Він діє через
посла. І послання його дуже просте: «Іди,
і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся». Проста
дія і твоє здоров’я і життя врятовані.
Як це? Нааман
подолав таку відстань, привіз стільки з собою багатства і просто піти вмитися
сім разів у Йордані, у тій швидкоплинній, неглибокій річці? І все? Ти спасенний? Як таке може бути? «І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: «Ось
я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого,
і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... Чи ж не ліпші Авана
та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них,
і стати чистим?» – закінчує свою гнівну тираду права рука могутнього царя тодішньої
наддержави.
Слава Богові, що
є підлеглі, які не лише підтакують розгніваним володарям! Слава Богові, що є ті, котрі прислухаються до
слів пророка і радять слідувати тому, що промовляє через нього Бог! Слава
Богові, що Він посилає у наше життя віруючих! Коли Нааман іде від пророка в гніві,
то «підійшли його раби, і говорили до
нього, і сказали: «Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж
ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: «Умийся і будеш чистий! І
зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося
тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий! І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь
табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: «Оце пізнав я, що на
всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!» - завершується наше сьогоднішнє читання зі
Слова Божого.
Заради Бога
Ізраїлю, Який в повноті часу став істинною людиною, Нааман зцілений у водах Йордану,
в які через сотні років прийде христитися Той, хто промовляв через Єлисея –
Нааман зцілений заради Ісуса Христа. Зцілення Наамана – не фальшиве, як у секті, а правдиве і про нього звіщається вже впродовж тисячоліть. Воно сталося без гучної музики, без помпезності,
без заклинань і вересків, а через одне-однісіньке речення, промовлене чоловіком
Божим. Все інше буде здійснене пізніше –
у Велику П’ятницю, на Голгофському хресті, Ісусом, Єдинородним Божим Сином, Який
помер за гріхи Наамана і всі наші гріхи і на третій день воскрес заради
виправдання Наамана і нашого виправдання.
А тоді, задовго до розп’яття
і воскресіння Ісус діє через слово.
Так само Бог діє
і сьогодні. Все людство перебуває у стані духовної прокази. Все людство –
грішне. Всі ми без винятку нагадуємо Наамана, поза його досягненнями у тому, що
самі ми собі допомогти нічим не можемо. Але Бог промовляє дуже прості, на
перший погляд речі, проти яких бунтує розум і грішна плоть. Він каже: «Всі твої
гріхи покладено на Ісуса Христа, Мого Єдинородного Сина. І Він поніс усі твої гріхи на Голгофський хрест
і обмив їх там Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер на твоєму місці і
замість тебе, і воскрес Він на третій день по смерті на хресті, аби ти міг жити
у Моєму Царстві повіки віків».
А на запитання: «Як
же мені спастися?» Він відповідає: «Віруй
в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31). Таке просте послання і така проста річ – віруй
в Господа Ісуса Христа і ти – спасенний. Не роби щось грандіозне. Не біжи на прощі в далекі краї. Не ставай
монахом. Не ходи поклонятися різним артефактам.
А просто віруй. Віруй і будеш
спасенний. Проста може вражати, дивувати,
обурювати і навіть гнівати, як розгнівала вона була Наамана. Але ця простота –
істина. Просто роби не те, що хочеш ти або інші люди, які вважають себе за мудрих,
або яких за святих вважає світ. Роби те,
що каже Бог – просто віруй в Ісуса Христа. Надійся на Нього. Довіряй Йому.
Покладай усе на Нього і ти будеш спасенний.
Інша проста річ
для тих, хто вірує, але ще не охристився – охристися. Бо Хрищення, навіть якщо
воно виглядає дуже просто, є Слово Боже у воді і з водою. І воно – купіль відродження
з якої виринаєш без прокази гріха, але зодягнутий у Самого Христа Спасителя.
Інша проста річ –
Христове Вечеря. Ви бачите хліб і вино. Ви куштуєте хліб і вино. Ви відчуваєте
на смак хліб і вино. Але цей хліб – істинне тіло Христове. І це вино – істинна кров
Христова. Так каже Бог, а отже так воно і є. Навіть якщо розум не може цього
осягнути і бунтує і намагається знайти якесь раціональне пояснення, заявляючи,
що цього бути не може насправді, може бути лише якась символіка. Але так є –
істинне тіло та кров Христа під виглядом звичайного хліба і звичайного вина. І
несуть вони теж прощення гріхів і вічне життя.
Інша проста річ –
слова, промовлені пастирем: «Ось цим заявляю вам змилування Боже і прощення усіх
ваших гріхів в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Він – той посол, який
виходить і звіщає Нааманові, і вам волю Божу, яку йому доручив оголошувати люблячий Господь. Просто віруйте і радійте, насолоджуйтеся
миром Божим, прощенням, Божою благодаттю і грядущим воскресінням, яке невпинно
наближається, бо Христос гряде. Прийди,
Господи Ісусе! Амінь.
Благодать
Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Ми самі нічого не
скасовували – ми просто винесли на світло те, що було затьмарене та затемнене.
Ми почистили світильники, аби правдиве значення Хрищення, Святого Причастя,
Служіння Ключів і відпущення можна було побачити знову. Та Папа не хоче, аби були зміни – він хоче,
щоби ми залишалися в сутанах і читали месу.
Все в цьому великому
світі належить Христові, Владиці. Все що
мають і все чим володіють імператори, царі, князі, уряд і піддані, віруючі та
невіруючі, благочестиві та неблагочестиві люди – все це – Христове. Все це підпорядковане Йому, всі люди повинні
бути під цим Царем і Владикою, чи то в ласці Його, а чи в Його немилості. Таким чином Христос має все в руці Своїй і
владі. Оскільки Він має все у владі
Своїй, то про християн Своїх Він щедро піклується і, аби вони могли залишатися
у світі та, щоб все в них було добре – вони також матимуть достатньо їсти та
пити. Св. Павло каже (1 Кор. 3:21-23): «Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо
все ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи
теперішнє, чи майбутнє усе ваше, ви ж – Христові, а Христос – Божий!»
Ось око Господнє на тих, хто боїться Його,
З
підписів до Передмови виглядає, що ціла Книга Злагоди була прийнята 3
електорами, 20 князями, 24 графами, 4 баронами і 35 імперськими містами. А список
підписів, доданий до Формули Злагоди містить приблизно 8 000 імен
богословів, проповідників і шкільних учителів. Приблизно дві третини німецьких
земель, які сповідували відданість Ауґсбурзькому Віросповіданню, прийняли і впровадили
Книгу Злагоди, як власний corpus doctrinae.
Так буває, що ці єретики
роблять багато речей і речей складних дуже легко і ведуть дуже суворий спосіб
життя. Проте тим, що перебувають у спільноті
все дається дуже важко, їм досаждають, вони не можуть рушити з місця і хоч щось
здійснити. Чому так буває? Тому що Бог дозволяє, щоб першим допомагав
диявол, аби вони думали, що їх підтримує Святий Дух. Внаслідок цього вони не визнають власної
гордині, стають безсердечними, а їхні забобони та перше відступництво
караються. Останнім же Бог дозволяє
дияволові ставити перепони так, що вони завжди залишаються у покірності та
визнанні власної недосконалості і таким чином можуть постійно квилити та плакати,
і каятися, і кликати до правиці Божої, і знати, що Царство Боже береться силою
(Мт. 11:12). Через те Він дає їм таку
важку боротьбу, аби вони могли долати і знати, що мудрість – сильніша понад
усе. З іншого боку, Він дозволяє тим
іншим мати таке легке життя, аби вони, фактично, глузували з нас, слабких
людей.
Бог ненавидить гріх і відчуває до нього відразу. Він дуже гнівається на гріх (Пс. 5:4-5; 5 М. 32:4, 19). Він не лише погрожує словами, - Він також, будучи ревним, бачить його і карає як у тілі, так і в душі не лише тимчасовими, але й вічними карами (2 М. 20:5; Рим. 2:9; 6:3; Гал. 3:10; Мр. 9:48).
Сьогодні ми дякуємо Господу за навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.
Покірність Христова була
особливо образлива для єврейського народу.
Бо їхня віра була така: якщо в людини все добре, якщо вона – багата і
шанована і має добрі дні, то вона – благословенна. Про таку віру каже Псалом 144:11-15: «Порятуй
же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту,
а їхня правиця правиця зрадлива, щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані
в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу
палати! Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші
вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! Ситі наші
бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! Блаженний
народ, що йому так ведеться». Такою була віра юдеїв. Коли вони бачили, як Христос безсило висить
на хресті, то вони зневажали Його і думали, що Він – проклятий.
Папі не бракує вчених, мудрих та
розумних людей і він дуже випереджує нас у вмінні, мізках та розумі. Але нічого
з нами зробити він не може. Ми лише
розкриваємо уста і промовляємо сміливо Слово.
З папою ми ведемо битву, в якій не користуємося мечем і не стріляємо з
рушниць. Але Словом, Отченашем, дитячим
Символом віри і Євангелієм піднімаємо ми силу, яка настільки потужна і могутня,
що скошує систему священиків, ченців і монашок, як і ціле папство. Папа вважає наше Євангеліє за проповідування
дурників і навіть за єресь, але він мусить його боятися і навіть схилятися
перед ним. Бо Господь, Владика наш – набагато сильніший від диявола, папи та
світу. Йому відоме мистецтво бути найсильнішим тоді, коли виглядає Він
найслабшим. Слабкістю і кволістю починає
Він і дає, аби проповідувалося Його Слово, яке світ вважає дитячим, глупим і
дурненьким. Але через таку слабкість і
кволість Він настільки могутній, що руйнує будь-яке інше слово, владу та
мудрість на світі. 
Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.
