Молитва за світську владу

     Милосердний Отче Небесний! У Своїй десниці тримаєш Ти усю міць людини і Ти установив владу, щоб вона карала злочинців і хвалила доброчинців. Від Тебе Боже - усяке правління і уряди в царствах цього світу. Благаємо Тебе покірно: зглянься милостиво над Твоїми слугами, Президентом України, Прем'єр-Міністром України, Головою Верховної Ради України, суддями та урядовцями та над усіма правителями землі. Благослови, аби всі ті, що отримали меча, як Твої слуги, носили його відповідно до Твоєї заповіді. Просвітлюй і захищай їх Іменем Твоїм, Боже. Дай їм мудрості і розуміння, аби під їхнім мирним управлінням, Твої люди могли оберігатися і спрямовуватися у праведності, спокої і єдності. Збережи та продовжи їхнє життя, Боже нашого спасіння, аби ми разом із ними могли прославляти Твоє святе Ім'я; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

Не чекати

 Якщо ви будете чекати, доки станете достатньо розкаяні, то ніколи не доберетеся до слухання радості.[1]

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

[1] Євангелія, благодаті.

Слово - не проповідникове

Християнин повинен неодмінно промовляти: «Слово Боже – одне й те саме Слово, незважаючи на те, чи його проповідують благочестиві чи безбожні, так само як Церква перебуває серед грішників. І це саме Слово, чи приносить воно плід, чи ні – є сила Божа, яка спасає всіх, хто в нього вірує (Римлян 1:16), і яке судитиме безбожних (Івана 12:44 і далі). В іншому разі нечестиві мали б дуже гарне виправдання перед Богом, що їх не можна засуджувати, бо ж у них не було Слова, і вони вважали його за ніщо. Ми ж кажемо, що проповідникове (хоча він – людина) Слово, Відпущення, Таїнство – не є ділом людини, а  натомість це – голос Божий, очищення і діяння Боже, а ми лише – інструменти та співробітники Божі, через які Бог працює і діє. Ми не хочемо вдаватися до метафізичного розрізнення: людина проповідує, Дух діє, служитель христить, відпускає гріхи, Бог же очищує, прощає тощо. Ні в якому разі! Але ми робимо висновок: Бог проповідує, христить, відпускає гріхи. «Не ви промовлятимете» і т. д. «Що тільки розв'яжете на землі»; «Хто слухає вас – Мене слухає» (Мт. 18:18, 20; Лк. 10:16). Тому я впевнений, що коли я піднімаюся на церковну кафедру проповідувати і читати, то це вже – не моє слово, а натомість «Мій язик – мов перо скорописця» (Пс. 44:2). Бо ж Бог промовляє  у святих пророках і мужах Божих. Тому не слід метафізично розрізняти людину й Бога, а натомість я повинен просто говорити: «Ця людина, що тут промовляє, незважаючи на те чи вона – пророк, Апостол, а чи праведний проповідник – голос Божий. А слухачі повинні зробити висновок: «Чую зараз я не Петра, Павла чи якусь людину, а Самого Бога, Який промовляє, христить і відпускає гріхи». Любий Боже! Яку втіху може отримати налякане сумління від проповідника, коли воно не вірує, що його слова – Божа втіха, Боже Слово, Божий вирок! Тож ми робимо просте рішення: Бог діє через Слово (або ж взагалі не діє) і воно є Його носієм і інструментом у серці. Тоді й слова Валаамової ослиці – не слова ослиці, а Божі слова, як і Слово промовлене устами: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2), яке проникає в серце людини і її втішає.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

День Преображення Господнього

     Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Екзегет Бога на землі

Ісус об’являє нам Бога, Якого ніхто не бачив, але з Яким Він розділяє Божество (Івана 1:18; 6:46). Слово «об’являти» або «виявляти» в Св. Івана 1:18 – те з якого ми маємо наше слово екзегет або екзегетика. Ісус, Богочоловік, автентичний Екзегет Бога на землі, засвідчений в Його преображенні не лише Мойсеєм і Іллею, представниками Закону та Пророків, але й заповіддю Самого Бога Отця: «Його слухайтеся!» (Матвія 17:5).

Тож  у Біблії Ісус – не просто одна з тем серед багатьох інших. Будучи Дорогою, Правдою і Життям (Івана 14:6), Він, власне кажучи – Тема і Зміст цієї святої книги від початку до кінця. «Усі пророки свідкують про Нього» (Дії 10:43). Про Ісуса свідчать Святі Писання (Івана 5:39), а отже, вони можуть зробити нас «мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тимофія 3:15). Ось чому Св. Павло «надумавсь нічого» у своїй місіонерській праці «не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Коринтян 2:2). Павлів вірний учень, Мартін Лютер, відлунює цю думку через півтори тисячі років: «Заберіть Христа з Писань, і що в них залишиться?»

Курт Маркворт, З "Святе Писання: Книга Христова" 

Наче злива

Боже Слово і благодать - наче злива, яка переходить і не повертається туди, де вже була. Вона була в євреїв, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони не мають нічого. Павло приніс її до греків, але знову коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають турка. Рим і латиняни мали її, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають Папу. І ви, німці, не повинні думати, що будете мати її повіки віків, бо невдячність і зневага не змусять її залишитися. Тож хапайтеся за неї і міцно тримайте її, хто лишень може.

Мартін Лютер з Трактату до радників усіх міст Німеччини, щоб вони засновували та утримували християнські школи

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Єдина причина виправдання

     Ні покаяння, ні добрі наміри, ні відновлення, ні чесноти, ані добрі діла не є заслугою чи дієвою причиною нашого виправдання або примирення. Ці заслуги приписуються лише Христові, і єдина причина виправдання приписується лише безкоштовній благодаті чи милосердю Божому заради Христа Посередника.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Проповідь на 7-у неділю по Св. Трійці

                          НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ!

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців (Євангеліє від Св. Матвія 10:24-31).

 Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  останній тиждень знову був позначений тривогою і різноманітними страхами про початок нової широкомасштабної війни Росією. Цього разу Путін і його поплічники оголосили Україну терористичною країною і обіцяли вживати до нашої країни різні заходи.

Ми всі добре пам’ятаємо про те, чим закінчилися погрози Путіна українцям, коли наш народ висловлював протест на Майдані. Ми пам’ятаємо розстріли мирних громадян. Ми пам’ятаємо російський спецназ у Криму і перші вбивства наших військових і цивільних на окупованому тепер півострові. Ми також пам’ятаємо російських терористів на Донбасі,  убивства українських депутатів на Донбасі і військову агресію Путіна на територію наших Луганської і Донецької областей. І тисячі убитих наших співвітчизників: і військових, і цивільних.

Тож, коли одіозні провідники сусідньої тиранії висловлюють свої погрози нашій країні,  природною реакцією є мати страх про те, що може статися внаслідок таких погроз. У такі миті виникає реальна спокуса забутися про Господа Бога і надіятися якщо не на владу, то на власні сили і навички виживання. Або й просто природний страх перед загрозою війни чи війною може перерости в паніку, яка до добра ще ніколи нікого не доводила.

Господь, звісно, не каже про те, щоб ми не остерігалися воєн. Природно війни остерігатися і навіть боятися. Але Господь каже, що Він – завжди поряд із нами. Що б із нами не траплялося, Він Своїх віруючих дітей ніколи не покине.

Псалмоспівець сповідує: «Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: «Охороно моя та твердине моя, Боже мій, – я надіюсь на Нього!» Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,  Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук – Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!... Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!» (90:1-9).

Господь у нашому сьогоднішньому Євангелії промовляє чудові слова, звернуті до вас, любі віруючі брати і сестри: «Не лякайтеся!»  Цей вислів промовляє Він тричі. А перед цим Він нагадує нам про наші з Ним взаємини.

«Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого», – каже Господь. Ми – Христові учні. Ми – не більші за Нього. Він нас навчає. Господь Святий Дух через Апостола Павла каже, що в Христі: «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Жодна людина, якою мудрою вона не була, не зможе навіть наблизитися до премудрості Христа, Сина Людського і Сина Божого. Він завжди буде наш Учитель. Ми молимося, аби ми не відпадали від науки Його божественного Євангелія і завжди залишалися Христовими учнями.

Так само Ісус є наш Пан, а ми є Його раби. Раніше ми належали іншим рабовласникам: гріхові, дияволові та смерті. Але Ісус, як це чудесно сповідує доктор Мартін Лютер: «спокутував за мене, втрачене і засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, дорогоцінною кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю. І все це Він зробив для того, щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як і Він воскрес із мертвих живе і царює вічно».  Ісус – наш пан. Ісус – наш Цар. Ми – не вищі за Нього. Ми живемо під Його владою.

Але Ісус також каже: «Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його».  Ми маємо ті привілеї, що для нас здобув Ісус: знання про Божу любов, і прощення наших гріхів, і синівство Отця Небесного, і громадянства Царства Небесного, і вічне життя.

Але разом із цим статусом учня і раба Христового, дитини Божої і спадкоємця Царства Божого ми отримуємо від світу те, що отримує від світу і від диявола, наш Учитель і Цар, Ісус Христос. Христа намагалися регулярно принизити. Божого Сина обзивали. Сьогодні Ісус нагадує нам про одне із прізвиськ, яким Його зневажає невіруючий світ – Вельзевул, пан мух. Світ зневажає Христа, приписуючи Йому демонічну назву і намагачись прив’язати Христа до пекла і його нечистих духів. Якщо таке робили з Ісусом, то чого нам очікувати від них кращого ставлення до нас?

Кажуть, що в тридцятих роках минулого століття одним із популярних прізвиськ в деяких місцинах заходу України було «Лютер» і, коли хотіли когось образити чи зневажити, то до нього промовляли: «Ти, Лютере, ти». Якщо не хочеш, щоб тебе обзивали чи принижували – мовчи, не говори про Христа і про Його Слово. Не ділися Євангелієм. Саме цього хоче диявол. Саме для цього він використовує один зі своїх інструментів – залякування, аби викликати в нас страх, що нас будуть зневажати.

Тож Господь сьогодні каже перший раз: «Не лякайтеся їх!» Не бійтеся говорити! Не бійтеся говорити повну правду, як її говорив  і далі говорить наш Спаситель Христос. Не бійтеся називати гріх гріхом. І не бійтеся проголошувати прощення розкаяним грішникам – цю владу дав Сам розп’ятий і воскреслий Син Божий.

«Не лякайтеся їх!» – каже Господь.  Він використовує тут слово в множині, адже у спротиві до чистого Євангелія грішний світ об’єднаний з дияволом і всіма його нечистими духами. Вони дуже люблять і вміють залякувати віруючих, бо розуміють, що там де проголошується Боже Слово, там щезає їхня влада темряви і в житті людей починає сяяти світло Божої істини. «Не лякайтеся їх!» – каже Господь. І Йому вторить Христів улюблений учень: «Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший-бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1 Ів. 4:4).

Тож Господь каже Своїй Церкві: «Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах». Євангеліє – благодатне і життєдайне.  Кожного з вас, любі брати і сестри, Господь Святий Дух покликав через Євангеліє. Господь хоче, аби це Євангеліє лунало вголос і лунало повсюди. Адже саме Євангеліє Господь Святий Дух обрав за інструмента, яким не лише змінює серце людини, але й творить у ній віру і несе спасіння і вічне життя.

Ісус каже: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24) «Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах», – хай наші ближні теж мають вічне життя!

Вдруге сьогодні каже нам Господь не лякатися: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні». Ворог намагається скористатися одним із найбільших страхів, які ми маємо – страхом втрати життя. І у власній лукавості він цей страх намагається використати, аби змусити християн відректися від Христа. Він намагається переконати, що Христос не вартий нашого життя і, що наше життя в цьому світі – набагато цінніше від Христа і вічного життя в Божому Царстві.

            Господь каже, аби ми не боялися тих, що можуть вбити наше тіло, а душі вбити не можуть. Душа – безсмертна. І навіть, коли ми гинемо вірні Христові, ми воскреснемо Останнього Дня, аби жити вічно у нових, досконалих тілах цілу вічність. Натомість, якщо ми відречемося від Христа, то ми втратимо спасіння і Бог вкине і нашу душу, і тіло після воскресіння мертвих на вічні муки до аду.  Через це Господь каже нам не боятися смерті, бо смерть нашого тіла – лише перехід до вічного життя.

            Ще один страх, який нав’язує нам ворог – страх про те, що Бог про нас не піклується, що ми для Нього байдужі. Син Божий спростовує таку оману. Горобці, яких так багато в Україні і в часи Христового земного служіння цінувалися дуже дешево. Їх купували найбідніші люди собі на їжу. Аби купити пару горобців вони платили приблизно одну шістнадцяту частину свого денного заробітку. Тож горобці – в очах світу – сущий дріб’язок.

            Але навіть такі маленькі пташечки не падають на землю без волі Отця Небесного. Він піклується навіть про найменші Свої створіння. «А вам», – каже Господь, «і волосся все на голові пораховано». Вчені оцінюють загальну кількість волосин на людській голові в середньому в 140, 000. Не знаю, як ви, але я періодично, втрачаю кілька волосин, зауважуючи на своєму гребінці. Але я ніколи їх не рахую!  А ви рахуєте ваші волосини?

            А Бог рахує! Бо ви настільки для Бога цінні.  Настільки Він про вас піклується, настільки Він про вас дбає і хоча вам завжди усього найкращого, що знає навіть кількість волосся на вашій голові. Ви – Богові не байдужі. Він Свого Сина віддав за вас. Він приготував для вас Царство і учинив Вас Своїми любими дітьми, з благодаті, через віру в Христа. Бог любить вас і про вас піклується.

            Не зважаючи на те, як будуть розгортатися події на сході та півдні України. Незважаючи на те, чи піде на нас війною сусідня тиранія, ми знаємо одне – Господь завжди перебуває зі Своєю Церквою, зі Своїми любими дітьми – з вами, любі брати і сестри. Через це Він втретє каже нам сьогодні: «Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців».  Ви – Божі діти і спадкоємці Царства Небесного. І ви маєте життя вічне. Не лякайтеся, любі брати і сестри.  Моліться за українську владу і українських воїнів. Живіть сміливо у Христі. В Його святе Ім’я. Амінь.

            Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Макавеїв

     Сьогодні багато українських християн згадують мучеників Макавеїв. Внаслідок того, що в деяких християнських конфесіях Біблія (Боже Слово) і твори Отців Церкви (навіть якщо вони відверто суперечать Божому Слову) ставляться на однакову позицію, серед людей виробилося своєрідна "народна релігія" - суміш поганських, філософських ідей і християнства. Не дивно, що чимало людей переконані, що сьогоднішня згадка Макавеїв, повстанців проти нав'язування поганства на людей Слова, стосується якогось Маковія, а з ним і освячення маку (аби мак був чистим - його перевіюють) та всього іншого. Вашій увазі пропоную розділ із "Книги книг" професора Шаллера, який описує зміст і дає характеристику книгам Макавеїв. (До речі "Книгу книг", видану Фунадацією "Лютеранська спадщина" 2007 року, можна отримати на CD, написавши на мою адресу).


     "Книги Макавеїв були написані через багато років після Малахії. Оскільки історія першої книги приводить нас до року 135 до Р. Х., то навряд чи вона була готовою перед 125 роком до приходу нашого Господа. Її автор неодноразово згадує із жалем про те, що в той час в Ізраїлі не було пророків (4:46; 9:27; 14:41). Тож сам він не претендує на те, що він володіє пророцьким духом, як і не вимагає він канонічної шани за своє оповідання.

     Обидві книги спрямовані на розповідь історії єврейського народу за правління Селевкідів, які контролювали сирійське царство, як нащадки Олександра Македонського і їх так назвали на честь Селевкія Никатора (312-280 р. р. до Р. Х.). Внаслідок переслідувань, що їх зазнавали за свою віру євреї, особливо за часів Антіохія Епіфанія, якому були дали прізвисько «Славетний», п’ятеро синів священика Маттатії досить довго перебували на чолі малої сили. Після напруженої боротьби впродовж майже 40 років (175-135 р. р. до Р. Х.) їм удалося запровадити релігійну свободу та придушити ідолопоклонство.

     Найстарший син Маттатії, Юда, можливо через палке лідерство, отримав прізвисько Макавей, що означало «Молот». Це прізвисько перейшло від нього не лише до його братів, але й до всіх тих, що виявляли свою мужню віру у ті буремні часи.
Сім’я Макавеїв є також відомою через дім гасмонеян, що так був названий на честь одного зі їхніх предків. Гасмонеяни були впливовими людьми аж до днів Христа. Їхня влада була врешті-решт зламана Іродом, за правління якого народився Ісус, але навіть Ірод вважав за слушне одружитися з Маріямною, жінкою з гасмонеян. 
Дві книги Макавеїв не пов’язані одна з одною нічим окрім назви. Хоча вони покривають майже ту саму епоху, вони були написані різними авторами і представляють різну історичну цінність.

     Перша книга Макавеїв заслуговує великої довіри, як джерело історичної інформації і її, відповідно, завжди високо цінували. Вона є оповіданням, розказаним просто про головні події часу Макавеїв і таким чином надає додаток до історії єврейського народу. Порівнюючи її твердження з твердженнями язичницьких істориків того само періоду, дослідник виявляє, що автор є дуже надійним свідком. І навіть більше від того, християнський читач виявить тут явний доказ правди пророцького видіння, бо з цієї книги ми довідуємося про те, як сповнилися пророцтва, що були вміщені в 11 розділі Даниїла.

     Лютер проголошує, що ця книга є дуже подібною до інших Біблійних книг за стилем і манерою вираження думок, і що вона не була би негідною посісти місце серед них.


     Друга книга Макавеїв стоїть набагато нижче від першої книги майже в кожному відношенні. Історія та легенда тут так перемішані, що автора за здорового оповідача вважати неможливо. Натомість його ціль виглядає так, наче він намагався скласти повчальне оповідання, не притримуючись суворо правдивості. І навіть більше від цього, він визнає, що його оповідання не є наслідком уважного дослідження з його боку. Він каже: «Усе те, про що оповів Ясон Киринейський у п’ятьої книгах, спробуємо скоротити в одну» (2:23). Ця ремарка також показує, що цілий твір походить із Північно Африки, де задовго до цього євреї звикли користуватися грецькою мовою.
Історичне тло цієї книги не виходить поза час Юди Макавея і не покриває більше часу, окрім як час, що описаний в перших семи розділах першої книги Макавеїв. Твердження про молитви за мертвих (12:43-45) і захист самогубства (14:41-46) доводять, що як релігійне так і моральне судження автора, було серйозно спотвореним. Відповідно Лютер каже:

     “Ми допускаємо її через прекрасне оповідання про сімох макавейських мучеників, їхню матір та інші частини. Але так виглядає, наче то не майстер зліпив разом усе це з багатьох книг. І навіть більше від цього, тут є дуже заплутаний вузол у 14-ому розділі, де оповідається про самогубство Разіна. Це місце також непокоїло Августина та старших отців. Словом, якщо було би належно зарахувати першу книгу до священних писань, то цю другу книгу варто викинути звідти, хоча в ній і є деякі добрі речі”.

     Посеред грецьких апокрифів збереглися третя та четверта книги Макавеїв, але вони є настільки нещасними та невмілими працями, що вони не були включені навіть у латинську версію".

День Св. Йосипа з Ариматеї

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назвуSententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви