Необхідна молитва

     Це велика міць Святого Духа – довіряти благодаті Божій і надіятися, що Бог благодатний і прихильно до нас ставиться. Та ця впевненість не може зберігатися без вкрай гіркої боротьби, яка здіймається у нашій плоті нашими щоденними обставинами, що викликають біди і смуток, а також нашою вродженою слабкістю і зневірою. Хоча сьогодні я можу мати радісне серце через це слухання радості,[1] але завтра щось відбувається таке, що непокоїть мене, коли я згадую, що зробив щось таке, що мав уникнути або не зробив того, що мав був зробити. Ці бурі та хвилювання в розумі ніколи не спиняються. А сатана також пильнує. Коли він зауважує, що наші серця недостатньо укріплені обітницями Божими, то він наводить на наші серця інші примари гніву та біди, які плавлять наші серця, наче сіль, вкинуту у воду. Через це настільки необхідна ця молитва: «Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй». «Всі», – каже він, «чи то минулі, чи нинішні, а чи майбутні, бо я грішу щоденно. Позагладжуй їх усі, аби я не впав у відчай або не забувся про Твоє милосердя». Тут ви знову бачите, що прощення гріхів не в тому, що я роблю, а тому факті, що милістю Своєю Бог їх загладжує, стирає, як каже Павло про «рукописання на нас» (Колосян 2:14).

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

---

[1] Євангеліє.

Лише віра

     Жодні діла не є засобом чи інструментом, запровадженим Самим Богом, через який ми осягаємо, приймаємо і застосовуємо до себе Христові заслуги і Божу благодать, які були обіцяні Христом і заради Нього, і пропонуються у Слові і Таїнствах. Таким засобом є лише віра.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День мучеництва Св. Івана Христителя

     Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 7 липня (24 червня за ст. стилем), цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Августина, пастиря і богослова

     Cьогодні ми згадуємо Св. Августина і дякуємо за нього Господу.  Августин був одним з найбільших отців Латинської Церкви і справив значний вплив на формування західного християнства, з лютеранством включно.  Він народився 354 р по Р. Х. в Північній Африці і спочатку прославився, як винятковий учитель риторики.  В своїй книзі Сповідь він описує власне життя перед наверненням до християнства, коли він був втягнутий у розбещеність і навіть став батьком позашлюбного сина.  Через побожність віруючої матері, Моніки, та проповіді Амвросія, єпископа міланського (339-397 по Р. Х.), Августин навернувся до християнської віри. Під час великих пелагіанських суперечок Августин ставив наголос на загальній благодаті Бога в спасінні людства.  Будучи єпископом і богословом у Гіппо, в Північній Африці, від 395 року по Р. Х. аж до смерті в 430 році по Р. Х., Августин виявився мужем високого розуму, палким захисником православної віри і визначним письменником. Окрім Сповіді величезний вплив на Церкву впродовж Середньовіччя і Ренесансу справляла ще й його книга Місто Боже.

     Молитва на День Св. Августина, пастиря і богослова:

     Господи Боже! Ти - Світло умів, які знають Тебе; Ти - життя душ, які люблять Тебе і Ти - сила сердець, які служать Тобі.  Дай і нам сили повторювати приклад Твого слуги, Св. Августина, аби пізнаючи Тебе, ми могли по-правді любити Тебе, а люблячи Тебе, ми могли служити Тобі з усіх наших сил, бо досконала свобода полягає у служінні Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Моніки

      Сьогодні ми згадуємо Святу Моніку, матір Августина Блаженного і дякуємо за неї Господу..  Господь Святий Дух навчає нас через Писання: "Безперестанку моліться!" (1 Солунян 5:17). Ревність цієї святої молитвениці робить її чудесним прикладом палкої і частої молитви для кожного християнина і християнки.

       Будучи уродженкою Північної Африки, Моніка (333 р. - 387 р. р. по Р. Х.) була відданою матір'ю Св. Августина. Упродовж усього свого життя вона прагнула духовного добробуту для своїх дітей, особливо для її талановитого сина, Августина.  Овдовівши у молодому віці, вона присвятила своє життя сім'ї, молячись упродовж багатьох років за навернення Августина.  Коли Августин з Північної Африки відправився до Італії, вона пішла за ним до Риму, а потім до Мілану. Там вона раділа від того, що була свідком навернення її сина до християнської віри. Ослаблена подорожами, Моніка померла в італійській Остії під час тієї мандрівки, яка мала би, як вона сподівалася, привести її назад до рідної Африки.

Молитва на День Св. Моніки:

Господи!  Ти зміцнив Твою терплячу слугу Моніку через духовну дисципліну, аби вона наполегливо несла свою любов, підносила свої молитви і проливала свої сльози за навернення її чоловіка і Августина, її сина.  Зроби нашу відданість глибшою, аби ми приводили інших людей, особливо членів наших сімей до визнання Ісуса Христа Спасителем і Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Єдиний автентичний Учитель

    
     Недаремно християни мають таку священну назву (Дії 11:26; див. 1 Петр. 4:16). Вони належать Христові, через Якого прийшла "благодать і правда" (Ів. 1:17) і життєдайне Слово Якого та вчення роблять їх духовно вільними (Ів. 8:31-32).
     Їхня мати - духовний Єрусалим, яка - вільна, на відміну від її двійника під Законом (Гал. 4:26). Лише Христос - Голова Своєї Нареченої, Церкви і Він є, у строгому сенсі цього слова, її єдиний автентичний Учитель: "Один вам Наставник, - Христос" (Мт. 23:10). Життя і свобода приходять лише від Голосу Доброго Пастиря. Носії інших учень - "хижі вовки" (Мт. 7:15), "злодії й розбійники" (Ів. 10:8).

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

День Св. Апостола Варфоломія

      

     Сьогодні ми згадуємо життя і служіння Св. Апостола Варфоломія і дякуємо за нього Господу.  Св. Варфоломій (або ж Нафанаїл, як він називається у Євангелії від. Св. Івана) був одним із перших Дванадцяти учнів Ісуса. Його домівка була в Кані Галілейській (Ів. 21:2), де Ісус здійснив Своє перше чудо. Він був запрошений, аби стати одним із Дванадцятьох Пилипом, який сказав йому, що вони знайшли Месію в Особі Ісуса з Назарета (Ів. 1:45).  Початкове вагання Варфоломія увірувати швидко замінилося чітким, непорушним проголошенням віри: "Ти - Син Божий!  Ти - Цар Ізраїлів!" (Ів. 1:49).  Він був присутній з іншими учнями (Ів. 21:1-13), коли вони мали привілей бачити та спілкуватися із воскреслим Господом і Спасителем. Відповідно до деяких ранніх церковних отців, Варфоломій приніс Євангеліє у Вірменію, де він став мучеником - з нього живцем здерли шкіру.

Молитва на День Св. Апостола Варфоломія:

Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, обрав Варфоломія на Апостола, аби він проповідував благословенне Євангеліє.  Дай, аби Церква Твоя любила те, у що він вірував і проповідувала те, що він навчав; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині  і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва за усунення розколу

     Господи!  Зведи нанівець викликані єрессю розколи, які  прагнуть спотворювати Твою істину, аби всі на небесах і на землі визнавали Тебе за одного і того самого Господа, і щоб народ Твій, зібраний з усіх націй, міг служити Тобі в єдності віри. Амінь.

З лютеранського співаника

Проповідь на 10-у неділю по Св. Трійці

                                        УЧАСНИКИ ХРИСТА

                     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тому-то, як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх», тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!» Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха. Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!»  (Євреїв 3:7-15).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що стародавні греки мали статую, яка називалася Нагода. Вона стояла навшпиньки, аби показати як швидко і непомітно вона може минутися, пройти повз. На лобі вона мала пасмо хвилястого волосся, щоб люди могли за нього вхопитися. А позаду вона була лисою, аби показати, що коли вона вже пройшла, то вже нема за що схопитися. Нагода втрачена.

             Ізраїль, який мав сімдесят душ і якого Господь зі Своєї милості через слугу Свого Йосипа врятував від голодної смерті, привівши до Єгипту, виріс у великий народ. За чотириста років благодаті Божої він виріс у настільки великий народ, що єгиптяни, які перетворили народ Божий на рабів, намагалися використовувати тогочасні засоби контролю за народжуваністю євреїв – убивство єврейських новонароджених хлопчиків.

Через вісімдесят років після людиноненависницького розпорядження єгипетської влади і дедалі нестерпніших умов для рабів-євреїв, Господь послав Свого раба, Мойсея, аби визволити Свій народ, згідно обітниці, з рабства і привести їх до Обіцяного Краю, Ханаану, краю, що тік молоком і медом.

Для Єгипту, тогочасної наддержави світу, слова пророка здавалися зухвалими вимогами. Як вони могли відпустити на свободу цілий народ рабів? Вимоги пророка здавалися рабовласникам зухвалістю, допоки Господь не навів на Єгипет Свої страшні десять кар. Найстрашнішою карою єгипетською було убивство Ангелом Божим усіх перворідних єгипетських. Єврейські доми і доми всіх віруючих, позначені кров’ю пасхального ягняти, були від цієї кари збережені, а невіруючі змогли на собі пізнати жах утрати любих діток.

«І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!...», – читаємо в Біблії. «І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: «Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!» І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: «Усі ми помремо!» (2 М. 12:31-33).

Вже, коли євреї під проводом Божим вирушили до обіцяної нової домівки, фараон і його військо кинулися наздоганяти своїх колишніх рабів, але були знищені Господом Церкви у водах Червоного моря.

            І ось Божий народ – на свободі. Він прямує до Обіцяного Краю. Прямує випаленою сонцем пустинею до квітучої землі. Чудова нагода, аби почати життя вільного народу у єдності з Богом та під Його святим захистом. Але що натомість сталося? Майже всі дорослі євреї, визволені з Єгипту могутньою Божою рукою, таку нагоду втратили. Всі вони, окрім двох людей, Ісуса Навина та Калева, двох відданих Господу розвідників, повмирали в пустині і відправилися звідти просто у невгасиме полум’я аду – на вічні муки.  Всі вони втратили віру в Бога, не довіряли Його обітницям і хотіли насолоджуватися лише цим світом. Тож нерозкаяні не отримали ні цього світу, ні Обіцяного Краю, ані вічного життя.

            Так буває з Божим народом, із християнами нині. Будучи визволеними із рабства диявола, гріха та вічної смерті, ми йдучи випаленою пустинею цього світу, забуваємо про доброту та милосердя Боже, про Його любов і благодать.  Натомість ми починаємо нарікати і прагнемо отримати від цього світу все по максимуму, навіть якщо це коштує перебування з Богом та віри в Христа.

            Нам хочеться бути як світ. Нам хочеться бути такими як єгиптяни. Нам хочеться Єгипту, а не Обіцяного Краю. Нам хочеться саме цього світу, а не Царства Небесного. Врешті-решт, Бог промовляє: «Гаразд, ти вибрав цей світ. Залишайся в ньому. Але знай, залишаючись в ньому, ти також залишаєшся у гріхах, у владі диявола і смерті! І майбутнє твоє – в аду, у вічних муках, де твій плач і скрегіт зубів буде тривати мільярди і трильйони років – цілу вічність!»

            «Тому-то, як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх», тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!» Серйозні слова застереження, грізне попередження від Бога Святого Духа!

            Ці ж самі слова звернуті до нас.  До нас кличе сьогодні Бог: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» Бог творить у вас, любі брати і сестри, чисті серця, як про це просить цар Давид, звертаючись до Господа: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Пс. 50:12). Таке серце хоче бути з Богом. Таке серце обмите кров’ю Христовою. Таке серце зміцнюється Христовим Словом і знаходить поживу в Христових істинних тілі та крові, якими воно причащається у хлібі та вині Святої Вечері.

            Але коли немає Христового Слова, коли немає таїнственної дорогоцінної поживи там нове серце слабне і на його місці знову з’являється те серце, яке було до народження нової людини – тоді знову починає панувати зле серце.  Це серце Господь Святий Дух називає злим серцем невірства. Воно відступає від Бога Живого і женеться за ідолами цього світу і каже нам: «Я прагну справжнього, повного життя!»

            Але правда полягає в тому, що де немає Бога Живого, там немає і життя. Це правда: Бог – довготерпеливий і многомилостивий. Але правда й в тому, що час, відведений на у цьому світі, аби в Нього увірували, спливає до кінця.  Цей час ми ще називаємо часом благодаті – коли Бог творить у наших серцях віру в Христа, просить нас слухатися Божого Сина і слідувати, несучи наші хрести, за Спасителем.  Бо де Христос – там життя, і там життя подостатком – життя вічне.

            Через це Господь Святий Дух продовжує: «Кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха». Навіть не один день на тиждень кличе нас Господь підбадьорювати один одного, а кожного дня, допоки триває «Сьогодні», тобто допоки триває наше життя в цьому грішному світі.

            На небі такого підбадьорення не потрібно буде. Там ми будемо бачити нашого люблячого Бога, там ми будемо ходити і розмовляти з Христом.  Там ми перебуватимемо у чудесному і святому товаристві усіх спасенних віруючих. Коли настане воскресіння мертвих, ми будемо мати безгрішні і святі тіла, які матимуть абсолютно чисті серця і вічне життя. І там не потрібно буде підбадьорення, бо там не буде підступу гріха – отруйних обманів, які розпускає сатана про гріх і про світ, і найголовніше про Христа.

            Тож тут, у цьому світі, ми потребуємо підбадьорення братів і сестер. Коли ми бачимо, як брат і сестра не бажають зазнати будь-якого утиску або втрати заради Христа, коли ми бачимо, як вони заради мирських задоволень нехтують Христом, Його Словом і Святим Причастям, то Господь кличе нас таких заохочувати, аби вони казали обманам сатани, грішної плоті та світу «Ні!» і втікали від пасток, розставлених гріхом – втікали до Христа і до Його Слова, до Церкви, до щонедільного зібрання святих довкола Слова і Таїнства.

            Таким слід говорити: «Любий брате, люба сестро!  Диявол, плоть і світ намагаються обманути тебе. Вони намагаються переконати тебе, що в Єгипті, у рабстві, тобто в цьому світі – дуже добре. Вони не хочуть, аби ти йшов дорогою до Обіцяного Краю – до небесної домівки, до воскресіння мертвих і до вічного життя в Божому Царстві.  Вони хочуть, аби ти тут трохи пожив без Бога, а потім умер і потрапив на вічні муки до аду.  Не роби цього. Не йди від Христа, але будь з Христом, горнися до Нього у Євангелії, покріпляйся Ним у Святій Вечері на прощення твоїх гріхів і провин і на життя вічне! Сатана тебе ненавидить. А Бог тебе любить! Тож будь із Богом і з тими людьми, що люблять Бога».

            «Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!» – ці слова заохочення стосуються і нас, любі брати і сестри. І ми можемо їх так само використовувати для заохочення інших віруючих у Сина Божого.

            Господь учинив нас Своїми учасниками. Він зодягнув нас у Себе у купелі Хрищення. Він годує нас Своїм Євангелієм. Він каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 19). «Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, – щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:37-40).

            Господь нікого не проганяє, хто пробуває в Ньому, хто довіряє Йому, вірує в Нього, уповає на Нього.  Він усім вам, любі брати і сестри, хоче добра, хоче спасіння, хоче вічного життя.  Він усе зробив для того, аби мали вічне життя. Просто залишайтеся у Христі.  Не відкидайте Його Слова, Його благодаті, Його милості, Його прощення і Його запрошення бути в цьому світі разом із Ним. Аби потім мати вічне життя у Божому Царстві.  Заради Христа. Амінь.

            Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).          

У Христа зодягнулася!

"Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" (Галатів 3:27). Вчора у Христа зодягнулася і стала громадянкою Царства Небесного, Міа Ізабелла Рибальченко. Вітаємо нашу найменшу парафіянку київської парафії  Воскресіння, Міа Ізабеллу та її батьків, Петра і Тіфані Рибальченко, хрещених батьків: диякона Владислава Горпинчука та  Еріел Лаєнс і просимо в Господа для всіх їх многая і благая літа!  Хай Міа Ізабелла виростає Богові на славу, батькам на втіху, Церкві і Батьківщині на користь!!!

Київ, Тургенівська, 24

Сатана атакує іменем і назвою Церкви

     Іншого разу сказав був доктор Мартін Лютер: «Понад усе ми повинні знати, чи наше вчення, яке ми викладаємо, є Божим Словом – коли ми це знаємо, то на ньому ми повинні міцно будувати, щоб ця будівля могла залишитися і залишиться, і не зруйнує її жоден диявол, а тим більше нічого не вчинить їй світ з уcією своєю раттю, якби вони всі разом не шаленіли та не лютували. Я, слава Богові, виводжу своє вчення винятково зі Слова Божого і зі свого серця прогнав усі інші вірування, як би вони не називалися. І я мав ці важкі думи та пережив гострий біль так, що моє серце деякий час теж промовляло: «Чи ти один такий, що в чистоті маєш істинне Слово Боже? А хіба інші його не мають?» А ще на нас нападає сатана і з усіх сил атакує нас іменем і назвою Церкви: «Так-так», – каже він, «все те, що Християнська Церква донині вирішувала і стільки років вважала за правильне, то саме це ти тепер копаєш ногами так наче це неправильне і ти своїм новим ученням водночас розхитуєш і духовний, і світський уряд».
     Цей аргумент я бачу у всіх пророків, які вислуховували від старших і в Церкві, і в уряді: «Ми – Божий народ і маємо пристойний уряд, заснований і установлений Богом. Те, що ми, найкращі і найбільші доми, вирішуємо і визнаємо за правильне, того слід триматися, а ви що за дурні такі, що хочете нас учити? Хіба вас не жменька?»  Тож справді слід не лише сповна знати Боже Слово та оснаститися ним, але й для того, аби вистояти в битві, слід мати міць учення. Слід бути спроможним промовити: «Я, звісно, знаю, що те чому я навчаю і те, чого я тримаюся – воно Боже, Найбільшої Величності на небесах, Його власне Слово і безконечна постанова та вічна і непохитна істина.
     А все інше, що з ним не погоджується і що йому противиться – марна диявольська брехня, фальшива і неправдива». А ще вкрай важливо, аби це діло провадити і залишатися в ньому непохитним та казати: «Це ж ви всі помиляєтеся і не маєте рації, а моє вчення повністю правдиве і Божа чиста істина, у якій я перебуваю навіть тоді, коли весь світ промовляє інше. Адже Бог не може обманювати, а я маю Його Слово і воно мене не підведе, ані сили адові не здолають мене і через це я маю втіху, яку промовляє Бог: «Я дам тобі людей і слухачів, які повинні його приймати – дозволь про це піклуватися лише Мені, Я буду тебе підтримувати – ти ж просто залишайся в Моєму Слові».

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

День Св. Пророка Самуїла

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

День Св. Бернарда Клервоського

      Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда Клервоського. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда Клервоського:

Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард Клервоський, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви