Необхідна молитва

     Це велика міць Святого Духа – довіряти благодаті Божій і надіятися, що Бог благодатний і прихильно до нас ставиться. Та ця впевненість не може зберігатися без вкрай гіркої боротьби, яка здіймається у нашій плоті нашими щоденними обставинами, що викликають біди і смуток, а також нашою вродженою слабкістю і зневірою. Хоча сьогодні я можу мати радісне серце через це слухання радості,[1] але завтра щось відбувається таке, що непокоїть мене, коли я згадую, що зробив щось таке, що мав уникнути або не зробив того, що мав був зробити. Ці бурі та хвилювання в розумі ніколи не спиняються. А сатана також пильнує. Коли він зауважує, що наші серця недостатньо укріплені обітницями Божими, то він наводить на наші серця інші примари гніву та біди, які плавлять наші серця, наче сіль, вкинуту у воду. Через це настільки необхідна ця молитва: «Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй». «Всі», – каже він, «чи то минулі, чи нинішні, а чи майбутні, бо я грішу щоденно. Позагладжуй їх усі, аби я не впав у відчай або не забувся про Твоє милосердя». Тут ви знову бачите, що прощення гріхів не в тому, що я роблю, а тому факті, що милістю Своєю Бог їх загладжує, стирає, як каже Павло про «рукописання на нас» (Колосян 2:14).

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

---

[1] Євангеліє.