День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

     Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.
Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

     Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Відновити радість

Коли він[1] каже «Віднови мені радість», то має на увазі те, що небезпеками він був майже зламаний. З цієї причини він молиться, аби була відновлена ця радість – радість Божого спасіння. Тобто він хоче, аби його розум був покріплений таким чином, щоб він не сумнівався у присутності Божій і в Його волі спасати в небезпеках, які з собою приносить сповідання. Ця впевненість настільки надихає розум, що ми можемо безпечно зневажати всякі жахіття і небезпеки. Так само і я, благодаттю Божою, відчув цей великий дар і моїм вченням, і творами я відкрито сповідував Ісуса Христа, мого Господа і Визволителя всупереч волі Імператора, Папи, князів, царів і майже цілого світу, і навіть посеред тисячі небезпек для життя, якими погрожували мені мої розгнівані вороги і сам сатана. Таким чином Господь каже Єремії: «Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі» (Єр. 1:18). І справді: служіння учительства у Церкві потребує такого розуму, який зневажає всі небезпеки. Загалом, всі благочестиві повинні готуватися до того, аби вони не боялися стати мучениками, тобто сповідниками або ж свідками Божими. Христос не хоче ховатися у світі, але хоче Він бути проповідуваним «не в чотирьох стінах, а на дахах» (Мт. 10:27), аби Євангеліє сяяло у світі наче смолоскип на високій горі або на вежі. Коли це відбувається, то з’являються усякі небезпеки і ми справді потрапляємо між молот і ковадло. І немає більшої втіхи від Божої обітниці, що Він ніколи нас не покине.

 Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

---

[1] Слова Давида: «Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене» (Пс. 50 (51): 12 (14).

День Св. Мартина Турського

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартина Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартин облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартина було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартина Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартина Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартин-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Дай нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва за наших ворогів (2)

    

     Всемогутній і віковічний Боже!  Через Сина Твого, нашого благословенного Господа, Ти заповів нам любити наших ворогів, робити добро тим, що ненавидять нас і молитися за тих, що нас переслідують. Щиро благаємо Тебе, аби Твоїми благодатними відвідинами вони були приведені до покаяння і могли мати одну любов, одну згоду, один розум і одне серце з нами, і з цілою Твоєю Церквою; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського співаника

День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Хемніца.  Після доктора Мартіна Лютера, Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) вважають за найважливішого богослова в історії Лютеранської Церкви. В Хемніці поєдналися були проникливий розум і майже енциклопедичне знання Писання та церковних отців зі щирою любов'ю до Церкви. Коли по смерті Лютера в 1546 році  виникли різноманітні доктринальні суперечки, Хемніц постановив присвятити свій час повністю на відновлення єдності в Лютеранській Церкві. Він став провідним духовним і головним автором Формули Злагоди від 1577 року, яка вирішила доктринальні диспути на основі Писання і значною мірою посприяла відновленню єдності серед лютеран.  Хемніц також написав чотиритомне Дослідження Тридентського Собору (1565-1573 роки), в якому він піддав скрупульозному аналізові  вчення цього Римо-Католицького Собору та порівняв його з Писаннями та стародавніми церковними отцями.  Дослідження разом із поясненнями віри Ауґсбурзького віросповідання стали визначальною лютеранською відповіддю на Тридентський Собор. Богослов і церковний діяч, Хемніц, був справді даром Божим для Церкви.

Молитва на День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення Мартіна Хемніца, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, коли Він поведе Свою Наречену, Церкву, додому, аби з усією спільнотою визволених, ми могли в кінці увійти на Його вічне весілля; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

      Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  Їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Без Слова буде відчай

Найвища благодать – мати Слово Боже, а хто його не має, той з часом потрапить у відчай. Як каже Давид: «проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей» (Пс. 118 (119):21) і в Матвія 15:13: «Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем».

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Натхнення і маніпуляції

    Саме слово натхнення часто ставало жертвою словесного зловживання. Хтось може говорити, що Писання "натхненне" і мати на увазі просто  те, що воно просто "надихає", як, скажімо, сонет Шекспіра.
    Або ж може стверджувати те, що Томас Гакслі висміював як "натхнення з обмеженою гарантією". Це все одно, що носити воду решетом. "Натхнення" виставляється, коли кидається виклик ортодоксії промовця, але про "натхнення" він говорить розпливчасто, аби на кожному кроці дозволяти собі винятки. Якийсь дослідник заявляє про помилки в Біблійному тексті? Дуже добре, тоді ці частини - не натхненні. Аби протистояти такій тактиці Церква мусила викарбувати терміни, як-от: "повне натхнення" або ж "словесне натхнення" Перше означає, що натхнення повне або ж всеосяжне, а другий - те, що воно охоплює кожне слово тексту. Жоден х цих термінів не виходить ні на міліметр поза межі 2 Тимофія 3:16, яке каже, що Все Писання натхненне Богом. Якщо все Писання натхненне, тоді натхнення - "повне". Оскільки все Писання складається зі слів, то натхнення обов'язково - "словесне". Якщо Писання не натхненне повністю і словесно, тоді воно не натхненне взагалі. А називати його в такому разі "натхненним" означає зловживати освяченими емоційними конотаціями слова натхнення, водночас уникаючи будь-якої інтелектуальної відповідальності за його семантичне буквальне значення або ж денотацію.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

Запобіжник революції

Не руйнування, не революції прагнув Лютер. І реформація – не революція, а великий запобіжник революції. 

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

День Усіх Святих

    

Це свято найбільш осяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Папісти і Євангеліє про віру

    

      Папісти навчають про те, що віра є лише історичним знанням і загальною згодою про істину Слова Божого, і що ця віра виправдовує настільки, наскільки вона формується багатьма достатніми добрими ділами. Але через те, що жодна людина не може знати, чи в неї є достатньо добрих діл, і коли вона їх має, то вони навчають, що віруюча людина може насправді сповідатися і обіцяти сама собі багато хорошого про благодать Божу, але не може ні в чому бути впевнена, і натомість повинна постійно сумніватися  в тому, чи справді вона має милостивого Бога, прощення гріхів і спадщину вічного життя.

     З іншого боку, Євангеліє навчає про те, що фактично природою, характером і функцією віри... є те, що вона приймає Христа і застосовує загальну обітницю Євангелія, стосовно благодаті Божої окремо до кожного віруючого, і вона не будує праведності на любові, якою вона діє, а лише на Христі, Якого вона приймає у Слові і Таїнствах. А через те, що обітниця Божа у Христі є непохитною, істинною і гідною довіри (2 Кор. 1:20), то віра не дивиться на власні слабкості та недосконалість, щоб у них не сумніватися і не вагатися, але дивиться на Христа і на благодать Божу, обіцяну в Ньому і таким чином упевнено та рішуче робить висновок, що благодаттю, заради Христа, вона має милостивого Бога та відпущення гріхів.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Симона та Юди, Апостолів

     

Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу. У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками. Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день. В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується. Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа. Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20; Луки 24:46-49).
      Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові. Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23). Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя. Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах. Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Симона та Юди, Апостолів:
Всемогутній Боже! Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви