Саме слово натхнення часто ставало жертвою словесного зловживання. Хтось може говорити, що Писання "натхненне" і мати на увазі просто те, що воно просто "надихає", як, скажімо, сонет Шекспіра. Або ж може стверджувати те, що Томас Гакслі висміював як "натхнення з обмеженою гарантією". Це все одно, що носити воду решетом. "Натхнення" виставляється, коли кидається виклик ортодоксії промовця, але про "натхнення" він говорить розпливчасто, аби на кожному кроці дозволяти собі винятки. Якийсь дослідник заявляє про помилки в Біблійному тексті? Дуже добре, тоді ці частини - не натхненні. Аби протистояти такій тактиці Церква мусила викарбувати терміни, як-от: "повне натхнення" або ж "словесне натхнення" Перше означає, що натхнення повне або ж всеосяжне, а другий - те, що воно охоплює кожне слово тексту. Жоден х цих термінів не виходить ні на міліметр поза межі 2 Тимофія 3:16, яке каже, що Все Писання натхненне Богом. Якщо все Писання натхненне, тоді натхнення - "повне". Оскільки все Писання складається зі слів, то натхнення обов'язково - "словесне". Якщо Писання не натхненне повністю і словесно, тоді воно не натхненне взагалі. А називати його в такому разі "натхненним" означає зловживати освяченими емоційними конотаціями слова натхнення, водночас уникаючи будь-якої інтелектуальної відповідальності за його семантичне буквальне значення або ж денотацію.
Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова"
Немає коментарів:
Дописати коментар