Не наше діяння і не в наших силах

    

Тож Давид молиться[1], щоб не піддаватися власним думкам, але бути вбереженим перед Богом чистим у серці та ділі. Впасти таким чином легко. І це показано в притчі про слугу в Луки (Мт. 18:23-35). В присутності пана, слуга був настільки покірний і побожний, що здобув прощення усіх своїх боргів через милосердя правителя, але щойно вийшовши від пана, він напав на свого колегу-слугу і став немилосердним і жорстоким убивцею.
     Тут я знову нагадую вам про те, що сказав був раніше. Оскільки Давид просить про це в Господа, то він чітко показує нам, що вберігати ці дари – не наше діяння і не в наших це силах, але ми перебуваємо в небезпеці бути відкинутими. Це відкидання відбувається тоді, коли Господь залишає нас на нас самих і забирає Свого Духа, як каже Писання: «Я їх пустив ради впертости їхнього серця» (Пс. 80 (81): 13 (12) і Рим. 1:24). Коли таке трапляється, ми одразу падаємо.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50

---

[1] Псалом 50 (51):13: «Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене».