неділю, 6 листопада 2016 р.

Проповідь на 19-у неділю по Св. Трійці

                                       
                       ЧАСТИНИ ОДНОГО ТІЛА

            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, – так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, – чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, – і всі ми напоєні Духом одним. Бо тіло не є один член, а багато.  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, – то хіба через це не від тіла вона? І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, – то хіба через це не від тіла воно? Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. Якби всі одним членом були, – то де тіло було б? Отож, тепер членів багато, – та тіло одне. Бо око не може сказати руці: «Ти мені непотрібна»; або голова знов ногам: «Ви мені непотрібні». Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени! (1 Коринтян 12:12-27).

Божій Церкві,… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Жака ла Фонтена є досить відома байка про те, як всі члени тіла раптово задумалися про те, що всі вони щось роблять, а лише шлунок отримує їжу, зароблену руками, принесену ногами тощо.  І вони збунтувалися та вирішили провчити шлунок, переставши його годувати.

Проте небагато часу знадобилося для того, аби всі почали слабнути. Оскільки шлунок не отримував їжі, то й всі частини тіла не отримували від нього настільки потрібних для їхнього нормального самопочуття поживних речовин і незабаром всі охляли і почалися хвороби.  Лише тоді бунтівники збагнули, що той, кого вони вважали за лежня, працював більше ніж усі вони.

Сьогодні наш Біблійний текст пояснює нам набагато складнішу і благословеннішу природу частин тіла Христового – Його Церкви. Апостол пише: «Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, – так і Христос».   Господь Святий Дух через Апостола Павла використовує порівняння. Він порівнює Церкву із тілом. Церква – одна, як і одне тіло в людини. Але людське тіло має багато членів.

Звісно ж, ми памятаємо про слова Христа: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20).  І ми так само належимо до Церкви, навіть якщо ми перебуваємо на самоті. Адже Церква – це не будівля, хоча в нас склалася традиція називати будівлі, де ми збираємося довкола Слова і Таїнства, довкола Євангелія, довкола Христа – церквою. Церква – це люди і Христос.  І точніше, і правильніше буде сказати, що Церква – це Христові люди і Христос.

Апостол каже, що як тіло одне, усі ж члени тіла, так само і Христос. Церква – одна. І Христос – один. У світі існує багато конфесій, але Церква – одна. У світі може багато-хто заявляти про себе, що він – Христос, але Христос був є і завжди буде лише один – Єдинородний Божий Син, Який задля нашого спасіння стався людиною. Який забрав усі наші гріхи на Себе і поніс їх на хрест Голгофи.

На ньому Ісус Христос обмив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю усі наші гріхи. Він приніс Себе у святу і досконалу жертву за всі наші провини проти Бога і проти наших ближніх.  Він Своєю смертю знищив нашу смерть і в Своєму світлому воскресінні дав нам гарантію нашого грядущого воскресіння і вічного життя в Царстві Божому.

На П’ятидесятницю Він зіслав Свого Святого Духа на Своїх вірних людей і відтоді Євангеліє почало проповідуватися цілим світом, а всі хто вірує в Христа, надіється у спасінні для вічного життя тільки на Нього, стали належати до Його Святої Церкви.  І вона, попри поділ на конфесії – одна-єдина.

Наше Сповідання з Писання виводить такі чудесні слова: «Також серед нас навчається, що одна свята Християнська Церква буде і залишатиметься повіки віків. Це – зібрання усіх віруючих, серед яких Євангеліє проповідується у його чистоті і Святі Таїнства відправляються відповідно до Євангелія» (АВ VII:1).

Ця Церква – одна, хоча членів цієї Церкви багато, як і тіло – одне, а членів тіла – багато. І ці члени настільки різні! Апостол каже: «Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, – чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, – і всі ми напоєні Духом одним».  Різні не лише за національним чи релігійним походженням, але й різні за соціальним статусом. У Церкві є і українці, і американці, і росіяни, і поляки, і представники всіх рас.

У Церкві є і багаті, і бідні. У час Апостола Павла в ній були і вільні, і раби. Сьогодні ми можемо сказати, що в Церкві є і начальники, і підлеглі, і президенти, і робітники, і воїни, і письменники. Церква – дуже різноманітна і розмаїта. Але є щось таке, що всіх нас об’єднує.

Апостол каже, що це – Дух. Господь Святий Дух охристив нас усіх у одне тіло. Це була – не наша праця. Не ми самостійно вирішили стати християнами і належати до Христової Церкви. Ми в Христовій Церкві, бо сюди нас привів Господь Святий Дух. Він нас охристив у одне тіло. Ми були поза цим тілом. Ми були поза Христовою Церквою, але Хрищенням, Своїм унікальним Таїнством, Господь Святий Дух нас народив згори і приєднав до тіла Христового і вчинив нас одним із його членів.

Апостол каже, що ми в цій Церкві «всі напоєні Духом одним». Ми напоєні Святим Духом через Христове Євангеліє. Коли хтось проповідує щось інше, а не Христове Євангеліє про те, що всі наші гріхи і провини прощені заради Христа і що ми виправдані самою вірою в Сина Божого, той не підносить до людей Святого Духа, а якогось іншого духа, який не поєднує людей з Христом, а навпаки – відчужує людей від Христа.

Ми ж напоєні Духом одним – тим самим Духом, що й був напоєний Апостол Павло і всі перші християни – Духом, Який вливається винятково через Євангеліє. Тому так буває християнам легко розпізнати інших християн. Ми чуємо, що вони сповідують.  Ми також бачимо, як вони живуть. Адже напоєний Духом, буде визнавати, що він спасенний самою вірою в Христа і буде Христа славити і величати, і Христос буде в центрі його життя. І Христос буде в ньому і живитиме його Своїми істинними тілом та кровю під виглядом хліба і вина.

І той, хто напоєний Духом, буде приносити плоди Духа. Як написано: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. Коли духом живемо, то й духом ходімо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!» (Гал. 5:22-26).

Ми всі – члени одного і того самого тіла. Не ми самі приєдналися до цього тіла, а приєднав нас до нього Господь Бог. Апостол продовжує: «Тіло не є один член, а багато.  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, – то хіба через це не від тіла вона? І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, – то хіба через це не від тіла воно? Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?»

Кожен член тіла має свою окрему роль, своє окреме призначення, свою особливу місію. Кожна частина тіла – особлива і важлива. Без неї тіло буде недосконале. Воно не зможе нормально діяти, працювати, функціонувати. Так само і в Церкві. Усі члени Церкви – важливі. Усі члени Церкви відіграють у ній свою роль, мають своє призначення і виконують свою місію. Сильне тіло тоді, коли воно має усі свої члени, усі частинки та органи тіла. Так само і Церква сильна тоді, коли вона має усі свої члени, які перебувають  у гармонії один з одним і не лише радіють спасінням, яке здобув для них Господь Ісус, але й кожен на своєму місці робить усе, аби ціле тіло було здоровим, забезпеченим і щасливим.

«Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. Якби всі одним членом були, – то де тіло було б? Отож, тепер членів багато, – та тіло одне», – продовжує наш любий Апостол. Зауважте – не ми обрали ким стати в Церкві, але вирішив це Сам Господь Бог. Звісно, аби поставити нас на якесь місце в Його тілі, Він використовує також інших людей, як-от: пастиря, дияконів і церковну раду. Бо Він не є Богом безладу, але наш Бог – Бог порядку.  І наші всі різні функції, роблять цілу Церкву, ціле тіло лише сильнішим. Бо християн – багато, але Церква – одна.

Навіть з байки Ла Фонтена ми знаємо, що буває, коли одні члени тіла починають зневажати інші або пред’являти до них претензі про буцімто їхню непотрібність. Тоді починається знесилення і цілого тіла, і кожного члена зокрема. Але всі члени тіла не лише потрібні, вони – необхідні для нормального життя і цілого тіла, і кожного окремого члена – для життя і цілої Церкви і кожного окремого християнина. Нам потрібні усі наші брати і сестри. І ми потрібні усім нашим братам і сестрам. І, звісно, ми – Божі, ми члени Христового тіла, бо Церква – Його тіло, а Головою цього є тіла Сам Господь Христос.

А згадайте, що буває, коли хворіє якийсь незначний член тіла про який ми зазвичай навіть не думаємо! Які страждання тоді починаються в цілого тіла! Це стосується і бід, і духовних проблем, які можуть мати наші брати і сестри, про яких ми можемо згадувати в останню чергу. Для Церкви – важливі всі. І всі мають однакове значення.

Апостол каже: «І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться». Що буває, коли заболить, наприклад зуб?  Хіба тоді очам не стає немилим весь світ? А руки не шукають способу, щоб таке прикласти до того болючого місця? А ноги хіба не несуть нас самі до стоматолога?

Або що буває, коли воїна ранять на фронті?  І коли поранене одне місце, то хіба не може загинути ціле тіло, якщо не продезинфікувати рани, перевязати її і зайнятися її лікуванням? А коли минається біль, і затягуються рани, то милішим стає світ цілому тілові і все тіло хоче радіти, і висипається, і тішиться життям. Так само і з Церквою – біль одного християнина є болем цілого тіла Христового. Переслідування одного християнина є атакою на ціле тіло Церкви і є її роз’ятреною раною.

Світ може цього не розуміти. І мирські, плотські люди цього не розуміють. Зрозуміти можуть це лише ті, кого Дух приєднав до Христового тіла – до Церкви і лише ті розуміють це, хто Духом напоєний. Це розумієте ви, любі брати і сестри. Бо «ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.








Немає коментарів: