Бог промовляє через Слово

Одного разу доктор Лютер говорив про те, що Сам Бог промовляє до нас через Своє Слово, а потому сказав: «Якщо це правда, що Бог з нами говорить у Святому Писанні, а ти в тому сумніваєшся, то ти у серці своєму думаєш, що Він – обманщик, який говорить одне, а робить щось інше. Але ти віруй, що Він – найбільша Величність, через це, коли Він відкриває Свої уста, то це важливіше від усього на світі – одним словом Своїм Він творить весь світ, як сказано в 1 М. 1 і Пс. 32 (33):9: «бо сказав Він – і сталось, наказав – і з'явилось».

Через це слід проводити чітку відмінність між словом Божим і людським. Людське слово – нікчемний звук: виходить у повітря і незабаром зникає, а Слово Боже – більше від небес і землі, смерті та аду. Тож слід того триматися і вірувати, що з нами розмовляє Сам Бог і через це слід охоче читати Боже Слово. Так дивився і вірував Давид і потім він промовляє у Псалтирі: «У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь» (Пс. 59 (60):8). І так само повинні веселитися й ми, але ця радість часто буде зіпсована, як і Давид мав численні випробування. Аби перебувати в страху Божому і в ньому залишатися, він мусив перейти через убивство, перелюб і вигнання. Через це каже він в Пс. 2, вірш 11: «Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» Це спонукає мене і радіти, і боятися. Мій синочок Гансик може проти мене щось учинити, але я проти Бога нічого вчинити не можу. Тож, коли я сиджу і пишу чи роблю щось інше, то він співає мені якусь пісеньку, а коли він її починає співати надто голосно, то я його трошки сварю, тож він співає тим не менше десь собі далі. І Бог теж хоче, щоб ми раділи, але все-таки мали до Нього страх і шанобливість».

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера