(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви
запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і
лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного
будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам
простив! (Ефесян 4:30-32).
Нехай буде вам благодать та
мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, в одній американській лікарні з’явилася була нова медсестра. І вона
зауважила жінку, яка ніколи не говорила, не промовляла навіть жодного слова.
Вона перебувала в жахливій депресії і днями просто сиділа в своєму кріслі, весь
час гойдаючись. «Ніхто не може її розговорити», – сказали досвідчені працівники
новій сестрі.
Але ця сестра увійшла в кімнату
жінки ще з одним кріслом-гойдалкою і впродовж однієї години щодня сиділа поряд
із жінкою у депресії. Так минув місяць в кінці якого старша жінка промовила до
нашої сестри: «Ви – дуже добра». Врешті-решт під кінець майже цілого року жінка
вийшла із дуже глибокої депресії і повернулася додому.
Дозвольте розповісти вам ще одну
коротеньку історію, героїнею якої є маленька школярка. Ми знаємо, що часом
помирають навіть маленькі діти. Одного дня померла померла подружка цієї
маленької дівчинки. Вона пішла провідати її матір. «Що ти їй говорила?» –
спитався батько дівчинки. «Нічого», – відповіла дівчинка. Я просто сіла їй на
коліна і плакала разом з нею».
Як часто, любі брати і сестри,
нам бракує емпатії, здатності поставити себе на місце інших людей. Як часто
бракує нам навіть звичайного співчуття. Як часто ми стаємо свідками або й
учасниками сварок, а то й може брутальніших конфліктів! Як часто гріх у
найнесподіваніший і водночас в найогидніший спосіб нагадує про цілком вільне
життя у нашій плоті!
Сьогодні Апостол Павло
звертається до християн у Ефесі із дуже чіткими словами. Ці слова, безперечно,
стосуються християн у Києві і в будь-якому інші місті. «І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу»,
– каже він. Господь Святий Дух – Третя Особа Святої Трійці, істинний Бог і наш
Утішитель, обіцяний Господом Христом.
Він привів нас до віри в Христа.
Господь Святий Дух створив у нас цю
дорогоцінну віру. І Він її в нас живить. Він її в нас підтримує. Він освячує
нас. Він живе в нас. Ми запечатані Ним у нашому Хрищенні. Відтоді ця печатка
Святого Духа дійсна вже на все наше життя і навіть на цілу вічність. Як
написано: «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф. 4:5).
І Він нас запечатав на день
нашого викупу. Цей день буде довершено у Останній День – останній день цього
грішного світу. І це буде день повернення Господа Христа у славі. Але цей день
пов’язаний в абсолютний
спосіб і з тим днем, коли за кожного із нас був принесений досконалий і повний
викуп Ісусом Христом, нашим Господом.
Той викуп – не лише досконалий. Той викуп кривавий. Якби то було просто срібло або золото, то напевно наше нехтування цього викупу не засмучувало б таким чином Господом Святого Духа а може й не засмучувало б Його взагалі. Але викуп принесений Сином Божим, був кривавий.
Істинний Бог стався людиною, аби
забрати всі до одного наші гріхи і всі до однієї наші провини на Себе. І змити
їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він буквально втопив усі ваші гріхи у
Своїй крові. Немає такого вашого гріха, любі брати і сестри, за які Ісус не
зазнав виняткових мук на Голгофському хресті за які Божий Син не помер.
Христос, закривавлений і
принесений у жертву Агнець Божий – ось ціна викупу за всі нас. І Христос,
воскреслий Спасителль, із ранами від цвяхів на Його святих руках і ногах, із
проколотим римським списом боком – ось доказ того, що викуп був досконалий і
повний.
Аби ми могли цим викупом
скористатися, Господь Святий Дух запечатав нас Собою. Він поставив на нас
печать, що ми належимо Богові і що Він є нашим Опікуном, Провідником і
Утішителем. Він нас настільки любить і настільки весь час хоче бути з нами, аби
бува з нами нічого лихого не трапилося, що Він Сам оселяється в нас так що
Апостол каже: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе
Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож
прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19,
20).
Господь Святий Дух береже нас до
дня викупу, і, як навчає Писання і сповідує доктор Мартін Лютер Господь Святий
Дух «воскресить мене і всіх мертвих. І дасть вічне життя мені та всім
віруючим». Як чудово, що ми бережені Господом Святим Духом аж до того часу!
Але Святого Духа можна засмутити.
І Апостол каже, аби ми цього не робили. Через це каже він: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і
крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою». Господа
Святого Духа засмучують наше роздратування, наш гнів, наша лютість, наш крик,
наша лайка і наша злоба. Але звідки вони беруться?
Господь Ісус Христос пояснює: «Що
ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця
виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві
засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:18-20). Аби нам
зрозуміти природу того, що засмучує Господа Святого Духа, маємо розпочати з
кінця, зі слова «злоба», бо саме вона є коренем усього того, що має від нас
забиратися. Саме з нього тягне собі життєві соки те зле дерево, про яке
Спаситель каже: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле
плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле
плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18).
І ось така злоба перше народжує
роздратування. Нас багато чого може дратувати. І часто можуть дратувати навіть
дрібниці. Вже в цю мить нам варто звертатися до нашого Господа з проханням:
«Господи, помилуй! Господи, допоможи!» І
вже тоді нам слід звертатися до Господа з чудесно молитвою із Псалтиря: «Серце
чисте створи в мені Господи, і духа праведного в моєму нутрі віднови!»
А що може статися далі, ми знаємо
з жахливої історії про перше убивство на землі. Все ж почалося із серця, із
злоби, із роздратування Каїна, яке потім переросло у гнів. Це – друга фаза
прояву злоби і ця фаза слідує за роздратуванням. Роздратування, а потім гнів. Якщо ми можемо порівняти злобу з водою, а
роздратування з водою що почала вже нагріватися, то гнів нагадує гарячу воду,
яка ось-ось закипить і нарешті з’являється кип’яток, окріп – лютість.
А вже лютість кипить, бурлить у
серці, наче кип’яток в
випускає із себе пару – крик і лайку або
ж, богохульство, як ми можемо перекласти цей вислів з грецької мови. І як окріп
обпікає людей і може настільки сильно обварити, що людина може від опіків
навіть померти, так само і крик, і лайка, можуть завдати дуже болючих і навіть
смертельних ран нашим ближнім.
Господь Святий Дух прекрасно знає
наш духовний стан. Він знає, що гріха ми не позбудемося аж до кінця нашого
життя в цій грішній плоті. Але Він починає засмучуватися коли в нас з’являється навіть роздратованість.
«Не засмучуйте Духа Святого Божого» – каже Апостол. І він також каже,
аби ми не чинили опір тому, як Господь Святий Дух забирає від нас цю злобу, і
роздратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайку, і богохульство.
Натомість Господь Святий Дух
хоче, аби користувалися завжди Його щедрими і прекрасними, чудесними і
шляхетними дарами. «А ви», – каже він, «один до одного будьте ласкаві». У
диявола свої дороги, а в Бога – свої. У світу свої способи, а у Церкви – свої. Будь один до одного ласкаві, будьте прийти
один одному на поміч. Не проявляйте байдужості, а будьте поряд із людьми, що
мають біду. Згадайте медсестру та маленьку школярку із нашої сьогоднішньої
оповіді. А особливо згадайте Господа, Який обіцяє завжди бути поряд з нами і
завжди є. Він каже нам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас
заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем
покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).
Апостол каже: «А ви будьте милостиві, прощаючи один одному,
як і Бог через Христа вам простив!» Це – дуже важкі слова для грішної
плоті. Грішна плоть вважає, що вона єдина має рацію, і всі повинні їй коритися.
Вона любить карати і мститися, а не виявляти милість та ще й прощати гріхи та
провини наших кривдників.
«Скривдив мене? Гаразд! Ти за це
заплатиш!» Ось алгоритм поведінки
грішної плоті, нерозкаяного чоловіка та нерозкаяної жінки. І коли в нас з’являються такі думки, бажання
помсти, відплати злом за зло, то Святий Дух вельми через це засмучується. Бо
Він хоче, аби ми діяли зовсім по-іншому.
Господь Ісус промовляв: «Ідіть
же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати
праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13) і: «Коли б знали ви, що то є:
Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...» (Мт. 12:7). Милості
від нас хоче Бог до інших людей, а не суду, не справедливості.
Як би Господь ставився до нас у
всій Своїй справедливості, якби Він не послав Свого Сина Ісуса Христа, то
сьогодні, напевно, не було б і цього світу, і нас із вами. Псалмоспівець дуже
істинно сповідує: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть,
Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... Я надіюсь на Господа, має
надію душа моя, і на слово Його я вповаю. Виглядає душа моя Господа більш, ніж
поранку сторожа, що до ранку вона стереже. Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з
Господом – милість» (Пс. 129:3-7).
Чому так надіється Псалмоспівець
на Господа? Чому він так уповає на Його Слово? Чому душа його виглядає Господа
більше ніж світанку сторожа? Бо з Господом – милість! Милість – яке це чудове і
солодке слово! Милість несе прощення гріхів. Ця милість має високу ціну хрест
Голгофи, Ісус наш Господь розп’ятий і воскреслий. Але з Господом – для
розкаяних завжди милість.
І в нас так само Господь хоче
бачити милість і прощення такого самого як Бог дає нам через Христа, запрошуючи
нас навіть до Свого Столу, до причастя Христовими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.
Аби ми, будучи покріплені такими великими дарами виявляли те, що кожної миті
Бог виявляє до нас: ласку, милість і прощення. Заради Христа. Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно
люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар