Проповідь на Останню неділю церковного року

    

КОЛИСЬ ТЕМРЯВА, А ТЕПЕР – СВІТЛО В ГОСПОДІ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ви-бо були колись темрявою, тепер же ви – світло в Господі, поводьтеся, як діти світла, бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді. Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Через це то й говорить: «Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні-бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня. І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, корячися один одному у Христовім страху (Ефесян 5:8-21).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, 85 років тому над Україною темрява стала найгустішою, напевно, за всю історію людства. Ця темрява була особливою, неприродною. У природі все відбувалося, як завжди – Бог посилав сонце і дощ для віруючих і для невіруючих. Сходило і заходило сонце. Зароджували щедрим урожаєм лани, наповнювались зерном та всякими щедротами від Господа українські селянські обійстя. 

Темрява була духовною. Народ, який не знав Христа, захопив був наш край. Люди, які ходили в темряві і прагнули в ній залишатись, чинили діла темряви: діла страшні і злі. Комуністичний режим, принесений на російських штиках, в 20-их роках минулого століття, вів запеклу боротьбу проти Бога і проти всього, що було пов’язано з Богом, а отже і проти тих, хто сповідував Христа і проти тих, хто хотів жити відповідно до Божих приписів.

Урожай 1932 року був великий. Українці могли б прогодуватися самі і прогодувати багатьох інших людей, але окупанти, атеїсти, безбожники, вороги Христові, силоміць забрали усю їжу. За одну зиму і  весну 1932-1933 років на українських землях, що перебували під владою Радянського Союзу, загинуло майже 10 мільйонів наших одноплемінників. Воістину під проводом Сталіна, Якіра, Кагановича і їхніх однопартійців і одновірців, на Україні мала владу безпросвітна темрява, що славилась і поширювалась обманщиками і убивцями, на чолі яких стояв сам ворог людського роду, сатана.

Упродовж довгих семидесяти років ці обманщики і убивці намагались назавжди закріпити владу цієї темряви, сіючи серед нас ненависть, розбрати, закликаючи нас ненавидіти Христа і всіх тих, хто поклоняється істинному Богові-Христові. Багато-хто з нас ходили у тій темряві. І не лише ходили, але й брали участь у неплідних ділах темряви.

Звісно, найжахливішими ділами темряви є відверта боротьба проти Христа. Кожен, хто відрікався від Христа, хто вів атеїстичну пропаганду, чи глузував із Церкви, винен у цьому гріхові проти Господа. Але неплідними ділами темряви є будь-який гріх проти Господа і проти Його Десяти Заповідей.

Ви коїли гріхи проти Бога і проти свого ближнього. Ви чинили зло, а отже перебували в темряві. І то непросто ви перебували в темряві, каже нам сьогодні Апостол, але й самі були темрявою. Нічого світлого у вас без Христа не було. Але тепер, каже Святий Дух через Апостола, ви – світло в Господі. 

Світло в Господі. Ви – не світло самі по собі, бо самі по собі, ми світлом стати не можемо, як і не може темрява раптом перетворитись на світло. Ви – світло у Господі, тобто лише тоді ви світло, коли доєднані до Господа, частинкою Його тіла. Господь каже: «Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12). Господь Святий Дух покликав вас, любі брати і сестри, іти вслід за Христом. Для цього Він створив у ваших серцях віру в Христа. І вірою ви поєднані з Христом.

Віра наче рука, яка тримається за руку Христову і йде вслід за Ним. Вірою Христос, Який є Світло, живе у вас так, що у вас не залишається ніякої темряви, але вся темрява розвіяна Христом, як і всі ваші гріхи обмиті Христовою кров’ю, яку Він проливає за кожного з вас на хресті Голгофи.  

 У час смерті Сина Божого за нас і ради нас на хресті, по всій землі запанувала темрява, аби у Його світлому воскресінні кожен, хто вірує в Христа, більше не залишався у темряві, у владі вічної смерті та диявола, а ходив із Світлом і у Світлі життя, і сам був світлом у Господі. Де є віра в Христа, там є Христос-Світло і там немає темряви, там не залічуються гріхи, а є те, що властиве Світлу – милість, а отже і прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя в Царстві Божому. 

Через це виспівує Апостол, звертаючись до тих, що сплять у темряві гріха: «Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» Вставай сплячий!  Тебе будить Святий Дух через Слово, покайся за гріхи свої, і Христове світло охопить тебе і ти станеш світлом у Господі. Ти більше не покійник, що не має надії, а навіки приречений до вічних мук у аду. Просинайся до вічного життя у Світлі істинному, у Христі, розп’ятому і воскреслому.  Все твоє минуле – наче поганий сон, а тепер живи у справжності із Христом, твоїм Спасителем – так ми можемо продовжити слова цього славного гімну, який співає нам сьогодні Апостол Павло.

А далі йде нове життя, життя людини, яка є світлом у Господі. Апостол кличе нас поводитись, як діти світла. В темряві у нас були свої плоди, темні і негідні. А діти світла приносять свої плоди.  І ці плоди – чудесні.  Вони виходять з нас, наче проміння світла, адже ми діти світла!  Апостол каже, що ці плоди визначаються добрістю. І він тут говорить не просто про доброту, як властивість людського характеру. Св. Павло говорить про усяке добро, яке чинять і якого не можуть не чинити діти світла, віруючі в Христа. 

В Євангелії від Івана написано: «Кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони» (3:20, 21).  Нам не соромно за наші діла, бо вони зроблені в Бозі. І Господь Святий Дух спонукає вас, любі брати і сестри чинити всяке добре.

Ще ваші плоди, плоди дітей світла визначаються праведністю. На вас стоїться печать Судді Небесного – виправданий заради Ісуса Христа, Мого Сина Єдинородного.  «Це», – наче каже Отець, «Моє дитя, адже Я усиновив цього чоловіка, цього хлопця цю дитину, удочерив цю жінку, цю дівчину заради Мого Сина. Ці діти зодягнуті у праведність Христову, тож вони праведні і все, що вони роблять у вірі, вони роблять у праведності, і Я тішуся їхнім кожним добрим ділом. Тішуся навіть більше, ніж земний батько тішиться успіхами своєї дитини».

Плоди дітей світла, ваші плоди, любі віруючі у Христа також позначені правдою. Вони – істинні, вони не позначені лицемірством, типовою печаттю людей, що перебувають у темряві. В світі стандарти міняються залежно від ситуації на даний час. Діти Божі стоять завжди на правді і ми хочемо відповідно до цієї правди жити і цю правду відстоювати. Є Божа істина, Христове Слово, яке визначає нашу реальність і воно не змінюється, як думки світу.

А коли в нас виникає питання, про те чи маємо ми рацію і що нам робити, то Господь Святий Дух кличе нас не вагатися і не шукати поради в світу, а допевнятися, що саме є приємним для Господа. А як ми можемо допевнятися, що саме приємне для Господа? Слухаючи Його голос! Звідки ми чуємо Його голос? Із Святого Писання. Господь каже: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32).

Правда, Слово Христове, робить нас вільними також від стандартів світу і виявляє нам, що приємне для нашого Господа і Бога. Коли ми перебуваємо із Христом, коли ми годуємось Його істинними тілом і кров’ю у Його Святій Вечері, коли ми слухаємо Його Слова, то ми знаємо, де ми є і що є правда, яка ніколи не змінюється, і що є добро та зло, які теж не змінюють своєї суті. І тоді ми не лише самі уникаємо зла, але й докоряємо тим, що ходять у темряві і коять зло.

Ось так і ми виводимо інших людей на світло. Лише коли засяє світло, коли ті, кому ми докоряємо, розкаються, то ми скажемо їм: ««Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!»  Хай Господь поблагословить усіх нас мудрістю і присутністю Його Духа Святого, аби ми були Божими інструментами у пробудженні інших людей від темряви до світла Христової віри.

Апостол нас ще й застерігає, аби ми наш час не марнували, а використовували його мудро. Дні в цьому світі – лукаві. І в нас може виникнути самозаспокоєння, що у нас ще з’явиться не одна нагода уникнути зла самому, докорити людині, яка живе в темряві і пробудити сплячого. Яким благословенням буде сказати Господу в день воскресіння: «Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів». І почути у відповідь: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Мт. 25:20, 21)

Але дні – воістину лукаві. Подивіться лишень,  як ці лукаві дні руками наших сусідів, які ведуть забудову, відібрали в нашої церкви, у наших вірних братів і сестер стільки дорогоцінного часу! Впродовж місяців ми змагаємось за те, аби зберегти землю нашої Церкви, а тепер ще й потерпаємо від того, що в нас більше тижня незаконно відрізали воду.  Над віруючими, над нашою церквою, відбувається відверта наруга і, здається, що нікому до цього немає діла, бо всі наші звернення до тих, хто мав би нас захистити і прийти нам на поміч, ігноруються. 

Але так лише здається. Бо є Той, Кому ми ніколи не будемо байдужі і Кого дзвін монет ніколи не підкупить. І це наш люблячий Господь. Він з нами. А ми – з Ним і в Ньому. І ми маємо Його обітницю, що брами адові Церкви ніколи не здолають. Лише залишаймося Йому вірними. Не слідуймо за світом у його пияцтві та наповненні всякою іншою марнотою. 

Натомість наповнюймося Духом не лише сьогодні через Слово і Таїнство, але й щодня, «розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, корячися один одному у Христовім страху» аби світла в Україні ставало все більше й більше.  Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

85-і роковини Голодомору - геноциду українського народу

   

Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторились.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

    

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Христос хоче спасти навіть найбільших грішників

   

Христос спокутував за всі гріхи (1 Ів. 2:2). Він хоче спасти навіть найбільших грішників (1 Тимофія 1:15). Він заповів, аби покаяння та прощення гріхів проповідувалось усім грішникам у Його Ім'я (Івана 20:23; Матвія 9:13; Луки 15:7; 24:47). Благодать зарясніла більше ніж гріх (Римлян 5:20),

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Молитва на ранок понеділка (1)

    

     Ласкавий Боже! Отче Небесний! Я складаю подяку Тобі за ласку Твою до мене - що Ти вберігав мене від усякої шкоди і небезпеки упродовж цієї ночі. Розвій темряву мого життя прощенням Твоїм - прощенням заради Ісуса, мого Спасителя. Благослови, Господи, аби цей день я почав з виконання моїх обов'язків з упевненістю, що Ти прихильно поглянеш на мою працю. Благослови мою працю, аби мого заробітку вистачило для задоволення моїх потреб і потреб тих, кого Ти доручив під мою опіку. Навчи мене з радістю  віддавати частину моїх заробітків на підтримання Твоєї Церкви і для допомоги бідним і нужденним.  Допоможи мені пам'ятати науку мого Спасителя: "Шукайте ж найперше Царства Божого і праведності його, а все це вам додасться". В такому настрої дай мені почати день цей робочий. Амінь.

Мій молитовник

Проповідь на неділю торжествуючих святих

                      

ЄДНІСТЬ ДУХА В СОЮЗІ МИРУ

 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність Духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!»  А те, що «піднявся був», що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він – Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю (Ефесян 4:1-16).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

     Дорогі брати і сестри, сьогодні люди багато говорять про єдність. У світі, в якому тривають війни, убивства, сварки, руйнування сімей, країн і народів, це справді дуже важлива тема. У світі весь час ведуться якісь перемовини задля припинення чи уникнення воєн і конфліктів. З різних трибун лунають заклики до діалогу між країнами, націями, різними групами людей і навіть релігіями.

Брак єдності в суспільстві, як ми це бачимо із сучасної історії України, може привести до великих втрат: загибелі людей і втрат матеріальних та територіальних. На власному досвіді ми, як народ, переконуємось, що найпростіший спосіб до руйнування країни полягає у руйнуванні єдності українського народу. Так само руйнуються і сім’ї, коли якась лукава людина сіє незгоду між чоловіком і дружиною, підриваючи основи єдності сім’ї.

Подібним чином буває і в дружбі, і в бізнесі. Коли руйнується єдність, то може настати пора, коли і дружба, і бізнес припиняться.  У світі повно ілюстрацій, які підтверджують цю правду. Проте історія нападів на єдність, руйнування єдності – дуже довга. Вона тягнеться ще до чудесного Едемського саду, в якому Господь Бог розташував наших прабатьків.

Саме там диявол доклав усіх своїх нечестивих зусиль, аби зруйнувати нашу єдність із нашим люблячим Творцем. Першим ділом він посіяв недовіру до Бога, спокусивши Єву засумніватись у Божому Слові. Бог став для наших прабатьків обманщиком, а диявол – правдомовцем. Єдність із Господом була втрачена, а з нею і мир, і любов, і праведність, і вічне життя. 

Щоразу, коли ми сумніваємось у Божому Слові, щоразу, коли ми від нього відступаємо, ми порушуємо, руйнуємо єдність із Богом, а без цієї єдності ми не маємо воскресіння і вічного життя. Син Божий заплатив велику ціну, аби відновити нашу єдність з Богом.

Син Божий стався одним із нас. Він, будучи вічним Богом, пройшов весь Свій шлях істинної людини – від материнської утроби Діви Марії – до Голгофи, як наш брат і наш замінник. Бо померти навіки і страждати в аду повіки віків повинні були ми. Але Ісус Христос забрав на Себе усі наші гріхи та провини, і приніс Себе Самого у жертву на Голгофському хресті. Своєю кров’ю Він обмив наші переступи. Він помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали прощення гріхів. І Він воскрес на третій день із мертвих, аби вірою в Нього, ми мали праведність, і воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.

Господь Святий Дух нас покликав до вічного життя, створивши у наших серцях віру. Сьогодні Христів Апостол кличе нас поводитись гідно нашого покликання. І це гідне покликання не сповнене гордині, зухвалості та нетерпеливості, а навпаки сповнене покорою, лагідністю і довготерпінням. Таким є брати і сестри Христа, Який промовляє: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).

Христос живе у вас, любі брати і сестри. І через Нього і в Ньому ви маєте ось цю покору, лагідність  і довготерпеливість, про яку нам сьогодні нагадує Апостол Павло. Мирські, плотські люди, як ми знаємо, весь час бунтують, сваряться, намагаються визискувати одне одного, а то й відверто намагаються позбутись неугодних. А Божі діти у любові терплять одне одного. 

Нам щось може в наших ближніх не подобатись, а щось непокоїти або й навіть дратувати. Але Святий Дух, Який живе в нас, вкладає у наші серці любов і терпеливість до інших людей, особливо до наших одновірців. Святий Христос у Своїй любові терпить нас грішних, тож скільки більше ми, прощені грішники, покликані у любові терпіти наших братів і сестер, які мають такі само слабкості, що й ми.

І особливий заклик сьогоднішнього Слова – до плекання єдності Духа в союзі миру.  Пам’ятаймо, що наша єдність з Богом була відновлена Христом, коли Він помер задля нашого прощення і воскрес для нашого виправдання. Цю єдність приніс нам Святий Дух, коли Він створив у наших серцях спасенну віру в Христа. І саме цією вірою єдність з Духом, єдність з Богом є нашою.

Допоки ми маємо цю спасенну віру, ми маємо цю єдність. А якщо її втратимо, то втратимо і єдність з Господом, і прощення гріхів, і воскресіння, і вічне життя. Тож Апостол кличе нас плекати цю єдність, іншими словами – плекати віру.  Звісно ж, не ми цю віру створили і самі ми її зберегти теж не зможемо. Зменшити віру ми можемо, не приходячи, наприклад, до церкви, не слухаючи Слова і не причащаючись Христом, а збільшити самі не можемо, бо як Святий Дух нас покликав до Христа, створив у наших серцях віру в Христа, так само Святий Дух цю віру в нас і покріплює.

Як Він це робить? Через Євангеліє, яке проповідується з наших кафедр. Через Євангеліє у Таїнстві Святої Вечері, коли ми споживаємо істинне тіло Христове і п’ємо Його істинну кров, а з ними отримуємо усі блага Христові, і серед них прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя.  Цю єдність з усіх сил намагають зруйнувати світ і сатана, пропонуючи християнам всякі фальшиві учення та різноманітні байки. Але ця єдність стає все сильнішою, коли у Церкві Євангеліє чисто проповідується і Таїнства роздаються відповідно до Слова Божого.

Саме так і триває союз миру, про який далі говорить Апостол. Цей союз триває через віру, яка горнеться до Христа, яка прагне причаститися Христом, і через яку ми також у таїнственний спосіб поєднані один з одним. Сьогодні в нас особлива неділя церковного року, яка називається Неділя торжествуючих святих. Ми згадуємо зокрема тих святих, які упокоїлись у Христі і нині перебувають у торжестві небес. І з ними ми маємо єдність, бо Церква – одна, хоча й частина її уже торжествує на небесах, а інша веде боротьбу, воює тут на землі. Але через Христа і у Христі Спасителі, Голові Церкви, ми поєднані у союзі миру з усіма святими і з Богом, як одне тіло Христове, Його свята і люба Церква.

До неї ми приєдналися у час Хрищення, яке одне і на все життя, як і одним є Господь у Святій Трійці і однією є спасенна віра у Христа. Не може бути кількох Хрищень, на яких наполягають фальшиві учителі і не може бути різних вір, які дають спасіння. Апостол тут говорить про єдність Духа не з іншими релігіями, як-от з юдейством чи ісламом. Свого часу навіть про тих християн, що відкидали реальну присутність Христових істинних тіла та крові у Святій Вечері доктор Мартін Лютер говорив, що вони іншого духа. 

Тим більше іншого духа є представники інших релігій або ті, що перекручують Євангеліє. «Один Господь, одна віра, одне Хрищення», – проголошує Христів Апостол. Так само як одним є один Бог і Отець, що «що Він над усіма, і через усіх, і в усіх». Він над усіма, бо Він створив усіх без винятку людей, навіть тих, що відкидають Його творення і творіння. Так само, як Він діє через усіх, кого вважає за потрібне використати в даний момент людської історії, як то, наприклад, Він був використав одного язичницького імператора, Навуходоносора для покарання відступницької Юдеї, а іншого, великого Кіра, для відновлення Божого народу в його краю, в якому мав народитися Месія-Христос.

І Отець – в усіх. Тобто Отець – живе в у всіх Його віруючих дітях. Як? Через Христа. Коли ви віруєте у Христа, то у вас живе Син Божий, у вас живе Святий Дух, і у вас живе Отець. Такий великий скарб, ця наша християнська віра! Цього не мають і ніколи не зможуть мати усі інші релігії світу, бо вони не вірують у Христа, не покладають на Нього надії, не визнають, що заради Нього їхні гріхи прощені та вони мають через Христа воскресіння і вічне життя.

Але хто вірує в Христа, той – дитя Боже. Хто вірує в Христа і дбає про цю єдність Духа, про Євангеліє то, як каже наш Господь: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Ів. 14:23). У вас, любі брати і сестри, живе Отець, Син і Святий Дух, єдиний Бог, у Ім’я Якого ви були охрищені.

А як у вас живе Бог, то тим більше ви живете в Ньому і то не просто якусь навіть сотню літ, а цілу вічність, бо Він обіцяє це вічне життя кожній людині, яка увірує в Христа. Але ще навіть у цьому житті Бог обсипає нас, Його любих дітей, Своїми чудесними дарами, а ще дає нам пастирів, проповідників, учителів, благовісників, аби Церква Христова не перебувала без Божих слуг, які будуть звіщати Боже Слово і годувати та поїти Божий народ Христом у Святій Євхаристії.

Він дає нам цих мужів, аби ми зростали у вірі, а не хитались як якісь малолітки, каже Він від одного вчення до іншого. Ні, Він хоче, аби ми міцно трималися Христа, горнулися до Нього, цінували кожне Його слово, прислухались до нього і будувалися любов’ю до Бога і до ближніх. Адже Бог, Який живе в кожному з вас, любі віруючі брати і сестри – любов. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24). 

Молитва за щасливе життя

    

     Благословенний Господи і Спасителю, Ісусе Христе! Ти попереджуєш мене, що "життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його". Навчай мене визнавати, що істинне щастя вимірюється не матеріальним добробутом і, зокрема, власністю, яку Ти дав мені, а вимірюється воно розумним використанням її задля загального добробуту відповідно до Твоєї волі.
     Подай мені благодаті, аби я не бажав більшого багатства, а дбав про життя, яке сповнене служінням Тобі і людям. Навчай мене правильно використовувати Твої дари: духовні і матеріальні, аби життя моє приносило щастя мені і догоджало Тобі.
     Благослови, Спасителю мій, ту працю, яку я роблю на добро Твого Царства. Подай мені радість бачити плоди моєї праці і моїх пожертв. Виконай Свої слова: "Просіть і буде дано вам", аби я мав добробут.
     Благослови мене, Господи, аби я теж міг почути в Останній День Твої слова: "Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу". Амінь.

  Мій молитовник

Громадяни небес

Ми більше не громадяни землі. Охрищений християнин народжується громадянином небес через Хрищення. Про цей факт ми повинні пам’ятати і ходити так, як народжені на небесах. Ми маємо втішати себе тим фактом, що  Бог нас так приймає і нас туди переставить. Тим часом ми повинні очікувати на повернення Спасителя, Який з небес принесе нам вічну праведність, вічне життя, вічну честь і славу.

Мартін Лютер, з проповідей

Два полюси життя християнина

Знання про те, як розрізняти і застосовувати ці дві різні речі: те, що Бог вимагає (Закон) і те, що Він дає (Євангеліє), є абсолютним і життєво важливим мистецтвом для усього духовного життя. Збідований мусить бути утішений (Євангелієм), а безтурботному слід дошкуляти (Законом). Між цими двома полюсами коливається усе існування християнина. «Теперішнє» викликається якраз напругою між цими двома полюсами. Намагання «вирівняти» ці контрасти, перетворюючи Євангеліє на Закон або навпаки, або намагання перетворити і Закон, і Євангеліє на щось нейтральне, усе руйнує. 

Хоча і Закон, і Євангеліє – Слово Боже, рівності чи симетрії між ними немає. Бог промовляє Своє Слово Закону заради Його Слова Євангелія, а не навпаки.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

День Реформації

   

   31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

Молитва на День Реформації:

     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви 

Збирав би хмиз для спалення єретика

Мусимо зізнатися в тому, що і я та й інші зі мною перебували в полоні саме таких відчуттів (само-праведності), коли під папством, ми претендували на те, що ми святі та побожні. Якби тридцять років тому, коли я був відданим, святим монахом, який щодня відправляв месу і думки не мав іншої окрім тієї, що я перебуваю на дорозі до небес – якби тоді хтось звинуватив мене – проповідував мені з цього тексту[1] і проголосив, що наша праведність не відповідала строго Законові Божому, а перебувала у злагоді із людcькою доктриною і була явно ідоловірською – якби той хтось назвав її недієвою та ще й сказав, що я – ворог хреста Христового, який служить власним плотським забаганкам,  то я особисто відразу допоміг би щонайменше знайти каміння, аби забити такого Степана або ж збирав хмиз, аби спалити такого найгіршого єретика.  Саме так завжди поводиться людська природа…

Мартін Лютер, з проповідей

---

[1] Филип’ян 3:17-21: «Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас.  Багато-бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець – то загибіль, шлунок – їхній бог, а слава – в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі».

Невірство перетворює небесну поживу на отруту

    

Для хворої людини їжа, яку вона одержує, може бути отрутою, але попри це вона залишається їжею, з усіма поживними речовинами, які є в тій їжі. Причину того, чому вона не живить хворого, слід шукати не в їжі, а в хворому. Так само і хліб життя, незважаючи на те, чи пропонується він у Слові, а чи в Таїнстві, залишається таким самим по суті і по дієвості, хоча невірство перетворює цю небесну поживу собі на отруту, змінюючи, власне кажучи, її вплив, але залишаючи незмінною її сутність.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Проповідь на 22-у неділю по Св. Трійці

                      

СЛУХАТИ МОЙСЕЯ І ПРОРОКІВ

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»... Авраам же промовив: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас». А він відказав: «Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Авраам же сказав: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» А він відказав: «Ні ж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються». Йому ж він відказав: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!»   (Євангеліє від Св. Луки 16:19-31).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, чимало людей в цьому світі і навіть деякі релігії заперечують існування пекла. Так само є такі люди, які прикрашають саме пекло, на догоду дияволові, маскуючи страшну безодню листячком, аби ті, хто до нього прямує, навіть не помічали, як у нього падають. 

Світ і диявол у своїй нечестивості – дуже підступні і лукаві. Вони – мисливці і полюють вони на наші душі. Однією з найефективніших їхніх мисливських снастей є заглушення Божого Слова. На півдні України, на під’їзді до Херсону стоять дуже потужні антени. Кажуть, що ще в часи Радянського Союзу їхня основна функція полягала в тому, щоб «глушити» радіопередачі із Заходу, як-от: «Голосу Америки» та «Свободи».

«Голос Америки» та «Свобода» представляли інший погляд на світ – погляд вільних, демократичних людей. А ще часом там транслювались служби Божі і можна було почути християнську проповідь. Для тоталітарного режиму така інформація представляла загрозу, тож він робив усе, аби люди в Радянському Союзі не чули таких програм і не знали про інше життя.

Так само й світ і диявол докладають чимало зусиль, аби ми не чули і не слухали Слово Боже, не знали Бога і не мали життя, яке дає Бог. Сьогоднішній багатий із нашого євангельського читання – саме такий. Він не знає Бога. Він живе у розкошах, але поводиться так, наче не знає, від Кого він ті розкоші отримав. 

Він зодягається у порфіру і віссон – найдорожчий тогочасний одяг, еквівалент сучасного найдорожчого, «брендового» одягу. Його тіло вкрите найкращими одежами, але всередині він має найгірше – грішне серце. В цьому багатому не живе Святий Дух, а живе натомість усяка погань, яка потім виливається із серця у різноманітні злі вчинки. 

Одним із таких злих учинків були його щоденні розкішні бенкети. Це не були просто щедрі обіди та вечері, а саме розкішні бенкети. На них були присутні запрошені ним люди, очевидно, так само багаті безбожники, як і він сам. Столи ломилися від їжі. А наїдки були дорогі та вишукані. Купу грошей щодня марнував наш багатий на свої бенкети. 

На бідного ж Лазаря він не хотів дати навіть однієї копійки. Бідний Лазар був настільки убогим, що не мав навіть за що купити бодай кусень хліба. Він не має дорогої одежі. Його тіло не вкрите ні пурпурою, ані вісоном. Воно натомість укрите струпами, виразками, з яких сочиться кров.

До Лазаря не приходять бенкетувати шановані, поважні люди. До нього на бенкет приходять собаки, нечисті для юдеїв тварини, які лижуть його рани. Лазар з людського погляду був жалюгідним і огидним у всякому відношенні – закривавлений, виваляний у земному поросі, супутник собачої зграї – вічно голодний жебрак, який хотів би отримати бодай крихту хліба з розкішного столу поважного і шанованого багатого. 

Проте Лазар мав те, чого багатий не мав і те, чого ні за гроші не купиш. Він мав те, чого не бачили люди, але бачив Бог. Лазар знав Бога, а Бог знав його. Ось чому ми чуємо ім’я убогого страдника, але не чуємо, як звався багатий, якого Бог на ім’я не називає, бо він для Бога неважливий. А Лазаря Бог знає на ймення. Бо Лазар вірує в Господа.

Кожного віруючого і Лазаря зокрема стосуються слова Божі з уст пророка Ісаї: «Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, – Мій ти!  Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, – не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я» (43:1). Лазаря Бог покликав і створив у нього в серці віру Своїм Словом. І хоча для світу Лазар – брудний і вкритий струпами жебрак, для Бога він – вірне і любе дитя, а невіруючий багатий – син лукавого. 

«Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали». Ми нічого не знаємо про похорон тіла Лазаря. Але ми знаємо, що його ангели віднесли до раю, який Христос тут називає лоном Авраама. Про віруючого Лазаря попіклувались слуги Божі – Його духи служебні. Багатому ж честь віддавали його друзі, усі поважні члени юдейського суспільства, з якими він щоденно бенкетував. Багатий – друг світу. А Лазар, як і Авраам – друг Бога Живого. Лазаря несуть до раю ангели. Багатого закопують у землю люди.

Про багатого сказано, що він похований, бо тепер його існування, його погляд, його думки будуть звернуті догори. Він справді похований – схований від раю, від вічного життя. І він опиняється тепер у цілковито іншій – протилежній реальності. Він опиняється у аду. Тут немає ані зручного одягу, ані вишуканої їжі, немає навіть простої води. В аду є лише невимовні муки, яким не має ні краю, ні кінця.  Багатий в аду горить у вічному вогні. 

Наш невіруючий багатий неймовірно страждає. І, побачивши здаля Авраама та Лазаря, які відпочивають у раю, він хоче скористатись своїм знанням – адже ще за свого життя він бачив Лазаря. І через це він кличе: ««Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»...

Він апелює до Авраама, як до отця, бо він – фізичний нащадок Авраама, один з його праправнуків. Будучи нащадком Авраама, він мав право на спадщину в Обіцяному Краї, в Ізраїлі. Він мав ту спадщину і він нею користувався сповна – так як користуються нею безбожники по всьому світі, а не лише в Ізраїлі, чи, скажімо, в Україні.  

Тепер, по смерті, багатий думає, що такі само правила стосуються і його вічного майбутнього. І він готовий прийняти краплину води з пальця навіть убогого Лазаря. Він хоче почати процес апеляції і полегшення свого жахливого становища. 

 Проте Авраам його розчаровує: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас».  Все визначається на землі. Після смерті вже ніхто нікого не відмолить. Якщо немає віри в Христа на землі у цьому житті, то у вічності вже нічого не допоможе. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає – наче каже багатому Авраам.

Авраам перебуває на небесах, бо вірував у Христа і Господь Христос каже невіруючим юдеям: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Ів. 8:56). Авраам вірував, що Божий Син викупить його від гріха, від влади диявола і смерті, і дасть йому стільки нащадків, як зір на небі. І, написано: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (1 М. 15:6). 

Лазар – один із таких нащадків Авраама, який вірує в Христа, в Його замінну жертву, у життя вічне в Його Ім’я і він перебуває в раю, здобутого для нього і для Авраама Сином Божим. І переходів з пекла до раю, про яке навчають нині чимало фальшивих учителів, та з раю до пекла більше не існує – пояснює багатому і нам отець віри, Авраам. 

Проте наш багатий, наче шукаючи собі виправдання і в піклуванні про своїх братів, волає далі: ««Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Плотським, невідродженим людям потрібні весь час якісь ознаки та чуда – від сходження «благодатного огню» до чуда зцілення від ікони, до воскресіння убогого Лазаря. 

Проте це їм не допоможе. Авраам каже: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!»  Мойсей і пророки проповідують про Христа. Мойсей і пророки свідчать про Сина Божого. Вони чітко промовляють, що спасаються лише ті, хто вірує в Месію. Послання Мойсея і пророків – чітке і однозначне: ділами Закону не спасеться ніхто, бо всі згрішили. 

Проте є Один Безгрішний і Святий – Божий Син, Ісус Христос, Який є твій Спаситель і Який настільки тебе полюбив, що віддав Самого Себе за всі твої гріхи у жертву на хресті. Він помер за тебе і воскрес, аби віруючи в Нього ти був виправданий і мав прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Про Нього свідчать Мойсей і пророки – усі Писання. Усі вони в підсумку кажуть: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31). 

Але ця віра в Господа Ісуса настає через Слово. «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» – каже Авраам. Хай слухають Писання -  каже Авраам.  Через Слово Боже Святий Дух творить спасенну віру в Христа. Йому вторить Апостол Павло: «Тож віра від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 10:17). Іншого способу увірувати, а отже і спастися немає. Всі інші способи Господь заперечує.

У відповідь багатому з пекла, який хоче чуд, Авраам відповідає: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!» Як не йняли віри більшість юдеїв, коли Христос воскрес і як не ймуть віри ті, що живуть нині по-плотському, без Слова, не будучи відродженими Святим Духом, Який вибрав Мойсея і Пророків – усі Писання Старого і Нового Заповіту, Слово Боже за свій дієвий інструмент навернення, творення і підтримання віри в Христа.  

Усі інші засоби, вигадані людьми, лише служать листячком, яким прикривається глибока  безодня аду, з якої лунають запізнілі голоси, що взивають до милості Авраама. А ми маємо великий дар від Господа – Його Слово, яке діє у Хрищенні. Слово, яке кличе нас до причастя істинними тілом і кров’ю Господа, аби ми горнулися до Нього у особливий спосіб і мали спільноту з Сином Божим і з цілою Його Церквою. І це Слово лунає у нас із кафедри, аби ми слухали його, і вірували в Христа, і вірою в Нього мали життя вічне. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).