(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Отож, благаю
вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього
покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові
терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність Духа в союзі миру. Одне тіло,
один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь,
одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через
усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й
сказано: «Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» А те, що «піднявся був», що то, як не те, що
перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й
піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І Він, отож, настановив
одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за
пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла
Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого,
Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми
малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською
оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в
усьому зростали в Нього, а Він – Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене
й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена,
чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю (Ефесян 4:1-16).
Нехай буде вам благодать та мир
від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, сьогодні люди багато говорять про єдність. У світі, в якому тривають війни, убивства, сварки, руйнування сімей, країн і народів, це справді дуже важлива тема. У світі весь час ведуться якісь перемовини задля припинення чи уникнення воєн і конфліктів. З різних трибун лунають заклики до діалогу між країнами, націями, різними групами людей і навіть релігіями.
Брак єдності в суспільстві, як ми
це бачимо із сучасної історії України, може привести до великих втрат: загибелі
людей і втрат матеріальних та територіальних. На власному досвіді ми, як народ,
переконуємось, що найпростіший спосіб до руйнування країни полягає у руйнуванні
єдності українського народу. Так само руйнуються і сім’ї, коли якась лукава
людина сіє незгоду між чоловіком і дружиною, підриваючи основи єдності сім’ї.
Подібним чином буває і в дружбі,
і в бізнесі. Коли руйнується єдність, то може настати пора, коли і дружба, і
бізнес припиняться. У світі повно
ілюстрацій, які підтверджують цю правду. Проте історія нападів на єдність,
руйнування єдності – дуже довга. Вона тягнеться ще до чудесного Едемського
саду, в якому Господь Бог розташував наших прабатьків.
Саме там диявол доклав усіх своїх
нечестивих зусиль, аби зруйнувати нашу єдність із нашим люблячим Творцем. Першим
ділом він посіяв недовіру до Бога, спокусивши Єву засумніватись у Божому Слові.
Бог став для наших прабатьків обманщиком, а диявол – правдомовцем. Єдність із
Господом була втрачена, а з нею і мир, і любов, і праведність, і вічне життя.
Щоразу, коли ми сумніваємось у
Божому Слові, щоразу, коли ми від нього відступаємо, ми порушуємо, руйнуємо
єдність із Богом, а без цієї єдності ми не маємо воскресіння і вічного життя.
Син Божий заплатив велику ціну, аби відновити нашу єдність з Богом.
Син Божий стався одним із нас.
Він, будучи вічним Богом, пройшов весь Свій шлях істинної людини – від
материнської утроби Діви Марії – до Голгофи, як наш брат і наш замінник. Бо
померти навіки і страждати в аду повіки віків повинні були ми. Але Ісус Христос
забрав на Себе усі наші гріхи та провини, і приніс Себе Самого у жертву на
Голгофському хресті. Своєю кров’ю
Він обмив наші переступи. Він помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали
прощення гріхів. І Він воскрес на третій день із мертвих, аби вірою в Нього, ми
мали праведність, і воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.
Господь Святий Дух нас покликав
до вічного життя, створивши у наших серцях віру. Сьогодні Христів Апостол кличе
нас поводитись гідно нашого покликання. І це гідне покликання не сповнене
гордині, зухвалості та нетерпеливості, а навпаки сповнене покорою, лагідністю і
довготерпінням. Таким є брати і сестри Христа, Який промовляє: «Прийдіть до
Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і
навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам
своїм» (Мт. 11:28, 29).
Христос живе у вас, любі брати і
сестри. І через Нього і в Ньому ви маєте ось цю покору, лагідність і довготерпеливість, про яку нам сьогодні
нагадує Апостол Павло. Мирські, плотські люди, як ми знаємо, весь час бунтують,
сваряться, намагаються визискувати одне одного, а то й відверто намагаються
позбутись неугодних. А Божі діти у любові терплять одне одного.
Нам щось може в наших ближніх не
подобатись, а щось непокоїти або й навіть дратувати. Але Святий Дух, Який живе
в нас, вкладає у наші серці любов і терпеливість до інших людей, особливо до
наших одновірців. Святий Христос у Своїй любові терпить нас грішних, тож
скільки більше ми, прощені грішники, покликані у любові терпіти наших братів і
сестер, які мають такі само слабкості, що й ми.
І особливий заклик сьогоднішнього
Слова – до плекання єдності Духа в союзі миру.
Пам’ятаймо, що наша
єдність з Богом була відновлена Христом, коли Він помер задля нашого прощення і
воскрес для нашого виправдання. Цю єдність приніс нам Святий Дух, коли Він
створив у наших серцях спасенну віру в Христа. І саме цією вірою єдність з
Духом, єдність з Богом є нашою.
Допоки ми маємо цю спасенну віру,
ми маємо цю єдність. А якщо її втратимо, то втратимо і єдність з Господом, і
прощення гріхів, і воскресіння, і вічне життя. Тож Апостол кличе нас плекати цю
єдність, іншими словами – плекати віру. Звісно ж, не ми цю віру створили і самі ми її
зберегти теж не зможемо. Зменшити віру ми можемо, не приходячи, наприклад, до
церкви, не слухаючи Слова і не причащаючись Христом, а збільшити самі не
можемо, бо як Святий Дух нас покликав до Христа, створив у наших серцях віру в
Христа, так само Святий Дух цю віру в нас і покріплює.
Як Він це робить? Через
Євангеліє, яке проповідується з наших кафедр. Через Євангеліє у Таїнстві Святої
Вечері, коли ми споживаємо істинне тіло Христове і п’ємо Його істинну кров, а з
ними отримуємо усі блага Христові, і серед них прощення гріхів, виправдання,
воскресіння і вічне життя. Цю єдність з
усіх сил намагають зруйнувати світ і сатана, пропонуючи християнам всякі
фальшиві учення та різноманітні байки. Але ця єдність стає все сильнішою, коли
у Церкві Євангеліє чисто проповідується і Таїнства роздаються відповідно до
Слова Божого.
Саме так і триває союз миру, про
який далі говорить Апостол. Цей союз триває через віру, яка горнеться до
Христа, яка прагне причаститися Христом, і через яку ми також у таїнственний
спосіб поєднані один з одним. Сьогодні в нас особлива неділя церковного року,
яка називається Неділя торжествуючих святих. Ми згадуємо зокрема тих святих,
які упокоїлись у Христі і нині перебувають у торжестві небес. І з ними ми маємо
єдність, бо Церква – одна, хоча й частина її уже торжествує на небесах, а інша
веде боротьбу, воює тут на землі. Але через Христа і у Христі Спасителі, Голові
Церкви, ми поєднані у союзі миру з усіма святими і з Богом, як одне тіло
Христове, Його свята і люба Церква.
До неї ми приєдналися у час
Хрищення, яке одне і на все життя, як і одним є Господь у Святій Трійці і
однією є спасенна віра у Христа. Не може бути кількох Хрищень, на яких
наполягають фальшиві учителі і не може бути різних вір, які дають спасіння. Апостол
тут говорить про єдність Духа не з іншими релігіями, як-от з юдейством чи
ісламом. Свого часу навіть про тих християн, що відкидали реальну присутність
Христових істинних тіла та крові у Святій Вечері доктор Мартін Лютер говорив,
що вони іншого духа.
Тим більше іншого духа є
представники інших релігій або ті, що перекручують Євангеліє. «Один Господь,
одна віра, одне Хрищення», – проголошує Христів Апостол. Так само як одним є один
Бог і Отець, що «що Він над усіма, і через усіх, і в усіх». Він над усіма, бо
Він створив усіх без винятку людей, навіть тих, що відкидають Його творення і
творіння. Так само, як Він діє через усіх, кого вважає за потрібне використати
в даний момент людської історії, як то, наприклад, Він був використав одного
язичницького імператора, Навуходоносора для покарання відступницької Юдеї, а
іншого, великого Кіра, для відновлення Божого народу в його краю, в якому мав народитися
Месія-Христос.
І Отець – в усіх. Тобто Отець –
живе в у всіх Його віруючих дітях. Як? Через Христа. Коли ви віруєте у Христа,
то у вас живе Син Божий, у вас живе Святий Дух, і у вас живе Отець. Такий великий
скарб, ця наша християнська віра! Цього не мають і ніколи не зможуть мати усі
інші релігії світу, бо вони не вірують у Христа, не покладають на Нього надії,
не визнають, що заради Нього їхні гріхи прощені та вони мають через Христа воскресіння
і вічне життя.
Але хто вірує в Христа, той –
дитя Боже. Хто вірує в Христа і дбає про цю єдність Духа, про Євангеліє то, як
каже наш Господь: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій
полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Ів. 14:23). У
вас, любі брати і сестри, живе Отець, Син і Святий Дух, єдиний Бог, у Ім’я Якого ви були охрищені.
А як у вас живе Бог, то тим
більше ви живете в Ньому і то не просто якусь навіть сотню літ, а цілу
вічність, бо Він обіцяє це вічне життя кожній людині, яка увірує в Христа. Але
ще навіть у цьому житті Бог обсипає нас, Його любих дітей, Своїми чудесними
дарами, а ще дає нам пастирів, проповідників, учителів, благовісників, аби Церква
Христова не перебувала без Божих слуг, які будуть звіщати Боже Слово і годувати
та поїти Божий народ Христом у Святій Євхаристії.
Він дає нам цих мужів, аби ми
зростали у вірі, а не хитались як якісь малолітки, каже Він від одного вчення
до іншого. Ні, Він хоче, аби ми міцно трималися Христа, горнулися до Нього, цінували
кожне Його слово, прислухались до нього і будувалися любов’ю до Бога і до ближніх. Адже Бог, Який
живе в кожному з вас, любі віруючі брати і сестри – любов. Заради Христа. Амінь.
Благодать зо всіма, що незмінно
люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар