Церква та істина Божі нерозлучні

 Істина для Формули Злагоди спасенна і церковна. Це означає, що вона не є питанням якихось індивідуальних, вірутуозних здібностей ані соціального пристосування, академічної вишуканості чи бюрократичної формальності. Ця істина - Божа, і Церква - Божа, а Він творить і зрощує Свою Церкву засобами Його істини. Церква та істина нерозлучні. 

Курт Маркворт

День Віровизнання Св. Петра

     Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

                              Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче Небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Хрищення Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Богоявлення

 Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 5 березня. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:
Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

Дорога до Царя: Проповідь на Обрізання Господа нашого Ісуса Христа, Новий рік

                                   ДОРОГА ДО ЦАРЯ

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12). 

            Христос народився!  Славімо Його! 

Дорогі брати і сестри, святкування Надвечір’я Різдва Христового ми розпочинали зі співу нашої української традиційної колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю». Ця колядка радіє народженням Сина Божого і кличе застеляти столи килимами, адже окрім Різдва Христового на порозі стоять ще два свята: святого Василя і Святе Водохреща. 

Сьогодні ми святкуємо вже другий празник, але нашу увагу сьогодні ми звернемо не на святителя Кесарії Каппадокійської, а на істинного Святого Василя якого по Різдві Христовому прийшли до Єрусалиму шукати мудреці зі сходу. Адже ім’я Василь походить із грецького слова басілеус, тобто – цар.  Тож сьогодні ми разом із мудрецями зі сходу поклоняємось народженому Цареві Юдейському. 

У час війни пройти або проїхати складно буває інколи навіть кількасот метрів. Може початись чергова повітряна тривога і на місто почнуть падати російські ракети або іранські шахеди. А якщо гарно спрацює наша ППО, за яку як і за всі Збройні Сили України ми молимось, то можуть упасти лише уламки російських ракет або іранських дронів. А ще може зупинитись метро і всі види громадського транспорту, що не настільки небезпечно, як обтяжливо і надокучливо. 

Втім навіть це нам допомагає краще зрозуміти віру та відданість мудреців, що вирушили в дуже далеку і небезпечну подорож зі сходу до Єрусалиму. Вирушити в таку далеку дорогу, що могла становити сотні кілометрів пустелями та різними небезпечними місцинами могла спонукати їх лише віра. 

Проте в нас може виникнути питання, а як могли вірувати ці люди, якщо вони мешкали десь у Месопотамії або в Персії? Віра ж від слухання і то не просто слухання Закону, а Слова Христового (Рим. 10:17). А в часи Старого Заповіту це означала слухання обітниці про Христа. Де ж могли почути проповідь про Христа грядущого люди у Вавилоні або Персії? 

Вони могли почути її з уст таких пророків, як Даниїл або Єзекіїль, які жили в час Вавилонської неволі і навіть після неї. І безперечно ці мужі, як відважний Мордехай, дядько цариці Естер, відважно ділилися Словом Божим і зокрема про майбутній прихід Месії-Христа, Спасителя світу, який буде великим нащадком царя Давида та вічним Царем Юдейським, Царем Ізраїлю, і про прихід цього Спасителя сповіщав Бог ще від часу наших прабатьків, Адама і Єви. 

 І ось таким віруючим мудрецям, які чекали на прихід Христа, Бог дав особливий знак – зорю Христову. Вони зрозуміли, що давні пророцтва збулись, тож вони вирушили в далеку дорогу і прибули – не до Віфлеєму, а до Єрусалиму. Чому вони прибули не до Віфлеєму?  Як вони могли збитися із святого маршруту? 

Так буває, коли замість ретельнішого дослідження Слова ми вмикаємо нашу логіку. А що підказує логіка про народження царів? Правильно!  Цар має народитись у столиці. Тож наші любі мудреці прибули до столиці – до Єрусалиму.  Які ж вони були здивовані, що ніхто в Єрусалимі не говорив про народження їхнього славного Царя. 

            Дивно? А хіба багато-хто говорить зараз про Христа на вулицях?  Або на радіо? Або на телебаченні?  Можете сказати? «У нас зараз війна, тож вся увага – на  війну». Але хіба до війни багато говорили про Христа на радіо і телебаченні? Чи багато писала про Нього в газетах? Чи настільки ми відрізняємось від Єрусалиму у час найпершого Різдва Христового? 

            Тож розпитування наших мудреців: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому» викликали велике занепокоєння в царя Ірода. А коли непокоїться цар Ірод, то непокояться всі, хто має логіку. Адже цар буде дуже швидкий на розправу з будь-ким, кого підозрював у тому, що він або вона становлять для його панування будь-яку загрозу, реальну чи химерну. 

            Не випадково подібних людей далі називають іродами.  З таких іродів складається нині Кремль, російське військо і значна частина Росії. Вони готові вбивати українців, а виправдання своїм убивствам знаходять у химерних, вигаданих загрозах. Втім ми бачимо, що Ірод не починає вбивати дітей у Єрусалимі. В Єрусалимі він розбудував храм, в якому люди поклонялися Богові. А Ірод насолоджувався лицемірною репутацією будівничого Божого Храму. 

            Тож у своїй параноїй і лицемірстві він «зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?». Для них визначити місце народження Христа не становило проблеми. Тож вони надали чітку відповідь: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». 

            Це пророцтво Господь Святий Дух виголосив був через Св. Пророка Михея, який жив за сімсот років до Воплочення Христа. Первосвященики і книжники щоправда пропустили слова пророка, який наголошував про походження Христа, що «віддавна постання Його, від днів віковічних» (Мих. 5:1). Втім навряд чи це змінило б хід думок Ірода, який теж не прислухався до Слова Божого, а до своєї логіки і до свого кривавого досвіду. 

            Так діють тирани і нині. Вони будують величезні храми. Вони можуть покривати їхні куполи золотом, але плекати думки підступні, жорстокі і криваві, як це ми бачимо з російськими політиками. Так діють нині і єресіархи, які на догоду тиранам висмикують певні місця із Писання і доносять напівправду, аби не обтяжувати свого правителя і не непокоїти його ще більше і, аби зберегти власне нікчемне життя, в якому вони зрадили поклику Божому. 

            Знаючи, що може означати занепокоєння Ірода і всю його криваву історію, вони мали би пояснити, що Христос народиться у Віфлеємі. Але то буде не просто народжений Цар Юдейський і єврейський хлопчик, то буде Бог Предвічний, Який народиться і Він таки буде істинним Владикою Ізраїлю. Якби єресіархи проповідували повне Боже Слово і служили Богові, а не тиранам, то були б тоді вони, звісно, патріархами. Можливо їм би тоді відрубували голови, як Іванові Христителеві або душили би як це зробив був Іван Грозний із своїм віруючим патріархом Филипом. Але тоді на їхніх руках не було би крові ані Віфлеємських немовлят, ані українських дітей. 

            А потім «Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Брехати для нього було зайняттям звичним навіть у справах Божих. Тож, хто побачить Путіна і всіх російських провідників, які прийшли «поклонитись» Христові на Його Різдво, хай не дивується. 

            Але мудреці на те й мудреці. Вони – віруючі мужі. І вони не служать Іродові. Вони поклоняються Богові. І вони прийшли поклонитись Його Синові, а не прислужитись Іродові. Їх підвела людська логіка, але їх на правильний шлях направило Слово Боже – опосередковано, через Ірода, але таки Слово Боже, бо з Нього Ірод довідався, де має народитись Месія. Тож мудреці  вирушили з Єрусалиму, від Ірода, первосвящеників і книжників до Віфлеєму, до Христа. 

            «І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». 

            Там вони знайшли Христа вже не в стайні, а в домі. Перепис минув, люди розійшлись, місця з’явилось багато і Христос вже був обрізаний, ставши невід’ємною частинкою народу Ізраїлю, будучи водночас його Владикою, Богом і Спасителем.  Йому поклоняються мудреці, упавши ницьма і Йому приносять вони свої чудові дари – дари для Царя. 

            Вони приносять Йому золото, як істинному Владиці та Цареві. Так Божий народ приносив своє золото, аби виготовити чудове знаряддя для Божої скинії і храму.  Вони приносять Йому ладан як і народ кадив, використовуючи ладан, а Псалмоспівець співав: «Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!» (Пс. 140:1, 2).           

            Вони принесли Йому в дар смирну, тобто мирро, запашні парфуми як Ягняті Божому, яке на Себе гріх світу бере. Про подібне мирро Господь промовить тим, хто засуджував Марію Магдалину за те, що вона пролила дорогоцінні парфуми, на голову Христа: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Мр. 14:6-9).        

            Як і сьогодні в нашому Євангелії ми чуємо про цей третій дар мудреців – смирну на додаток до золота і ладану. Бо дари, які принесли мудреці Немовлятку Христові справді були чудові, принесені від щирих віруючих сердець і були ті дари доречні, бо позначали Його як Царя, Бога і Спасителя. 

Вони також наче передвіщали ті дари які Він дає кожному хто вірує в Нього: прощення гріхів, здобуте для нас на хресті Голгофи, праведність провіщена у день Його світлого воскресіння і вічне життя, яке маєте ви любі віруючі в Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі. 

Мудреці не повернулись до лукавого політика.  Вони дослухались до застереження Божого.  Ті, що вдають із себе мудреців воліють дослухатись до лукавих і кровожерних політиків, а не до Бога. Але в Церкви і в світу різні дороги, хоча пролягають вони однією землею. Але наша дорога – до Царства Небесного. Бо наш Цар народився! Христос народився!  Славімо Його! 

Молитва напередодні Нового року

 Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.
     Зміцни, Боже, наше українське військо! Хай Твої Ангели стануть табором посеред їхніх таборів і баз. Оберігай наших воїнів і їхні сім'ї від руки зловмисника і волі нечестивців. Покарай, Владико неба і землі, лукаву і жорстоку Росію за все те горе, біди, руйнування і убивства, які вона принесла в Україну. А наш рідний край, Україну, благослови миром і спокоєм.
     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа. 
     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

 Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на третій день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.

Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:

     Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Святкуємо 12 днів Різдва Христового

 

Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь (1 Соборне Послання Св. Апостола Петра 2:2, 3).

Даний нам Син: проповідь на Різдво Христове

                      ДАНИЙ НАМ СИН

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними! Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма. Усякий-бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню! Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям і справедливістю відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить! (Ісаї 9:1-6). 

            Христос народився!  Славімо Його! 

Дорогі брати і сестри, коли ми чуємо ці слова Божого пророка Ісаї, ми можемо бути вражені наскільки точно він описує тих, хто гнобить Божий народ – тих, хто прагне його знищення. Ісая, а через нього і Господь Святий Дух чітко описують як бажання тиранії так і дії тих, хто прагне стерти з лиця землі віруючих людей або хоча б завдати їм якомога більше страждань. 

Як нині Росія намагається знищити демократичні країни, в яких існує свобода віросповідання і де люди сповідують істинного Бога та вклоняються Христові, так і раніше вороги Божого народу прагнули стерти з лиця землі Ізраїль, а з ним і віру в Христа грядущого. Як росіяни бажають нам смерті, так смерті бажали юдеям і деякі їхні сусідні народи, яким ізраїльтяни нічого поганого не зробили. 

Сатана просто ненавидить Божих людей і прагне нас завжди знищувати. Його лють особливо зростає тоді, коли він бачить, що ми залишаємось непохитні у своїй вірі в Бога. Він переповнюється лютою ненавистю, коли бачить як ми любимо Бога і любимо наших ближніх у нашому рідному краї і не тільки. Так було завжди – Каїни будуть ненавидіти Авелів і будуть прагнути нас знищити. Так було за днів Ісаї – так є і нині. 

Загалом диявол використовує два підходи для знищення Божих людей. Один з них – через фізичні убивства, як це він робить через російських військових. Другий і теж дуже ефективний спосіб – відвести людей від віри в Христа.  Якщо ми оглянемось у нашу історію, то згадаємо, що ми всі – нащадки Ноя. А чим був відомий Ной? Своєю непохитною вірою в Бога, в грядущого Христа. Наш праотець Ной, його дружина, діти та невістки, а це – наші прабатьки, пережили потоп, але найголовніше – всі вони чули проповіді Ноя, в яких дуже чітко проголошувалось Слово Боже. 

Але що сталось потім? А потім настало занурення в темряву. Наші предки, які немов зіницю ока, мали берегти Боже Слово і обітницю про грядущого Христа, цього не зробили і над ними запанувала духовна темрява. Світло сяяло лише над Авраамом, його родиною, а потім вибраним народом. 

Як воно сяяло?  Воно сяяло через Слово Боже! Спочатку в проповідях Авраама, Ісака, Якова, Йосипа, а потім і зі сторінок Писання. Це було справжнє світло. Тож не дивно, що диявол так часто і багато разів намагався знищити Божий народ, аби з ним знищити й світло Божого Слова, яке свідчило про істинне Світло – грядущого Христа! 

Але Господь не давав, аби Світло згасло посеред Його народу. І навіть більше – Господь через Свого святого пророка Ісаю обіцяє, що навіть ті люди, які перебувають у темряві і які у темряві ходять, тобто живуть, не знаючи нічого про Христа і про спасіння, теж побачать Світло і воно буде таке велике, що осяє навіть тих, що сидять у краю тіні смерті! Не буде такого закутка на землі, де не засяє це Світло!   

Ісая тут говорить про Христа. Бо Він є тим Світлом, як написано в Євангелії від Св. Івана: «Життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (Ів. 1:4, 5). І Сам Господь про Себе говорить: «Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12). 

Ісая кликав Свій любий єврейський народ, юдеїв чекати на прихід цього Світла-Христа. А коли це Світло прийде, то з народом станеться щось надзвичайне. Ісая пророкує: «Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!» 

А як же Бог помножить народ цей? Він помножить його через проповідь Євангелія, яка почнеться з Єрусалиму і Самарії, і сягне аж кінців землі. Саме так і ми, любі брати і сестри, стали частиною вибраного народу, тобто людей віруючих у Христа. До проповіді Євангелія у нашому рідному краї наші предки ходили в темряві. Ось чому таким великим святом для українського народу є День Св. Апостола Андрій Первозванного, бо згідно з переданням саме він приніс Євангеліє на українські землі. 

І саме через євангельську проповідь Господь Святий Дух творить в нас спасенну віру в Христа і саме так Бог помножує народ так, що ті, що ніколи не були євреями за плоттю, стають дітьми Авраамовими за духом та істинним Ізраїлем. І тоді Апостол проголошує про таких – таких як ви і я: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер – народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви – помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10). 

Ісая пророкує, що Бог збільшить Своєму народові радість. Чи раділи спасінням люди ще до Різдва Христового?  Раділи і тішились! Ось як Господь Христос відповів фарисеям про Авраама, який вірував у грядущого Христа: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Ів. 8:56). Але радість Божих людей збільшиться, коли настане Різдво, коли Син Божий ходитиме серед Ізраїлю і буде проповідувати Євангеліє і коли Він принісши Себе в жертву за гріхи цілого світу на хресті Голгофи, воскресне на третій день із мертвих. 

Гріхи прощено!  Владу диявола розбито!  Смерть знищено воскресінням Христовим!  Яка велика радість. А це ж лише початки!  А ще ж буде повернення Христа у славі. І буде в Його день воскресіння мертвих. І буде запрошення від нашого Господа Христа: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).  І буде нескінченне життя у Царстві Божому у блаженстві повіки віків. Радість нашу Бог збільшує і ще буде збільшувати. 

Ми вже радіємо, любі брати і сестри, коли живемо у прощенні, коли ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовими, а з ними отримуємо прощення гріхів і вічне життя говорить Ісая. Але ще більшою буде наша радість, коли ми увійдемо в Царство Небесне і там повіки віків будемо радіти перед лицем Божим. Ось такі чудові слова пророкує Ісая. 

А потім його погляд раптом переноситься на Різдво Христове. Ісая бачить Віфлеєм, і Діву, і ясла, і сповите Дитятко і промовляє: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син». Всі ці благословення, які Бог описує через Ісаю, настають через народження Дитини, через те, що Бог дає нам Свого Сина. А через сім сотень літ пролунає далі з уст Божих: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). 

Ісая бачить, що на раменах, тобто на плечах Дитяти Ісуса – влада. Цієї влади не видо в сповитому Дитяткові у віфлеємських яслах, ані в Дитині Ісусі, Який навчає в Храмі. Її видно в Його проповідях, у Його науці, коли Він буде серед Ізраїлю після Хрищення в Йордані. І її видно буде в Його чудах.  Її не видно буде, коли його рамена вкриються кров’ю, що проливатиметься за наші гріхи. І тим більше її не буде видно, коли Ісуса сповитим у плащаницю покладуть у гріб багатого. Але її побачать у день Його воскресіння і римські воїни, і всі, хто матимуть зустріч з Христом розп’ятим і воскреслим. 

На раменах Христа, любі брати і сестри, влада прощати гріхи і дарувати вічне життя всім, хто вірує в Нього. І Він цією владою з радістю і великою охотою користується, даруючи прощення гріхів, праведність, спасіння, воскресіння і вічне життя кожному, хто вірує в Нього, хто уповає на Нього, на Сина, Який даний нам і Різдво Якого бачить Ісая, і Різдво Якого нині святкуємо ми. 

Ісая бачить Дивного Порадника, слова Якого дивували і дивують світ і словам Якого довіряють Його люди, Божий народ. А слова Його мають силу, адже слова Дивного Порадника – це слова Бога сильного, Який створив цей світ і Який був споконвіку і Який називається Отцем вічності.  Ось яке Дитятко бачить у Різдві Ісая і як про це Дитятко спонукає його промовляти до нас Господь Святий Дух. 

Про цього Дивного Порадника, Бога сильного і Отця вічності сповідує Євангеліст: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1:1-3). Ось це Дитя бачить Ісая, ось цим Сином він дивується і радіє, бо бачить він ще й Князя миру. 

Ісая бачить, як цей Князь миру зламав ярмо тягаря Божого народу, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.  Він бачить і сповідуєж, що «усякий-бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!» Усі диктатори, і тирани на кшталт російських путіних і їхніх прислужників будуть спалені і впродовж вічності будуть їжею для огню аду. 

А що буде з віруючими, з тими, хто поклоняється Дитяткові, народженому Дівою у Віфлеємі?  Ісая проголошує: «Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям і справедливістю відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!»  

Царство Давида – це Царство Боже, а Цар Його – Ісус Христос, Якого Ісая бачить сповитого у віфлеємських яслах. Мир, який дає Князь миру – це мир з Богом, а отже і вічне життя з Ним у Його Царстві. Якби не лютували нині росіяни і всі слуги сатани, цього миру вони від нас не відберуть. А буде цей мир, то Господь благословить миром і Україну. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.

День Св. Апостола Хоми

 Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.

Молитва на День Св. Апостола Хоми:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Катерини фон Бора-Лютер

 Сьогодні ми згадуємо Св. Катерину фон Бора-Лютер і дякуємо за неї Господу. Катерину фон Бора (1499 - 1552 р. р.) ще дитиною відправили в монастир і 1515 р. вона стала черницею. В квітні 1523 р. вона та восьмеро інших монашок були врятовані з жіночого монастиря та перевезені до Віттенберга. Там Мартін Лютер допомог деяким жінкам повернутися до їхніх рідних домівок, а решту розташував у добрих родинах.
      Катерина і Мартін одружилися 13 червня 1523 року. Їхній шлюб був щасливий і був благословенний шістьма дітьми. Катерина вміло керувала домом Лютера, який завжди наче зростав через щедру гостинність Реформатора.
     Після смерті Лютера 1546 р. Катерина залишилася у Віттенберзі, але життя закінчила в бідності. Катерина фон Бора-Лютер померла внаслідок травм, які отримала, подорожуючи зі своїми дітьми до Торґау.

Молитва на День Св. Катерини фон Бора-Лютер:

Боже!  Ти - наш притулок і наша сила. Ти підняв Свою слугу Катерину, аби вона підтримувала свого чоловіка у реформуванні та обновленні Твоєї Церкви у світлі Твого Слова. Захищай і очищуй Церкву Твою сьогодні і дай, аби через віру, ми могли сміливо підтримувати та підбадьорювати наших пастирів і учителів, які проголошують і роздають багатства Твоєї благодаті у Христі Ісусі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Прабатьків, Адама і Єви

 Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:
Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

  Сьогодні ми  Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів і дякуємо за нього Господу. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 

     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він навчав істинам Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

 Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голландці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  

      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.