ІЗ ЗАССЕ ПРО ХРИЩЕННЯ НЕМОВЛЯТ

... Питання хрищення немовлят є богословським питанням, а не просто практичним, соціологічним питанням. Воно також не є питанням, на яке можна дати відповідь історично. Хома Аквінський (Summa th. 3, запитання 68, 9) відповідає на заперечення, що намір і віра є необхідними для прийняття Хрищення, а отже, що діти не можуть бути охрищеними, цитатою з останнього розділу "Небесної ієрархії" Діонисія Ареопагіта, відповідно до якого апостоли схвалили хрищення немовлят. Тобто, традицією, яку щонайменше, неможливо перевірити. Але Йоахім Єреміас (Hat die aelteste Christenheit die Kindertaufe geuebt? [1938] [перекладено англійською мовою під назвою Infant Baptism in the First Four Centuries (1960)]) і В. Ф. Флемінгтон (The New Testament Doctrine of Baptism [1948]) з достатком переконливих аргументів, зробили так, що виглядає правдоподібним, що хрищення немовлят, про яке першим чітко говорив Іриней (прибл. 185 р. по Р. Х.) ще починається із часу апостолів. Там воно мало би практикуватися відповідно до моделі юдейського хрищення прозелітів. А воно, як ми знаємо здійснювалося не тільки до дорослих, але у випадку з наверненням цілих сімей, воно здійснювалося і щодо цілого “дому” і таким чином з дітьми включно.

Були б доречними добре відомі приклади Лідії, купчихи карамзином, і в’язничний сторож у Филипах (Дії 16), які були охрищеними з цілими домами після того, як вони самі прийшли до віри. Коли Полікарп засвідчував на своєму мученицькому суді, що він служив Господу 86 років (Mart. Pol. 9), то це може стосуватися тільки його членства у церкві. Тоді його хрищення мало би відбутися в апостольський вік, перед 70 роком. Твердження Юстина (Apol. 1. 15.), що в його дні було чимало християн щестидесяти та семидесятирічного віку “які стали учнями Христа дітьми” може стосуватися тільки людей, які були охрищені в дитячому віці між 80 та 90 р.р. по Різдві Христовім. Про Іринея ми вже говорили. Він сповідує, що Христос прийшов спасти усіх, “що через Нього народжені знову для Бога: немовлят, малих дітей, хлопців, юнаків і чоловіків” (Adv. haer. 2. 22.4). В церковному порядкові його учня Іполіта чітко згадується хрищення маленьких дітей. Їх треба христити перед дорослими, а їхні батьки чи родич повинні представляти їх у даванні згоди та сповідуванні символу віри промовляючи за них, на їхньому місці (Apost. trad. 46).

Коли Тертуліан у своєму творі "Про хрищення" чітко противиться звичаєві хрищення немовлят, то він не виступає проти нього, наче то було якесь нововведення. Тож так само пізніше, коли Пелагій нападає на Августинову доктрину про прабатьківський гріх. Він залишає допустимою точку зору про хрищення дітей і не змагається проти хрищення немовлят. Подібним чином Оріген та Кіпріан приймають хрищення немовлят наче так і повинно бути. Оріген зазначив, що хрищення немовлят іде до традиції, яку апостоли отримали від Господа (Коментар до Римлян 5. 9), твредження, що було передане в середньовіччя Діонисієм Ареопагітом. Кіпріан дає Єпископу Фідусу добре відому пораду, що Хрищення не треба відкладати аж до восьмого дня по народженню відповідно до аналогії з обрізанням. (Ep. 64).

Єреміас правий, стверджуючи, що пізніше введення хрищення немовлят спровокувало б глибоке незадоволення у церкві і залишило б виразні сліди у історії церкви. Те що ми знаємо про історію церкви вказує набагато більше на те, що в ранній церкві обидві форми хрищення: і хрищення дорослих, і хрищення немовлят завжди існували поруч, так само як вони існують сьогодні в місійних полях. Це може тільки означати, що хрищення немовлят мусить повертатися до часів апостолів. Воно мало би бути включеним у практику охрищення цілих сімей, про що свідчить Новий Заповіт, навіть хоча діти там чітко не згадуються.

Германн Зассе  "СВЯТЕ ХРИЩЕННЯ", Листи до лютеранських пастирів, № 4, Березень 1949, частина 2.

ЗАВТРА

Що навчають Писання про наше життя у Церкві? Як уникнути фальшивих церков? Ці та інші питання ми будемо розглядати під часу Катехізису від 9:30 ранку. Упродовж Біблійного уроку ми будемо далі досліджувати Послання апостола Павла до колосян, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Римлян 9:1-5. Ласкаво просимо до Церкви Христової!

НАША КАНЦЕЛЯРІЯ ПЕРЕЇХАЛА

Канцелярія Української Лютеранської Церкви змінила адресу. Тепер наша адреса така:

м. Київ, вул. Гончара 41-а, кв.3. Телефон і факс: 234-08-04.

Пишіть і дзвоніть! Заходити поки що не запрошуємо - потребуємо часу, аби організувати робочий простір на новому місці.

ДЕНЬ СВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ, БОГОРОДИЦІ

Свята Марія, матір Ісуса, неодноразово згадується у Євангеліях і Діях – там записані майже десяток особливих випадків з її життя: заручини з Йосипом; оголошення ангела Гавриїла про те, що вона стане матір’ю Месії; її подорож до Єлисавети, матері Івана Христителя; Різдво нашого Господа; відвідини пастухами і мудрецями; принесення немовлятка Ісуса до храму; втеча до Єгипту; Пасхальна подорож до Єрусалиму, коли Ісусові було дванадцять років; весілля в Кані Галілейській; присутність біля хреста Голгофи, де її Син передав її під опіку Свого учня Івана; і її перебування у горниці після вознесіння Христового, в очікуванні Святого Духа. Таким чином вона присутня на найважливіших подіях у житті її Сина. Особливо пам’ятаємо її за безумовний послух волі Божій («Нехай буде мені згідно з словом твоїм» [Луки 1:38]); за її вірність Синові навіть тоді, коли вона Його не розуміла («Зробіть усе те, що Він вам скаже» [Івана 2:1-11]); і понад усе - за ту найвищу честь, яка була їй подарована бути матір’ю нашого Господа («Благословенна ти між жонами» [Луки 1:42]). Відповідно до передання, Марія разом із Апостолом Іваном перейшла до Ефесу, де й померла.

Зі Скарбниці щоденної молитви

КОРІННЯ ПРОБЛЕМ У ІСТОРІЇ: ЧИТАЮЧИ ШУЛЬГІНА

Перечитував нещодавно спогади Василя Віталійовича Шульгіна, відомого російського державного і політичного діяча, власника газети «Киевлянин», одного з двох (другим був Гучков), що прийняв відставку царя Миколи ІІ, одного із засновників Білої Гвардії. Його життя і творчість мені цікаві тим, що він – пасинок Дмитра Піхна, менш відомої, але не менш важливої для Російської Імперії людини. Життя їх обох пов’язане з моїм рідним краєм (малою батьківщиною) і частково з моєю родиною. Їхній маєток був розташований на Волині (зараз південь Рівненської області). Наш край вони любили (Василь Віталійович Шульгін по-своєму) і дуже долучилися до його розвитку. Шульгін, звісно, переймався моральними питаннями свого народу і ось що він пише, порівнюючи поведінку польських селян і російських військових, коли авто Шульгіна (на той час офіцера російської армії потрапило десь у Галичині в річку), а визволяти його з водяного полону приходили дві групи: польські селяни та російські військові. Далі слова Шульгіна «Это были местные крестьяне, поляки, очень суетливые и очень вежливые. Никакого мата, только: “проше пана” и причитания….” Далі з’являється російське військо: «Неожиданно послышался звук мотора. На песок спустилась машина, грузовик…. Последовала ругань, без которой нельзя….” Тему жахливої лайки Шульгін піднімає у своїх спогадах «Годы-дни-1920» не раз. Він цю лайку, звичайно ж, не хвалить. Значною мірою його книга присвячена причинам деградації Російської Імперії і її жахливої, і кривавої кончини через більшовицьку революцію. Очевидно, що чимало українських бід ідуть ще з тих часів, навіть не від комунізму, а з інших глибин. Навряд чи можна прожити один день в українському суспільстві (наприклад, на вулицях Києва), не почувши брудної лайки - особливо від молоді, одурманеної пивом або якимось іншим алкоголем. Спинити аморальність може тільки Євангеліє, але прояви навіть словесної аморальності можна було би обмежити й законом. Існують же правила пристойності, порушивши які, людина буде мати проблеми зі світським законом. Інакше деградація триватиме і лайкою та смішками над брудними жартами не скінчиться. Вчімо свою історію!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Музика Миколи Лисенка (1842-1912)

Боже, Великий, Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Ти її просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зміцни.

Молимось, Боже Єдиний:
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки й щедроти
Ти на люд Свій зверни!

Дай йому волю, дай йому
Долю, дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
На многії, многії літа!

(З Українського Лютеранського Служебника)

ЯК ЗНАК БОЖИЙ

Виявляється, що під час прийняття Бого-відступницьких рішень на Соборі ЄЛЦА на одне з приміщень у Міннеаполісі, де ці рішення готувалися і приймалися, налетів смерч і поруйнував шпиль церкви (на якому розташовано, за християнською традицією, хрест). Це видно з доданого фото. Це фото може служити красномовною і дуже сумною ілюстрацією про всі церкви, які відступилися від Слова Божого, Спасителя-Христа.

ВІСКОНСИНСЬКИЙ ЄВАНГЕЛЬСЬКО-ЛЮТЕРАНСЬКИЙ СИНОД ПРО ОСТАННЄ РІШЕННЯ ЄЛЦА

Події на Соборі ЄЛЦА розвивалися логічно далі. Від п'ятниці гомосексуалісти в цій церкві можуть служити "пасторами". Пропоную Вашій увазі інформацію про заяву Президента Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду про останні рішення Собору ЄЛЦА. (Українська Лютеранська Церква перебуває у сопричасті із Вісконсинським Євангельсько-Лютеранським Синодом.

Президент Віскосинського Євангельсько-Лютеранського Синоду висловлює жаль з приводу рішення ЄЛЦА про священиків-гомосексуалістів
Мілвокі, Вісконсин — Превелебний Марк Шрейдер, Президент Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду (ВЄЛС) висловлює жаль з приводу голосування на Соборі Євангельської Лютеранської Церкви в Америці (ЄЛЦА) про гомосексуалістів-священиків. У п’ятницю делегати схвалили рішення, яке зобов’язує церкву знайти спосіб , аби «люди у таких достойних, по життєвих, моногамних, одностатевих взаєминах» служили професійними лідерами цієї церкви».

“Розглядати одностатеві взаємини, як Богоугодні означає ставити культурні точки зору та людські думки над чітким Словом Божим», - каже Шрейдер. «Вісконсинський Євангельсько-Лютеранський Синод, разом із Лютеранською Церквою Міссурійського Синоду, Євангельським Лютеранським Синодом та іншими меншими лютеранськими синодами, дотримується і горнеться до чіткого вчення Біблії про те, що гомосексуалізм не відповідає Божому задуму і в очах Божих – гріх».

Водночас, каже Шрейдер, громади ВЄЛС стоять напоготові, аби підтримати тих, що борються з одностатевими спокусами. «Як і з кожним гріхом, відповідальністю церкви є виявляти любов і співчуття до грішників, не схвалюючи і не виправдовуючи цей гріх, але закликаючи грішників до каяття і запевненням їх про те, що у Ісусі Христі є повне прощення», - каже Шрейдер.

ВЄЛС, який має приблизно 390, 000 членів і майже 1, 300 громад по всіх США – третя за величиною Лютеранська церква в Сполучених Штатах. Лише у Вісконсині є понад 210, 000 членів і 417 громад. Шрейдер заявляє, що «На жаль, багато заголовків у ЗМІ вийшли так, наче це рішення ЄЛЦА є тим, що схвалили лютерани. Насправді ЄЛЦА – лише одна з багатьох лютеранських конфесій. Ми засмучені ти, що ця група, яка носить назву «лютеранська» зробила ще один рішучий крок від чіткого вчення Біблії, яке було основою Лютеранської Реформації».

Шрейдер каже, що ВЄЛС відданий дотримуванню Божого задуму про шлюб, який викладено у Писанні – задум про шлюб одного чоловіка та однієї жінки. «Ми віруємо і цьому навчає Біблія, що Бог задумав ці взаємини, як благословення для чоловіка та жінки, і для суспільства. Будь-який відхід від того, що задумав Сам Бог робить дві речі: відкидає чітке вчення Писань і підриває Боже бажання, щоби ці взаємини між чоловіком і жінкою у шлюбі були благословенням»

ЗАВТРА

Як на те Божа ласка і воля, завтра, під час Біблійного уроку, ми почнемо досліджувати Послання Св. Апостола Павла до Колосян. Служба Божа будуватиметься довкола слів з книги пророка Ісаї 55:1-5, довкола благодатного запрошення Господа, аби ми жили вічно, прийти і купити всю поживу безкоштовно. Приходьте на ярмарок Божої благодаті!

ЄЛЦА - ЩЕ ОДИН КРОК У ГЛИБИНИ ПЕКЛА

Собор Євангельської Лютеранської Церкви Америки (ЄЛЦА - англійське ELCA), який відбувався у США цього тижня ще раз підтвердив, що між ЄЛЦА і лютеранством, як між ЄЛЦА і взагалі з будь-якою християнською церквою, спільнотою та рухом - нічого спільного немає. Як повідомляє у своєму блозі критик цієї заяви, Превелебний Пол Макейнн, з Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду (http://cyberbrethren.com/2009/08/20/the-elca-formally-endorses-homosexuality-how-to-respond/) повноважні представники цієї "церкви" прийняли "соціальну заяву" у якій схвалюються одностатеві взаємини, які "невинні, моногамні та тривають усе життя". Пол Маккейн зазначає: "Це, звісно, суперечить Святим Писанням, які навчають нас, що Бог у Його твориві, створив чоловіка та жінку, аби вони мали цнотливі, моногамні взаємини упродовж усього життя. Це - природний порядок, який властивий у самому Божому доброму творінні. Збочення від цього природного порядку та природного закону є наслідком гріхопадіння. Щодо цього питання нейтральності бути не може. ЄЛЦА знову продемонструвала, що вона перебуває поза єдиною, святою, соборною і апостольською церквою..."

В Україні в сопричасті з Євангельською Лютеранською Церквою Америки перебуває Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква (як учасник Всесвітньої Лютеранської Федерації). "Соціальна заява" ЄЛЦА - застереження для всіх віруючих такої спільноти, написане палаючим камінням, що падає з неба. Із Содому - із такого сопричастя, треба виходити, бо "крик Содому й Гомори великий, і ... гріх їхній став дуже тяжкий" (Буття 18:20). Лотові, який вагався, чи не слід затриматися у Содомі, Господь передав: "Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути" (Буття 19:17). Притулок на горі Сіон, у правдивій лютеранській церкві є для всіх. До слова, Українська Лютеранська Церква вважає содомію у всіх її проявах гріхом.

СКОВОРОДА І СВЯЩЕННЕ ПЕРЕДАННЯ

"Закон Божий пробуває навіки, а людські перекази не скрізь і не завжди.

Закон Божий - це райське дерево, а переказ - тінь.

Закон Божий - це плід життя, а переказ листя. Закон Божий - це Боже в людині серце, а переказ є прироблений до храму притвор. Як предвірок до олтаря, а хвіст від голови, так далеко відстоїть переказ.

У нас майже скрізь непорівняльну цю [різницю] порівнюють, забуваючи Закон Божий і змішавши з болотом людським водно, навіть до того доходить, що брехуни людське вище підносять і, на нього уповаючи, про любов не подумають, хай же здійсниться оце: "Лицеміри! За перекази розорите Закон". Все те є переказ, що не Божий Закон".


Григорій Сковорода "Вступні двері до християнської добронравності", Глава 8-ма: "Закон Божий і переказ - різні речі". (Гарвардська бібліотека давнього українського письменства, Григорій Сковорода, твори у двох томах. Том 1, с. 149).

НОВИЙ ПОГЛЯД НА ЖИТТЯ

Євангеліє - не лише послання; із собою воно приносить цілковито новий погляд на життя і новий спосіб життя. Це - християнський стиль життя, але він звільнений від обмежень вимог Закону і пластикової поверховості, яка так характерна для нинішнього американського християнства. Цей стиль життя - ніщо інше, як Христос у дії. Сам Ісус Христос живе у Своїх людях!

Гарольд Сенкбейл з "Освячення: Христос у дії. Євангелицький виклик і лютеранська відповідь"

ПРЕОБРАЖЕННЯ ХРИСТА - СЛУХАЙТЕСЯ СИНА БОЖОГО

Ось що хоче сказати Св. Петро: "Те, що я вам проповідую про Христа і про Його прихід, Євангеліє, яке ми проголошуємо, не було нами вигадано, ані зроблено. Як і не було цього взято з умілих міфотворців, які знаються на тому, як про все гарно говорити (як це робили тоді греки). Бо їхні слова - прості байки, казки і марна мова, які вони вміло фабрикують і в яких намагаються бути мудрими. Таких людей ми не слухаємо. І не йдемо ми за ними, як і не навчаємо ми дешевин людських, але ми впевнені, що наше послання - від Бога. Ми бачили це своїми очима, а саме тоді, коли ми перебували на горі з Христом і бачили та чули Його славу. А слава Його була явною, коли обличчя Його засяяло, як світло, а одежа Його стала біла, як сніг. До того ж ми чули голос Найбільшої Величності, який промовляв: "Це - Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!"

Тож кожен проповідник повинен бути настільки впевненим у тому, що він має і проповідує Слово Боже, що повинен на нього ставити життя своє, бо це - справа життя для кожного з нас. Він не повинен мати сумнівів. Бо немає жодної людини настільки святої, що наважиться померти через силу тієї доктрини, якій вона сама навчає. Тому тут визначено, що апостоли запевнюються Богом про те, що Євангеліє є нічим іншим, як проповіддю про Христа. Відповідно, не треба слухати інших проповідей; бо Отець інших проповідей не хоче. "Це - Син Мій Улюблений", - каже Він. "Його слухайтеся. Він - ваш Учитель". Це все одно, що Він каже: "Якщо ви слухаєте Його, то слухаєте Мене". Тому тепер каже Петро: "Ми проголошували вам і об'явили, що Христос - Господь, що Він царює над усім і належить Йому усяка влада і, що кожен, хто вірує в Нього, також має цю владу. Цього не вигадали ми самі, але ми це бачили і чули через об'явлення Бога, Який наказав нам слухатися цього Христа".


Мартін Лютер, З проповідей на Перше Послання Св. Апостола Петра

ДОБРЕ НАСІННЯ - ДОБРІ ПЛОДИ

Христос Сам описав дорогу до небес, як вузьку стежину. Саме такою вузькою є й дорога чистої доктрини. Бо чиста доктрина не є чимось іншим окрім доктрини про дорогу до небес. З дороги, коли вона вузька, коли нею мандрувати рідко та коли вони веде крізь густий ліс, легко збитися. Навіть не маючи такого наміру, і не усвідомлюючи цього, ви неправильно звертаєте ліворуч або праворуч. Так само легко загубити вузьку дорогу правильної доктрини, якою так само мандрують небагато людей і воно проходить крізь густий ліс помилкових учень. Ви можете опинитися або в болоті фанатизму, або в прірві раціоналізму. Це – не жарти. Фальшива доктрина – отрута для душі.

Всі, що зібрані на банкеті і п’ють із чаш, у які додано миш’як зі своїх чаш, можуть випити фізичну смерть. Так само всі слухачі можуть накликати на себе духовну та вічну смерть, слухаючи проповідь, яка містить домішок фальшивої доктрини. Людину можна позбавити спасіння її душі однією-єдиною фальшивою утіхою, яка доноситься до неї, або ж одним-єдиним фальшивим докором. Все це може запросто статися, бо всіх нас природно більше приваблює яскраве та осліплююче світло людського розуму, аніж божественної правди. Бо «людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може» (1 Кор. 2:14).

Зі сказаного можна збагнути наскільки дурна і навіть жахлива омана полонила розум стількох людей, які насміхаються із чистої доктрини і кажуть: «Ой, ну хватить вже галасувати: «Чиста доктрина! Чиста доктрина! Це вас може привести лише до мертвого православ’я. Звертайте більше уваги на чисте життя і ви одержите зростання щирого християнства». Це точно так, як казати фермерові: «Не турбуйся про добре насіння – турбуйся про добрі плоди». А хіба не піклується фермер належним чином про добрий плід, піклуючись про добре насіння? Так само піклування про чисту доктрину є належним піклування про непідробне християнство та щире християнське життя. Фальшива доктрина – шкідливе насіння, посіяне ворогом, аби принести плід нечестивості. Чиста доктрина – пшеничне насіння; з нього виростають діти Царства, які навіть у теперішньому житті належать до Царства Ісуса Христа, в житті будучому їх буде прийнято в Царство Слави. Хай Бог вже нині посіє у ваших серцях великий страх, і справжню відразу до фальшивої доктрини! Хай Він благодатно дасть вам святе бажання чистої спасенної правди, яка об’явлена Самим Богом!

Доктор К.Ф. В. Вальтер, Закон і Євангеліє, лекція третя