День Св. Мартіна Турського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартін облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартіна було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартіна Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартіна Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартін-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Подай, просимо, нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Уникайте отруйних слів єретиків

Втікайте від доводів мирського вчення і уникайте отруйних слів єретиків. Хай нічого не буде спільного між вами і тими, що є християнами лише за назвою... Вони не "храм Божого Духа" і не "частина тіла Христового". Натомість, будучи заплутаними у фальшиві ідеї, вони мають стільки само облич диявола, що й ідолів фальші.

Св. Лев Великий

День Св. Нестора Літописця

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашого краю, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в нашому рідному краї.  Зі святом!

           Молитва на День Св. Нестора Літописця:

     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Дай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Як прийде Син Людський: проповідь на неділю Останнього Суду

                                ЯК ПРИЙДЕ СИН ЛЮДСЬКИЙ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

          А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: «Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: «Ось тут», або: «Там». Бо Божеє Царство – всередині вас!» І сказав Він до учнів: «Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... І скажуть до вас: «Ось тут», чи: «Ось там», – не йдіть, і за ним не біжіть! Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, – і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, – нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, – так само нехай назад не вертається, пам'ятайте про Лотову дружину! Хто дбатиме зберегти свою душу, – той погубить її, а коли хто погубить, – той оживить її (Євангеліє від Св. Луки 17:20-33). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об 1:4). Амінь. 

Дорогі брати і сестри, практично всі люди прагнуть відновлення втраченого раю. Навіть відверто безбожні росіяни оголошували про плани збудувати рай на землі, називаючи своє примарне щастя комунізмом дорога до якого лежала крізь соціалізм з його концтаборами, геноцидами і всіма іншими плодами людського будівництва раю. Свої спроби збудувати рай на землі, принаймні для членів російського миру вони не припиняють і плоди того будівництва ми теж бачимо. 

            Фарисеї з нашого сьогоднішнього тексту теж хотіли відновлення раю, яким є, звісно, Царство Боже. Втім вони теж загалом бачили його відновлення, як відтворення Богом могутньої юдейської держави, яка замість Риму панувала б над цілим світом, але, звісно, це панування відбувалося б відповідно до Закону Божого і до численних правил, які створили були самі фарисеї. 

            Тож, коли вони питалися в Господа Христа про прихід Царства Божого, то вони мали на увазі саме таке Царство Боже, про яке мріяли тоді практично всі юдеї – царство, подібне до царства славного Давида і його мудрого сина, Соломона, яке було в буквальному сенсі золотим віком Ізраїлю. Відповідь Господа Христа мусила їх розчарувати, бо Він сказав: «Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: «Ось тут», або: «Там». Бо Божеє Царство – всередині вас!» 

            Вони були розчаровані, бо вони мислили людськими, плотськими, мирськими категоріями, подібно до тих ідеологів, які розвинули єресь російського світу і тепер марять боротьбою проти пекла і диявола, який безпосередньо їх на цю єресь надихнув, і далі надихає на війну проти України. Вони, як і фарисеї, або радше, їхні попередники і предки, комуністи, хочуть панування над усім світом, а почати хочуть, як завжди з тих, хто розташований найближче, і виглядає найслабшим. 

            Тож Господь сьогодні розчаровує і прихильників російського миру/світу, і прихильників усіх інших подібних і неподібних єресей, бо Він говорить про те, що Царство Боже вже є присутнім. А де воно присутнє? Воно присутнє всередині віруючих людей!  Той, хто вірує в Христа, той має у собі Царство Боже. Адже така людина – храм Духа Святого. 

            Фарисеї, як і всі невіруючі в Христа цього зрозуміти не можуть.  Вони відкидали Христа і йшли геть від Нього, коли Він промовляв: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:54-56).  

А в кому є Христос, в тому є і Царство Боже і вже є вічне життя. Тож Син Божий утішає нас: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26).  І ще Господь Христос каже: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24). Аби Христос був у нас, ми за Його Словом маємо перебувати у Його Слові і знаходити Його у Його Святій Вечері. 

Тож, хто не вірує в Христа, той втрачає шанс і можливість жити у Царстві Божому, яке об’явиться у славі у час повернення Божого Сина. Аби людство не втратило цього шансу, Господь дав Своїй Церкві Велике Завдання: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мр. 16:15, 16). 

Тож Царство Боже стає нашим лише вірою в Христа. Марно вдивлятися в небо, шукати якісь реліквії і визначних духовних ґуру. Господь кличе нас до простої віри в Нього, до перебування у Його Слові, до причастя Його істинними тілом і кров’ю піж виглядом хліба і вина Святої Євхаристії.  Коли ж хтось кличе, аби ми йшли в якесь певне місце, їхали в якусь певну країну чи збирались під проводом якогось видатного чоловіка, то ми маємо дуже чітке застереження Сина Божого. 

Він попереджує нас: «І скажуть до вас: «Ось тут», чи: «Ось там», – не йдіть, і за ним не біжіть!» Багато-хто піддались такій спокусі і загинули в різних бунтах і повстаннях. Багато-хто помер у різних культах або перетворився на раба або й навіть просто члена якоїсь секти, якою керує один із лжехристів, або потрапив у мега-єресь русскава міра, що повсюди, куди вона дотягується, несе брехню, конфлікти та війни. 

Господь навчає нас, аби ми просто вірували в Нього, залишались у Його Слові, горнулись до Нього у Причасті, перебували в любові один до одного і до всіх наших ближніх та робили ті добрі діла, які Бог приготував для нас наперед. А Його прихід у славі ми не пропустимо. Власне кажучи, Христове повернення у славі не пропустить ні одна людина. А як воно відбудеться? 

Господь каже: «як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський». Той, хто побував у грозі, знає, що блискавку не помітити неможливо. Власне спочатку з’являється блискавка, а лише потім роздається грім. Але коли спалахує блискавка, то вона освітлює все довкола. 

Так буде й дня Сина Людського. Господь називає цей день Своїм. Це воістину буде Його день, день Його слави – день воскресіння усіх мертвих. Це буде День Останнього Суду, який для невіруючих виявиться справді Страшним Судом. Бо коли Господь Христос повернеться у славі, то невіруючі воскреснуть, аби почути вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). 

Ад був приготований для диявола і його демонів. Але в нього будуть вкинуті всі ті, хто відкидав Христа і не мав Царства Божого в собі. А ті, що вірували в Христа почують зовсім інші слова запрошення: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». Ні один віруючий, ані одна віруюча, незважаючи на свій вік не залишаться поза Царством Божим. Кожен, хто вірує в Христа увійде в те Царство і буде жити у вічній радості повіки віків. 

А до того часу ми будемо багато всього ще бачити і чути, і переживати. Господь промовляє про Свій хрест, свідком якого будуть Його Апостоли. Господь говорить про відречення Його рідного єврейського народу від Нього.  Це будуть жахливі дні для Сина Божого і Його учнів. Але далі буде воскресіння і вознесіння, і П’ятидесятниця, коли вибрані євреї навертатимуться до Христа тисячами і розноситимуть Євангеліє по всьому світі так, що Церква стане дуже звичним явищем для кожного континенту і практично для кожного народу. 

А потім починається інше випробування. Це випробування очікування і терпеливості. То буде випробування рутиною суспільства. Господь каже: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, – і всіх вигубив… Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» 

Нелегко вірувати, коли всі проти Бога. Складно вірувати в час, коли практично всі з Бога та Його Слова відверто глузують і вважають будівничого ковчега нерозумним, бо як це може бути вселенський потоп? Хіба не простіше і не розумніше жити так як це роблять усі маси людства - будувати власне життя, незважаючи на застереження проповідників? Проте так було і подібне буде й цього разу. Маса людей буде спокійно жити і глузувати з Євангелія і з Христа. Але як прийшов потоп і всіх вигубив, так само будуть вкинуті в огонь аду всі невіруючі в час з’явлення у славі Сина Людського. 

Господь наводить нам і другий приклад: «Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» Невіруючі содоміти з послання Лота глузували. Апостол Петро пізніше засвідчить, що Лот, мешкаючи в Содомі, був змучений «поводженням розпусних людей, бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні» (2 Петр. 2:7, 8).  Лотові ніхто не вірив, навіть його зяті, навіть напередодні погибелі цілого міста.

Проте сталося саме так, як звістив Бог: «Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, – огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!» – попереджує нас Син Божий. Незважаючи на всі глузування і невірство, Син Людський з’явиться і того дня, як написано «з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10).   

Буде подібність з днями Ноя і Лота в тому, що буде повне знищення старого світу. Проте буде і відмінність. Вона полягатиме в тому, що цього разу Суд буде Останнім і на оновленій землі «врага не буде супостата», не буде сатани і його слуг, а будуть воскреслі святі у обновлених досконалих тілах і вже ніхто не буде страждати і помирати, а в блаженстві ми всі будемо жити із Господом Христом мільярди років, вічно. До того часу будуть приходити спокуси відмовитись від Христа і Царства та будь-яким чином і будь-якою ціною подовжити своє життя або зберігати його комфорт, зокрема, відреченням від Бога і Його Слова. Господь застерігає, щоб ми, ведені Богом, не озирались назад, на світ, як то була зробила Лотова дружина і перетворилась на соляний стовп. Не відводьмо нашого погляду з Христа. Амінь. 

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Фил. 4:7). Амінь.

Фундаметальна вада ентузіазму (фанатизму)

 Фундаментальну ваду "ентузіазму" (Бог всередині мене) найпростіше процитувати Дж. К. Честертоном, що це - найгірша з усіх фальшивих релігій. "Те, що Джоунс буде поклонятися богові всередині самого себе зрештою означатиме, що Джоунс поклонятиметься Джоунсові". Або ж як ущипливо і мудро зауважив Рональд Нокс: "Фанатизм відчуває сам не знає що. Віра знає те, чого не відчуває"...

Курт Маркворт 

Правила молитви - ІІ

Оскільки ми звертаємось до Бога словами: "Авва, Отче", як до Того, Хто є недалеко від нас (1 Цар. 18:15; Дії 17:27), але присутній та чує наші молитви (5 М. 4:7; Пс. 145:18), то ми повинні обережно збиратися з думками і звертати наші прохання до Бога у Його присутності та перед Його лицем з побожною святістю і синівською повагою та покорою (Пс. 119:58; 142:2 і Євр. 4:16).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Священики невисвячені та висвячені

 Всі ми (християни) загалом є священиками без висвячення єпископом. Але через висвячення ми стаємо допоморядниками, слугами і адміністраторами інших священиків і (висвячених) можна усувати та міняти точно так як це відбувається коли священика в кафедральному соборі можуть призначити на посаду ректора, декана, кантора, скарбника або когось іншого. 

Мартін Лютер

День Усіх Святих

 Це свято найбільш всеосяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

День Реформації

      31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

    Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів. (Зображення - Філіп Ніколаі).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   

      Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Виноградна Лоза і галузки: проповідь на 19-у неділю після П'ятидесятниці

             ВИНОГРАДНА ЛОЗА І ГАЛУЗКИ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

 Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я – в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! Оце Моя заповідь, – щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви – друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви! (Євангеліє від Св. Івана 15:1-17). 

            Покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: милість вам, і мир, і любов хай примножиться! (Юди 1, 2) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, хто з вас працював у саду чи винограднику, той безперечно обрізав і дерева, і виноградник. Така робота необхідна для того, щоб сад або виноградник краще плодоносив. Але що робити з відрізаними гілками?  Чи ми повинні очікувати від них плодів?  Чи ми повинні очікувати, що відрізані від яблунь і груш гілки зародять яблуками і грушками?  Чи ми можемо очікувати, що на гілках, відрізаних від виноградної лози раптом зародить солодкий і соковитий виноград? Ні, такого не буває. 

Натомість, ми збираємо сухе гілля і, зазвичай, його спалюємо. Аби приносити плоди, гілки мають бути приєднані до стовбура дерева або до виноградної лози, або ж виноградини, як її називає перекладач у євангельському тексті на сьогодні. Господь проголошує нам дуже чітку істину, яку ми розуміємо у природі, в наших садах і виноградниках, але яку нам буває важко зрозуміти в людському суспільстві. 

Ми можемо дивуватись із жахливої людської поведінки. Але що ми повинні очікувати від людей від’єднаних від Христа? Що ми повинні очікувати від людей, які відлучені від Бога? Того самого, що від галузок, від’єднаних від дерева або виноградної лози. Як від відрізаного галуззя ми очікуємо висихання або гниття так само і від людей, від’єднаних від Бога, ми можемо очікувати лише відсутності реально добрих діл і розквіт корупції, яка є синонімом до слова гниття. 

Це перебування без Бога дуже виразно видно в час цієї війни, яку проти України розпочала і веде безбожна, демонічна Росія.  Що можна сказати про Росію і про росіян? Чи вони доєднані до Бога, чи вони перебувають у Христі? Чи можуть перебувати у Христі убивці, грабіжники і ґвалтівники? Писання дає нам дуже чітку відповідь: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21). 

А хто ж вспадкує Царство Боже? Хто приносить добрий плід і від кого ми очікуємо винятково добрих плодів? Той, хто поєднаний з Христом. Наш Господь каже: «Я – правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви­ – вже чисті». 

Господь промовляє дуже цікаві і сильні слова. Господь сьогодні каже нам, що Його учні чисті через Його Слово. Слово Христове – очищує. Слово Христове дає життя. Адже через Слово Христове твориться наша віра, яка заслуги Христові робить нашими власними. Тож уся Христова праведність, усе Його досконале життя, Його всепокриваюча жертва на хресті Голгофи і Його воскресіння, Його праведність належать нам через віру, створену Христовим Словом. 

Віра доєднує нас до Христа і ми ось так, коли ми віруємо ми перебуваємо у Христі, Який є істинна Виноградина, Виноградна Лоза, а ми – Його галузки. Поки галузки приєднані до лози, вони від лози мають життя – так само й ми поки ми віруємо в Христа, ми приєднані до Нього і перебуваємо в Ньому, а оскільки Він – істинний Бог і є одним з Отцем, то ми перебуваємо і в Отці. 

А будучи галузками Виноградини-Христа, ми приносимо плоди. І тут відбувається щось дуже цікаве – те, що може не подобатися лозі і те, що може не подобатись нам. Господь Христос каже, що наш Отець Небесний галузку «всяку, що плід родить, – обчищає її, щоб рясніше родила». Ми це обчищання називаємо по різному – так, як ми їх бачимо: страждання, хвороби, переслідування, утиски і багато чого іншого, що завдає нам болю. Однак таким чином наш Отець Небесний обчищує, «обрізає» нас наче садівник або виноградар обрізає свій сад або виноградник. 

Все це робиться для того, аби зробити нас міцнішими і більш родючими. Все це робиться для того, щоб зміцнити нашу віру. Все це робиться для того, аби наша довіра до Христа зростала. А коли наша віра непохитніша і наша до віра до Христа сильніша – ми приносимо рясніші і гарніші плоди. Цінність цих плодів визначається саме тим, чи ми приносимо їх у вірі. 

Якась людина може робити багато всяких добрих учинків. І періодично ми бачимо мирських доброчинців. Проте між ними і християнами є відмінність. Їхні плоди – наче з дикого винограду, а плоди – християн – добірні. Їхні діла за добрі Богом не вважаються. А добрими вважаються лише діла християн. Бо істинне добро чиниться лише тоді, коли воно іде з джерела добра – від Бога. А ми тоді діємо від Бога, коли до Нього приєднані. А приєднані ми лише тоді, коли віруємо в Христа. 

Він каже: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви». Отже коли ми в Христі, тобто, коли ми віруємо в Христа, то Він перебуває в нас і тоді ми рясно зароджуємо. А без Христа ми не можемо нічого взагалі. І на цьому наголошує Сам Господь. І ось саме ці гілки, які доєднані до Христа, залишаються живими і зароджують добрими плодами, добрими ділами, незважаючи на обрізування, на обчищування, на переслідування, утиски, хвороби, війни і навіть на саму смерть. 

А ті гілки, що не доєднані до лози – ті люди, що не приєднані до Христа через віру, вони нічого не зароджують в очах Божих. Вони мертві. І вони ні на що не годяться. Їхня доля – дуже сумна. Вона не поєднана з життям, а поєднана зі спаленням. І ми дуже добре розуміємо, що Господь говорить тут про вічне життя для віруючих і про вічні муки в невгасимому огні аду для невіруючих. 

А для тих, хто перебуває у Христі, Господь обіцяє величезні благословення.  Проте ми звернемо увагу на важливу особливість тих, хто справді перебуває у Христі. Господь каже: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас…» Як бачите мало якоїсь формальної належності до християнства і Церкви. В нас мають зоставатись або ж ще один дуже хороший переклад – в нас мають мешкати слова Христові.  Коли хтось мешкає в будинку чи квартирі, то головною дієвою особою є, звісно, мешканець. Він формує помешкання. І так само слова Христові формують нас. 

Справжнє перебування у Христі означає перебування, мешкання Христових слів у нас. Без перебування слів Христових у нас, у наших душах, у нашому розумі, істинної, живої єдності з Христом не буде. Натомість буде наче лише натюрморт із пап’є-маше. 

А ті християни, в яких мешкають слова Христові, мають істинну, живу єдність із Христом. А отже там буде і рясне зароджування. І буде радість, яку дають слова Христові – слова Євангелія. Бо ці слова свідчать про Божу любов до кожного віруючого, до кожного з нас, любі брати і сестри. Ці слова творять віру, яка чинна любов’ю і яка виконує заповідь Спасителя про нашу любов до наших одновірців. 

Бо ця причиною цієї любові є любов Христа, Який так нас полюбив, що душу Свою поклав за нас, коли ми були ще ворогами Божими, а нині через Його жертву ми стали друзями Божими і так Він нас називає і так до нас ставиться, як до Своїх друзів, і до Своїх братів і сестер, і до Своїх домашніх. Він піклується про нас, заступається за нас перед Богом, утішає нас і навіть живить нас, поєднує нас із Собою Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, з якими нам знову й знову дарується прощення гріхів і вічне життя, яке є лише в Сині Божому. 

 До цього вічного життя вибрав нас наш Спаситель. Не ми Його вибрали, наголошує Він, а Він вибрав нас. Господь вибрав нас, щоб ми не загинули, але мали вічне життя. Він вибрав нас, щоб ми Останнього Дня воскресли і увійшли в Його Царство слави і жили разом із Ним повіки віків. Він вибрав нас для радості, любові, блаженства і життя без меж. Він дав нам особливе благословення – звертатись до Отця у всякій потребі в Ісусове Ймення і отримувати те, про що ми просимо. Ось для яких чудових привілеїв вибрав нас Господь Христос. 

 А до того часу, поки ми увійдемо в Царство слави, Він має для нас роботу. І для неї Він нас теж вибрав. Господь каже: «Вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, – щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє». Ми поєднані з Христом. Ми перебуваємо у Христі, а Христос перебуває в нас. 

Як від гілок винограду ми очікуємо плід – чудовий, солодкий і соковитий виноград, так само і від нас Бог очікує плодів – добрих діл, діл які ми чинимо у вірі до Христа і в любові до Бога та людей. Ці діла, каже Господь, є тими плодами, які зостануться, і за які Бог похвалить нас Останнього Дня, і відзначить їх особливими нагородами у вічному житті. Тож любов, до якої нас кличе Господь Христос, має дуже практичний вимір – робити добро усім  людям довкола нас, а особливо домашнім Бога – нашим одновірцям. В Ім’я Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Горнутись до правильних думок

 Розумні душі повинні горнутись особливо до тих думок, з яких вони отримують зростання віри.

Св. Лев Великий