Лише ті, що дякують за мале, дякуватимуть і за велике… Як же може Бог довірити велике тим, що й мале приймають з руки Божої невдячно? Якщо ми щодня не складаємо подяки Богові за християнську спільноту у якій нас було поміщено, навіть якщо там немає шикарного досвіду, великих багатств, але є багато слабкості, труднощів і мало віри і, якщо ми, навпаки, лише далі скаржимося Богові, що все таке жалюгідне і таке незначне, і не відповідає нашим очікуванням – тоді ми стаємо на заваді Богові до зрощування нашої спільноти відповідно до міри та багатств, які є для нас усіх у Христі Ісусі….
Коли пастирі втрачають віру у християнську спільноту, у яку вони поміщені служити і починають висувати проти неї звинувачення, то хай вони краще досліджують себе, аби побачити, чи не лежить в основі того їхній особистий ідеалізований імідж, який Бог має розбити вщент. І якщо це виявиться так, то хай вони краще дякують Богові, що Він привів їх до цієї скрути. Але якщо вони виявлять, що це – неправда, то хай все-одно остерігаються, аби не звинувачували самих себе за своє невірство. Хай вони також просять в Бога, аби дав Він їм розуміння своєї особистої невдачі та свого окремішнього гріха і моляться, щоб вони не завдали шкоди іншим християнам. Хай такі пастирі, визнаючи свою особисту провину, моляться за тих, хто був їм увірений. Хай вони виконують те, що їм було сказано та дякують Богові.
Дітрих Бонгьофер
Немає коментарів:
Дописати коментар