НЕ НАДІЙТЕСЯ НА ЛЮДЕЙ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Так говорить Господь: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому...
Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь – то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння свої, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!» (Єремії 17:5-8)
Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь
Дорогі брати і сестри, історики стверджують, що Чингізхан у своєму поході Азією, вирізав десятки тисяч людей. Ми живемо в Києві, столиці давньої Русі, яка була зруйнована Батиєм і з того часу наш народ майже тисячу років не мав більше тривалої державності. Підемо трохи далі в історію: Тамерлан , освіченіший за Чингізхана, в самому Багдаді вирізав 20, 000 тамтешніх мешканців. Жорсткість, підступність, гріх. Чи хочете ви покладатися на людину, дорогі християни?
1933 року в Україні комуністи організували штучний голод, визнаний не лише нашою Верховною Радою, але й парламентами інших країн за геноцид. Одні люди, які були при владі, відбирали їжу від тих, хто влади не мав: від українських селян, від чоловіків, жінок і маленьких діток. Історики стверджують, що від цього злочину загинуло близько 10 мільйонів людей. Вам хочеться після цього вірити в людство? Чи можете після цього ви класти надію на людину?
В двадцятому столітті в Європі відгриміли дві світові війни. Якщо під час Першої світової війни, в час якої загинули мільйони людей, все ще діяли хоч якісь принципи милосердя, то Друга світова війна, розв’язана Гітлером і Сталіним була зовсім іншою. З обох боків були жахливі концтабори, людське життя не мало жодної ціни, а цінувалася ідеологія, вигадана людьми під натхненням диявола: націонал-соціалізм і комунізм. Жертвами цієї війни стали вже десятки мільйонів людей. Чи може хтось, поглянувши на такі злочини, класти надію на людину?
А можливо найновітніша історія України може надихнути вас на довіру людині? Навряд чи цьому посприяє сьогоднішнє розташування нашої країни з економічних і політичних свобод десь між Ботсваною і Угандою в Африці. І ролі не грає одна людина, дві, три, сто, чи ціла політична партія.
Господь Бог сьогодні нам промовляє: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!» Мешканці Юдеї, як і чимало сьогоднішніх українців, як і чимало з нас, дорогі брати та сестри, поклали надію не на Бога, а на політичні сили, на військові союзи. Господь застеріг їх про жахливий гріх, який вони коять, але вони не покаялися. Вони не послухали Господа і не змінили свого злого способу життя. Їм здавалося, що такий військовий союзник, як Єгипет, допоможе відстояти їхню свободу. Звісно ж, так не сталося. Юдея, як країна впала, а хто залишився живий, той пішов у семидесятирічний полон до Вавилону.
«Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає» в будь-яку пору людської історії. Дві з половиною тисячі років тому чи зараз у 2011 році. Наслідок гріха – завжди один і той самий. Господь каже: «І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому...»
Ви надієтеся на людей в цьому житті? Що ж, вас чекає багато розчарувань і особистих невдач. Ви надієтеся на святих у житті вічному? Ваша доля буде ще гіршою. Слова Господа: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає» стосуються, як цього життя, так і наступного. Якщо ви надієтеся на людину в цьому житті – ви прокляті! Тим більше ви прокляті, якщо вважаєте, що здобути вічне життя вам допоможе така сама слабка та грішна людина, як і ви, навіть якщо вона віруюча або визнана святою.
Наслідок прокляття – уподібнення до голого куща в степу. Кущ без листя довго не житиме, а завершить своє існування в численних хворобах. Прокляття – це жахливе безрадісне існування у місці, де життя ледь можливе. З перспективи вічності – це вічні муки в аду. Саме в такому місці солоному від сліз та незамешканому Божими людьми перебував по смерті багатий, який благав Авраама: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...» (Лк. 16:24) «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає».
Але сьогодні Писання дає нам ще й другу половину тексту, в якій теж промовляє Господь: «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь – то надія його!» Людина, яка надіється на Господа, перебуває зовсім в іншому становищі. Людина, яка надіється на іншу людину в справах світських або духовних – проклята. Людина, яка надіється на Господа в справах і тимчасових, і духовних – благословенна.
Людина, каже Господь, має слабу плоть. А Господь залишається Господом. Він – вічний. Він всюдисущий. Він всемогутній. Він всевідаючий. Він люблячий і Його любов ніколи не перестає. Ми часто говоримо про силу материнської любові. Проте ось недавно в ще одному українському місті, Вінниці, відкрили «вікно любові», аби матері, які відрікаються від своїх дітей, не викидали їх на холодну та голодну смерть, а клали в спеціальне вікно, щоби ці діти могли вижити та щоби їх усиновили інші люди. Бувають і такі матері. Господня ж любов – більша за материнську. Він каже через пророка Ісаю (49:15): «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!»
На Господа можна надіятися завжди. Він ніколи не забуде і ніколи не підведе. Але навіть якби людина була вірною і світова історія знає чимало прикладів людської вірності, вона все-одно залишається слабкою плоттю. Господь же не такий. Він – Бог. Він може все. Це Він довів, зодягнувши у нашу плоть Свого Сина, Який стався людиною, але без гріха.
І Свою міць та силу, Свою всемогутність Господь довів здолавши нашу найголовнішу проблему. Це – не хвороби. Це – не корупція. Це – не злодійства. Це – не злочини проти людського життя та гідності. Всі злочини, всі хвороби та біди – наслідок однієї-єдиної проблеми – гріха. І Господь Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, забрав на Себе всі наші гріхи, поніс їх на хреста і за наші гріхи Він приніс у жертву Самого Себе, святого Єдинородного Сина Божого. Він помер за кожного з вас. І, що Його жертва виявилася немарною доводить Його воскресіння на третій день із мертвих. Ісус здолав гріх і смерть. Кожен, хто надіється на Господа Ісуса, кожен, хто вірує в Нього, кожен, чиєю надією є Ісус – благословенний.
Ви надієтеся на Ісуса і ви – благословенні. Це вас, віруючих у розп’ятого і воскреслого Господа Христа, називає благословенними сьогодні Бог через пророка Єремію. Ви надієтеся на Господа Ісуса і це означає, що ваші гріхи – прощені. А це найбільше благословення, яке лишень можна мати. Бо наслідок гріха – смерть тимчасова і вічна. А наслідок прощення – виправдання вас від гріхів і дарування вам усіх рясних благословень і насамперед – вічного життя.
Господь каже, що людина, яка вірує в Господа Христа, а на Христа вказує і пророк Єремія, буде «як дерево те, над водою посаджене». Господь каже, що такі людині нічого не бракуватиме для життя. Вода Святого Духа буде завжди живити вас і її буде так багато, що вона через вас буде виливатися на довколишніх і через Слово Христове буде оживлювати їхні порепані від духовної засухи душі.
Господь каже, що людина, яка надіється на Христа, а це – ви, дорогі християни, саме тому й ви називаєтеся християнами, така людина-християнин «над потоком пускає коріння свої». Її не жене вітер, як те перекотиполе в сухий степ, у пустиню світу, а коріння її глибше й глибше занурюється в ґрунт Євангелія і через це коріння до її тіла й душі доходять живильні тіло та кров Христа Господа у Святій Вечері.
Така людина, каже Господь, «не боїться, як прийде спекота» і її «листя зелене». Коли вона над потоком Слова Божого, коли на неї Євангелієм весь час зливається Господь Святий Дух, Якого ми сповідуємо, як Господа Оживляючого, то їй не страшно як настане спека. Їй не страшно, коли налетить суховій переслідування за віру, бо коріння її настільки в Євангелії, що її сповідування Христа й далі зеленітиме життям.
І навіть коли настане цілий рік посухи, бід і тривог у світі, у суспільстві, то вона «не буде журитись», а буде радіти і ставати все більш благословенною, особливо, коли її гнатимуть за правду. Бо Господь каже: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:11, 12).
Людина, яка уповає на інших людей – кущ без листя. «Нє до жиру – бить би живу» - психологія безлистого куща. Він не може нічого зародити, бо в ньому самому життя ось-ось закінчиться. Господь про долю таких каже: «Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять» (Ів. 15:6).
А людина, яка надіється на Ісуса – дерево із зеленим листям. І Господь Святий Дух каже сьогодні нам, що така людина «не перестане приносити плоду!» Вона вдячна Господеві за воду життя і завжди приносить плоди: доброту, справедливість і правду (Еф. 5:9). Слова «не перестане» стосуються й вічності – нашого безконечного життя у Божому Царстві, куди Господь забере нас у час Свого славетного повернення.
Про благословення людей, що покладаються на Господа сповідує у Псалмі 1 і цар Давид: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому! Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!»
Як було би добре, аби все більше людей з нашого рідного народу переставали надіятися на різних людей, а робили своєю надією Господа Ісуса Христа, бо Господь каже: «Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі» (Пс. 32:12). Хай небеса наповнюються людьми, що покладаються на Господа, і особливо нашими співвітчизниками-українцями, всіма вашими друзями та родичами! Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар