МЕСІЯ ДЛЯ ВСЬОГО СВІТУ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І почав Він до них говорити: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: «Чи ж то Він не син Йосипів?»
Він же промовив до них: «Ви Мені конче скажете приказку: «Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі».
І сказав Він:«Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина».
І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... Але Він перейшов серед них, і віддалився. І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне. (Луки 4:14-21).
Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь
Дорогі брати і сестри, хто з вас не бачив українських язичників? Можливо, ви бачили теленовини, у яких було сказано про те, що на Тернопіллі в якомусь селі відкрилася особлива школа, у якій дітей навчають особливостям українського язичництва. Можливо ви зіштовхнулися з ними у вагонах наших електричок, де вони пропагують повернення до язичництва, яке вони самі таки вигадали. А можливо, ви наштовхувалися на них у центрі Києва, купуючи якісь гарні українські сувеніри.
В мене особисто була зустріч у дорозі з одним українським поетом, який звинуватив нас, християн, що ми поклоняємося «чужому Богові», Який ніби-то не бажає добра ні Україні, ні тим більше українцям. А добре, на їхню думку мати місцевого бога, який дбав би винятково про українців і знищував би всіх українських ворогів та виконував усі найменші забаганки тих, хто йому поклоняється.
Що ж, у цих грішних претензіях немає нічого нового. Подібні думки були в іншої групи людей, яка була зібрана суботнього дня в назаретській синагозі. Ні, то, звісно не були галичани, хоча й край той називався Галілея. І, звісно, то не були українські язичники, яким синагога може приснитися хіба що в страшному сні. В синагозі, в якій Господь Ісус Христос читав і пояснював текст із Ісаї, сиділи євреї, юдеї, які поклонялися Богові Ізраїлю і чекали на Месію, Який був обіцяний Богом.
Вони готові радіти приходом Месії, але лише для євреїв. Вони готові були вітати Царя юдейського, але лише такого Царя, Який скине римське ярмо, а замість нього установить ярмо юдейське вже над іншими народами, з римлянами включно. «Ну, хіба ми не найкращий у світі народ? Хіба наш отець не Авраам?» - думали вони. «Ну хіба ми не найкращий у світі народ? Ну хіба ми не нащадки Київської Русі та маємо тисячолітню, давню традицію?» - можемо хвалитися ми.
Сьогоднішній текст Євангелія спростовує таку самовпевненість, егоїзм і пиху. Божий Син, Ісус Христос не лестить євреям у Назареті. Натомість Він каже: «Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки».
Ізраїль був настільки відступився від Бога, що пророк Ілля навіть жити не хотів, бо не бачив плоду своїх проповідей. За відступництво євреї були покарані багаторічною посухою і голодом. Багато єврейок були вдовами, які могли пишатися своїм єврейським походженням і казати: «Я – з роду Юди», «Я – з левітів», «Я – з племені Веніямина», але Господь каже, що Бог не послав пророка до тих єврейок. Він не Бог євреїв за тілом. Він Бог для всіх, хто вірує в Нього. Творець послав Свого могутнього пророка до язичниці, до вдови у Сарепті Сидонській. Вона отримала Боже благословення. Це вона вірувала в Бога у той час, коли чимало вдовиць, які мали би вірувати в Бога, відступилися від Нього.
Це вона, віруючи в майбутнього Месію, прийняла пророка Іллю, від якого сахалися у час переслідування інші вдови. І це її домівку поблагословив Господь глеком, у якому ніколи не кінчалося борошно і горням, у якому ніколи не кінчалася олія. Це її Господь поблагословив воскресінням її сина. І це цю віруючу сім’ю Господь поблагословив прощенням гріхів і життям вічним у Небесному Царстві. Де євреї зі своїми обрізаннями, обмиваннями, традиціями, служіннями, але без віри? Бог через пророка Іллю відвідує язичницю, вдову із Сарепти Сидонської.
Господь продовжує: «І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина». Проказа – жахлива хвороба, яка руйнує все тіло, а прокажені трималися осторонь суспільства, аби не заразити своїх одноплемінників. Господь згадує Єлисея. Іллю Господь забрав живим на небеса, а пророцьке, проповідницьке служіння перейшло до Єлисея, учня Іллі.
Господь каже, що Єлисей служив, а прокажених у Ізраїлі було не один-два, а багато. Ми можемо говорити про десятки і навіть про сотні нащадків Авраама, які хворіли, у яких руйнувалися та деформувалися тіла та в яких відпадали від тіла навіть окремі його частини. Дивно, але в Писанні ми маємо лише одну оповідь про зцілення від цієї страшної хвороби.
Логіка, підступний інструмент, вона підказує нам, що до будинку Єлисея мала би стояти черга із прокажених євреїв. Проте не має довгих черг до церков сьогодні, аби сповідатися та визнати свої гріхи. Немає довгих черг із тих, хто пишається славетною християнською традицією, аби зайти в неділю в церкву, почути Слово Боже та причаститися. Як і не було ніякої черги коло дому Єлисея, коли із далекої Сирії приїхав великий вельможа, могутній лицар, хворий на проказу Неєман. Але й це ще не все – на Єлисея і на його проповіді просто мало хто в Ізраїлі звертав увагу. Коли могутній сирійський цар відправив листа до царя ізраїльського про Неємана, то цар Ізраїлю «роздер свої шати й сказав: «Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки» (2 Цар. 5:7). Він не міг думати про Слово Боже. Він надіявся на щось інше.
Неєман же був покликаний до Єлисея і був вражений почутим від Єлисея, який просто порадив посланцю цього воєначальника, аби той передав своєму панові, щоби той сім разів обмитися в мілкому Йордані. Неєман і образився, і обурився. Ось його початкова реакція: «Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?» І повернувся він, і пішов у гніві.
Так у гніві йдуть від Святого Хрищення і нині люди, яким Бог через Писання каже, що «коли хто не родиться з води й Духа [коли хто не охриститься], той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:5). Так у гніві відкидають хліб і вино Святої Вечері, ті, що ігнорують слова Христа: «Це – тіло Моє. Це – кров Моя Нового Заповіту. Споживайте їх на спомин про Мене!» Аби ж то вони зробили, як розкаяний Неєман! Бо він все-таки зробив так, як сказав йому через пророка Єлисея Бог. І він зцілився і прославив Господа. Тоді ж проказою покрився брехливий слуга Єлисея, Ґехазі, ізраїльтянин, що мав велику тягу до срібла й золота, а не до Бога.
Багато ізраїльтян були прокажені, але зцілився лише язичник, який повірив Слову Божому. Зцілився представник тієї нації, яка окупує Ізраїль і його приклад тепер у синагозі наводить Ісус Христос. Ну як таке можна стерпіти? Все це не логічно і не відповідає нагальним потребам ізраїльтян, мешканців Назарету!
«І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом». «Бог має служити нам і виконувати наші особисті забаганки!» - промовляв їхній гнів. «Якщо цей Бог інший, не такий, як хочемо ми, юдеї; не такий, як хочемо ми, українські сучасні язичники, то Він – нам не потрібний. І не лише не потрібний, Він не має права на життя.
«І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його»... «Геть із таким Богом!» - кричить грішна людська плоть. Ісус докоряє юдеям в Євангелії від Св. Івана (8:40, 44): «Ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив…. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку». І цей душогуб, який контролює мешканців Назарету з нашого Євангелія хоче скинути Ісуса додолу, з високої скелі вкаменувати.
Згодом, вже в Єрусалимі, перед Понтієм Пілатом, диявол надихатиме своїх прихильників волати: «Розіпни Його! Розіпни Його!» Натовп в Назареті не зумів тоді вбити Ісуса. Ми читаємо: «Він перейшов серед них, і віддалився». Він буде проповідувати в Капернаумі, чинити чуда в Обіцяному Краї і лише, коли настане година, Він візьме гріхи цілого світу і піде на Голгофський хрест. На ньому вічний Божий Син і Син Людський народжений Дівою Марією, проллє Свою святу й дорогоцінну кров через яку не померла від голоду вдова в Сарепті Сидонській, кров через яку в Йорданських водах очистився від прокази сирійський генерал Неєман, кров, яка «очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).
На Голгофі Він помер, аби принести повну заплату за наші гріхи. На третій день Він воскрес, аби сьогодні ви чули це впевнене євангельське послання: «Всі ваші гріхи прощені заради Ісуса Христа!»
Ви не були кращі кращі від юдеїв, які відвернулися від Бога у часи Іллі. Але вірою в Христа, ви стали як вдова в Сарепті Сидонській, до якої був посланий Ілля, аби не кінчалося в неї борошно та олія. Вірою ви виправдані, аби у вас не кінчалися хліб та вино Святої Вечері і, щоби ви не померли, а жили вічно у Христовому Царстві.
Ви не були кращі від прокажених ізраїльтян, але вірою в Христа ви стали, як сирієць Неєман, зцілений і поблагословений Богом. Вірою в Спасителя, Христова кров нині очищує вас від прокази гріха, аби ви не перебували поза Божим народом – віруючими всіх тисячоліть, але щоб у час приходу Христа ви воскресли і жили вічно.
Бо наш Бог – не Бог юдеїв чи українців, а Бог і Спаситель усіх людей і народів. Бо так «Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23).
Немає коментарів:
Дописати коментар