Віросповідний дух Церкви Ауґсбурзького віросповідання абсолютно не узгоджується з антивіросповідним поглядом, який надихає реформатські (цвінґліанські та кальвіністські) церкви. Останні, як це правильно побачив Карл Барт, знають кінець-кінцем, що немає такої речі, як "реформатська доктрина". Замість лютеранського наполягання на
належно зрозумілому Писанні, реформатські церкви в основному дотримуються абстрактного принципу
sola Scriptura, тобто "безперервного звернення до відкритої Біблії та Духа, від яких ведеться розмова з нашим духом"...
Тут вирішальним імпульсом, який очевидний вже в Кальвіна, але ще сильніший у Барта, є глибоко платонічний, противоплоченнєвий спіритуалізм, який проголошує вічний
апартеїд між обмеженим і необмеженим, тимчасовим і вічним, людським і Божественним. Реалії у цій антитаїнственній схемі постійно повинні ширяти поза досяжністю конкретного, історичного втілення, останнє ж відправляється у вигнання на похмуре дно відносного та умовного...
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар