Твердження: «Слово сталося плоттю» (Ів. 1:14) пронизує ціле Іванове Євангеліє. Все, що Він проповідує, полягає в тому, що Христос – правдивий і вічний Син Божий є також правдива людина, народжена від Діви Марії. І він чудесним чином поєднує ці дві природи в Особі Христовій. Хоча не є ділом Сина Людського спасати, визволяти зі смерті та передавати вічне життя – це діло не властиве людині взагалі, а тільки Богові – Іван проголошує, що Син Людський піднесений, щоби всі, що вірують в Нього, матимуть вічне життя. Таким чином тут він дві природи не відділяє. Він не каже: «Хто лишень вірує в Сина Божого, має вічне життя», а: «Хто лишень вірує в Сина Людського».
Ці дві природи поєднані в одній-єдиній Особі Христовій і ця Особа – і Бог, і людина. Дві природи, божественність, і людськість перебувають у одній Особі, і властивості кожної природи передаються іншій, так що кожен, хто вірує в Сина Людського, вірує не лише в людську істоту, але й в Бога. Інакше людина Христос нікого не спас би. Якби спасіння залежало від великих людей, то ми могли би показувати на святих патріархів та пророків таких як Ісая, Ілля, Давид або на ангелів, таких як Гавриїл та інші. З усією їхньою величчю вони нікого не можуть визволити від гріха та смерті. Так само як не їх стосуються слова, які записані тут: «щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя». Неможливо для людської істоти мати честь дарування вічного життя тому, хто в неї вірує. Але про цю Особу сказано, що вона може спасати, бо в цій Особі та єстві настільки поєднані ці дві природи, що той, хто вірує в Сина Людського, вірує також в Сина Божого. Власне кажучи, в цій Людині перебуває вся Трійця.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана
Немає коментарів:
Дописати коментар