СЛОВО СТАЛОСЯ ПЛОТТЮ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця (Івана 1:1-14).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, здається, що в України є щось те, чого немає в цивілізованих країнах. Це явище допомагає нам утриматися від того, що називають комерціалізацією Різдва на Заході. У тій частині світу існує традиція влаштовувати передріздвяні знижки – традиція гарна, бо дозволяє навіть біднішим людям щось придбати собі до свят і не бути на свята голодними. У нас же традиція – зворотна: якраз перед святами підвищувати ціни на все, що може піти на стіл християнам, які зібралися святкувати Різдво Христове.
Певно є таки в нас ця національна риса, яка з усіх сил противиться двом останнім Заповідям із Декалогу, які можна підсумувати словами: «Не пожадай!» У дні перед Різдвом і в Різдвяні дні українцям слід досліджувати своє сумління і запитувати в себе: «Чи маю я сильні матеріалістичні бажання або пожадання, що поглинають мої думки? Чи утримували мене ці бажання та думки від того, аби я був щасливий і вдячний Богові за те, що Він мені дає?»
Коли думки поглинаються сильними матеріалістичними бажаннями та пожадливості, то неминуче настає те, що настало для більшості юдеїв, те, що описує нам сьогоднішнє Євангеліє у вірші 11: «До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його». Коли думки зайняті питаннями свободи від чужинницького ярма, багатством, грошима, маєтками, процвітанням – тоді в них не залишається місця для Бога. Жахлива помилка! Страшний гріх! У Бога тоді не залишається місця для них. І Він може лише промовити: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мт. 23:37, 38).
А де порожній дім – там неминуче й запустіння: руйнування храму, будинків і людських життів. Хай боронить Бог від такого запустіння нас і наші рідні Київ та Україну! Сьогодні у нас ще є нагода висловити жаль про мирські пожадання, про грішне зосередження на мирському, що в кінці приводить до порожнього, без Бога, дому, міста, країни, а закінчується вічними муками у пеклі. Бо вічний Бог – і вічне або життя з Ним, або страждання без Нього. Сьогодні слід каятися і линути до дому не порожнього, а дому, сповненого Богом – у дім Різдва Христового!
Лише такий дім має минуле, має теперішнє і має майбутнє, бо «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Різдво – справді унікальне свято. Кожен з вас, дорогі брати і сестри, має свій день народження і саме з тієї миті заведено рахувати початок вашого життя, хоча й почалося воно ще у мить вашого зачаття. Різдво ж – не просто День народження Сина Божого. Бо Син Божий – вічний. Ще до того першого Різдва у Віфлеємських яслах Він був. І був не як створіння, а був споконвіку Однородженим Сином Божим.
Це вже таємниця, зрозуміти якої ми ніколи не зможемо. І це таємниця, власне, яку розуміти нам не важливо, а важливо про неї знати і в неї вірувати, аби взяти участь у величі того, що сталося у Віфлеємі найпершого Різдва. Наш євангельський текст у цьому нам допомагає, пояснюючи, що хоча народження Сина Божого і Сина Марії відбулося у часі та просторі, Син Божий – вічний. Тому ми святкуємо сьогодні Різдво, як поєднання вічного і такого, що має початок, як поєднання божественного і людського в одній особі – Немовляті Ісусові Христові.
І це теж таємниця, якої нам ніколи не збагнути. Цар Соломон у час освячення храму промовляв молитву: «Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?» (1 Цар. 8:27). Бог – більший від небес, Бог більший від будь-чого, що Він створив. Син Божий творив усе. Син Божий більший від будь-якого творіння. Син Божий, Слово – вічний, безмежний Бог.
Але ми сьогодні святкуємо Різдво, бо Безмежний зодягнувся в обмежене людське тіло і зробив це, бо Він вас любить. Ми святкуємо Різдво, веселе свято, бо Слово, Син Божий, Ісус Христос – Життя. Наше Євангеліє каже, що Ісус має в собі життя. Але Він має життя не так як його маємо ми. Бо життя ми одержуємо від Бога, Бог же має життя в Собі, Він – Джерело життя. Ісус Христос – Джерело життя. І Він прийшов, аби ми мали життя по достатком. Ісус прийшов, аби ви жили вічно.
Між життям і смертю – різниця, як між світлом і темрявою. У гімні «Візьми мене, мій Христе» з нашого Служебника ми співаємо в останньому вірші: «Згасила зла темрява мої вогні, Та світить Твоє Слово вночі мені», відлунюючи слова з сьогоднішнього Різдвяного тексту: «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його».
Різдво Христове почалося в темряві світу. Темряву фізичну у той день розвіяло світло Божої слави з небес, коли про народження нашого Спасителя звістили ангели Божі. Темрява гріха не змогла згасити Світло-Христа у перші дні Його життя, коли нечестивий правитель, цар Ірод, намагався загасити це Світло, віддавши наказ про вбивство дітей у Віфлеємі. Темрява гріха не змогла згасити Світло Слова, зодягнутого в тіло, коли воно лунало в Юдеї і Самарії, Десятимісті та всюди, де ступала нога Сина Божого.
Темрява, а з нею гріх, диявол і смерть, могли почати своє дочасне торжество, зауваживши, як обкуталася темрявою не лише Голгофа, на яку Господь Христос поніс усі наші гріхи та провини, але й ціла земля. Але було інше торжество, задля якого й відбулося те найперше Різдво – торжество, що підсумувалося вигуком стражденного і помираючого Сина Божого: «Звершилось!»
Звершилось те, для чого Він стався людиною, звершилося те, чому ми сьогодні святкуємо Різдво – визволення нас від гріха, від влади диявола і смерті. Бо для того Слово сталося тілом, аби принести за кожного з вас повну і досконалу жертву Богові за всі ваші гріхи та провини. Для того було дозволено темряві обкутувати цілу землю у день смерті Христа, аби сьогодні ми вкотре раділи світлом Різдва Христового і за темрявою Голгофського хреста також, на третій день, виразно бачили світло воскресіння нашого Господа і розуміли по новому слово нашого сьогоднішнього Євангелія: «Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його».
У Різдвяному Євангелії Господь Святий Дух через улюбленого учня Господнього, Івана промовляє чудесні слова: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога». Ці слова – спростування як самій темряві, так і носіям темряви. Темрява та її слуги хочуть або й навіть із найкращих намірів роблять усе, аби всі ви ходили навпомацки і закінчували свою дорогу в ямі (Лк. 6:39). Але вічний Божий Син народився у Віфлеємі, аби ви не скінчили свій шлях у ямі аду, а у світлі вічного Божого Царства, у житті вічному, у Божій любові, що так славно сяє у Немовляті Христові, у Господі розп’ятому за наші гріхи на хресті, у Христі воскреслому та Христі-Царі-Слові, Який сьогодні перебуває між нами.
Євангеліє чітко каже, що ви стаєте Божими дітьми через віру в Ймення Христове. Як добре, що Бог не такий як ті українські бізнесмени, що поспішають підняти ціни на продукти перед Різдвом, аби люди не змогли відсвяткувати Різдво Христове, як його описує давня українська колядка «Добрий вечір тобі, пане-господарю». Бо в тій колядці і столи застелені килимами, і на столах – калачі з ярої пшениці. Як добре, що Бог дарує нам прощення гріхів, спасіння, вічне життя, синівство Боже винятково через віру в Його Сина, Який теж у те найперше Різдво не тішився ані світлом палаців, ані теплом віфлеємських хат, а лежав сповитий у яслах, «бо в заїзді місця не стало для них...» (Лк. 2:7).
Як це добре, що наше народження до вічного життя відбувається не через волю грішних людей, а через народження від Того, Хто Сам зодягнувся у людське тіло святим і непорочним у Віфлеємі, аби в нашому народженні з води і Духа, зодягнути нас у Свою праведність і святість, записати нашій ймення на небесах і проголосити нас дітьми Божими. Жодна людина, жодне людське діло ніколи не могло, не може і ніколи не зможе вчинити нас дітьми Божими. Хто про таке заявляє, той перебуває у темряві, той біжить у зворотній бік до ясел зі сповитим Христом, той собою намагається заслонити хрест Голгофи і з усіх сил намагається сяяти яскравіше від Христа Спасителя у день воскресіння нашого Господа з мертвих.
Але слава Богові, що незважаючи на таку кількість фальшивих учителів, Слово сталося плоттю і далі перебуває між нами, повне благодаті і правди. Слава Господу, що Його благодать лине сьогодні до всіх вас із Його святого Слова, проголошуючи вас прощеними в Ім’я Христове, проголошуючи вас дітьми Божими в Ім’я Єдинородної Дитини Божої народженої у Віфлеємі.
Слава Господу, що Слово, яке сталося тілом, далі перебуває між нами, сьогодні причащаючи нас Своїми реальними та святими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, аби любляче пригорнути нас до Себе і запевнити про те, що ніхто і ніщо не відділить нас від Нього, бо Він пройшов Свій шлях від Різдвяних ясел до Голгофи, і до гробу, і до воскресіння, і до царювання по правиці Отця небесного.
Це бачать наші очі віри, але зближується той час, коли в час Його другого приходу ми будемо бачити повну славу Його, славу, як Однородженого від Отця. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар