Це, звісно, втішлива доктрина[1].
Але диявол під папством її утискував і там ї зневажають аж донині. В папстві я
сам втікав від Христа і тремтів від самої згадки про Його Ймення. Бо мій розум
думав про Христа, як про суддю, Якому одного дня я повинен буду віддати звіт за
всі мої слова та діла. Ті слова знав я дуже добре і читав їх щодня, але читав я
їх без розуміння, бо вважав Христа за суддю. Ось так ми грішили на горе. Та й
Св. Бернард, який загалом був людиною побожною, говорив: «Ось як Христос
докоряє, ганить і по всьому Євангелії настілки різко засуджує фарисеїв, а Діва
Марія завжди добра й лагідна, і ніколи не промовляє неприязного слова». Зі
сказаного можна зробити висновок: «Христос даний для того, щоби докоряти й ганити,
а Марія має лише приязнь і любов».[2] Тому Христа загалом боялися – ми втікали від
Нього і шукали притулок в святих, закликаючи до Марії та інших, аби вони
визволили нас із нашого горя. Ми вважали їх святішими за Христа. Христос був
лише катом, а святі були нашими посередниками. Насправді, ніхто не розумів
цього прекрасного тексту і жодного з нас не вражали слова, якими тут Христос
промовляє до наших сердець: «Не прийшов Я у світ, щоби світ засудити». Христос
запевнює нас, що Він – не суддя. Він – Посередник, Помічник, Втішитель, Сидіння
Милосердя, Єпископ, Пастир, Брат, Заступник, наш Дар і наш Визволитель – не
суддя. Він був нам даний і подарований
для того, аби ми не втікали від Нього. Та ці рани в наших серцях ще не зажили
повністю. За природою ми схильні в Бога не вірувати, а потім, коли ще й з’являються лихі вчителі, як-от: розкольницькі духи та сектанти, то все
швидко руйнується. Я й донині, як та дитина, мушу вдаватися до вивчення цих
слів, які запевнюють мене, що Ісус не прийшов світ судити.
[1] "Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб
через Нього світ спасся" (Ів. 3:17).
[2] Здається, що Лютер думає про такі вислови Бернарда, як в In Nativitate Beate Marie Virginis Sermo, Patrologia, Series Latina, CLXXXIII, с. 441.
Немає коментарів:
Дописати коментар