Не в Своїй величі

     Коли Бог виправданий у Своєму Слові, тобто, коли вважають, що Він має рацію, тоді Йому віддається належна честь, а саме, ми визнаємо, що Його Слово і Таїнство – чисті і джерело спасіння, і вічного життя. Ось де Папа промахується і зазнає невдачі зі своєю доктриною і навіть прирікає себе до глибин пекла. Якщо я вважаю Бога за справедливого, то шаную Його як Бога. Яким чином? Проголошуючи, що Його Слово – правдиве. І тоді Бог буде благодатний до нас, не, звісно, у Своїй величі, яка надто для нас витончена. До того ж, коли я кажу, що Таїнство Вівтаря правдиве, а шлюб – святий стан, то даю, аби Бог був Богом. До цього місце Бога займав диявол. А тепер я відновлюю порядок з Богом, Який запропонував Себе мені, Який промовляв до мене, Якому я служив і Який також об’явив Себе Мені в Своєму Слові й Таїнствах. Не в Своїй величі, а в Своєму стані пониження та людськості промовляє Він до нас і пропонує нам Свої Таїнства. Там цей Бог, Який став людиною, Який страждає, помирає і воскресає з мертвих, проголошується мені, входить в мої вуха, і через мої вуха входить в моє серце  Хто лишень не шанує цього Христа, той також богохульствує проти Бога, бо Він – одна Особа з Трійці.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана