ПОЛЕ І БУДІВЛЯ
(Нарис
проповіді пастиря
В’ячеслава Горпинчука)
Ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не
тілесні, і хіба не по-людському робите? Бо коли хто каже: «Я ж Павлів», а
інший: «Я – Аполлосів», то чи ж ви не тілесні? Бо хто ж Аполлос? Або хто то
Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав
Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить,
ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! І хто садить, і хто поливає одне,
і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! Бо ми – співробітники Божі, а
ви – Боже поле, Божа будівля. Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий
будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як
він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а
вона Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла,
дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного,
бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує,
яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду
одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так,
як через огонь. Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас
пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий
святий, а храм той то ви! Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас
здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: «Він ловить премудрих у
хитрощах їхніх!» І знову: «Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!» Тож
нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи
світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, ви ж Христові, а
Христос – Божий! (1 Коринтян 3:3-23).
Божій Церкві… посвяченим у Христі
Ісусі, покликаним святим… благодать вам
і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.
Дорогі брати і сестри, одного
разу Мартін Лютер сказав: «Якби хтось постукав у двері мого серця і спитав, хто
тут живе, то я відповів би: «Раніше тут жив Мартін Лютер, але він звідси
виїхав, а став жити тут Ісус Христос. І тепер тут живе Він». А яку відповідь
дали би, любі брати і сестри? Яку
відповідь дав би кожен з нас?
Як гірко було би почути відповідь:
«Знаєш, я сам толком не знаю, хто тут живе. Часом мені здається, що тут живе
Ісус Христос. Але найчастіше, напевно таки тут живу я. Через це так часто тут
можна помітити сміття поклоніння людям, неповаги до батьків, зневагу життя і
чистоти шлюбу, сміття крадіжки, сміття брехні і заздрощів».
Перша частина листа Апостола
Павла, який розташований у сьогоднішньому читанні зі Святого Писання, докоряє
християнам у грецькому місті Коринті у тому, що вони – тілесні, плотські. Якби
хтось постукав у двері їхніх сердець і спитав, хто там живе, то він міг почути
перелік різних імен. І не обов’язково то були би їхні
імена. Чимало хто сказав би: «Тут живе
Павло!» «Тут живе Аполлос!»
Власне кажучи, саме так вони й
говорили. Називаючи себе чиїмось, кажучи: «Я – Павлів, я – Аполоссів», вони виявляли
власне марнославство, як це можуть робити сьогодні випускники відомих у світі
університетів. «Я вчився в Гарварді! А я у Прінстоні! А я – у Оксфорді!» Потім слідує різноманітна аргументація і
суперечки, такі характерні для світу та плоті. Через це й Павло докоряє
марнославним християнам, кажучи, що вони – плотські. В них і через них
промовляє не Дух Христів, а їхня грішна плоть, яка погрузла в суперечках і
заздрості, постійних супутниках кволих, слабких віруючих. Апостол каже, що коли
вони – марнославні, то вони – плотські. Духовні собою не хваляться. У
відроджених людей, у людей духовних є Ким хвалитися.
І ця похвала – не проповідники і
навіть не Апостол Павло. «Бо хто ж
Аполлос? Або хто то Павло?» – запитує Павло. І одразу дає відповідь: «Вони тільки служителі, що ви ввірували через
них, і то скільки кому дав Господь». Будь-який проповідник, навіть
найкрасномовніший є лише служителем, звичайним інструментом в руках Господа.
Віра – не від проповідника. Віра – від Господа, Який діє через Своє Слово,
через Євангеліє.
Часом проповідники виконують
різне завдання. Апостол Павло про себе каже, що він – сіяч або ж садівник. А
Церква – Боже поле. Павло садить насіння, тобто він проповідує Євангеліє
Христове. Аполлоса Господь Святий Дух сьогодні змальовує з лійкою. Він ходить
Божим полем і поливає насіння, посіяне Павлом.
Він поливає паростки, що з’явилися на поверхні поля.
Що це за вода, що ллється з лійки Аполлоса і так необхідна для рослин?
Євангеліє! І Павло, і Аполлос проповідують Євангеліє Христове, сіють і
поливають.
А зрощує і зароджує лише Бог! Те,
що у Коринті з’явилася
Християнська Церква і стільки спасенних душ – заслуга винятково Бога. Коли хтось приписує людині появу віруючих у
Коринті або будь-якому іншому місці на землі, той – людина плотська і
марнославна. Слава за все належить тільки Богові, Який є Господарем поля і Тим,
Хто зрощує Свої рослини, віруючих і зароджує в них, тобто приносить в них
щедрий урожай. Soli Deo Gloria – тільки Богові слава –
підписував свої твори геніальний композитор Бах. Не проповідникам, а тільки
Богу слава – так говоримо й ми, стверджуючи велику істину про нашого Спасителя
і прославляючи Його за нашу віру і за плоди цієї віри в нашому житті.
Своїх же працівників винагороджує
Сам Бог. Як? Так само, як Він діє в Церкві.
Для проповідування Євангелія Бог посилає проповідників. Божі люди у відповідь на Євангеліє
підтримують посланих Богом людей. Дещо пізніше в цьому листі Апостол напише: «Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від
святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і
Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії» (1 Кор. 9:13,
14). А ще Господь обіцяє прекрасну нагороду в Царстві Небеснім. Через пророка
Даниїла (12:3)Бог провіщає: «А розумні
будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности,
немов зорі, навіки віків». «Кожен
одержить свою нагороду за працею своєю! Бо ми – співробітники Божі», – каже
нам сьогодні Христів Апостол.
Апостол Павло сьогодні
використовує ще одне порівняння для Церкви Христової. Він каже віруючим у
Коринті і нам, що вони і ми – Божа будівля. Апостол каже про основу цієї
будівлі, тобто про основу Церкви. Адже основа – вкрай важлива для того
наскільки міцною виявиться будівля і те, як довго вона стоятиме.
Громаду в Коринті заснував Павло.
Нам може здатися, що Павло тут хвалиться. Насправді він лише порівнює себе з
мудрим будівничим, перед тим пояснивши звідки прийшла його мудрість і де її
джерело. Він каже про себе «за благодаттю
Божою» тим самим знову віддаючи всю славу Богові, Який полюбив Павла,
колись негідного грішника та переслідника Церкви і покликав його будувати
найпрекрасніший архітектурний твір на світі і у всій історії людства – Церкву
Христову.
Лише благодаттю Божою можна
зробити те, що робить Павло. Серед деяких українських церков точаться дискусії
про те, хто благодатний, а хто ні – яка церква благодатна, а яка позбавлена
благодаті. Наше Писання сьогодні дає на це досить пряму відповідь. Той, у кому діє Божа благодать, буде діяти
точно так, як діяв Апостол Павло. Адже благодать – це незаслужена нами Божа
любов, любов, яка ніколи не перестає (1 Кор. 13:8). Місіонер, проповідник
благодаттю Божою може покласти лише одну основу – Ісуса Христа. «Христос –
основа Церкви, єдина і тривка», – співали ми сьогодні в нашому гімні перед цією
проповіддю. Якщо основа – якась інша окрім Христа, то там немає ні благодаті
Божої, ні Церкви, а є синагога, мечеть, зали свідків Єгови і всякі інші хисткі
будівлі, що Останнього Дня будуть зруйновані вщент, як зруйновані їхні
засновники, що померли давно та зотліли в землі.
Але не так буде з тими, хто
збудований на Ісусі Христі. Ісус Христос – джерело благодаті і сама Любов. Він
на Себе забрав усі наші гріхи та провини і поніс їх на хрест Голгофи. Там Він приніс Себе Самого, істинного Бога та
правдиву людину у досконалу жертву за гріхи цілого світу. Він помер за кожного
з вас, любі брати і сестри. Але Він не залишився в гробі. На третій день, як і
було про Нього провіщено в Писанні, Він воскрес із мертвих, проголошуючи усіх,
хто вірує в Нього виправданими та спадкоємцями вічного життя. Ісус Христос – єдина основа, на якій
будується вічна будівля – Його віруючі, Його Церква, яка буде забрана Останнього
Дня на небеса і житиме вічно в Божому Царстві.
Однак на цій чудесній основі
можуть трудитися різні будівничі. Хтось, як Павло, будує із золота, срібла чи
дорогоцінного каміння, тобто з Євангелія та з плодів Святого Духа, Який діє
через Євангеліє. А є такі, що вирішують відкласти Євангеліє вбік і
використовувати інший, доречніший, на їхній погляд, матеріал: дерево, сіно та
солому. Іншими словами, вони проповідують щось інше, а не Слово Боже, сяк-так
притуляючи та прив’язуючи
та пов’язуючи свої
матеріали із Ісусом Христом.
Біда таким проповідникам і їхнім
слухачам, наскільки благодатною вони не називали би свою церкву! Апостол
застерігає: «І коли чиє діло, яке
збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той
матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь». В Останній
День великого вогню, коли за Словом Господнім «земля та діла, що на ній, погорять» (2 Петр. 3:10), вони будуть
врятовані, якщо матимуть хоч крихту надії на Ісуса Христа і сповідуватимуть, що
Він помер за їхні гріхи. Але вони з’являться перед Христом не як Його мудрі управителі, вірні
доморядники та доброчинці, а нещасні погорільці, які втратили геть усе через
власну необачність.
Набагато гіршою буде доля тих, що
руйнують Божі храми. Ті, що руйнують віру в Христа – наче ті п’яні і брутальні червоноармійці та всі
інші войовничі безбожники, що руйнували тисячі церковних будівель в Україні та
нашому рідному Києві. Господь через Євангеліє будує Божі храми. Через проповідь
чистого Слова ви зростаєте золотом, сріблом і дорогоцінним камінням перед
Богом. Причащаючись істинними тілом і
кров’ю Спасителя, ваш
храм стає все більш витонченим, граціознішим і водночас міцнішим та стійкішим
від усіх атак диявола та стихій цього світу.
Той же, хто руйнує храм Божий –
вас, тобто проповідує щось таке, що руйнує діло Євангелія або нищить нас
фізично, як це сьогодні роблять вороги Божі на сході України, ті зазнають на
собі всю повноту Божого гніву. «Як хто
нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то
ви!» – промовляє нам сьогодні Господь Святий Дух вустами Святого Павла.
Колись Мартін Лютер був сказав:
«Якби хтось постукав у двері мого серця і спитав, хто тут
живе, то я відповів би: «Раніше тут жив Мартін Лютер, але він звідси виїхав, а
став жити тут Ісус Христос. І тепер тут живе Він». Не мудрець цього світу. Не роздуте до безмежності его, а Ісус Христос
мешкає у всіх віруючих Божих людях. У вас, любі віруючі, любі брати і сестри.
Це Бог зрощує вас і приносить у вас плід. Це Він розбудовує вас для вічного
життя у Його Царстві. Бо «ви ж Христові,
а Христос – Божий!». Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар